Рішення

від 31.07.2014 по справі 530/1226/14-ц

ЗІНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 530/1226/14-ц

Номер провадження 2/530/596/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2014 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Должко С.Р., при секретарі Кравченко М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зіньків справу за позовом

ОСОБА_1 до Проценківської сільської ради Зіньківського району, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, реєстраційна служба Зіньківського районного управління юстиції Полтавської області, Відділ Держземагенства у Зіньківському районі Полтавської області про визнання права власності на земельні ділянки та житловий будинок в порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернулася в Зіньківський районний суд Полтавської області з позовом до Проценківської сільської ради Зіньківського району, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, реєстраційна служба Зіньківського районного управління юстиції Полтавської області, Відділ Держземагенства у Зіньківському районі Полтавської області про визнання права власності на земельні ділянки та житловий будинок в порядку спадкування за заповітом.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача, Проценківської сільської ради Зіньківського району, Полтавської області та треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, реєстраційна служба Зіньківського районного управління юстиції Полтавської області, Відділ Держземагенства у Зіньківському районі Полтавської області, в судове засідання не з'явилися, але надали до суду заяви, в яких просили розгляд справи провести без їхньої участі.

Заслухавши позивача, яка підтримала позовні вимоги, зачитавши заяви відповідача і третьої особи, які визнали позовні вимоги та дослідивши наявні матеріали справи, суд знаходить, що заявлені вимоги обґрунтовані і такі, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст.. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цивільно-процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України: "кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності".

Відповідно до ст. 16 ЦК України, визнання права є одним із способів захисту порушеного майнового права.

Відповідно до ст. 114 ЦПК України: "Позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини", враховуючи місцезнаходження, позов пред'являється за правилами виключної підсудності до Зіньківського районного суду Полтавської області за місцем знаходження земельної ділянки.

Частиною 1 ст. 1297 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою... .

Як передбачено нормою ст. 2 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право". Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 10 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до п. 11 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника.

Відповідно до ст. ст. 1217, 1218, ЦК України спадщина здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1, ч.5. ст. 1268 ЦК України спадкоємець має право прийняти спадщину, яка незалежно від часу прийняття належить спадкоємцю з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 5 ст. З Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою... .

Згідно з положеннями ст. 1277 ЦК ( 435-15 ) у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Відповідно до положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ), основні терміни, використані в цьому Законі, мають таке значення: зокрема, територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр; районні та обласні ради - органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст. Згідно з ст.5 Закону система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення. Відповідно до ст.10 цього ж Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Пленуму Верховного Суду України у п. 24 Постанови № 7 від 30 травня 2008 р. Про судову практику у справах про спадкування роз'яснив, що при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Судом встановлено що, ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_4, про що виконавчим комітетом Проценківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2.

Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається із земельної ділянки площею 2,82 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Проценківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, належної ОСОБА_4 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №003804, виданого 29 липня 2003 року Зіньківською райдержадміністрацією Полтавської області, зареєстрованого в Книзі державних актів на право приватної власності на землю за №189, кадастровий номер 5321385000:00:009:0130; земельної ділянки площею 1,00 га, призначена для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Проценківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, належної померлій на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №228266, виданого 10 січня 2007 року Зіньківською райдержадміністрацією Полтавської області, зареєстрованого в Книзі державних актів на право приватної власності на землю за №010755500159, кадастровий номер 5321385000:00:009:0190 та житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яким померла володіла як член колгоспного двору.

Згідно довідки виданої Проценківською сільською радою ОСОБА_4, 1947 року народження на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 дійсно проживала АДРЕСА_1 - одна. Відповідно до ст.. 1241 ЦКУ спадкоємців на обов'язкову частку у спадщині померлої немає.

За життя померла ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений 19 липня 2013 року Проценківською сільською радою, за реєстровим №57 в якому все своє майно, яке на день смерті буде їй належати, на яке за законом вона матиме право, де б воно не було із чого б воно не складалося заповідала - ОСОБА_1.

Спадщину в установлений законом строк після померлої, позивач прийняла, про що нею, 21.01.2014 року до Зіньківської державної нотаріальної контори була подана заява про прийняття спадщини та заведено спадкову справу №8/2014.

Частиною 1 ст. 1297 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Звернувшись до Зіньківської державної нотаріальної контори, з'ясувалося, що видати свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 нотаріус не може, оскільки правовстановлюючі документи на будинок відсутній. Станом на 01.07.1990 року він мав статус колгоспного двору. Також нотаріус позивачу пояснив, що зі свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки він теж не може, оскільки на вищезгадані земельні ділянки відсутні оригінали державних актів, а позивачу у відділі Держземагентства вдалося отримати лише їх копію.

Згідно довідки №4748 від 11.06.2014 року виданої ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», реєстрація права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 проводилася на підставі свідоцтва про право власності, яке видане виконкомом Проценківської сільської ради від 25.06.1999 року.

Членами колгоспного двору згідно довідки Проценківської сільської ради були ОСОБА_5, голова колгоспного двору, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5, згідно копії свідоцтва про смерть НОМЕР_3 від 29.08.1995 року та ОСОБА_4, тому фактичне майно колгоспного двору належало по 1/2 частині кожному.

На даний час технічна інвентаризація на домоволодіння не проводилась, належні правовстановлюючі документи на нього відсутні і до цього часу воно рахується як домоволодіння колгоспного двору, лише по даних по господарського обліку Проценківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області .

Звернувшись в ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентарем позивачу виготовили технічний паспорт на будинок станом на 26 травня 2014 року.

При вчиненні правочинів та інших дій щодо земельних ділянок їх власника та користувачі мають подати документ, який підтверджує наявність у них відповідного права. Таким документом, як передбачено ст. 28 Закону "Пре державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", є витяг з Державного реєстру прав, який надається власникам земельних ділянок на підставі поданої заяви. Законом також встановлено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Більше того, права земельні ділянки та інше нерухоме майно, як підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають саме з моменту реєстрації.

Згідно із Законом України "Про Державний земельний кадастр" земельн ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Отже, ділянки можна використовувати відповідно до їх цільового призначення. Однак ними не можна розпоряджатися, доки не буде отриманий кадастровий номер.

Відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Як роз'яснено в п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року за № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування /зі збереженням її цільового призначення/ при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Згідно з ч. 9 ст. 79-1 Земельного Кодексу України 25.10.2001 року /в нині діючій редакції/ земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до ч. 10 цієї статті Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

П. 4 земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Відповідно до ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст.4 Постанови Верховної Ради України "Про ведення в дію Закону "Про власність" (885-12) загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року. Окрім цього відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах за позовам про захист права приватної власності" №20 від 22 грудня 1995 року право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили частку в його майні.

Згідно роз'яснень Державної реєстраційної служби України від 12.03.2013 № 95-06- 15-13 "Щодо державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно, збудоване до 1992 року" для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно, збудоване до 05.08.1992 року, документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, є технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна.

Згідно зі ст.5 ЦК України, до правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче з той час законодавство, зокрема Цивільний кодекс України PCP (в редакції 1991 року), Закон України PCP "Про власність" (в редакції 1991 року).

Так, відповідно до вимог ч.2 ст.123, ч.І ст.120 ЦК України (в редакції 1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності, розмір частки члена колгоспного двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

У відповідності до ст.. 213 ЦПК України, суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства ухвалюючи рішення на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні та керуючись ст. ст. 376, 392 ЦК України, ст. ст. 3, 10,15,30, 57-61, 212-223 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Проценківської сільської ради Зіньківського району, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, реєстраційна служба Зіньківського районного управління юстиції Полтавської області, Відділ Держземагенства у Зіньківському районі Полтавської області про визнання права власності на земельні ділянки та житловий будинок в порядку спадкування за заповітом - задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, жителькою с. Проценки, Зіньківського району, Полтавської області, право власності на:

- земельну ділянку площею 2,82 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та розташована на території Проценківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, належної ОСОБА_4, померлій ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №003804, виданого 29 липня 2003 року Зіньківською райдержадміністрацією Полтавської області, зареєстрованого в Книзі державних актів на право приватної власності на землю за №189, кадастровий номер 5321385000:00:009:0130;

- земельної ділянки площею 1,00 га, призначена для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Проценківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, належної померлій ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №228266, виданого 10 січня 2007 року Зіньківською райдержадміністрацією Полтавської області, зареєстрованого в Книзі державних актів на право приватної власності на землю за №010755500159, кадастровий номер 5321385000:00:009:0190;

- житловий будинок який розташований за адресою: АДРЕСА_1, який в цілому складається з позначених на плані технічного паспорта на житловий будинок літерами та цифрами: житлового будинку літера А-1 з допоміжними господарськими будівлями: сарай літ. Б, сарай літ. В, погріб літ. в, сарай літ.в1, сарай літ.в2, літня кухня літ. Г, сарай (переносний) літ. Е, колодязь питний літ. К, ворота огорожі №1, огорожі №2, як за спадкоємицею за заповітом.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Зіньківський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту його оголошення.

Написано власноручно.

Суддя Зіньківського

районного суду Полтавської області С.Р.Должко