Рішення

від 15.10.2014 по справі 910/15787/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15787/14 15.10.14

За позовомКомунального підприємства Печерського району м. Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району міста Києва" до Громадської організації "Київське відділення спілки кооператорів та підприємців України" простягнення 5 705,37 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача Богомаз А.К. - представник за довіреністю № 1 від 08.01.14.; від відповідачане з'явились

В судовому засіданні 15.10.14, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства Печерського району м. Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району міста Києва" до Громадської організації "Київське відділення спілки кооператорів та підприємців України" про стягнення 5 705,37 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.07.2010 р. між сторонами було укладено Договір платного користування № 152/602-к. На виконання умов вказаного договору позивач передав відповідачу в тимчасове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 12,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, Печерський узвіз, 10, натомість відповідач умов договору належним чином не виконав, що призвело до виникнення у нього заборгованості по сплаті орендної плати в період з 01.11.2013 по 30.06.2014 у розмірі 5 705,37 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2014 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/15787/14 та призначено розгляд справи на 17.09.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2014 у зв'язку з неявкою представників сторін, неподанням витребуваних судом доказів, розгляд справи було відкладено на 01.10.2014.

У судове засідання, призначене на 01.10.2014, з'явився представник позивача, надав документи на виконання вимог ухвали суду, заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи та подав письмове клопотання про продовження строку вирішення спору.

Відповідач в судове засідання 01.10.2014 явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 01.01.2014 суд задовольнив клопотання позивача, продовжив строк вирішення спору, розгляд справи відклав на 15.10.14.

10.10.14 через канцелярію суду позивач подав заяву уточнену позовну заяву, відповідно до якої, просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 7287,74 грн., що виникла за період з 01.11.13 по 01.09.14, тобто позивач збільшив період заборгованості, включивши заборгованість за липень та серпень 2014 року.

Суд зазначає, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в даному випадку, виходячи зі змісту заяви позивача, суд розцінює її як заяву про збільшення позовних вимог.

Відповідно до п.17 інформаційного листа Вищого господарського суду від 20.10.2006 № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі збільшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Керуючись ч.4 ст. 22 ГПК України, суд прийняв заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог до розгляду.

У судовому засіданні 15.10.14 представник позивача позов підтримав з урахуванням заяви про збільшення.

Відповідач в судове засідання 15.10.14 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час місце розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки ухвали направлялись на юридичну адресу відповідача - 02154 м. Київ, Русанівська набережна, 10/1, кв. 105, що зазначена у витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що наданий позивачем.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд вже відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу, зокрема відповідачу, реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

28 липня 2010 року між Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у м. Києві ради" (далі - КП Дирекція, позивач) та Громадською організацією "Київське відділення кооператорів та підприємців України" (далі - користувач, відповідач) було укладено Договір платного користування № 152/602-к, відповідно до якого відповідачу було передано в тимчасове користування приміщення загальною площею 12,6 кв.м. (цоколь) за адресою: м. Київ, Печерський узвіз, 10 для розміщення офісу. Відповідно до п.6.1 договору строк його дії з 28.07.10 до 28.07.11.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 27.10.2011 № 405/6621 «Про деякі питання діяльності комунальних підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва та передаються до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації» Комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у м. Києві ради" змінило найменування на комунальне підприємство Печерського району м. Києва «Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва» (далі - позивач). Комунальне підприємство Печерського району м. Києва «Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва» є правонаступником всіх прав та обов'язків Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у м. Києві ради».

Розділом третім договору визначено розмір плати за користування майном, який відповідно до п. 3.1.1 складає 603,83 грн. на місяць з ПДВ.

Відповідно до п. 3.2 договору розмір плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції, опублікований у поточному місяці.

Згідно з п. 3.4 договору плата за користування об'єктом за поточний місяць, що зазначена в ч. 3.1. цього договору вноситься користувачем на рахунок КП "Дирекція" до 20-го числа поточного місяця.

Пунктом 3.8 договору встановлено, що користувач вносить плату, що визначена цим договором до дня фактичної передачі КП "Дирекція" об"єкту користування по акту прийому-передачі.

Відповідно до умов договору, КП "Дирекція" зобов'язується передати користувачу об'єкт користування згідно з розділом 1 цього договору по акту прийому-передачі (п. 2.2.1.), а користувач в свою чергу зобов'язаний щомісячно вносити плату за користування об'єктом (п. 2.4.10).

Згідно вимог ст.. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» 01.08.11 позивач направив відповідачеві лист-попередження № 720 про те, що термін дії договору оренди закінчився.

Відповідачем доказів передачі приміщення за актом позивачу надано не було, тобто як вбачається з матеріалів справи останній продовжував фактично користуватись орендованим приміщенням після закінчення строку дії договору платного користування № 152/602К.

Як зазначає позивач, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти здійснення плати відповідно до умов Договору (п. 3.8) до дня фактичної передачі об'єкту оренди орендодавцю по акту приймання-передачі, у відповідача за період з листопада 2013 по серпень 2014 року (включно) виникла заборгованість по платі за користування приміщенням в розмірі 7287,74 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Укладений між позивачем та відповідачем договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказаний договір є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" однією із істотних умов договору оренди та основним обов'язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Частиною другою статті 795 ЦК України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про законність вимог позивача про стягнення орендної плати за період фактичного користування орендованим приміщенням після закінчення строку дії договору оренди. Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 20.11.2012 р. № 12/75-2167-33/75-4/180, який відповідно до ч.2 ст. 83 ГПК України є обов'язковим для врахування господарським судом.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконало належним чином, надав відповідачеві у тимчасове платне користування майно на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не сплатив на користь позивача плату за користування приміщенням за період з листопада 2013 по серпень 2014 року (включно).

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на викладене, вимоги про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати плати за користування приміщенням у розмірі 7287,74 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача .

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Громадської організації «Київське відділення спілки кооператорів та підприємців України» (02154 м. Київ, Русанівська набережна, будинок 10/1, кв. 105, ідентифікаційний код 21683606) на користь Комунального підприємства Печерського району м. Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва" (01010, м. Київ, Печерський район, пров. Січневий, будинок 9, ідентифікаційний код 35692211) заборгованість по орендній платі згідно договору платного користування № 152/602-к від 28.07.2010 року в розмірі 7287 (сім тисяч двісті вісімдесят сім) грн. 74 коп., 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.10.2014

Суддя Пукшин Л.Г.