Ухвала

від 29.09.2014 по справі 190/842/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7572/14 Справа № 190/842/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Легкошерст Ю. В. Доповідач - Макаров М.О. Категорія 23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів -Болтунової Л.М., Тамакулової В.О.,

при секретарі - Завідоновій К.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення П'ятихатького районного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2014 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до Селянсько-фермерського господарства «Вересень» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду із даним позовом до СФГ «Вересень» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, посилаючись на те, що 15 січня 2009 року її матір'ю з відповідачем було укладено договір оренди землі на 10 років, який був зареєстрований у Жовтоводському відділі ДЗК 25 січня 2009 року, проте цей договір оренди землі не відповідає вимогам закону, оскільки не містить істотних обставин, а саме в договорі не визначена дійсна вартість земельної ділянки та розмір орендної плати, орендна плата не сплачується у готівковій формі, а лише в натуральній, розмір орендної плати не переглядається, а також відповідачем при нарахуванні орендної плати індекс інфляції не враховується, а сам відповідач не надає документів, які підтверджують страхування земельної ділянки .

Крім того в договорі оренди відсутня така істотна обставина, як «умови передачі у заставу та внесення до статуного фонду права оренди земельної ділянки», у зв'язку з чим просить визнати недійсним спірний договір оренди землі та зобов'язати відповідача повернути їй земельну ділянку, а також стягнути з відповідача на її користь судовий збір.

Рішенням П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 15 січня 2009 року між бабусею позивачки-ОСОБА_3 та СФГ «Вересень» було укладено договір оренди землі, відповідно до якого було передано в оренду земельна ділянка площею 5,980 га, що розташована на території Лихівської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області, яка належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ДП №083064, виданого 24 травня 2002 року, кадастровий номер 122455600-01-001-0124 (а.с.9-11, 13).

У п.8 вказаного договору зокрема визначено, що цей договір укладений на 10 років, а також цей договір 15 січня 2009 року було зареєстровано у Жовтоводському відділі ДРФДП «Центру ДЗК» за № 040913800071.

Згідно п.п. 9, 11 Договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки з урахуванням коефіцієнта індексації 2,623, що складає 1699 грн. на рік готівкою. Орендна плата вноситься з 01 серпня по 31 грудня кожного року, а відповідно до п.13 вказаного Договору розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Також, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла та після її смерті, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 21 вересня 2011 року, спадкоємцем майна померлого, а саме спірної земельної ділянки, є позивач ОСОБА_2, на яку, на підставі вказаного свідоцтва, перейшло право власності на цю спірну ділянку, про що була зроблена держаним нотаріусом відмітку у державному акті на право приватної власності на землю серії IV-ДП №083064 (а.с. 13, 38).

Згідно витягів з технічної документації про грошову оцінку земельної ділянки нормативно грошова оцінка земельної ділянки площею 5.980 га, що розташована на території Лихівської селищної ради П'ятихатського району Дніпропетровської області та належить ОСОБА_2 за 2009 рік складає 65220,62 грн., за 2010 рік - 69068,63 грн., за 2011 рік - 69068,63 грн., за 2012 рік - 121 284,57 грн., за 2013 рік - 121 284,57 грн. (а.с.55-59)

А як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_2 отримувала орендну плату в грошовій формі систематично за період з 2011 року по 2013 рік, що підтверджується відомомстями про виплату грошей за договором оренди землі та претензій до орендаря позивач не пред'являла, а ці відомості підписувала власноручно (а.с.26-33).

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі» та ст.640 ЦК України укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації та набирає чинності після його державної реєстрації.

Статтями 526, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Також, відповідно ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Як вбачається з матеріалів справи позивач, як на підставу задоволення позову, посилався на порушення з боку відповідача договору оренди землі, а саме що цей договір оренди землі не відповідає вимогам закону, оскільки не містить істотних обставин, а саме в договорі не визначена дійсна вартість земельної ділянки та розмір орендної плати, орендна плата не сплачується у готівковій формі, а лише в натуральній, розмір орендної плати не переглядається, а також відповідачем при нарахуванні орендної плати індекс інфляції не враховується, а сам відповідач не надає документів, які підтверджують страхування земельної ділянки, проте ці обставини спростовуються матеріалами цивільної справи та доказами, дослідженими в судовому засіданні, а сам позивач на підтвердження своїх вимог доказів суду не надав, а відповідно до ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не мають правового значення для вирішення спору і висновки суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення П'ятихатького районного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий М.О. Макаров

Судді Л.М. Болтунова

В.О. Тамакулова