Рішення

від 30.09.2014 по справі 910/12705/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12705/14 30.09.14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТС Сувенір"

про стягнення заборгованості

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

Від позивача: Семеняка С.В. (дов. 249/12 від 16.07.2012),

Від відповідача: не з'явились,

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТС Сувенір" про стягнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2014 порушено провадження у справі №910/12705/14 та призначено її до розгляду на 07.08.2014 року.

05.08.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог.

До початку судового засідання 07.08.2014 позивач через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва надав клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 07.08.2014 суд відклав розгляд справи на 21.08.2014 та зауважив, що розгляд заяви про зменшення позовних вимог буде розглянуто на наступному судовому засіданні.

У зв'язку із перебуванням судді Полякової К.В. на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків, розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 21.08.2014 справу №910/12705/14 передано для вчинення процесуальних дій судді Літвіновій М.Є.

Відповідною ухвалою суду від 21.08.2014 вищезазначена справа прийнята та призначена суддею Літвіновою М.Є. до розгляду на 30.09.2014 року.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 26.08.2014, у зв'язку із виходом судді Полякової К.В. з лікарняного, справу №910/12705/14 передано їй для розгляду.

Разом з тим, відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення може прийматися тільки тим суддею (суддями), який брав участь у розгляді справи з його початку. В разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи, з огляду на встановлений п. 3 ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді, слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

Ухвалою суду від 26.08.2014 справу № 910/12705/14 прийнято до свого провадження суддею Поляковою К.В. та призначено її до розгляду на 30.09.2014 року.

Під час судового засідання 30.09.2014 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, поданої ним до суду 05.08.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва.

Відповідач до судового засідання 30.09.2014 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Разом з тим, приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

21.12.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТС Сувенір" (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль" (Покупець) укладено Договір про поставку товару та виконання робіт № 10/102-3-4-255 (Договір), за яким ТОВ "ВТС Сувенір" зобов'язувався виготовити товар згідно Додатку № 1 до Договору (Кубок за якість обслуговування - надалі - Товар), виконати роботи по нанесенню логотипу на Товар згідно з Додатком № 1 до Договору (далі - роботи) та передати (поставити) Товар у власність Покупця в обумовлений цим Договором строк, а Покупець зобов'язувався прийняти вказані роботи та Товар і оплатити їхню вартість.

20.09.2013 між сторонами укладено додаткову угоду №2 до Договору про поставку товару та виконання робіт № 10/102-3-4-255 від 21.12.2012 року (далі-Додаткова угода).

Договором передбачено, а саме пунктом 2.4.1, що Покупець здійснює попередню оплату у розмірі 30% від загальної вартості Товару, що зазначена у п. 2.1. Договору, що становить 38 356,25 грн. крім того ПДВ розміром 7 671,25 коп., всього 46 027,50 грн. протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання Договору, згідно виставленого Постачальником рахунку - фактури.

На виконання умов договору щодо попередньої оплати, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» перерахувало грошові кошти у розмірі 46 027,50 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №124016 від 15.01.2013 року.

Згідно п. 3.1. Договору, в редакції Додаткової угоди, строк виконання робіт по виготовленню Товару, нанесення логотипу на Товар та поставки Товару партіями, передбаченими Договором визначений у графіку, що наведено нижче, зокрема: до 25.10.2013 - повинно бути поставлено 25 одиниць товару; до 05.12.2013 - 30 одиниць товару; до 10.01.2014 - 30 одиниць товару. Загальна кількість Товару, визначена у Додатку №1 до Договору (85 одиниць товару), повинна бути поставлена у повному обсязі у строк до 10.01.2014 року.

Відповідно до п. 5.5. Договору, у випадку порушення строків передачі Товару більше ніж на 20 календарних днів, Покупець може в односторонньому порядку розірвати даний Договір шляхом направлення Постачальнику поштового повідомлення. При цьому Договір вважається розірваним через 30 днів після відправки Покупцем даного повідомлення. В такому випадку Постачальник зобов'язується повернути суму здійсненої Покупцем попередньої оплати за Договором протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту відправки Покупцем повідомлення про розірвання.

Відповідно до пункту 9.2 Договору, Покупець має право в односторонньому порядку розірвати цей Договір, письмово попередивши про це Постачальника за 30 календарних днів. У такому випадку цей Договір вважається розірваним через 30 календарних днів з моменту відправки Покупцем Постачальнику письмового повідомлення про розірвання Договору.

Зважаючи на невиконання Постачальником своїх зобов'язань щодо поставки зазначеного у Додатку 1 до Договору товару, протягом встановлених п.3.1. Договору строків, Покупець керуючись п.п. 5.5., 9.2. Договору надіслав на адресу Постачальника Лист-повідомлення від 20.12.2013 вих.№101-0-0/4631, яким проінформував про розірвання Договору з 18.01.2014 та повідомив про необхідність повернення Постачальником здійсненої Покупцем попередньої оплати, протягом 5 робочих днів з дати відправлення листа на поточний рахунок Покупця.

Направлення Банком даного листа-попередження підтверджується Реєстром поштових відправлень рекомендованої кореспонденції, на якому наявний відтиск штемпеля відділення поштового зв'язку із датою здійснення направлення поштової кореспонденції.

Однак в порушення пункту 5.5. Договору сума здійсненої Покупцем попередньої оплати по Договору не була повернута Покупцю у зазначені в Договорі та листі-попередженні строки.

У подальшому, 07.05.2014 на рахунок Банку надійшла сума у розмірі 10 000,00 грн. з призначенням платежу: «Повернення коштів згідно листа-повідомлення №101-0-0/4631 від 20.12.2013 р.», що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним доручення №390 від 07.05.2014 року.

Надалі, згідно платіжного доручення №449 від 22.05.2014 відповідач перерахував на користь позивача грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн.

Таким чином, на день вирішення спору, заборгованість відповідача перед позивачем, щодо повернення суми попередньої оплати становить 26 027,50 грн.

Оскільки у встановлені строки, 26 027,50 грн. не перерахований відповідачем на користь позивача, останній звернувся із даним позовом до суду додатково заявивши до стягнення суму штрафу, передбаченого п. 5.4. договору у розмірі 15 342,50 грн. та проценти за користування чужими коштами у розмірі 8 416,10 грн.

Відповідач у своєму відзиві, заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на невиконання позивачем обов'язку погодження зразку-еталону, що з унеможливлювало виконання замовлення та поставки товару у відповідні строки та кількості.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи, укладений між сторонами Договір про поставку товару та виконання робіт № 10/102-3-4-255 від 21.12.2012 за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Згідно ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, сторонами погоджено, що внаслідок невиконання відповідачем обов'язку поставки товару, договір може бути розірваний та відповідач зобов'язаний здійснити повернення сплачених грошових коштів, як попередньої оплати.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що відповідачем не спростовано вище встановлені обставини та факти, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для стягнення з ТОВ «ВТС Сувенір» на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» 26 027,50 грн. залишку попередньої оплати.

Пунктом 5.4. Договору передбачається, що у випадку порушення Постачальником строків передачі Товару, зазначеного п. 3.1 цього Договору більш ніж на 7 робочих днів, у випадку передачі Товару неналежної якості, невиконання/неналежного виконання робіт по нанесенню логотипу на Товар, порушення строків заміни/доукомплектування/усунення недоліків Товару, встановлених п. 4.4. цього Договору, Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 10% від вартості непоставленого або неякісного Товару за кожне порушення.

Виходячи з вищенаведених умов договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення штраф у розмірі 15 342,50 грн.

Однак, суд не погоджується із такою позицією позивача та не вбачає підстав для застосування до відповідача такого виду відповідальності з огляду на розірвання договору, про яке ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» ініціювало шляхом направлення листа-повідомлення від 20.12.2013 року. До того суд вважає за необхідне зауважити, що у листі-повідомленні про розірвання договору позивач вимагав віді відповідача лише повернення суми попередньої оплати.

Частинами 2,3 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Пунктом 5.6. Договору передбачено, що у випадку отримання Постачальником від Покупця попередньої оплати за Товар, та за умови невиконання або часткового невиконання Постачальником взятих на себе зобов'язань по Договору, Постачальник сплачує Покупцю проценти, починаючи з першого дня отримання Постачальником таких платежів від Покупця, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період неправомірного користування Постачальником грошовими коштами Покупця, за кожний день такого користування до повернення попередньої оплати Покупцю у випадках, передбачених цим Договором або чинним законодавством України.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що Постачальник, згідно умов договору та Цивільного кодексу України зобов'язаний також сплатити Банку проценти за період неправомірного користування чужими коштами, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період неправомірного користування грошовими коштами Покупця, за кожний день такого користування до повернення попередньої оплати.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок процентів, з урахуванням умов Договору, з яким суд погоджується щодо сум та строків та визнає суму процентів обґрунтованою у розмірі 8 416,10 грн.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, суд не приймає заперечення відповідача проти позову, оскільки ним не доведено належними та допустимими доказами факти, та обставини, на які він спирається у своєму відзиві, а саме не доведено факту не погодження позивачем зразку-еталону товару.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТС Сувенір" про стягнення заборгованості - задовольнити частково .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТС Сувенір» (01023, місто Київ, вулиця М. Грушевського, будинок 28/2а кв.43; ідентифікаційний код 34577285) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, місто Київ, вулиця Лєскова,будинок 9; ідентифікаційний код 14305909) 26 027 (двадцять шість тисяч двадцять сім) гривень 50 копійок основного боргу, 8 416 (вісім тисяч чотириста шістнадцять) гривень 10 копійок та 1 263 (одну тисячу двісті шістдесят три) гривень 98 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 30.09.2014 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 07.10.2014 року

Суддя К.В. Полякова