Рішення

від 22.09.2014 по справі 910/12406/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12406/14 22.09.14 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гебрюдер Вайсс"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Український компресорний холдинг"

про стягнення 11 894,91 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю № б/н від 21.01.2014 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Гебрюдер Вайсс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Український компресорний холдинг" про стягнення 11 894,91 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 9 липня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Гебрюдер Вайсс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Український компресорний холдинг" укладено договір-заявку на надання транспортно-експедиторських послуг № 09/07/13.

На виконання умов договору-заявки № 09/07/13 від 09.07.2013 року позивачем доставлено 06.08.2013 року вантаж вантажоодержувачу.

Проте, відповідач оплату з послуг перевезення вантажу не здійснив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення основної заборгованості в розмірі 9 944,76 грн., індексу інфляції в розмірі 1153,59 грн. та трьох процентів річних в розмірі 246,40 грн., пені в розмірі 550, 16 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.06.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 21.07.2014 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.07.2014 року розгляд справи відкладено на 12.08.2014 року.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду м. Києва Ковтуна С.А. від 12.08.2014 року розгляд справи № 910/12406/14 доручено здійснювати судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.08.2014 року (суддя Трофименко Т.Ю.) призначено розгляд справи на 22.09.2014 року.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду м. Києва Ковтуна С.А. від 05.09.2014 року розгляд справи № 910/12406/14 доручено здійснювати судді Мудрому С.М.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.09.2014 року (суддя Мудрий С.М.) прийнято справу до провадження.

В судове засідання 22.09.2014 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали від 25.06.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №01030 29986308.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 9 944,76 грн., індекс інфляції в розмірі 1153,59 грн., три проценти річних в розмірі 246,40 грн., пеню в розмірі 550, 16 грн., та покласти на відповідача витрати на судовий збір в розмірі 1 827, 00 грн. та оплату послуг адвоката в розмірі 4 000,00 грн.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 930 ЦК України, договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

9 липня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Гебрюдер Вайсс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Український компресорний холдинг" укладено договір-заявку на надання транспортно-експедиторських послуг № 09/07/13, відповідно до якого клієнт доручає, а експедитор зобов'язується за винагороду від свого імені і за рахунок клієнта виконати або організувати виконання експедиторських послуг, пов'язаних з перевезенням, обробкою вантажу, зберіганням його на складі, а також митним оформленням.

Згідно ч.1 статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Умовами договору-заявки визначено тип вантажу: 1 компресор: 2,6*1,5*2,5, вага вантажу: 2 450 кг, адреса завантаження: м. Хоменемс, Австрія, адреса розвантаження: ТЛС «УТС», м. Київ, пр.-т Повітрофлотський, 92 а, вартість послуг: 900 євро (враховуючи оформлення ПП, складання першого листа декларації ІМ-74, роботи по розвантаженню та завантаженню і зберігання в протягом 2 діб на ТЛС).

Відповідно до частини 1 статті 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата в розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір плати не визначений, стягується розумна плата.

Статтею 930 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

6 серпня 2013 року позивачем доставлено вантаж вантажоодержувачу - товариству з обмеженою відповідальністю "Український компресорний холдинг" за адресою ТЛС «УТС», м. Київ, пр.-т Повітрофлотський, 92 а, що підтверджується відтиском печатки відповідача на накладній CMR та актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 81-00000121 від 06 серпня 2013 року.

Згідно п. 7 договору-заявки, умови оплати: безготівковий розрахунок: в гривнях по курсу НБУ на день розвантаження, оплата протягом 5 банківських днів після розвантаження.

Згідно з ч.1 статті 530 ЦК України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

03.02.2014 року позивач вернувся до відповідача з претензією № 1 на суму 9 944,76 коп., яка отримана останнім 11.02.2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (наявне в матеріалах справи).

Відповідач не виконав зобов'язання за договором-заявки № 09/07/13 про надання транспортно-експедиторських послуг від 09.07.2013 року.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в сумі 9 944,76 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних в розмірі в розмірі 246,40 грн., індекс інфляції в розмірі 1 153,59 грн. за період з 13.08.2013 року по 16.06.2014 року.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Вимоги позивача щодо стягнення індексу інфляції в розмірі 1 153,59 грн. та трьох процентів річних у розмірі 246,40 грн. є обґрунтованими за розрахунком позивача.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в розмірі 550,16 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 12 договору-заявки, у разі несвоєчасної оплати послуг експедитора, клієнт сплачує пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

З огляду на вищенаведене, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в розмірі 550,16 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу адвоката ОСОБА_1 в розмірі 4 000,00 грн.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч.3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

Відповідно до ч. 1 статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Як вбачається з матеріалів справи позовна заява від імені позивача підписана - представником позивача ОСОБА_1 (адвокат, відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 14.09.2012 року).

Відповідно до ч.2 статті 16 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" помічник адвоката виконує доручення адвоката у справах, що знаходяться у провадженні адвоката, крім тих, що належать до процесуальних повноважень (прав та обов'язків) адвоката.

Так, у статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначені професійні права адвоката до яких, зокрема, належать: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді.

З наданого договору № 04-12/06/14 про надання правової допомоги від 12.06.2014 року вбачається, що він укладений між товариства з обмеженою відповідальністю "Гебрюдер Вайсс" та ОСОБА_1, відповідно до якого адвокат зобов'язується надавати клієнту правовому в справі щодо захисту прав та інтересів останнього в судах загальної юрисдикції всіх інстанцій, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування у справі щодо стягнення на користь клієнта з товариства з обмеженою відповідальністю «Український компресорний холдинг», заборгованості яка виникла останнього перед клієнтом на підставі договору-заявки на надання транспортно-експедиторських послуг № 09/07/13 від 09 липня 2013 року, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.

В матеріалах справи відсутні докази сплати наданих послуг та акт надання послуг, який би підтверджував, що сума в розмірі 4 000,00 грн. сплачена на виконання адвокатських послуг по даній судовій справі (її підготовці та ведення в суді).

Таким чином, враховуючи те, що законодавством передбачено покладення на сторону у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката, проте в матеріалах справи відсутні докази оплати наданих послуг та акту надання послуг, тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги в частині стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Український компресорний холдинг" (04214, м. Київ, вул.. Північна, буд. 6, літера «А1», код ЄДРПОУ 37195854) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Гебрюдер Вайсс" (89600, Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. Кооперативна, 46, код ЄДРПОУ 33379209) заборгованість в розмірі 9 944 (дев'ять тисяч дев'ятсот сорок чотири) грн. 76 коп., три проценти річних в розмірі 246 (двісті сорок шість) грн. 40 коп., індекс інфляції в розмірі 1 153 (одна тисяча сто п'ятдесят три) грн.. 59 коп., пеню в розмірі 550 (п'ятсот п'ятдесят) грн. 66 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. В частині стягнення витрат на послуги адвоката в розмірі 4 000,00 грн. відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 15.10.2014 року.

Суддя С.М.Мудрий