Рішення

від 08.10.2014 по справі 910/16678/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16678/14 08.10.14 За позовом Публічного акціонерного товариства "Броварський завод пластмас"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Витоки"

про стягнення 129 414,95 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Паращенко Т.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Броварський завод пластмас" (далі - Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Витоки" (далі - Відповідач) про стягнення 129 414,95 грн. заборгованості та санкцій за Договором оренди № 13-92 від 01.11.2013.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за вищевказаним договором оренди.

Відзиву на позов Відповідач не подав. У судові засідання представники Відповідача не з'являлися, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення Відповідача про призначення справи до розгляду в засіданнях суду, про час і місце їх проведення, оскільки ухвали суду надсилалися на адресу місцезнаходження Відповідача згідно відомостей, які містяться у ЄДРЮО та ФОП та у матеріалах справи. А відтак, будь-які несприятливі наслідки неявки повноважних представників у судові засідання покладаються на Відповідача.

Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України, здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2013 між Позивачем, як орендодавцем, та Відповідачем, як орендарем, укладено Договір оренди № 13-92 (далі - Договір), за умовами якого Відповідачу в строкове платне користування передані нежитлові приміщення за адресою: м. Бровари, б. Незалежності, 53, а саме: виробниче приміщення в ремонтно-механічному цеху, інв. № 105, площею 392,5 кв.м.; офісне приміщення в будівлі ІЛК, інв. № 1054 (кімн. № 416, 4 поверх), площею 18,6 кв.м.; відкрита площадка біля корпусу заводу № 4, площею 110 кв.м.; відкрита площадка біля корпусу заводу № 4, площею 100 кв.м; та обладнання, а саме: кран-балка, вантажопідйомністю 3 тони, інв. № 2299; кран-балка вантажопідйомністю 3 тони, інв. № 2998.

Крім того, умовами Договору передбачено надання Позивачем Відповідачу комунальних послуг, постачання електроенергії, надання послуг телефонного зв'язку, вартість яких Відповідач зобов'язався сплачувати на підставі рахунків Позивача.

Розділом 5 Договору встановлено розмір орендної плати та порядок розрахунків між сторонами. Так, розмір орендної плати за виробниче приміщення складає 25,02 грн. в місяць за 1 кв.м. орендованої площі, за офісне приміщення - 30,00 грн. в місяць за 1 кв.м. орендованої площі, за відкриті площадки - 10,02 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, з урахуванням ПДВ. Розмір плати послуг з використання обладнання (кран-балки) складає 250 грн. за одиницю в місяць, з урахуванням ПДВ. Відтак, сукупний розмір орендної плати за Договором складає 12 982,55 грн. в місяць, з урахуванням ПДВ.

Пунктом 5.6 Договору передбачено, що орендна плата сплачується Відповідачем щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця, на рахунок Позивача.

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, передавши у користування Відповідачеві передбачені Договором приміщення, площадки та обладнання, що підтверджується Актом передачі приміщення від 01.11.2013, підписаним повноважними представниками сторін за Договором.

Відповідач, в свою чергу, зобов'язань зі сплати орендної плати та оплати комунальних послуг своєчасно та у повному обсязі не виконав.

Крім того, за Договором № 1 про переведення боргу від 21.01.2014, укладеним між Відповідачем та НВФ "Екологія Води", Відповідач взяв на себе зобов'язання останнього з погашення заборгованості перед Позивачем за користування приміщеннями на підставі Договору оренди № 13-31 від 01.01.2013, в сумі 70 299,82 грн.

Таким чином, за користування приміщеннями та спожиті комунальні послуги за період з 21.01.2014 по 03.07.2014 за Відповідачем утворилася заборгованість, яка, за розрахунком Позивача, складає 128 135,70 грн., включаючи нараховані штрафні санкції, з урахуванням прийнятих Відповідачем боргових зобов'язань НВФ "Екологія Води".

З метою досудового врегулювання спору Позивач звернувся до Відповідача з Вимогою про сплату заборгованості за оренду приміщення та за надані послуги (вих. 020-480 від 03.07.2014, відмітка про отримання Відповідачем від 07.07.2014). Однак, зазначена вимога зазначена Відповідачем без відповіді та задоволення.

На підставі викладеного Позивач звернувся за захистом порушених прав до суду.

Оцінивши подані Позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст.ст.11, 509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст.ст. 759, 762 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як вбачається з Картки рахунку 361 Відповідача, наявної у матеріалах справи, за користування нежитловими приміщеннями за Договором, за період з 21.01.2014 по 03.07.2014, Позивачем нарахована орендна плата в розмірі 77 895,30 грн.

В той же час, відповідно до відомостей, зазначених у Картці рахунку, Відповідачем протягом наведеного періоду сплачено лише 19 473,84 грн.

Відтак, факт існування заборгованості Відповідача по сплаті орендної плати за період з 21.01.2014 по 03.07.2014 в сумі 58 421,47 грн. підтверджується матеріалами справи та Відповідачем не спростований.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази, що між сторонами існує спір або розбіжності щодо обсягів та/або якості наданих Позивачем Відповідачу передбачених умовами Договору послуг оренди у вищевказаний період, а відтак, згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України та 193 ГК України, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 58 421,47 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, Відповідач є порушником грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення інфляційних та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що у випадку прострочення по сплаті платежів за оренду і інших видів платежів Відповідачем сплачується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Перевіривши доданий Позивачем у позові розрахунок вищевказаних санкцій, відповідно до якого розмір пені складає 9 126,06 грн., інфляційні втрати - 6 932,38 грн., 3% річних - 1 652,61 грн., суд дійшов висновку про їх необґрунтованість та арифметичну неточність, в зв'язку з чим вважає за необхідне здійснити власний розрахунок штрафних санкцій.

Дата, коли мав бути сплачений платіжРозмір платежу, що мав бути сплачений (сума, грн.)Розмір сплаченого платежу (сума, грн.)Залишок несплаченого платежу (сума, грн.)Період прострочення, з (дата) - по (дата)Пеня на підставі п. 8.1 ДоговоруНараховані втрати від інфляції (сума, грн)Нараховані 3% річних (сума, грн.) 10.01.2014 12 982,55 - 12 982,55 11.01.2014-03.07.2014 975,29 1 501,69 185,67 10.02.2014 12 982,55 12 982,56 - 11.02.2014-28.02.2014 - 77,90 12,80 10.03.2014 12 982,55 - 12 982,55 11.03.2014-03.07.2014 702,48 1 386,56 122,71 10.04.2014 12 982,55 - 12 982,55 11.04.2014-03.07.2014 559,14 1 077,25 89,63 10.05.2014 12 982,55 6 491,28 6 491,27 11.05.2014-03.07.2014 182,47 314,05 28,81 10.06.2014 12 982,55 12 982,55 11.06.2014-03.07.2014 155,43 129,83 24,54 Всього: 77 895,30 19 473,84 58 421,47 2 574,81 4 487,28 464,16

Таким чином, за розрахунком суду, стягненню з Відповідача підлягає 2 574,81 грн. пені, 4 487,28 грн. інфляційних втрат та 464,16 грн. 3% річних.

Стосовно стягнення з Відповідача заборгованості за Договором № 1 про переведення боргу від 21.01.2014, слід зазначити наступне.

Відповідно до умов зазначеного Договору переведення боргу, сторони погодили, що НВФ "Екологія Води" переводить свій борг на Відповідача, внаслідок чого Відповідач стає зобов'язаним здійснити замість НВФ "Екологія Води" оплату заборгованості за оренду приміщення в сумі 70 299,82 грн. протягом одного року.

Як зазначалося вище, однією з підстав виникнення зобов'язань є договір (ст.ст.11, 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 Договору про переведення боргу встановлено, що оплата Відповідачем заборгованості має бути здійснена протягом одного року.

Враховуючи, що зазначений договір укладений сторонами 21.01.2014, граничний термін виконання Відповідачем зобов'язання з оплати заборгованості - 21.01.2015.

З урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку, що строк виконання Відповідачем зобов'язання за Договором № 1 про переведення боргу від 21.01.2014 на момент звернення Позивача до суду не настав, в зв'язку з чим жодних правових підстав для примусового стягнення з Відповідача заборгованості в сумі 70 299,82 грн. не існує.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 70299,82 грн. заборгованості є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно зі статтею 33 ГПК України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з Відповідача 58421,47 грн. заборгованості за Договором оренди № 13-92 від 01.11.2013, 2 574,81 грн. пені, 4 487,28 грн. інфляційних втрат та 464,16 грн. 3% річних, та вважає за належне їх задовольнити.

Судовий збір, відповідно до положень статті 49 ГПК України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Витоки" (01034, м. Київ, вул. Прорізна, 18; ідентифікаційний код 37147381) на користь Публічного акціонерного товариства "Броварський завод пластмас" (07400, Київська обл., м. Бровари, б. Незалежності, 53; ідентифікаційний код 00203594) 58421 (п'ятдесят вісім тисяч чотириста двадцять одну) грн. 47 коп. заборгованості, 2574 (двi тисячi п'ятсот сімдесят чотири) грн. 81 коп. пені, 4487 (чотири тисячi чотириста вісімдесят сім) грн. 28 коп. інфляційних втрат та 464 (чотириста шістдесят чотири) грн. 16 коп. 3% річних, а також 1318 (одну тисячу триста вісімнадцять) грн. 96 коп. судового збору.

У решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.10.2014

Суддя Сташків Р.Б.