Рішення

від 29.09.2014 по справі 910/17690/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17690/14 29.09.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"ТОРГОВИЙ ДІМ «ЕНЕРГЕТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛФОРТ ГРУП»

про стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Міхова Ю.О. (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 29 вересня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

21 серпня 2014 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ «ЕНЕРГЕТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (позивач) на розгляд суду надійшов позов вих. 18/08/14 від 18 серпня 2014 року в якому викладені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛФОРТ ГРУП» (відповідач) заборгованості за договором поставки нафтопродуктів № ОТДЕТ-230212 від 23 лютого 2012 року в сумі 463 553,71 грн. з них сума боргу з урахуванням індексу інфляції - 389 812,40 грн., пеня - 29 018,22 грн., 3% річних - 5 819,54 грн. та штраф 10% - 38 903,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не оплатив частину суми поставленого позивачем товару за договором поставки нафтопродуктів № ОТДЕТ-230212 від 23 лютого 2012 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за вказаним правочином.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судове засідання не забезпечив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2014 року прийнято позов до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 29.09.2014 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

23 лютого 2012 року між позивачем, як Постачальником, та відповідачем, як Покупцем (разом - сторони) було укладено договір поставки нафтопродуктів № ОТДЕТ-230212 (копія в справі, далі - Договір) відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується передати, а Покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти, іменовані далі за текстом «Товар», найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на Товар, які оформлюються в кожну окрему партію товару.

Позивач зазначає, відповідач частково оплатив вартість поставленого товару у розмірі 930 612,25 грн., не сплаченою залишається сума 389 035,50 грн.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за неналежне виконання умов Договору щодо оплати товару.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 23 лютого 2012 року між сторонами укладено договір поставки нафтопродуктів № ОТДЕТ-230212 згідно п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується передати, а Покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти, іменовані далі за текстом «Товар», найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на Товар, які оформлюються в кожну окрему партію товару.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору в період з лютого по жовтень 2013 року, позивач передав товар на загальну суму 1 319 647,75 грн., що підтверджується копіями видаткової накладної № РН-0000083, специфікації № РН-0000083 та товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № РН-0000083 (всі від 24.02.2012 року); копіями видаткової накладної № РН-0000092, специфікації № РН-0000092 та товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № РН-0000092 (всі від 28.02.2012 року); копіями видаткової накладної № РН-0000956, специфікації № РН-0000956 та товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № РН-0000956 (всі від 09.09.2012 року); копіями видаткової накладної № РН-0001119, специфікації № РН-0001119 та товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № РН-0001119 (всі від 31.10.2012 року), а відповідач отримав товар, що підтверджується підписом та відбитком печатки відповідача на відповідних документах (належним чином завірені копії долучені до матеріалів справи).

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З матеріалів справи слідує, що відповідач перерахував на користь позивача 930 612,25 грн. за товар по договору, що підтверджується довідкою з ПАТ «Банк Кредит Дніпро» № 30/04-233 від 09.09.2014 року (долучено до матеріалів справи).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2014р. відповідача було зобов'язано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення. Вказаних вимог відповідач не виконав.

З матеріалів справи витікає, що з метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з претензією вих. 22/05/13 від 22 травня 2013 року, яка містила вимогу щодо сплати недоплаченої за договором поставки нафтопродуктів № ОТДЕТ-230212 суми - 389 035,50 грн., що підтверджується копіями фіскальних чеків № 6133, 6134 від 25.12.2013 року і описом вкладення із штемпелем від 25.12.2013 року (копії документів долучено до матеріалів справи). Відповіді на вказану претензію з боку Покупця до Продавця матеріали справи не містять, зворотнього до суду не представлено.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 4.4. Договору у разі порушення строків проведення розрахунків, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої партії товару за кожен день прострочення. В разі несплати понад 10 календарних днів покупець сплачує штраф у розмірі 10% від вартості несплаченого товару.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З положень ст. 625 Цивільного кодексу України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, з урахуванням того, що доказів оплати товару по Договору у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в позові, до суду не представлено, з урахуванням неналежного виконання зобов'язань за Договором щодо оплати товару, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором в розмірі 389 812,40 грн. - сума боргу з урахуванням індексу інфляції, пеня - 29 018,22 грн., 3% річних - 5 819,54 грн. та штраф 10% - 38 903,55 грн.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 9 271,07 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛФОРТ ГРУП" (ідентифікаційний код 36567053, адреса: 04090, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 18, кв. 14, р\р 26006308305 в ПАТ «Діамантбанк» м. Київ, МФО 320854), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЕНЕРГЕТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ» (ідентифікаційний код 30982728, адреса: 69097, Запорізька область, м. Запоріжжя, Хортицький район, вулиця Задніпровська, будинок 1, кімната 5, р/р 2600530623401 ПАТ «Банк Кредит Дніпро», м. Київ, МФО 305749), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: 389 812,40 грн. (триста вісімдесят дев'ять тисяч вісімсот дванадцять гривень 40 копійок) - боргу з урахуванням індексу інфляції, 29 018,22 грн. (двадцять дев'ять тисяч вісімнадцять гривень 22 копійки) - пені, 5 819,54 грн. (п'ять тисяч вісімсот дев'ятнадцять гривень 54 копійки) - 3 % річних, 38 903,55 грн. (тридцять вісім тисяч дев'ятсот три гривні 55 копійок) - штраф 10% та 9 271,07 грн. (дев'ять тисяч двісті сімдесят одна гривня 07 копійок)- судових витрат. Видати наказ.

Копію даного рішення направити сторонам по справі № 910/17690/14.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 13.10.2014р.

Суддя Ю.В. Цюкало