Рішення

від 07.10.2014 по справі 910/19647/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19647/14 07.10.14 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "ІКС-ТЕХ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Слав-Інвест"

про стягнення 34 125,62 грн.

Представники:

від позивача: Іванська О.Г. - представник за довіреністю № б/н від 06.10.2014 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "ІКС-ТЕХ" до товариства з обмеженою відповідальністю "Слав-Інвест" про стягнення 34 125,62 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 04.12.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «ІКС-ТЕХ» та товариством з обмеженою відповідальністю «Слав-Інвест» укладено договір поворотної фінансової допомоги.

На виконання умов договору товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "ІКС-ТЕХ" 05.12.2013 року перерахувало відповідачеві 30 000,00 грн, про що свідчить платіжне доручення № 2310.

Відповідачем в термін до 01.03.2014 року сума фінансової поворотної допомоги повернута не була.

У зв'язку із невиконанням позичальником, умов договору № б/н про поворотну фінансову допомогу від 04.12.2013 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Слав-Інвест" про стягнення основного боргу в розмірі 30 000,00 грн., інфляційних витрат в розмірі 3 450, 00 грн., три відсотки річних в розмірі 527,67 грн., пені в розмірі 147,95 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.09.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 07.10.2014 року.

У судове засідання 07.10.2014 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 18.09.2014 року не викоанв, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 30793335.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 30 000,00 грн., інфляційних витрат в розмірі 3 450, 00 грн., три відсотки річних в розмірі 527,67 грн., пеню в розмірі 147,95 грн., та покласти на відповідача витрати на судовий збір в розмірі 1 827, 00 грн. та оплату послуг адвоката в розмірі 500,00 грн.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

04.12.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «ІКС-ТЕХ» та товариством з обмеженою відповідальністю «Слав-Інвест» укладено договір поворотної фінансової допомоги.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п.п. 1.1. п. 1 договору, в порядку і на умовах, викладених даним договором, кредитор передає у власність позичальнику грошові кошти, передбачені в п. 2.1. даного договору, а позичальник зобов'язується вернути поворотну фінансову допомогу в визначений даним договором термін.

Згідно з п.п. 1.2. п. 1. договору, поворотна фінансова допомога надається з ціллю веденя господарської діяльності.

Відповідно до п.п. 1.1. п. 2 договору, розмір поворотної фінансової допомоги становить 30 000,00 грн.

Згідно з п.п. 1.2. п. 2. договору, по даному договору відсотки не нараховуються та не сплачуються.

Відповідно до п. 3.1. договору, кредитор передає поворотну фінансову допомогу позичальнику в день підписання даного договору.

Згідно п. 3.2. договору, поворотної фінансової допомоги надається безготівковому порядку шляхом перерахунку грошових засобів на розрахунковий рахунок позичальника.

Відповідно до п. 3.3 договору, поворотна фінансова допомога вважається переданою позичальнику при її зарахуванню на поточний рахунок позичальника.

На виконання умов договору товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "ІКС-ТЕХ" 05.12.2013 року перерахувало відповідачеві 30 000,00 грн, про що свідчить платіжне доручення № 2310.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до п. 4. 1 . договору , термін повернення поворотної фінансової допомоги до 01.03.2014 року.

Згідно з п. 5.1. договору, поворотна фінансова допомога повертається шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок кредитора і вважається повернутою кредитору позичальником з моменту зарахуванню коштів на поточний рахунок кредитора в банківській установі, що його обслуговує.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідачем в термін до 1 березня 2014 року сума поворотної фінансової допомоги повернута позивачу не була.

Таким чином, відповідачем порушено умови договору про надання поворотної фінансової допомоги від 04.12.2013 року.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності простроченої заборгованості за договором становить 30 000,00 грн.

У зв'язку з неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договором позивач просить суд стягнути індекс інфляції у розмірі 3 450,00 грн. та 3% річних в розмірі 527,67 грн.

Статтею 1050 ЦК України встановлено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Вимога позивача щодо стягнення індексу інфляції у розмірі 3 450,00 грн. та 3% річних в розмірі 527,67 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Окрім того, позивачем заявлено вимоги щодо стягнення суми пені за несвоєчасне повернення фінансової допомоги у розмірі 147,95 грн.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.2. договору, у випадку прострочення повернення позики (її частини) отримувач сплачує пеню у розмірі 0, 01% від неповерненої суми фінансової допомоги за кожний день прострочення виконання зобов'язань.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення суми пені за несвоєчасне виконання договору поворотної фінансової допомоги від 04.12.2013 року у розмірі 147,95 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 500,00 грн.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч.3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони , або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

Відповідно до ч. 1 статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Як вбачається з матеріалів справи позовна заява від імені позивача підписана - представником позивача ОСОБА_2

З наданої довіреності б/н від 06.10.2014 року вбачається, що представником товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія "ІКС-ТЕХ» є Іванська Ольга Григорівна (особа, яка була представником позивача в судовому засіданні 07.10.2014 року), що видана директором позивача - Стельмах Інесою Олександрівною.

Відповідно до ч.2 статті 16 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" помічник адвоката виконує доручення адвоката у справах, що знаходяться у провадженні адвоката, крім тих, що належать до процесуальних повноважень (прав та обов'язків) адвоката.

Так, у статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначені професійні права адвоката до яких, зокрема, належать: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді .

З наданого договору № 28 від 29.07.2014 року вбачається, що укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "ІКС-ТЕХ" та ОСОБА_2 ще в липня 2014 року.

Крім того, в судове засідання 07.10.2014 адвокат ОСОБА_2 не з'являвся.

Таким чином, враховуючи те, що законодавством передбачено покладення на сторону у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката, а не будь-яким представником, а також те, що представником в судовому засіданні 07.10.2014 року представляв інтереси позивача представник Іванська О.Г., суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги в частині стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 500,00 грн.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 32, ч. 1 ст. 33, ст. 34, ст.ст. 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Слав-Інвест" (04050, м. Київ, вул. Пимоненка, 13, код ЄДРПОУ 30525353) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "ІКС-ТЕХ" (49127, м. Дніпропетровськ, вул. Автопаркова, 1, код ЄДРПОУ 37274747) заборгованість у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп., інфляційні витрати у розмірі 3 450 (три тисячі чотириста п'ятдесят) грн. 00 коп., три відсотки річних в розмірі 527 (п'ятсот двадцять сім) грн. 67 коп., пеню у розміні 147 (сто сорок сім) грн. 95 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 14.10.2014 року.

Суддя С.М.Мудрий