Постанова

від 13.10.2014 по справі 902/1049/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"13" жовтня 2014 р. Справа № 902/1049/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Маціщук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

на рішення господарського суду Вінницької області від 05.08.2014 р.

у справі № 902/1049/14 (суддя Білоус В.В.)

за позовом: Публічного акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорскомплекс"

про стягнення 75 833 грн. 29 коп. заборгованості

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 05.08.2014 р. у справі №902/1049/14 відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерне товариства комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорскомплекс" про стягнення 75 833 грн. 29 коп. заборгованості.

При винесенні вищевказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач підставою виникнення прав і обов'язків у позивача і відповідача з приводу відкриття поточного рахунку відповідачеві № 26008060231687 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта, вказав договір банківського обслуговування б/н від 26.05.2011 р., який, на думку позивача, складається в сукупності із заяви відповідача від 26.05.2011 р. про відкриття поточного рахунку і приєднання через систему інтернет - клієнт - банкінг до Умов та правил надання банківських послуг.

При вирішенні спірних правовідносин, судом першої інстанції було враховано відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України, Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", Закону України "Про електронний цифровий підпис" та постанови Національного банку України від 30.04.2010 р. № 223, якою затверджено положення "Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів".

В обґрунтування своїх висновків, суд першої інстанції вказав на те, що електронна заява позивача від 26.05.2011 р. роздрукована на папері не є належним доказом, оскільки суперечить вимогам закону, а саме ст.207 ЦК України, Закону України "Про електронний цифровий підпис", Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", так як не вказано, що ця заява підписана повноважною особою відповідача, не надано доказів які б стверджували надання цій особі в установленому законом порядку електронного підпису електронних документів, що на цій заяві є дійсно електронний підпис уповноваженої особи, за яким можна ідентифікувати цю особу, не надано письмової заяви у якій містяться зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3 ст. 207 ЦК України), не вказано кому адресована ця заява, не містить пропозиції відповідача про відкриття рахунку (ч.2 ст.1067 ЦК України).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність підписання повноважною особою відповідача заяви від 26.05.2011 р., а відтак і про неналежність цієї заяви як доказу, а тому договір банківського рахунку від 26.05.2011 р. між позивачем і відповідачем в письмовій формі не підписаний.

З урахуванням встановлених обставин справи та положень діючого законодавства, суд першої інстанції вказав на те, що позивачем не доведено підписання відповідачем договору банківського рахунку, крім того, останній не містить всіх, передбачених законом істотних умов, у зв'язку з цим суд не встановив підстав для задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення господарського суду Вінницької області від 05.08.2014 р. у справі №902/1049/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

09.06.2009р. між позивачем та відповідачем був укладений договір банківського рахунку, за умовами якого позивач відкрив відповідачу рахунок № 26008060231687. Вказаний договір підписаний уповноваженими особами. Отже, фактично, як стверджує скаржник, між позивачем та відповідачем ще у 2009 році був укладений договір із дотриманням письмової форми відповідно до вимог законодавства.

З урахуванням правових положень, наведених у ст. ст. 634, 639, 1066, 1067, 1069 Цивільного кодексу України та ст. 179 ГК України, скаржник зазначає, що чинним законодавствомпередбачений такий спосіб укладення договорів, як приєднання однієї сторони до умов, які були запропоновані іншою стороною. При цьому законодавцем не встановлено прямої вимоги щодо наявності підпису під кожною із прийнятих умов. Факт прийняття запропонованих умов може бути засвідчений лише один раз та щодо всіх умов в цілому.

На підставі окремих положень Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України N 22 від 21.01.2004 р., скаржник звертає увагу на те, що дистанційне обслуговування рахунку клієнт може здійснювати за допомогою систем «клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", "телефонний банкінг" тощо.

Відповідно до п. 11.3 вказаної Інструкції юридичною підставою для роботи клієнта за допомогою систем дистанційного обслуговування і оброблення банком дистанційних розпоряджень клієнта є договір банківського рахунку.

На підставі наведеного, позивач стверджує, що встановлення відповідачу кредитного ліміту на поточний рахунок, який був відкритий на підставі договору від 09.06.2009р., через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта відповідає як вимогам законодавства, так і положенням спеціальних підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють діяльність у банківській сфері.

Також скаржник зауважує, що розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати. При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.

Відповідно до листа Міністерства фінансів України від 09.12.2003р. №31-04200-30-5/7021 затверджено схему відображення кредиту «овердрафт», а саме: кредитове сальдо поточного рахунку, що утворюється за позикою «овердрафт», відбивається на підставі виписки банку за кредитом рахунку 31 «Рахунки в банках» і відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 2 «Баланс» - у статті «Короткострокові кредити банків» розділу IV пасиву Балансу (форма № 1) і відповідно до п. 2.2 постанови правління НБУ від 27.12.2007 N 481 "Банк відображає в бухгалтерському обліку суму наданих кредитів овердрафт за дебетом рахунків клієнтів (юридичних та фізичних осіб), у результаті чого виникає дебетовий залишок на цих рахунках".

Також скаржник звертає увагу на лист від 06.09.2011року за № 11-219/3984-10558, яким Національний Банк України роз'яснив, що чинним законодавством України не передбачено обов'язок клієнта банку при укладанні ним кредитного договору окремо укладати договір про відкриття поточного рахунку, отже відповідно до "Умов та правил надання банківських послуг", тарифів Банку відповідач з позивачем уклали Договір банківського обслуговування №б/н від 26.11.2011 року, шляхом реєстрації в мережі Інтернет у системі клієнт-банк, що розміщені на сайті www.privatbank.ua. і як наслідок укладання договору, доказами надання позивачем відповідачеві кредитних коштів та їх несвоєчасне повернення - є банківські виписки по рахункам.

Як зазначає апелянт, виконуючи умови договору банківського обслуговування, позивач відповідно до банківської виписки надав відповідачеві кредитний ліміт, який відповідач отримав без жодних зауважень і відповідно до п.3.18.4 умов вищеназваного договору зобов'язався погасити кредит протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91 дня після закінчення періоду-кредит вважається порушеним.

З огляду на викладені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, позивач вважає, що судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні позовних вимог за відсутності на те визначених законом підстав, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції слід скасувати.

Відповідач не скористався своїм правом подачі відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч. 2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

15 вересня та 13 жовтня 2014 року в судові засідання Рівненського апеляційного господарського суду представники скаржника (позивача) - Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" та відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорскомплекс" не з'явилися.

Враховуючи приписи ст.ст. 101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені сторонам у справі (а.с. 132, 140-142), а також те, що явка представників сторін в судові засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" 18.07.2014 р. звернувся з позовом до господарського суду Вінницької області до ТОВ «Хорскомплекс» про стягнення 75 833 грн. 29 коп. заборгованості за кредитом (а.с. 3-6).

До матеріалів позовної заяви позивачем додано копію заяви відповідача від 26.05.2011 р. про відкриття поточного рахунку і приєднання через систему інтернет - клієнт - банкінг до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://www.privatbank.ua. (а.с. 29).

При цьому, на паперовому носії вказаної заяви від 26.05.2011р. не вказано кому вона адресована і від кого, а зазначено лише найменування підприємства - ТОВ "Хорскомплекс", код 36407364, банк боржника відділення "Театральне", код банку 305299, рахунок № 26008060231687. Також в заяві зазначено, що банк за наявності вільних грошових коштів здійснює обслуговування кредитного ліміту на вказаному рахунку і що про розмір ліміту Банк повідомляє клієнта на свій вибір або у письмовій, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка і клієнта, те що порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом, регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://www.privatbank.ua. і разом із цією заявою складають договір банківського обслуговування. Також в названій заяві вказано, що підписавши цю заяву Клієнт приєднується і погоджується із умовами викладеними в Умовах і Правилах надання банківських послуг, Тарифах Приват Банку, що розміщені на офіційному сайті Приватбанку www.privatbank.ua. Окрім того, в заяві зазначено, що Клієнтом накладено електронно - цифровий підпис у системі інтернет - клієнт - банкінгу Приват 24 - 26.05.2011 р.

Окрім того, позивачем надано витяг із Умов і правил надання банківських послуг і витяг із Тарифів банку, довідка від 02.07.2014 р. № 08.7.0.0.0/140702101152 про розміри встановлених кредитних лімітів ТОВ "Хорскомплекс" (а.с. 30-40).

При цьому, із копії наявної в матеріалах справи довідки від 02.07.2014 р. №08.7.0.0.0/140702101152 про розміри встановлених кредитних лімітів ТОВ "Хорскомплекс" не є можливим встановити адресата. Довідка підписана головним бухгалтером позивача із зазначенням, що ця довідка видана за місцем вимоги.

В обґрунтування позовних вимог позивач також надав розрахунок заборгованості, виписку за період з 17.06.2013 р. по 13.06.2014 р.

Відповідно до п. 3.18.1.16 Умов та Правил надання банківських послуг при укладанні договорів та угод, або вчинення інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем заявлено вимогу за договором банківського обслуговування.

Визначаючи правову природу договору, за яким виникли спірні правовідносини, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк в порядку, що встановлені договором.

В силу дії ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується прийняти і зарахувати на рахунок відкритий клієнтові (володільцеві рахунку) грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Договір банківського рахунку укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунку з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (ст. 1067 ЦК України).

За таких умов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у випадку укладання між ПАТ КБ "Приватбанк" та відповідачем договору, останній мав би ознаки змішаного договору банківського рахунку та кредитного договору.

Отже, для укладення договору банківського обслуговування, який є змішаним за своєю правовою природою і має елементи кредитного договору, сторони повинні були обмінятися всіма документами, в яких зафіксований зміст правочину, щоб договір був вчинений у письмовій формі.

За змістом ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Згідно зі статтею 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 638 ЦК України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина 1 статті 640 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

У відповідності зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Ст. ст. 1, 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" встановлено, що електронний цифровий підпис це - дані в електронній формі, які додаються до інших електронних даних або логічно з ним пов'язані та призначені для ідентифікації підписувача цих даних. Електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

За приписами ст. ст. 1, 5, 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22.05.2003 р. № 851-IV - адресат - фізична або юридична особа, якій адресується електронний документ; обов'язковий реквізит електронного документа - обов'язкові дані в електронному документів без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили. Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу.

Накладенням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, в тому числі з електронним числовим підписом автора.

З урахуванням наведених вище нормативно - правових роз'яснень, суд апеляційної інстанції зауважує, що електронна заява від 26.05.2011р., долучена позивачем до матеріалів позовної заяви на паперовому носії, не може бути прийнята до уваги як належний доказ на підтвердження факту виникнення між сторонами договірних правовідносин. Адже, всупереч вказаним вище вимогам закону, не є можливим встановити, що зазначена заява підписана повноважною особою відповідача, не надано доказів які б стверджували надання цій особі в установленому законом порядку електронного підпису електронних документів, що на цій заяві є дійсно електронний підпис уповноваженої особи, за яким можна ідентифікувати цю особу, не надано письмової заяви у якій містяться зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, не вказано адресата, окрім того, відсутня пропозиція відповідача про відкриття рахунку.

З огляду на наведене, судова колегія констатує, що суд першої інстанції цілком підставно дійшов висновку про недоведеність підписання повноважною особою відповідача заяви від 26.05.2011 р., а відтак і про неналежність цієї заяви як доказу, відповідно договір банківського обслуговування 26.05.2011 р. між позивачем і відповідачем в письмовій формі не підписаний, тобто є таким, що не відбувся у розумінні ст. ст. 180, 181 ГК України.

Також, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що всупереч вимогам Положення "Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів", затвердженою постановою Національного банку України від 30.04.2010 р. № 223, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2010 р. за № 474/17769, в договорі, а саме ні в заяві від 26.05.2011 р., ні в Умовах, правилах, не вказано який конкретно тип спеціального платіжного засобу встановлений (обраний) для відповідача, який конкретно порядок обслуговування рахунку - за дебетовою, дебетово - кредитною чи кредитною схемою, який конкретно ліміт (сума) кредитування, ліміт заборгованості чи гранична сума кредитування встановлено саме для відповідача.

Також, судова колегія констатує той факт, що довідка позивача від 02.07.2014 р. про встановлення лімітів не є неналежним доказом, оскільки не підтверджує погодження, доведення до відповідача кредитних лімітів у 2011р.- 2013 р. При цьому, позивач не надав доказів надання відповідачеві виписок про рух коштів (п.7.8 Положення від 30.04.2010 р. № 223).

На підставі встановлених вище фактичних обставин у даній справі та з урахуванням положень діючого законодавства, колегія суддів суду апеляційної інстанції не встановила правових підстав, які б доводили факт укладення між сторонами договору банківського обслуговування.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відсутності визначених законом підстав для задоволення позовних вимог в межах предмету та підстав позову, які заявлені позивачем.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, скаржником не надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст.. 32, 33, 34 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та суперечать положенням чинного законодавства, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Отже, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення в порядку статті 104 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Вінницької області від 05.08.2014 р. у справі №902/1049/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 05.08.2014 р. у справі №902/1049/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" - без задоволення.

2. Справу № 902/1049/14 надіслати господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.