Рішення

від 14.10.2014 по справі 923/1202/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2014 р. Справа № 923/1202/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Клепай З.В. при секретарі Кудак М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМ'ЄР-КАПІТАЛ", м. Одеса

до Публічного акціонерного товариства "Проектно-будівельна фірма "Херсонбуд", м. Херсон

про стягнення 505 501 грн. 86 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Малявкін А.Б., представник, дов. № 01/02/14 від 05.02.2014 року;

від відповідача - Князь І.І., представник, дов. від 03.01.2014 року.

Позивач звернувся з позовом, в якому просить стягнути з публічного акціонерного товариства "Проектно-будівельна фірма "Херсонбуд", м. Херсон, 505 501 грн. 86 коп., з яких 103 102,54 грн. заборгованість за договором фінансового лізингу автотранспортних засобів №55/05/07, укладеного сторонами 25.07.2007р., 6903,63грн. - пеня, 373437,40 грн. - втрати від інфляції, 22058,29 грн. - 19% річних за користування чужими грошовими коштами відповідно до п.11.2.2 договору.

Позивач письмовою заявою про зменшення позовних вимог від 01.09.2014р. зазначає про те, що після порушення цієї справи відповідачем було здійснено часткову оплату заборгованості в сумі 103 102, 54 грн. З посиланням на ст.22 ГПК України зменшує позовні вимоги на суму проведеної оплати.

Відповідач у письмовому відзиві зазначає про сплату ним суми основного боргу 103102,54грн., тому просить суд в цій частині відмовити у задоволенні позову.

Також у наданому відзиві відповідач не погоджується із сумою нарахованих позивачем втрат від інфляції. За розрахунком відповідача сума втрат від інфляції становить 13094,022грн.

Відповідач вважає, що за вимогою про стягнення неустойки строк позовної давності сплинув 22.06.2014р. Тому просить суд застосувати до цих вимог наслідки спливу позовної давності та відмовити у задоволені позову у цій частині.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши представників сторін суд,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРЕМ'ЄР-КАПІТАЛ" 25.07.2007р. уклало з відкритим акціонерним товариством "Проектно-будівельна фірма "Херсонбуд" договір фінансового лізингу автотранспортних засобів № 55/05/07, який 02.08.2007р. додатковою угодою № 2 до нього був викладений у новій редакції ; крім того - умови нової редакції цього договору ще декілька разів також змінювалися відповідними додатковими угодами №№ 3, 4, 5 до нього.

За вказаним договором позивач зобов'язався передати у фінансовий лізинг майно, зазначене у специфікації, з подальшою передачею права власності на нього відповідачеві.

Відповідач зобов'язався за договором прийняти та належним чином використовувати предмет лізингу за його прямим призначенням, у встановлені строки і у повному об'ємі сплачувати лізингові та інші платежі згідно з умовами договору.

Позивач повністю виконав свої зобов'язання за договором, а саме, згідно із п.п. 2.1.1, 3.1 договору позивач передав, а відповідач прийняв предмет лізингу, про що свідчить відповідний акт прийому-передачі від 06.09.2007р.

Відповідач всупереч вимогам п. 2.2.3 договору належним чином не виконував ці свої договірні зобов'язання у встановлені договором строки та у відповідних об'ємах.

Згідно із ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до п. 4.1 договору за користування предметом лізингу відповідач повинен був сплачувати позивачеві основні лізингові платежі у розмірі і строки згідно із "Графіком оплати основних лізингових платежів" викладених в додатку № 2 до договору.

Згідно із п. 4.7 договору оплата лізингових платежів розпочалася з моменту підписання акту прийому-передачі предмета лізингу, при цьому перший лізинговий платіж мав бути сплачений протягом п'яти календарних днів з моменту підписання акту прийому-передачі предмета лізингу, а наступні щомісячні лізингові платежі мали сплачуватися відповідачем не пізніше 5-го числа кожного місяця. Відповідно до вищезазначеного графіку оплати основних лізингових платежів протягом строку дії договору лізингові платежі нараховувалися щомісячно, але два місяці підряд по 0,00 грн., а на третій місяць вже вказувалась конкретна сума, що підлягала сплаті, отже - фактично лізингові платежі мали сплачуватися один раз у квартал.

Згідно із п. 1.3 договору (в редакції, узгодженій сторонами шляхом укладення до нього додаткової угоди № 5 від 21.12.2010р.) строк лізингу за ним був встановлений у 49 місяців з дня передачі предмета лізингу відповідачеві за відповідним актом приймання-передачі. А враховуючи те, що такий акт приймання-передачі було укладено сторонами під час передачі предмета лізингу 06.09.2007р., то кінцевою датою строку лізингу за договором мало б бути 06.10.2011р.

Фактично відповідач розрахувався по лізинговим платежам 28.08.14р. платіжним дорученням №371 на суму 103102грн. 54 коп., що підтверджено і позивачем, який подав заяву про зменшення позовних вимог на вказану суму. Фактично позивач лише повідомив про погашення боргу відповідачем, а не зменшив позовні вимоги.

За таких умов в цій частині відсутній предмет позову та провадження у справі припиняється у зв'язку з відсутністю предмету позову.

Оскільки перерахування боргу відповідачем здійснено після звернення позивача з позовом, то витрат по сплаті судового збору в цій частині відносяться на відповідача.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вказаних норм позивачем також заявлено до стягнення 6903,63 грн. - пені, 373437,40грн. - втрат від інфляції, 22058,29грн. - 19% за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст.ст.546,547 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Сторони у п. 11.2.1 договору № 55/05/07 передбачили, що за несвоєчасне внесення лізингових платежів відповідач зобов'язаний сплачувати позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення, з дня, наступного за днем оплати поточного платежу, вказаним у додатку № 2 до договору, по день фактичної оплати цього платежу включно.

Згідно розрахунку позивача ним заявлена сума пені - 6903 грн. 63 коп. за період з 22.06.13р. по 22.12.06р.

Відповідачем подана заява про застосування строків позовної давності щодо суми пені. Позивач вважає, що оскільки пеня є додатковою відповідальністю, то на вимоги про її стягнення розповсюджується той строк позовної давності, що і на основне зобов'язання, тобто 3 роки.

Відповідно до ст.ст. 256, 257, 258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені). Вказане також відображене у п.2.10 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", відповідно до якого до вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до п.3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином за позовними вимогами про стягнення пені з 22.06.13р. по 11.08.13р., оскільки позов згідно поштового штемпеля на конверті, заявлений 11.08.14р., позивачем втрачений строк позовної давності та у задоволені суми пені - 2056 грн. 40 коп. відмовляється у зв'язку з втратою строків позовної давності.

Пеня заявлена позивачем за період з 13.08.13р. по 22.12.13р. у сумі 4847 грн. 23 коп. підлягає стягненню.

Щодо втрат від інфляції заявлених позивачем у сумі 373437 грн. 40 коп., то господарський суд виходить із того, що відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, що прострочив грошове зобов'язання зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних. Законом або договором може бути передбачено інший розмір стягнення річних.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці, тобто мала місце дефляція.

Таким чином втрати від інфляції повинні нараховуватись лише на суму боргу та також враховуватись при нарахуванні втрат і періоди дефляції. У той же час із розрахунку позивача вбачається, що ним здійснений розрахунок втрат від інфляції зі збільшенням у кожному місяці суми боргу на індекс інфляції, та не враховано зменшення вказаної суми за періоди дефляції.

З урахуванням викладеного господарським суд погоджується з розрахунком відповідача в цій частині позову, згідно з яким сума втрат від інфляції складає 13094 грн. 02 коп. та позов в цій частині задовольняється частково.

Позивач також просить стягнути з відповідача 22058, 29 грн. - 19% за користування чужими грошовими коштами.

П. 11.2.2 договору сторони передбачили, що за користування чужими грошовими коштами у разі несвоєчасного перерахування лізингових платежів, відповідач сплачує 19% річних від суми заборгованості за кожний день прострочення сплати лізингових платежів з дня, наступного за днем оплати поточного платежу, вказаного у додатку № 2 до договору, по день фактичної оплати цього платежу включно, що складає 22058,29 грн., та вказана сума підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.44, 49, п.1.1. ст.80, 82-85 ГПК України, господарський суд -

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ПАТ "Проектно - будівельна фірма "Херсонбуд" м. Херсон, вул. Кірова, 24, код ЄДРПОУ 01273243, п/р 26007692683 в ПАТ "Марфін Банк", МФО 328168, на користь ТОВ "ПРЕМ'ЄР-КАПІТАЛ", фактична адреса: м.Одеса, вул. Дерибасівська, 10, юридична адреса: м. Одеса, вул. Вапняна, 54-А, код ЄДРПОУ 33723394, п/р 26002251461 в ПАТ "Марфін Банк", МФО 328168 - 4847 грн. 23 коп. пені, 13094 грн. 02 коп. втрат від інфляції, 22058, 29 грн. - 19% річних за користування чужими грошовими коштами та 2864 грн. 17 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.По відношенню до суми 103102 грн. 54 коп. провадження у справі припинити.

4.В задоволенні суми 362399 грн. 78 коп. відмовити.

5.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.10.2014року

Суддя З.В. Клепай