Рішення

від 01.10.2014 по справі 914/2800/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2014 р. Справа № 914/2800/14

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Стебницької міської лікарні (м. Стебник, Львівська обл.)

до відповідача 1: Малого приватного підприємства «Центр нетрадиційних і народних методів лікування «Мольфар» (м. Дрогобич, Львівська обл.)

до відповідача 2: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (м. Стебник, Львівська обл.)

про: стягнення боргу в сумі 29093,95 грн. та розірвання договору оренди

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Пшеничній В.С.

Представники:

від позивача: Папроцький І.М. - довіреність б/н від 15.08.2014 року.

від відповідача 1: Не з'явився.

від відповідача 2: Не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Стебницької міської лікарні (м. Стебник, Львівська обл.) до Малого приватного підприємства «Центр нетрадиційних і народних методів лікування «Мольфар» (м. Дрогобич, Львівська обл.), Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (м. Стебник, Львівська обл.) про стягнення боргу в сумі 29093,95 грн. та розірвання договору оренди.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.08.2014 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 12.08.2014 року. Ухвалою суду від 12.08.2014 року розгляд справи відкладено до 18.08.2014 року, у зв'язку з відсутністю представників відповідача 1 та відповідача 2. Ухвалою суду від 18.08.2014 року розгляд справи відкладено до 26.08.2014 року, у зв'язку з відсутністю представників відповідача 1 та відповідача 2. Ухвалою суду від 26.08.2014 року розгляд справи відкладено до 29.08.2014 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача 1. 29.08.2014 року по справі оголошено перерву до 01.09.2014 року, згідно клопотання відповідача 1. Ухвалою суду від 01.09.2014 року розгляд справи відкладено до 04.09.2014 року, у зв'язку з відсутністю представників відповідача 1 та відповідача 2. Ухвалою суду від 04.09.2014 року розгляд справи відкладено до 29.09.2014 року, у зв'язку з відсутністю представників відповідача 1 та відповідача 2. Ухвалою суду від 29.09.2014 року розгляд справи відкладено до 01.10.2014 року, для надання доказів.

22.09.2014 року за вх.№40433/14 на вимогу суду з Львівського окружного адміністративного суду надійшла копія постанови від 15.10.2013 року та копія ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2014 року, прийняті по справі №813/6310/13-а за позовом Державної фінансової інспекції у Львівській області до МПП «Центр нетрадиційних і народних методів лікування «Мольфар», третя особа на стороні позивача Стебницька міська лікарня про стягнення коштів.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 06.08.2014 року, про відкладення від 12.08.2014 року, від 18.08.2014 року, від 26.08.2014 року, від 01.09.2014 року, від 04.09.2014 року, від 29.09.2014 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

18.08.2014 року в судовому засіданні позивач подав додаткові документи до матеріалів справи, а саме: витяги з ЄДРПОУ на позивача, відповідач 1 та відповідача 2, акт №314 від 15.08.2014 року про неможливість вручити копію ухвали суду від 06.08.2014 року та акт звірки взаємних розрахунків відповідачу 1 та відповідачу 2, акт звірки між позивачем та відповідачем 1 №289 від 11.07.2014 року.

20.08.2014 року за вх.№35748/14 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

21.08.2014 року за вх.№35869/14 позивач подав уточнення до позовної заяви про описку в прізвищі відповідача 2: помилково вказано «Трофимчук» замість правильного «Трофимук».

21.08.2014 року за вх.№35870/14 позивач подав письмові пояснення до позовної заяви.

29.08.2014 року в судовому засіданні позивач подав письмові пояснення по справі.

01.09.2014 року за вх.№37169/14 позивач подав письмові пояснення по справі.

24.09.2014 року за вх.№41097/14 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

29.09.2014 року за вх.№4646/14 позивач подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача орендну плату з урахуванням індексу інфляції у розмірі 16666,35 коп., оплату за теплопостачання в розмірі 3997,66 грн, а також зобов'язати МПП «НЦЦМЛ «Мольфар» повернути нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, площею 18,0 кв. м.

01.10.2014 року за вх.№42074/14 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

01.10.2014 року позивач подав клопотання про нездійснення технічної фіксації по даній справі.

Відповідач 1 вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 06.08.2014 року, про відкладення від 12.08.2014 року, від 18.08.2014 року, від 26.08.2014 року, від 01.09.2014 року, від 04.09.2014 року, від 29.09.2014 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, а явка відповідача 1 була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

18.08.2014 року за вх.№35307/14 від відповідача 1 надійшла телеграма про відкладення розгляду справи.

26.08.2014 року за вх.№36119/14 від відповідача 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

04.09.2014 року за вх.№37755/14 від відповідача 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

29.09.2014 року за вх.№41441/14 відповідач 1 подав відзив на позовну заяву, в якому визнав позовні вимоги в частині стягнення 13407,47 грн. орендної плати та 92,47 грн. - інфляційних втрат.

29.09.2014 року за вх.№41659/14 відповідач 1 подав заяву про визнання позовних вимог в частині стягнення 739,75 грн. за кожен місяць в період, зазначений у позовний заяві, а також інфляційні втрати за цей період.

29.09.2014 року за вх.№41630/14 відповідач 1 подав заяву про визнання боргу перед позивачем в сумі 16666,35 грн.

Відповідач 2 вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 06.08.2014 року, про відкладення від 12.08.2014 року, від 18.08.2014 року, від 26.08.2014 року, від 01.09.2014 року, від 04.09.2014 року, від 29.09.2014 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, а явка відповідача 2 була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

29.08.2014 року в судовому засіданні відповідач 2 подав клопотання про відкладення розгляду справи.

01.09.2014 року за вх.№37132/14 відповідач 2 подав клопотання про відкладення розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, при відсутності представників відповідачів.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 01.10.2014 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 30 грудня 2009 року між Стебницькою міською лікарнею (надалі - орендодавець, позивач) та МПП "ЦННМЛ "Мольфар" (надалі - орендар, відповідач 1) було укладено Договір оренди приміщення (надалі - Договір). Відповідно до п. 1 цього Договору, орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 18,0 кв.м.

Позивач зазначає, що на підставі акту приймання-передачі від 01.01.2010 р. вказане нежитлове приміщення було передано орендарю.

Позивач звертає увагу на те, що 01 січня 2012 року між МПП "ЦННМЛ "Мольфар" та ФОП ОСОБА_2 (надалі - відповідач 2) було укладено Договір суборенди приміщення, а саме: нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 18,0 кв.м. За актом приймання - передачі від 01.01.2012 р. дане приміщення було передане ФОП ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Позивач зазначає, що, як вказано у п. 4.1. Договору оренди, орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок і становить 739,75 грн. на місяць. А відповідно до п. 4.2. цього Договору, орендна плата вноситься орендарем на пізніше 15 числа за поточний місяць.

За твердженням позивача, в порушення вищезазначених приписів закону та умов Договору оренди, орендар МПП "ЦННМЛ "Мольфар" не вносить орендної плати за оренду приміщення. Як вбачається із розрахунку заборгованості, всього, станом на 01.07.2014 р., заборгованість становить 29093,95 грн. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. А відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відтак, відповідач МПП "ЦННМЛ "Мольфар" не виконав належним чином умови договору щодо орендної плати, а тому, така сума підлягає стягненню в судовому порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно з вимог ст. 782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Як роз'яснено у п. 5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013р., законом (частина третя статті 291 ГК України, частина друга статті 651, стаття 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

За твердженням позивача, орендар не вносить орендної плати вже значно більше часу аніж три місяці, тобто має місце істотне порушення умов договору оренди, а тому, існують правові підстави, визначені ст. 782 ЦК України для розірвання договору оренди.

За змістом ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 774 ЦК України, строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

З огляду на те, що спірне нежитлове приміщення займає суборендар ФОП ОСОБА_2, то договір суборенди, на думку позивача, слід вважати припиненим одночасно із Договором оренди. А тому, така особа також повинна звільнити займане приміщення та передати його орендодавцю.

Позивач зазначає, що 14.07.2014 р. на адресу МПП "ЦННМЛ Мольфар" позивач надіслав претензію, повідомлення про розірвання договору оренди, акт звірки розрахунків тощо, про що свідчить опис вкладення у цінний лист та квитанція поштового відправлення. Однак, даний лист залишився без відповіді та реагування.

Позивач зазначає, що, відповідно до акту від 02.01.2013 р., складеного комісією Стебницької міської лікарні (копія додається), станом на 02.01.2013 р. приміщення в Стебницькій міській лікарні продовжують орендувати, в т.ч. МПП "ЦННМЛ "Мольфар".

Позивач звертає увагу на те, що майно, орендоване згідно договору оренди від 30.12.2009 р. та передане згідно акта приймання-передачі від 01.01.2010 р. орендодавцю - Стебницькій міській лікарні, ніхто не повертав, від договору оренди МПП "ЦННМЛ "Мольфар" не відмовлялося. Вищенаведене свідчить про наявність між сторонами орендних правовідносин до моменту звернення позивача із вказаним позовом, а отже, про підставність позовних вимог.

Позивач наголошує, що відповідно до довідки Стебницької міської лікарні, за даними бухгалтерського обліку орендна плата по орендарю МПП "ЦННМЛ "Мольфар" останній раз була оплачена у січні 2013 р. за грудень 2012 р. (копія додається).

Позивач зазначає, що в заяві про відстрочення сплати судового збору позивач вже посилався на довідку від 28.07.2014 р. про те, що Стебницька міська лікарня є бюджетною організацією та перебуває в скрутному матеріальному становищі. Рахунок позивача заблоковано, оскільки він має протерміновану кредиторську заборгованість по енергоносіях, у зв'язку з чим реєстрація та сплата будь-яких інших статей видатків у ДУКДСУ Львівської області призупинена. Як вбачається з уточненого розрахунку дебіторської заборгованості МПП "ЦННМЛ "Мольфар" (копія додається), предмет позову, між іншим, становлять вимоги про стягнення орендної плати, витрат на теплопостачання, водопостачання, електроенергію та вивіз ТПВ за період з січня 2013 р. по червень 2014 р. (півтора року). З наведеного вбачається, що серед головних причин, які спричинили блокування рахунків лікарні та неможливості відповідати за взяті на себе зобов'язання з іншими кредиторами, є винними протиправні дії відповідача - МПП "ЦННМЛ "Мольфар", яке, в результаті невиконання добровільно взятих на себе зобов'язань по орендних платежах та енергоносіях в розмірі 29093,95 грн., фактично позбавило Стебницьку міську лікарню важливої статті річного доходу (оренда нежитлових приміщень) в значному розмірі. Адже, при плануванні річного бюджету та фінансуванні лікарні враховуються доходи, які планується отримати від здачі в оренду нежитлових приміщень.

Таким чином, при прийнятті рішення по справі, позивач просить суд врахувати обставини порушення відповідачем МПП "ЦННМЛ "Мольфар" договірних зобов'язань, які призвели до позбавлення Стебницької міської лікарні важливої статті річного доходу, неможливості належним чином здійснювати покладені на неї функції по охороні здоров'я населення, і, як наслідок, ставлять під загрозу життя та здоров'я пацієнтів лікарні (адже лікарня позбавлена змоги сплачувати комунальні платежі, закуповувати витратні матеріали, мед. засоби та ліки).

Позивач наголошує, що за результатами перевірки правильності нарахування та поступлення коштів від оренди нежитлових приміщень, проведеної Фінансовим управлінням Дрогобицької міської ради, було складено акт від 03.04.2014 р. №11. (копія додається). Перевіркою було встановлено, що МПП "ЦННМЛ "Мольфар" нараховується орендна плата за використання площі для аптечного пункту в розмірі 60,00 грн. за 1 м.кв. та за спільне користування коридором і туалетом в розмірі 15,00 грн. за 1 м.кв., що відповідає розмірам орендних ставок, затверджених рішенням №236 від 31.05.2011р. Дрогобицької міської ради (копія додається).

Позивач зазначає, що станом на 01.04.2014 р., загальну суму заборгованості відповідача перед позивачем визначено в розмірі 25205,33 грн. Також, перевіркою було встановлено порушення, що проявилося в надмірному нарахуванні орендної плати в розмірі 219,14 грн., які адміністрацією лікарні зараховано до зменшення боргу МПП "ЦННМЛ "Мольфар" (копія листа-відповіді додається). Вищевказаним актом перевірки підтверджено правильність нарахування заборгованості МПП "ЦННМЛ "Мольфар" перед позивачем по оренді та оплаті за спожиті енергоносії, яка станом на 01.04.2014р. становить 25205,33 грн.

Позивач зазначає, що в період договірних відносин між Стебницькою міською лікарнею та МПП "ЦННМЛ "Мольфар" жодних письмових змін, в т.ч. щодо розміру орендних платежів, до договору оренди від 30.12.2009 р. не вносилось.

Позивач наголошує, що МПП "ЦННМЛ "Мольфар" погодило з Стебницькою міською лікарнею питання передачі орендованих приміщень в суборенду ОСОБА_2 Відповідно до п. 3.1. Договору суборенди від 01.01.2012 р., цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє в термін з 01 січня 2012 р. до 31 грудня 2012р. Пролонгації умовами договору не перебачено.

Позивач зазначає, що відповідно до п. 3.3. Договору оренди, якщо орендар в місячний термін до закінчення даного договору не заявить про намір його розірвати, даний договір автоматично пролонгується на таких самих умовах і на такий самий термін (згідно п. 3.1. Договору до 01 січня наступного року).

Позивач звертає увагу на те, що на основі цих положень відповідачі вважають, що даний договір є дійсним до цього часу, та, з огляду на озвучені представником відповідачів у судовому засіданні 26.08.2014 р. усні заперечення проти позову, не визнають можливості його розірвання з ініціативи орендодавця в односторонньому порядку. Проте, на думку позивача, відповідачами не враховано тієї обставини, що п. 10.2 Договору оренди встановлено правило, згідно якого у випадках, не передбачених даним договором, сторони керуються чинним цивільним законодавством. Статтею 764 ЦК України передбачено, що, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Статтею 782 ЦК України передбачено право наймодавця відмовитися від договору найму: наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму, договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Позивач наголошує, що в січні 2013 р. скористався своїм законним правом на вимогу припинення договору найму та недопущення його пролонгації на 2013 та 2014 роки. Це підтверджується тривалою діловою перепискою сторін, зокрема, листом від 06.07.2012 р. №335 позивач звертався до МПП "ЦННМЛ "Мольфар" (отримала наручно ОСОБА_2.) з вимогою переукласти договір оренди приміщень у відповідності до вимог чинного законовства та рішення Дрогобицької міської ради №236 від 31.05.2011 р., а також погасити заборгованість по орендній платі та за комунальні послуги. З тексту цього листа вбачається, що він мотивований зміною методики визначення вартості оренди комунального майна в місті Дрогобич, згідно якої орендна плата повинна становити 60 грн. за м.кв. та 15 грн. за користування спільними приміщеннями (копія листа додається). Позивач зазначає, що Листом вих. №7 від 17 липня 2012 р. МПП "ЦННМЛ "Мольфар" попросило передати ОСОБА_2 примірник нового договору для підписання (копія додається). Згідно розписки від 31.07.2012 р. ОСОБА_2 отримала від позивача три примірники договору для передачі Сергієнко Н.Б. - директору МПП "ЦННМЛ "Мольфар" (копія додається). Однак, підписаних примірників нового договору Стебницька міська лікарня так і не отримувала. У зв'язку з цим, листами від 19.09.2012 р. позивач повідомив орендаря та суборендаря про ПРИПИНЕННЯ ДОГОВОРУ оренди та запропонував ЗВІЛЬНИТИ займані приміщення до 01.10.2012 р. (копії додаються).

Оскільки відповіді не було отримано, надсилалися повторні листи, зокрема вих. №24 від 18.01.2013 р., отриманий відповідачем МПП "ЦННМЛ "Мольфар" 23.01.2013р. про припинення договору та звільнення приміщень. У відповідь на вказані вимоги, МПП "ЦННМЛ "Мольфар" листом від 28.01.2013 р. вих. 1/2 повідомило про відмову в звільненні орендованих приміщень та не визнало припинення договору оренди (копія додається). Однак, за твердженням позивача, всупереч своїй же заяві про продовження дії договору, орендар не сплатив кошти за оренду приміщення за січень 2013 р. (яка, згідно п. 4.2. Договору оренди, вноситься не пізніше п'ятнадцятого числа за поточний місяць) - чим фактично визнав факт припинення договірних відносин між сторонами.

Тому, на думку позивача, оскільки в місячний термін орендодавець повідомив про припинення договору, то Договір оренди від 30.12.2009 р., відповідно до ст. 764 ЦК України, є припиненим з 1 січня 2013р. (згідно п. 3.1. Договору).

Позивач зазначає, що відповідач по справі хоча і не сплатив з січня 2013 р. в рахунок оренди жодних коштів, проте всіляко заперечував та заперечує факт припинення договірних відносин та відмовляється їх звільняти.

Саме через невизнання відповідачами факту припинення вищезгаданого договору оренди 01.01.2013 р. (через непролонгацію його на наступний календарний рік), позивачем було надіслано на їх адресу повторне повідомлення про розірвання договору оренди з інших підстав та претензію, котрі і було долучено до позовної заяви. На цей раз позиція позивача ґрунтувалась на положеннях ст. 782 ЦК України (розірвання договору оренди через несплату орендних платежів протягом 3 місяців підряд). Однак, і цього разу законні вимоги позивача було проігноровано, а орендовані приміщення не повернуто орендодавцю, що позбавляє його можливості володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю.

В результаті невиконання відповідачами вищевказаних неодноразових законних вимог Стебницької міської лікарні, остання була змушена звернутися до суду з позовом про повернення раніше переданого в оренду майна, яке наразі утримується відповідачами без достатньої правової підстави та припинення договору оренди.

За твердженням позивача, оскільки МПП "ЦННМЛ "Мольфар" не виконало законних вимог Стебницької міської лікарні, остання відмовилась від договору в результаті чого він припинив свою дію 01.01.2013 р. Проте, об'єкт оренди так і не було повернуто орендодавцю ні фактично (лікарня не має доступу до спірних приміщень), ні формально - жодного акту про повернення об'єкта між сторонами складено не було.

Позивач наголошує, що орендар не звільняється від обов'язку сплачувати орендну плату та комунальні платежі за період фактичного перебування об'єкта в його володінні, незалежно від того, чи перебуває він в договірних відносинах з власником майна, чи ні. Таким чином, оскільки договір оренди від 30.12.2009 р. припинив свою дію з 01.01.2013 р., то разом з ним припинила дію і умова про розмір орендних платежів. Тому, при розрахунку дебіторської заборгованості відповідача МПП "ЦННМЛ "Мольфар", Стебницька міська лікарня виходила із тих ставок орендної плати, які діяли на момент фактичного користування приміщеннями в м. Дрогобичі, тобто тих, які були встановлені рішенням Дрогобицької міської ради №236 від 31.05.2011 р., яке чинне до цього часу. Саме тому, ціна, зазначена в договорі оренди від 30.12.2009 р. при розрахунку дебіторської заборгованості МПП "ЦННМЛ "Мольфар" не враховувалася.

Позивач наголошує, що МПП "ЦННМЛ "Мольфар" сплачувалася орендна плата та комунальні платежі відповідно до цих самих нових розцінок, встановлених рішенням Дрогобицької міської ради №236 від 31.05.2011р., ще в 2012 році, а отже, відповідач 1 погодився з відповідним розрахунком орендної плати. Зокрема, з довідки Стебницької міської лікарні, долученої до матеріалів справи, вбачається, що відповідач за грудень 2012 р. сплатив кошти в сумі 1539,12 грн. за оренду приміщень та за комунальні послуги, нараховані саме відповідно до рішення Дрогобицької міської ради № 236 від 31.05.2011 р., а не по договору оренди (роздруківка останньої проплати додається). Таким чином, шляхом вчинення конклюдентних дій відповідач погодився на зміну ціни договору оренди в бік збільшення ще під час існування договірних орендних правовідносин між сторонами.

Відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Позивач зазначає, що, відповідно до заяви-повідомлення від 18.04.2013 р., орендар нібито просив позивача звільнити його на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України від орендної плати за весь час, протягом якого орендоване майно не може бути використано через обставини, за які він не відповідає. Вказаними обставинами є, на думку відповідача, знищення майна суборендаря ОСОБА_2 та зареєстроване внаслідок цього кримінальне провадження, через що МПП "ЦННМЛ "Мольфар" не може гарантувати безпечне використання об'єкта оренди суборендареві до моменту притягнення винних осіб до відповідальності. При цьому позивач звертає увагу на те, що на вказаному документі немає відмітки про отримання його позивачем, так само як у відповідача немає і бути не може доказів відправлення саме цього документу поштою. З цього приводу позивач зазначає, що необхідною законодавчою вимогою звільнення від орендної плати за ч. 6 ст. 762 ЦК України, є саме об'єктивна неможливість використання орендованого майна наймачем, а не суб'єктивні побоювання орендаря через можливість повторення правопорушення та неможливість проводити в орендованому приміщенні діяльність його суборендарів. Щодо першого, то за змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. За приписами ст. 614 ЦК України тягар доказування відсутності своєї вини лежить на особі, яка порушила зобов'язання.

Позивач наголошує, що орендовані приміщення на даний момент є зачиненими відповідачами на власну колодку, опечатування вхідних дверей в рамках кримінального провадження не проведено, що свідчить про добровільне, з власної волі невикористання орендованого приміщення відповідачами. Що ж до побоювань через можливість повторення правопорушення, то ця обставина не є достатньою для звільнення від орендної плати, оскільки об'єкт оренди знаходиться в приміщенні міської лікарні, де постійно перебувають медпрацівники, пацієнти, зрештою окремі приміщення орендуються також іншими орендарями, що свідчить про існування нормального, не криміногенного середовища для провадження нормальної господарської діяльності.

Позивач наголошує, що договір оренди Стебницька міська лікарня підписувала з МПП "ЦННМЛ "Мольфар", яке за актом приймання-передачі прийняло орендовані приміщення без заперечень та зауважень, а отже погодилось з їх будівельно-технічними характеристиками.

На думку позивача, припинення діяльності ОСОБА_2 з продажу ліків в спірних приміщеннях насправді пов'язане з припиненням нею за власним бажанням дії ліцензій, що вбачається з наданих Державною службою з лікарських засобів у Львівській області інформації (копії факсових повідомлень та ліцензій додаються), а також як було зазначено вище припиненням договору суборенди спірних приміщень.

Позивач зазначає, що в обґрунтування неможливості використання спірних приміщень відповідачі посилаються на відключення їх від електромережі. Проте, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження цієї обставини, а по-друге: як було з'ясовано вище, орендарем до 15 січня 2013 р. не було оплачено орендну плату та комунальні платежі (всупереч договору оренди) та по-третє: договір оренди спірних приміщень взагалі припинився 01.01.2013 р., а отже і припинився обов'язок орендодавця надавати вказані приміщення в оренду та забезпечувати подачу енергоносіїв.

Позивач зазначає, що, відповідно до абз. 4 п. 5.4. Договору оренди, орендар зобов'язаний належним чином експлуатувати об'єкт, що орендується, та нести усі витрати, пов'язані із його експлуатацією. Саме на підставі цієї договірної умови відповідачу і виставлялися рахунки про оплату, в яких, поряд з орендною платою, визначалися також витрати на комунальні послуги та за спільне користування приміщеннями. Довідкою про останню проплату та її роздруківкою підтверджується факт сплати орендарем ще в 2012 р. коштів на відповідні цілі.

На думку позивача, в ході судового розгляду даної господарської справи було встановлено, що договір оренди 30.12.2009 р. припинив свою дію 01.01.2013 р. через його непролонгацію на наступний календарний рік.

Позивач зазначає, що статтею 764 ЦК України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Тому, оскільки в місячний термін орендодавець повідомив про припинення договору, то Договір оренди від 30.12.2009 р. відповідно до ст. 764 ЦК України є припиненим з 1 січня 2013р. (згідно п. 3.1. Договору).

Крім цього, позивач наголошує, що починаючи з січня 2013 р. орендар припинив вносити орендну плату за користування орендованими приміщеннями, яка згідно п. 4.2. Договору оренди вноситься не пізніше п'ятнадцятого числа за поточний місяць, чим фактично визнав факт припинення договірних відносин між сторонами. У зв'язку з наведеним, позивач не наполягає на задоволенні позовної вимоги № 2 про розірвання договору оренди приміщення, укладеного 30 грудня 2009 року між Стебницькою міською лікарнею (код ЄДРПОУ 13821460) та Малим приватним підприємством "Центр нетрадиційних і народних методів лікування "Мольфар" (код ЄДРПОУ 22396079).

Позивач зазначає, що після припинення дії договору оренди з 01.01.2013 р. нарахування комунальних платежів також відбувалось за фактичне користування приміщеннями відповідно до п. 5 рішення № 236 від 31.05.2011р., а саме: в розмір орендної плати не включаються та сплачуються окремо витрати на утримання орендованого майна та плата за комунальні послуги. Таким чином, нарахування заборгованості по відповідних платежах за спірний період відбувалось на підставі чинних на той час в м. Дрогобичі нормативних документах.

Позивач зазначає, що обґрунтованість і підставність позовної вимоги про стягнення з МПП "ЦННМЛ "Мольфар" коштів підтверджується судовою практикою суду касаційної інстанції. Так, в постанові Вищого господарського суду України від 06.08.2013 р. по справі №904/1900/13-г вказано, що касаційна інстанція погоджується з твердженням заявника про те, що судом апеляційної інстанції безпідставно не враховано, що виходячи зі змісту ч.2 ст. 795 ЦК України, дострокове розірвання договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку повернути орендодавцю об'єкт оренди шляхом підписання акту приймання-передачі приміщень та від обов'язку вносити оплату за фактичне користування майном аж до моменту підписання вказаного акта. Відтак, колегія вважає таким, що суперечить приписам ч.2 ст.795 ЦК України, висновок апеляційного суду про відсутність у позивача правових підстав вимагати від відповідача виконання зобов'язання зі сплати орендних платежів за спірний період з мотивів припинення з 07.12.2009 р. договірних відносин між сторонами. Колегія враховує, що наведеної правової позиції, яка була врахована судом першої інстанції при прийнятті рішення, дотримується також: Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів у справах зі спорів, що виникають з подібних правовідносин припинення договору оренди та стягнення орендної плати (постанова ВСУ від 20.11.2012 у справі №12/75-2167-33/75-4/180) (витяг додається)

29.09.2014 року за вх.№4646/14 позивач подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача орендну плату з урахуванням індексу інфляції у розмірі 16666,35 коп., оплату за теплопостачання в розмірі 3997,66 грн, а також зобов'язати МПП «НЦЦМЛ «Мольфар» повернути нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, площею 18,0 кв. м.

У відзиві на позовну заяву відповідач 1 заявляє, що доводи представника позивача, викладені в письмових поясненнях, щодо розрахунку дебіторської заборгованості на інших умовах, аніж зазначених в договорі оренди, не є правомірними, оскільки, згідно з ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Отже, жодних зобов'язань, окрім викладених в договорі оренди, між позивачем та відповідачем не існувало та не існує.

Відповідач 1 звертає увагу на те, що 30.12.2009 року між позивачем та відповідачем укладено Договір оренди приміщення, згідно умов якого позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежитлове приміщення (далі по тексту - об'єкт, що орендується) за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 18 м.

Відповідач 1 наголошує, що, згідно п. 4.1 Договору, розмір орендної плати за весь об'єкт, що орендується, у цілому становить 739,75 грн. на місяць. Отже, заборгованість зі сплати орендної плати становить 13315,00 грн.

За твердженням відповідача 1, обов'язок компенсувати вартість комунальних послуг (на підставі наданих орендодавцем рахунків) має бути прописаний у договорі (окремому договорі чи договорі оренди). За таких обставин орендар зобов'язується відшкодовувати орендодавцю вартість спожитих комунальних послуг. Згідно зі ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відтак, позивач, погоджується, що витрати, пов'язані з експлуатацією об'єкту (його прибирання, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо) повинен нести він, проте, такими витратами не є плата за комунальні послуги, а тому нарахування позивачем заборгованості за комунальні послуги (тепло-, водопостачання, електроенергію), а також ТПВ, дезінфекцію, земельний податок та інше (з поданих розрахунків не зрозуміло, що позивач має на увазі під заборгованістю за "інше") не є правомірним та не відповідає законодавству України. Так, наприклад, відповідно до Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. №28 (зі змінами і доповненнями (далі - Правила), орендодавець виступає в ролі основного споживача електроенергії, а орендар - субспоживача. При цьому споживача не позбавлено права відпускати енергію субспоживачам. Згідно з Правилами у орендаря як субспоживача електроенергії має бути два договори: з основним споживачем, тобто орендодавцем (щодо використання його електромереж), і з постачальником електроенергії.

Також відповідач 1 зазначає, що, відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Оскільки позивачем не надано суду належних доказів оплати саме таких сум за комунальні послуги, а, згідно р.ІІ ПК України п.138.2, ст.138 ПК України такі витрати мають бути підтверджені відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, то стягнення таких з позивача є безпідставним.

Щодо стягненння інфляціних втрат, то відповідач 1 зазначає, що, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 №62-97р]. Відтак, на думку відповідача 1, підлягає до стягнення інфляційні втрати у розмірі 92,47 грн.

29.09.2014 року за вх.№41441/14 відповідач 1 подав відзив на позовну заяву, в якому визнав позовні вимоги в частині стягнення 13407,47 грн. орендної плати та 92,47 грн. - інфляційних втрат.

29.09.2014 року за вх.№41630/14 відповідач 1 подав заяву про визнання боргу перед позивачем в сумі 16666,35 грн.

29.09.2014 року за вх.№41659/14 відповідач 1 подав заяву про визнання позовних вимог в частині стягнення 739,75 грн. за кожен місяць в період, зазначений у позовний заяві, а також інфляційні втрати за цей період, загальною сумою в розмірі 16666,35 грн.

Відповідач 2, всупереч вимогам суду, позовні вимоги у встановленому чинним законодавством України порядку не спростував, належних та допустимих доказів виконання своїх господарських зобов'язань не подав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст.283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Статтями 793 та 795 ЦК України встановлено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст.ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 229 Господарського кодексу України визначає, що учасник господарських відносин, у разі порушення ним грошового зобов'язання, не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 30 грудня 2009 року між Стебницькою міською лікарнею (надалі - орендодавець, позивач) та МПП "ЦННМЛ "Мольфар" (надалі - орендар, відповідач 1) було укладено Договір оренди приміщення (надалі - Договір). Відповідно до п. 1 цього Договору, орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 18,0 кв.м.

На підставі акту приймання-передачі від 01.01.2010 р. вказане нежитлове приміщення було передано орендарю.

01 січня 2012 року між МПП "ЦННМЛ "Мольфар" та ФОП ОСОБА_2 (надалі - відповідач 2) було укладено Договір суборенди приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 18,0 кв.м. За актом приймання передачі від 01.01.2012 р. дане приміщення було передане ФОП ОСОБА_2

Як вказано у п. 4.1. Договору оренди, орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок і становить 739,75 грн. на місяць. А відповідно до п. 4.2. цього Договору, орендна плата вноситься орендарем на пізніше 15 числа за поточний місяць.

В порушення вищезазначених приписів закону та умов Договору оренди, орендар МПП "ЦННМЛ "Мольфар" не вносить орендної плати за оренду приміщення.

За змістом ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 774 ЦК України, строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

МПП "ЦННМЛ "Мольфар" погодило з Стебницькою міською лікарнею питання передачі орендованих приміщень в суборенду ОСОБА_2 Відповідно до п. 3.1. Договору суборенди від 01.01.2012 р. цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє в термін з 01 січня 2012р. до 31 грудня 2012 р. Пролонгації умовами договору не перебачено. Відповідачами не надано доказів продовження строку його дії. З огляду на те, що спірне нежитлове приміщення займав суборендар ФОП ОСОБА_2, то договір суборенди слід вважати припиненим. А тому, така особа також повинна звільнити займане приміщення та передати його орендарю.

Майно, що орендоване згідно Договору оренди від 30.12.2009 р., передане згідно акта приймання-передачі від 01.01.2010 р. орендодавцю - Стебницькій міській лікарні відповідачі не повертали.

Відповідно до довідки Стебницької міської лікарні, за даними бухгалтерського обліку орендна плата по орендарю МПП "ЦННМЛ "Мольфар" останній раз була оплачена у січні 2013 р. за грудень 2012 р. (копія додається)

В період договірних відносин між Стебницькою міською лікарнею та МПП "ЦННМЛ "Мольфар" жодних письмових змін, в т.ч. щодо розміру орендних платежів, до договору оренди від 30.12.2009 р. не вносилось.

Відповідно до п. 3.3. Договору оренди, якщо орендар в місячний термін до закінчення даного договору не заявить про намір його розірвати, даний договір автоматично пролонгується на таких самих умовах і на такий самий термін (згідно п. 3.1. Договору до 01 січня наступного року). На основі цих положень відповідачі вважають, що даний договір є дійсним до цього часу. Проте, відповідачами не враховано тієї обставини, що п. 10.2 Договору оренди встановлено правило, згідно якого, у випадках, не передбачених даним договором, сторони керуються чинним цивільним законодавством, а статтею 764 ЦК України передбачено, що, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

В січні 2013 р. позивач скористався своїм законним правом на вимогу припинення договору найму та недопущення його пролонгації на 2013 та 2014 роки. Це підтверджується тривалою діловою перепискою сторін, зокрема листом від 06.07.2012 р. №335 позивач звертався до МПП "ЦННМЛ "Мольфар" (отримала наручно ОСОБА_2.) з вимогою переукласти договір оренди приміщень у відповідності до вимог чинного законовства та рішення Дрогобицької міської ради №236 від 31.05.2011р., а також погасити заборгованість по орендній платі та за комунальні послуги. З тексту цього листа вбачається, що він мотивований зміною методики визначення вартості оренди комунального майна в місті Дрогобич, згідно якої орендна плата повинна становити 60 грн. за м.кв. та 15 грн. за користування спільними приміщеннями (копія листа додається). У зв'язку з цим, листами від 19.09.2012 р. позивач повідомив орендаря та суборендаря про можливість припинення Договору оренди та запропонував звільнити займані приміщення до 01.10.2012 р. (копії додаються). Оскільки відповіді не було отримано, надсилалися повторні листи, зокрема, вих. №24 від 18.01.2013 р., отриманий відповідачем МПП "ЦННМЛ "Мольфар" 23.01.2013 р. про можливість припинення договору та звільнення приміщень. У відповідь на вказані вимоги, МПП "ЦННМЛ "Мольфар" листом від 28.01.2013 р. вих. 1/2 повідомило про відмову в звільненні орендованих приміщень та не визнало припинення договору оренди (копія додається). Однак, всупереч своїй же заяві про продовження дії договору, орендар не сплатив кошти за оренду приміщення за січень 2013 р. (яка згідно п. 4.2. Договору оренди вноситься не пізніше п'ятнадцятого числа за поточний місяць) - чим фактично визнав факт припинення договірних відносин між сторонами.

Тому, оскільки в місячний термін після закінчення дії договору орендодавець повідомив про припинення договору, то Договір оренди від 30.12.2009 р., відповідно до ст. 764 ЦК України, є припиненим з 1 січня 2013 р., згідно п. 3.1. Договору.

У зв'язку з наведеним, позивач не наполягає на задоволенні позовної вимоги №2 про розірвання договору оренди приміщення, укладеного 30 грудня 2009 року між Стебницькою міською лікарнею (код ЄДРПОУ 13821460) та Малим приватним підприємством "Центр нетрадиційних і народних методів лікування "Мольфар" (код ЄДРПОУ 22396079). Оскільки МПП "ЦННМЛ "Мольфар" не виконало законних вимог Стебницької міської лікарні, остання відмовилась від пролонгації договору, в результаті чого він припинив свою дію 01.01.2013 р. Проте, об'єкт оренди так і не було повернуто орендодавцю ні фактично (лікарня не має доступу до спірних приміщень), ні формально - жодного акту про повернення об'єкта між сторонами складено не було.

Згідно ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно ч. 2 ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Отже, у відповідача 1 та відповідача 2 відсутні правові підстави для продовження володіння приміщенням, а вимоги позивача щодо його повернення є правомірними.

Крім того, відповідно до абз. 4 п. 5.4. Договору оренди, орендар зобов'язаний належним чином експлуатувати об'єкт, що орендується, та нести усі витрати, пов'язані із його експлуатацією. Саме на підставі цієї договірної умови відповідачу і виставлялися рахунки про оплату, в яких поряд з орендною платою визначалися також витрати на комунальні послуги та за спільне користування приміщеннями. Довідкою про останню проплату та її роздруківкою підтверджується факт сплати орендарем ще в 2012 р. коштів на відповідні цілі.

29.09.2014 року за вх.№4646/14 позивач подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача орендну плату з урахуванням індексу інфляції у розмірі 16666,35 коп., штраф за теплопостачання в розмірі 3997,66 грн., а також зобов'язати МПП «НЦЦМЛ «Мольфар» повернути нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, площею 18,0 кв. м.

Згідно п. 4.1 Договору, розмір орендної плати за весь об'єкт, що орендується, у цілому становить 739,75 грн. на місяць. Отже, заборгованість зі сплати орендної плати становить, з урахуванням індексу інфляції, 16666,35 грн.

Разом з тим, обов'язок компенсувати вартість комунальних послуг (на підставі наданих орендодавцем рахунків) має бути прописаний у договорі (окремому договорі чи договорі оренди). Тому, тільки за таких обставин орендар зобов'язується відшкодовувати орендодавцю вартість спожитих комунальних послуг. Згідно зі ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відтак, позивач, погоджується, що витрати, пов'язані з експлуатацією об'єкту (його прибирання, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо) повинен нести він, проте, такими витратами не є плата за комунальні послуги, а тому, нарахування позивачем заборгованості за комунальні послуги (тепло-, водопостачання, електроенергію), а також ТПВ, дезінфекцію, земельний податок та інше (з поданих розрахунків не зрозуміло, що позивач має на увазі під заборгованістю за "інше") не є правомірним та не відповідає законодавству України. Так, наприклад, відповідно до Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28 зі змінами і доповненнями (далі - Правила), орендодавець виступає в ролі основного споживача електроенергії, а орендар - субспоживача. При цьому споживача не позбавлено права відпускати енергію субспоживачам. Згідно з Правилами у орендаря як субспоживача електроенергії має бути два договори: з основним споживачем, тобто орендодавцем (щодо використання його електромереж), і з постачальником електроенергії.

Тому, зважаючи на вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні частини позовних вимог щодо стягнення з відповідача плати за теплопостачання в розмірі 3997,66 грн., оскільки суду не надано належних та допустимих доказів включення такої плати в умови Договору, внесення відповідних змін в його умов, укладення окремого договору щодо такої умови, а також не обґрунтовано наявність будь-яких інших правових підстав щодо задоволення цієї вимоги.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Незважаючи на вимоги суду, належних та допустимих доказів виконання своїх зобов'язань за Договором оренди від 30.12.2009 року відповідач 1 не подав, внаслідок чого, утворилась заборгованість з орендної плати за час прострочення оплати за оренду приміщення в розмірі 16666,35 грн. Також, незважаючи на вимоги суду, належних та допустимих доказів повернення орендованого приміщення відповідачами не надано.

Згідно ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову, господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

29.09.2014 року за вх.№41630/14 відповідач 1 подав заяву про визнання боргу перед позивачем в сумі 16666,35 грн., а суду не надано належних та допустимих доказів того, що такі дії відповідача 1 суперечать законодавству або порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх уточнених (зменшених) позовних вимог, а відповідачі не подали докази погашення боргу та звільнення орендованого приміщення, суд прийшов до висновку, що позов Стебницької міської лікарні (м. Стебник, Львівська обл.) до Малого приватного підприємства «Центр нетрадиційних і народних методів лікування «Мольфар» (м. Дрогобич, Львівська обл.), Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (м. Стебник, Львівська обл.) про стягнення з відповідача 1 боргу в 16666,35 грн. та зобов'язання відповідача 1 повернути орендоване майно є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав квитанцію №12411816 від 20.08.2014 року на суму 1827,00 грн.

Згідно ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до уточнених (зменшених) позовних вимог, першою позовною (майновою) вимогою є стягнути з відповідача орендну плату з урахуванням індексу інфляції у розмірі 16666,35 коп., оплату за теплопостачання в розмірі 3997,66 грн, а другою позовною (немайновою) вимогою є зобов'язати МПП «НЦЦМЛ «Мольфар» повернути нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, площею 18,0 кв. м. Отже, з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача 1473,55 грн. судового збору, сплаченого за майнову вимогу, а також 1218,00 грн. на користь Державного бюджету України за немайнову вимогу.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 84, 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги - задоволити частково.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства «Центр нетрадиційних і народних методів лікування «Мольфар» (82100, Львівська обл.,м. Дрогобич, майдан Ринок, 3, корпус А, ідент. код 22396079) на користь Стебницької міської лікарні (82172, Львівська обл., АДРЕСА_1, ідент. код 13821460) 16666 (шістнадцять тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 35 коп. заборгованості по орендній платі та судовий збір у розмірі 1473 (одна тисяча чотириста сімдесят три) грн. 55 коп.

3. Зобов'язати Мале приватне підприємство "Центр нетрадиційних і народних методів лікування "Мольфар" (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, майдан Ринок, 3, корпус А, ідент. код 22396079) повернути Стебницькій міській лікарні (82172, Львівська обл., АДРЕСА_1, ідент. код 13821460) орендоване майно за актом приймання-передачі, а саме нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 18,0 кв.м.

4. Стягнути з Малого приватного підприємства «Центр нетрадиційних і народних методів лікування «Мольфар» (82100, Львівська обл.,м. Дрогобич, майдан Ринок, 3, корпус А, ідент. код 22396079) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м. Львова, код отримувача (код ЄДРПОУ): 38007620, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області, код банку отримувача (МФО): 825014, рахунок отримувача: 31215206783006, код класифікації доходів бюджету: 22030001, код ЄДРПОУ суду: 03499974) 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

5. В решті частині позовних вимог - відмовити.

6. Накази видати в порядку статті 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 03.10.2014 року