Рішення

від 15.10.2014 по справі 904/5690/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.10.14р. Справа № 904/5690/14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРРОС ЕКСІМ", м.Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ", м.Дніпропетровськ

про стягнення 67 473,02 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Завалєй Я.О.

Представники:

від позивача: Галкін М.Г., представник за довіреністю № б/н від 01.04.14р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРРОС ЕКСІМ" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ" (далі - відповідач) про стягнення 67 473,02 грн.

Ухвалою господарського суду від 01.08.14р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 02.09.14р.

Ухвалою господарського суду від 02.09.14р. відкладено розгляд справи на 29.09.14р.

29.09.14р. у судовому засіданні повноважний представник надав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 68 560,75 грн.

Ухвалою господарського суду від 29.09.14р. продовжено строк розгляду спору до 15.10.14р. включно та відкладено розгляд справи на 14.10.14р.

14.10.14р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заяву про збільшення розміру позовних вимог підтримав та наполягав на її задоволенні у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір, а для долучення до матеріалів справи письмові пояснення з додатковими доказами в підтвердження заявлених позовних вимог.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи повноважний представник відповідача повідомлений належним чином, що підтверджує протокол судового засідання від 29.09.14р.

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився без поважних причин, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 14.10.14р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.01.13р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 182 (далі - Договір поставки), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити продукцію матеріально-технічного призначення (далі-товар). Найменування, асортимент, номенклатура, кількість, ціна, умови та строки поставки товару зазначені в специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору поставки.

Як зазначає позивач, на виконання умов вищезазначеного Договору поставки, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 59 525,99 грн., що підтверджується видатковими накладними за №№ РН-00217, РН-00218 від 26.12.13р. та довіреністю на отримання цінностей. Зазначені видаткові накладні обома сторонами були підписані без будь-яких зауважень.

Посилаючись на п.п. 1.7. п. 1 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.13р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" позивач зазначає про те, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Таким чином, позивач вважає, що відповідач був зобов'язаний сплатити за отриманий товар 27.12.13р., відповідно до виставлених рахунків за № СФ-0000287 від 25.12.13р. на суму 56 389,67 грн. та за № СФ-0000288 від 25.12.13р. на суму 3 136,32 грн.

Як зазначає позивач, відповідач у визначені строки оплату за отриманий товар не здійснив, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися з позовом до суду.

За неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків по Договору поставки, позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України були нараховані інфляційні втрати у розмірі 7 684,42 грн. та 3% річних у розмірі 1 350,34 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 59 525,99 грн., інфляційні втрати у розмірі 7 684,42 грн., 3% річних у розмірі 1 350,34 грн., всього 68 560,75 грн.

В свою чергу, відповідач заявлені позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі, виходячи з наступного.

Як зазначає відповідач, дійсно позивач здійснив поставку товару відповідачу за видатковою накладною № РН-00217 від 26.12.13р. та видатковою накладною № РН-00218 від 26.12.13р., а відповідач прийняв поставлену продукцію, про що свідчить підпис уповноваженої довіреністю особи на видатковій накладній, однак твердження позивача про те, що ця поставка була здійснена відповідно до укладеного між сторонами Договору поставки не відповідає дійсності, оскільки у вищезазначених накладних підставою здійснення позивачем на адресу відповідача поставки зазначено не Договір поставки, а номер рахунку-фактури з відповідною датою, а від так, умови оплати відповідно до п. 4.1. Договору поставки, на які посилається позивач, не можуть бути застосовані в даному випадку.

Посилаючись на п. 4.2. Договору поставки відповідач зазначає про те, що сторони домовилися, що при проведені розрахунків зобов'язуються при заповнені платіжних документів указувати номер і дату договору, номер додатку за котрим здійснюється платіж. Таким чином, як вважає відповідач, те, що дана поставка була здійснена не за вищезазначеним Договором є беззаперечним фактом.

Отже, як зазначає відповідач, оскільки сторони не обговорювали умови поставки та умови оплати за поставлений товар, тобто не укладали письмовий договір, то в даному випадку, у відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України, до даних правовідносин слід застосовувати умови та вимоги цього кодексу, інших актів цивільного законодавства та звичаїв ділового обороту. Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Як зазначає відповідач, якщо розглядати обов'язок боржника (відповідача) щодо сплати вартості поставленого товару за видатковими накладними № РН-00217 від 26.12.13р., № РН-00218 від 26.12.13р, слід звернути увагу на те, що такий обов'язок у відповідача настає у разі отримання ним вимоги про сплату поставленого товару, умови оплати якого сторонами не визначено. Такої вимоги відповідач не отримував.

Також, відповідач звертає увагу суду на те, що позивачем був порушений порядок «вирішення спору». Згідно з п. 9.2. Договору поставки на який в своєму позові посилається позивач передбачено, що «В случае не достижения соглашения Стороны подлежат рассмотрению в судебном порядке в соответствии с действующим законодательством Украины. Споры могут быть переданы на рассмотрение Хозяйственного суда при условии соблюдения Сторонами досудебного порядка их урегулирования, согласно действующему законодательству Украины». Позивач жодного разу не звертався до відповідача ані з вимогою, ані з претензією.

Специфікації, що є невід'ємною частиною договору в яких повинно вказуватись найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, ціна, умови, терміни постачання та оплати товару по вищезгаданим видатковим накладним відсутні.

Пункт 3.3. Договору поставки передбачає, обов'язок позивача щодо надання разом з товаром відповідачу наступних товаросупровідних документів:

- рахунок-фактуру;

- товарну накладну;

- товаро-транспортну накладну;

- податкову накладну;

- сертифікат якості виробника, санітарно -гігієнічний висновок.

Посилаючись на ч. 2 ст. 662 Цивільного кодексу України відповідач зазначає про те, що продавець повинен одночасно з товаром надати покупцеві документи (технічний паспорт, сертифікат якості та ін.), які мають відношення до товару та належать передачі разом з товаром

Тому, як вважає відповідач, щоб останній оплатив позивачу за товар поставлений за видатковими накладними № РН-00217 від 26.12.13р., № РН-00218 від 26.12.13р. по Договору поставки, повинні бути вчиненні позивачем наступні дії, а саме:

Постачальник повинен передати Покупцеві разом з товаром наступні супровідні документи: рахунок-фактуру, товарну накладну, товаро-транспортну накладну, податкову накладну, сертифікат якості виробника, санітарно - гігієнічний висновок.

Позивач здійснив поставку товару однак до сьогоднішнього дня, як зазначає відповідач, не виконав умови Договору поставки щодо надання відповідачу товаросупровідних документів зазначених у п. 3.3 Договору поставки, тобто не вчинив дії, до вчинення яких відповідач не міг виконати свій обов'язок, щодо оплати, тому відповідач вважає, що у позивача відсутнє право стягнення з відповідача суми основної заборгованості та штрафних санкцій.

Не виконання 3.3 Договору поставки позивачем підтверджується тим, що навіть до позовної заяви не додано копії документів, а саме товаро-транспортну накладну, податкову накладну, сертифікату якості виробника та санітарно - гігієнічного висновку, а тим більше вони не надані в оригіналі відповідачу.

Враховуючи порушення позивачем умов Договору, а саме відсутність досудового вирішення спору, а саме претензії, вимоги в розумінні ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України про виконання зобов'язання по оплаті товару поставленого без договору за видатковими накладними РН-00217 від 26.12.13р., № РН-00218 від 26.12.13р., відсутність специфікацій, а також супроводжувальних документів відповідач вважає, що у відповідності до ч. 2 ст. 613 Цивільного кодексу України, якщо кредитор (позивач) не вчинив дії, до вчинення яких боржник (відповідач) не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (позивача).

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої обов'язки по Договору поставки виконав належним чином, що підтверджується видатковими накладними на поставлений товар, підписаними зі сторони відповідача уповноваженою особою за довіреністю на отримання матеріальних цінностей та скріплений печатками сторін. Зазначені документи були підписані відповідачем без будь-яких зауважень. Таким чином, відповідач своїми діями у повному обсязі прийняв умови Договору поставки.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договору поставки та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 59 525,99 грн. є обґрунтованими та доведеними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми закону позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 7684,42 грн. та 3% річних у розмір 1 350,34 грн.

Господарський суд бере до уваги посилання позивача на п.п. 1.7. п. 1 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.13р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та вважає, що позивач правильно визначив строк оплати - 27.12.13р., але не правомірно почав нараховувати з цього дня інфляційні втрати та 3% річних, оскільки нарахування повинно бути розпочато з наступного дня, тобто з 28.12.2012р., а оскільки 28-29 - це вихідні дні, то нарахування повинно бути розпочато з 30.12.13р.

Після перерахунку проведеного господарським судом в "ЛІГА:ЗАКОН" відповідно до вимог чинного законодавства України та за період з 30.12.13р. по 28.09.14р., вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 7 684,42 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі, а в частині стягнення 3% річних частково, а саме у розмірі 1 335,67 грн.

Господарський суд не бере до уваги твердження відповідача, що поставка товару за видатковими накладними РН-00217 від 26.12.13р., № РН-00218 від 26.12.13р. здійснена поза межами вищезазначеного Договору поставки, оскільки:

По-перше, поставка, яка здійснена на підставі видаткових накладних РН-00217 від 26.12.13р., №РН-00218 від 26.12.13р., здійснена в межах строку дії Договору поставки № 182 від 30.01.13р.

По-друге, відповідно до податкових накладних за № 8 від 26.12.13р. та за № 9 від 26.12.13р. поставка здійснена відповідно до Договору поставки № 182 від 30.01.13р.

По-третє, сторони обумовили п. 4.2 Договору поставки № 182 від 30.01.13р., що при проведені розрахунків зобов'язуються при заповнені платіжних документів указувати номер і дату договору, номер додатку за котрим здійснюється платіж . Зазначений пункт відноситься до обов'язку, який покладений саме на відповідача, а не позивача, як вважає відповідач.

По-четверте, відповідачем не надано суду жодного допустимого та належного доказу (звернення, листи тощо) в підтвердження того, що позивач не надав передбачені п. 3.3 Договору поставки № 182 від 30.01.13р. документи.

Крім того, господарський суд бере до уваги той факт, що поставка позивачем була здійснена майже 10 місяців потому, а відповідач за майже 10 місяців жодної претензії щодо якості, кількості та недоотриманих супровідних документів не заявив.

По-п'яте, попереднє, до подання позову до господарського суду, не звернення позивача до відповідача з претензією не тягне за собою відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 629, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 265, 266 Господарського кодексу України, Постановою Пленуму ВГСУ від 17.12.13р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 48-49, 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ" (53201, м.Нікополь, пр. Трубників, буд. 56, код ЄДРПОУ 35537363, р/р 2600630358201 в ПАТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО", МФО 305749) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРРОС ЕКСІМ" (49100, м. Дніпропетровськ, вул. Мандриківська, буд. 276, оф. 12, код ЄДРПОУ 36441185, р/р 26009000083672 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023) заборгованість за поставлений товар у розмірі 59 525,99 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот двадцять п'ять грн. 99 коп.), інфляційні втрати у розмірі 7 684,42 грн. (сім тисяч шістсот вісімдесят чотири грн. 42 коп.), 3% річних у розмірі 1335,67грн. (одна тисяча триста тридцять п'ять грн. 67 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 826,61 грн. (одна тисячі вісімсот двадцять шість грн. 61 коп.).

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 17.10.14р.

Суддя Н.Е. Петренко