Рішення

від 17.10.2014 по справі 233/4595/14-ц

КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

233 № 233/4595/14-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2014 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Міросєді А. І.

при секретарі Ульянцевій С.А.,

з участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача --

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лексворд» (ЄДРПОУ 36867441) «про захист прав споживачів», -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача ТОВ «Лексвлод» про захист прав споживачів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ «Лексворд» 26 лютого 2014 року був укладений договір про надання послуг № 000155, спрямованих на отримання безвідсоткової позики у розмірі 40000,00 грн., зазначеної у Додатку № 1 до даного договору на умовах Програми «Ренесанс», що містяться в Додатку №2 до вказаного договору, що є невід'ємними частинами цього договору. За умовами договору відповідач зобов'язався організовувати та проводити розподіл Фонду Учасників, здійснити надання безвідсоткової позики на користь Учасника за рахунок Фонду Учасників; надавати інші послуги і здійснювати інші правочини, погоджені сторонами у порядку та в строки, передбачені цим договором та додатками до нього. На виконання умов договору позивач сплатив відповідачу первісний внесок у розмірі 1650,00 грн. за договором № 000155 від 26 лютого 2014 року та 500 грн. на страхування від нещасного випадку. У порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконував. Отримавши кошти, відповідач не вчиняв будь-яких дій щодо виконання умов договору, ввів його в оману та не проінформував про ведення господарської діяльності без реєстрації як фінансової установи. Тому вважав, що договір про надання послуг є недійсним, як такий, що суперечить Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки він містить несправедливі для нього умови та явно не вигідні, які відповідач сформулював в односторонньому порядку, тим самим створивши дисбаланс між правами і обов'язками сторін за договором на свою користь і не врахувавши при цьому його інтереси. Просив: визнати недійсним договір № 000155 від 26 лютого 2014 року, укладений між ним та ТОВ «Лексворд»; стягнути з ТОВ «Лексворд» на його користь сплачені ним відповідно до договору грошові кошти у розмірі 1650,00 грн.; стягнути з ТОВ «Лексворд» на його користь сплачений ним відповідно до договору страховий внесок у розмірі 500,00 грн.; стягнути з ТОВ «Лексворд» на його користь у відшкодування моральної шкоди 10000,00 грн.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити в повному обсязі, оскільки у порушення умов договору та чинного цивільного законодавства відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконував, проводив свою господарську діяльність незаконно з принципу «фінансової піраміди», де проводиться накопичення грошових коштів від заохочень у населення та юридичних осіб, не маючи при цьому наміру в подальшому виконувати умови підписаного договору в частині надання грошових позик. Крім того, пояснив, що відповідач здійснював свою господарську діяльність без відповідної ліцензії на надання фінансових послуг, хоча здійснював фінансові операції в інтересах учасників програми за рахунок залучених коштів, отримуючи прибуток за рахунок реєстраційних платежів, що є підставою для визнання договору недійсним. Не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Лексворд» у судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с. 57).

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи в порядку, передбаченому ст. 224, 225 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з наступних підстав.

Між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Лексворд» 26 лютого 2014 року був укладений договір про надання послуг № 000155, згідно якого відповідач зобов'язався надати позивачу послуги, спрямовані на отримання безвідсоткової позики у розмірі 40000,00 грн., зазначеної у Додатку № 1 до даного договору на умовах Програми «Ренесанс», що містяться в Додатку №2 до вказаного договору, що є невід'ємними частинами цього договору, базуючись на принципі взаємодопомоги Учасників Програми. Позивач сплатив платіж у розмірі 1650,00 грн., страховий внесок у розмірі 500,00 грн., та зобов'язався щомісячно сплачувати платежі у розмірі 333,33 грн. Сума позики становить 40000,00 грн., графік платежів розрахований на 120 місяців, щомісячний чистий платіж - 333,33 грн. Термін дії договору з моменту підписання і до повного виконання сторонами умов договору (а.с. 11, 12, 13-14, 15, 16-18).

Згідно ч.1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше на встановлено договором.

Згідно ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Зокрема до несправедливих умов відноситься встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця, надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору, визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Пунктами 5-7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до п.7 ч.3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється нечесна підприємницька практика, зокрема утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Умови договору в частині отримання безвідсоткової позики є такими, що створюють суттєвий дисбаланс між правами і обов'язками Учасника та товариства, зокрема товариство приймає рішення щодо отримання безвідсоткової позики на свій розсуд, Учаснику не надається інформація стосовно інших учасників, які беруть участь у розподілі Фонду Учасників, кількість сплачених ними платежів тощо, внаслідок чого процедура проведення розподіл Фонду Учасників є непрозорою для Учасника і позбавляє його можливості здійснювати контроль проведення таких дій та контроль за дотриманням його прав, як споживача.

Також, відповідно до додатку №1 до Договору сторони визначили лише розмір позики, яку має намір отримати Учасник Програми, при цьому конкретно не вказали, в який саме термін така позика буде надана.

Таким чином, суд вважає, що вищезазначені умови Договору є несправедливими і відповідач здійснює по відношенню до позивача нечесну підприємницьку практику.

Відповідно до п.5 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством,- і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Статтею 34 вказаного Закону визначено, що здійснення діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії.

Судом встановлено, що відповідно до Умов Програми «Ренесанс» платіж до Фонду Учасників - це платіж, за рахунок якого Товариство здійснює надання безвідсоткової позики, сума якої зазначена у Додатку № 1 до Договору та відповідає Графіку платежів.

Умови діяльності Програми не містять положень, які б визначали належність до фонду учасників Програми, на кошти якого видаються безвідсоткові позики, платежу тощо.

Отже, як вбачається з положень Договору та додатків до нього, товариство залучає кошти фізичних осіб, здійснює фінансові операції в інтересах третіх осіб за рахунок залучених коштів, при цьому отримує прибуток за рахунок платежів, які відповідно до Умов не повертаються учасникам за жодних умов.

Таким чином, суд приходить до висновку, що діяльність відповідача містить ознаки фінансової діяльності, визначеної ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» і потребує ліцензування відповідно до положень ст. 34 вказаного Закону. Однак, Товариством з обмеженою відповідальністю «Лексворд» до суду не надано будь-яких відомостей щодо внесення його до Державного реєстру фінансових установ, набуття статусу фінансової установи, наявності ліцензії на надання фінансових послуг.

Відповідно до ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії) може бути визнано судом недійсним.

Статтею 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Стаття 23 ЦК України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ч. 2 ст. 227 ЦК України, якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином.

Відповідно до ч.2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї та близьких родичів. Частина 3 вказаної статті передбачає відшкодування моральної шкоди грішми.

Суд частково задовольняє позовні вимоги позивача по відшкодуванню моральної шкоди з урахуванням положень п.п. 9, 17-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зі змінами та у відповідності до статей 23, 1167 ЦК України: розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру правопорушення, з урахуванням характеру, обсягу і глибини страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо) і з урахувань інших обставин - стану його здоров'я, істотності вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому судом враховуються вимоги розумності і справедливості.

Судом встановлено, що у зв'язку з неповерненням позивачу відповідачем сплаченого на користь останнього грошових коштів в сумі 1650 грн., позивач докладав певних зусиль для відновлення свого порушеного права, до цього часу не отримав позитивного відгуку з боку відповідача, через що зазнав негативні переживання.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Враховуючи викладене, суд вважає переконливими докази позивача щодо завдання йому моральної шкоди протиправністю дій відповідача щодо введення в оману та невиконання взятих на себе зобов'язань. Дії відповідача є грубим порушенням конституційних прав позивача як споживача, такі дії змусили позивача докладати додаткових зусиль, звертатися до суду за поновленням цих прав, що спричиняло йому моральні страждання.

Таким чином, суд вважає що позов підлягає частковому задоволенню: варто визнати недійсним договір № 000155 від 26 лютого 2014 року, укладений між позивачем та ТОВ «Лексворд»; на користь позивача з відповідача необхідно стягнути сплачений ним відповідно до договору грошовий внесок у розмірі 1650,00 грн., а також у відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн.

Позов в частині вимоги щодо стягнення з ТОВ «Лексворд» на користь позивача сплаченого останнім відповідно до договору страхового внеску у розмірі 500,00 грн. задоволенню не підлягає через недоведеність отримання відповідачем зазначених коштів та через необґрунтованість.

Відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, тому на користь держави з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 243,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15,16, 203, 215, 216, 227 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 169, 212, 213, 215, 224-226 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лексворд» (ЄДРПОУ 36867441) «про захист прав споживачів» задовольнити частково.

Визнати недійсним договір про надання послуг № 000155 від 26 лютого 2014 року, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лексворд» (ЄДРПОУ 36867441).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лексворд» (ЄДРПОУ 36867441) на користь ОСОБА_2, іпн. НОМЕР_1, сплачений ним відповідно до договору грошовий внесок у розмірі 1650 (одну тисячу шістсот п'ятдесят) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лексворд» (ЄДРПОУ 36867441) на користь ОСОБА_2, іпн. НОМЕР_1, у відшкодування моральної шкоди 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лексворд» (ЄДРПОУ 36867441) на користь держави судовий збір в сумі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд Запорізької області через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя