Рішення

від 04.06.2014 по справі 910/7659/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7659/14 04.06.14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівна техніка «Євроутиль», м.Львів, ЄДРПОУ 34733834

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будматеріали-Вторресурси», м.Київ, ЄДРПОУ 30550615

про стягнення 44 343,65 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Барктів Є.Є. - по дов., Скакун О.Г. - по дов.

від відповідача: Князєва С.В. - по дов.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Машинобудівна техніка «Євроутиль», м.Львів звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Будматеріали-Вторресурси», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 39 743 грн. та 3% річних в розмірі 4 600,65 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Будматеріали-Вторресурси» умов договору №210.002 від 10.02.2010р. поставки в частині здійснення оплати поставленого обладнання у строки, передбачені договором, що стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у відзиві №28 від 07.05.2014р. та у судових засіданнях 14.05.2014р., 04.06.2014р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення з огляду на те, що обладнання, яке поставило Товариство з обмеженою відповідальністю «Машинобудівна техніка «Євроутиль» не відповідало технічним характеристикам, а тому, на думку відповідача, було неналежної якості, що в свою чергу, призвело до простою обладнання та втрати доходів Товариством з обмеженою відповідальністю «Будматеріали-Вторресурси».

За твердженнями відповідача, у зв'язку з відсутністю жодних дій з боку позивача щодо підтримання обладнання у належному технічному стані, залишок несплаченої відповідачем вартості поставленого товару у сумі 39 743 грн. використаний товариством для налаштування обладнання.

Одночасно, Товариством з обмеженою відповідальністю «Машинобудівна техніка «Євроутиль» заявлено про пропущення позивачем строку позовної давності.

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши всі представлені учасниками судового процесу докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 10.02.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Машинобудівна техніка «Євроутиль» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будматеріали-Вторресурси» (покупець) було укладено договір №210.002 поставки, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти й оплатити на умовах договору і додатків до нього обладнання згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п.9.1 вказаного правочину договір набуває чинності від дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.10.2010р., але в будь-якому випадку до виконання сторонами своїх зобов'язань по договору.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №210.002 від 10.02.2010р. як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з постачання товару.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України).

У п.2.3 даного правочину сторони погодили, що покупець протягом п'яти банківських днів від дати підписання договору здійснює першу часткову попередню оплату за обладнання в розмірі 134 400 грн., в т.ч. ПДВ, що на момент підписання договору еквівалентно 12 000 євро по курсу УМВБ, який складає 11,20 грн. за 1євро.

З представлених до матеріалів справи документів вбачається, що відповідачем здійснено попередню оплату товару в сумі 134 400 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками від 10.02.2010р. по рахунку №26004166562.

Так, у п.2.4 договору №210.002 від 10.02.2010р. поставки сторони погодили, що покупець протягом 30 календарних днів від дати підписання договору здійснює другу часткову попередню оплату за обладнання в розмірі 156 800 грн., в т.ч. ПДВ 20%, що на момент підписання договору еквівалентно 14 000 євро по курсу УМВБ, який складає 11,20 грн. за 1 євро.

В подальшому, відповідач, на виконання умов укладеного між сторонами правочину здійснив другу попередню оплату на загальну суму 213 600 грн., на підтвердження чого суду було надано виписки по рахунку №26004166562 від 12.03.2010р., від 15.03.2010р., від 22.03.2010р. та від 29.03.2010р.

У відповідності до п.2.5 вказаного договору покупець протягом 3-х банківських днів від дати отримання офіційного листа про готовність обладнання до відправки здійснює третю часткову попередню оплату за обладнання в розмірі 156 800 грн., в т.ч.20% ПДВ, що на момент підписання договору еквівалентно 14 000 євро по курсу УМВБ, який складає 11,20 грн. за 1 євро.

Як вбачається з матеріалів справи, листом без номеру та дати Товариство з обмеженою відповідальністю «Машинобудівна техніка «Євроутиль» повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «Будматеріали-Вторресурси», що обладнання згідно договору №210.002 від 10.02.2010р. поставки виготовлено і готово до відправки. Обладнання буде поставлено і змонтовано 30-31.03.2010р. При цьому, позивач просив забезпечити умови для монтажу.

Проте, в подальшому, судом встановлено, що відповідачем зобов'язання здійснити третю часткову попередню оплату обладнання відповідно до умов №210.002 від 10.02.2010р. виконано не у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами ст.663 Цивільного кодексі України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За умовами договору №210.002 від 10.02.2010р. поставка обладнання проводиться протягом 70 календарних днів з моменту перерахування покупцем часткової попередньої оплати, як зазначено в п.2.3 даного договору, та зарахування цієї суми на розрахунковий рахунок постачальника (п.3.1).

Згідно з п.3.2 договору №210.002 від 10.02.1010р. поставка обладнання згідно цього договору відбувається на умовах DDP м.Київ з доставкою за рахунок постачальника (згідно «Інкотермс-2000»). Розвантаження обладнання забезпечує покупець.

Специфікацією до договору №210.002 від 10.02.2010р. поставки сторони погодили найменування, кількість та ціну обладнання, а саме: прес для пінопласту МВТ/Strautmann CutCompact, кількістю 1 шт., вартістю 551 712 грн.

Як встановлено судом, на виконання умов спірного правочину позивачем було поставлено, а представником відповідача прийнято товар на загальну суму 535 743 грн. за видатковою накладною №РН-0000009 від 30.03.2010р.

У судовому засіданні 04.06.2014р. судом було оглянуто оригінал вказаної видаткової накладної та встановлено, що остання підписана обома сторонами без зауважень та скріплена печатками господарських товариств.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст.34, 36 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлена сторонами видаткова накладна є належним доказом передачі товару відповідачу, а отже виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки обладнання за договором №210.002 від 10.02.2010р. на загальну суму 535 743 грн.

Як зазначало вище, ст.526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 2.1 договору №210.002 від 10.02.2010р. поставки визначено, що загальна вартість обладнання (ціна договору) складає 551 712 грн., в т.ч. ПДВ 20% 91 952 грн., що на момент підписання договору еквівалентно 49 260 євро по курсу УМВБ, який складає 11,20 грн. за 1 євро.

Остаточний розрахунок по договору в розмірі 103 712 грн., в т.ч. 20% ПДВ, що на момент підписання договору еквівалентно 9 260 євро по курсу УМВБ, який складає 11,20 грн. за 1 євро, здійснюється покупцем протягом 120 календарних днів від дати підписання повноважними представниками сторін накладної, що підтверджує передачу обладнання покупцю, чотирма рівними частинами по 25 928 грн., в т.ч.20% ПДВ, що на момент підписання договору еквівалентно 2 315 євро по курсу УМВБ, який складає 11,20 грн. за 1 євро, відповідно через 30, 60, 90 і 120 календарних днів від дати підписання повноважними представниками сторін накладної, що підтверджує передачу обладнання покупцю.

Отже, враховуючи визначені контрагентами в договорі порядок та строки оплати поставленого товару, приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази передання покупцю товару за спірним правочином, господарський суд встановив, що строк оплати товару за видатковою накладною №РН-0000009 від 30.03.2010р. настав.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями представників сторін, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будматеріали-Вторресурси» своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару у встановлений договором строк у повному обсязі не виконало.

Ухвалами від 24.04.2014р., 14.05.2014р. господарського суду сторін було зобов'язано надати банківські виписки з відтиском печатки банку щодо розрахунків між позивачем і відповідачем за договором №210.002 від 10.02.2010р. поставки.

Під час розгляду спору встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будматеріали-Вторресурси» розрахувалось за поставлений товар на суму 496 000 грн., що підтверджується представленими обома сторонами банківськими виписками.

Разом з тим, з представлених суду сторонами письмових пояснень вбачається, що грошові кошти, що надходили від Товариства з обмеженою відповідальністю «Будматеріали-Вторресурси» на рахунки позивача із зазначенням платежу «згідно рахунку №6» та «згідно рахунку №9» були зараховані позивачем в якості часткових оплат по договору №210.002 від 10.02.2010р. При цьому, доказів існування між сторонами інших правочинів матеріали справи не містять.

Таким чином, враховуючи все вищенаведене, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №210.002 від 10.02.2010р. виконав, враховуючи, що відповідачем не було надано належних доказів сплати вартості у повному обсязі поставленого обладнання, суд дійшов висновку, що у відповідача існує перед позивачем заборгованість за поставлений товар в сумі 39 743 грн.

Твердження відповідача, викладені у відзиві №28 від 07.05.2014р. на позовну заяву стосовно невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Машинобудівна техніка «Євроутиль» зобов'язань за зазначеним вище договором щодо постачання обладнання належної якості, судом не приймаються в силу наступного.

Так, ч.ч.1-3 ст.675 Цивільного кодексу України визначено, що товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.

Аналогічні положення викладені у ст.268 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст.673 Цивільного кодексу України визначено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.678 Цивільного кодексу України визначено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Тобто, нормами чинного законодавства України передбачено альтернативне право покупця при постачанні неякісного товару вимагати у постачальника заміни товару аналогічним товаром належної якості, зменшення ціни або відмовитись від договору і вимагати повернення за товар сплаченої суми.

Згідно з п.4.2 вказаного правочину постачальник гарантує якість, кількість і комплектність обладнання, що постачається.

У п.5.1 спірного договору сторони погодили, що гарантійний термін на обладнання, що поставляється по договору, складає 12 місяців. Початок гарантійного терміну - від дати поставки обладнання покупцю. Протягом гарантійного терміну постачальник гарантує відповідну якість обладнання, його комплектуючих, деталей/вузлів і можливість його експлуатації не більше 12 годин підряд кожного дня.

У випадку виявлення, протягом гарантійного терміну недоліків (дефектів) обладнання, його комплектуючих деталей і/або вузлів, постачальник зобов'язаний усунути виявлені недоліки (дефекти) протягом 5 робочих днів від дати отримання письмового повідомлення покупця. Всі ремонти і технічне обслуговування проводиться по місцезнаходженню обладнання в межах України.

Наразі, за твердженнями відповідача, відповідно до технічної документації продуктивність обладнання, що поставило Товариство з обмеженою відповідальністю «Машинобудівна техніка «Євроутиль», повинна становити 32кг/год., однак склала лише 20кг/год, у зв'язку з чим відповідач звертався до позивача з листами №65 від 14.10.2011р., №67 від 28.10.2011р., №68 від 03.11.2011р., №72 від 22.11.2011р., №75 від 07.12.2011р., якими повідомляв про невідповідність технічним характеристикам поставленого обладнання.

Проте, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу того, що обладнання, яке поставив позивач відповідачу є неналежної якості.

Як зазначалось вище, обладнання відповідно до видаткової накладної №РН-0000009 від 30.03.2010р. було поставлене Товариству з обмеженою відповідальністю «Будматеріали-Вторресурси» 30.03.2010р. та прийняте останнім без жодних зауважень.

Доказів того, що відповідач, як покупець за договором, звертався в період гарантійного терміну до позивача з письмовим повідомленням щодо усунення виявлених недоліків матеріали справи не містять.

Одночасно, наданий лист №66 від 17.08.2010р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Будматеріали-Вторресурси» не є доказом звернення останнього до позивача з вимогою про усунення недоліків (дефектів), виходячи з наступного.

Так, 17.08.2010р. відповідачем було складено лист №66 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівна техніка «Євроутиль» про те, що після перерахунку ціни (вартості) обладнання, у зв'язку зі зміною курсу євро по відношенню до гривні, відповідач здійснить сплату 50% заборгованості, а наступні 50% сплатить після проведених спеціалістом позивача робіт.

Проте, з наданого відповідачем листа не вбачається зазначення компетентної особи, яка виявила, у разі їх наявності, недоліки в обладнанні, що поставлене відповідачу, не визначено, які саме дефекти має поставлене обладнання.

Крім того, доказів того, що даний лист був надісланий або вручений відповідачем позивачу матеріали справи також не містять. Надпис, здійснений на зворотному боці вказаного листа, як доказ його отримання позивачем, судом не приймається, виходячи з того, що з зазначеного надпису не можливо встановити, що вказаний документ отримано уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівна техніка «Євроутиль». Наразі, надпис також не містить підпису особи.

Будь-яких інших доказів звернення відповідача в період гарантійного терміну до позивача з вимогою про усунення недоліків (дефектів) за договором №210.002 від 10.02.2010р. матеріали справи не містять.

Разом з тим, як зазначає відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будматеріали-Вторресурси» зверталось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівна техніка «Євроутиль» з листами щодо зменшення ціни обладнання.

Проте, як зазначалось вище, відповідач у листі №66 від 17.08.2010р. висував вимогу про здійснення перерахунку ціни обладнання не у зв'язку з його невідповідністю заявленим технічним характеристикам, а у зв'язку із зміною курсу євро по відношенню до гривні на момент сплати коштів за обладнання.

З огляду на викладені обставини, враховуючи факт прийняття відповідачем товару без будь-яких зауважень, а також приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів реалізації відповідачем своїх повноважень, передбачених ст.678 Цивільного кодексу України, господарський суд вважає доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву №28 від 07.05.2014р., безпідставними.

Крім того, суд зазначає, що у випадку наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Будматеріали-Вторресурси» зауважень щодо якості отриманого обладнання за договором №210.002 від 10.02.2010р. поставки, останній не позбавлений права і можливості звернутися до суду за захистом своїх прав шляхом подання окремого позову.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано 3% річних на загальну суму 4 600,65 грн., з яких: за періоди з 29.07.2010р. до 18.08.2010р. у сумі 146,27 грн., з 19.08.2010р. до 20.08.2010р. у сумі 12,45 грн., з 21.08.2010р. до 22.04.2011р. у сумі 900,99 грн., з 23.04.2011р. до 10.04.2014р. у сумі 3 540,94 грн.

Наразі, за висновками суду, позивачем проведено вірний розрахунок суми трьох відсотків річних.

Як вказувалось вище, відповідачем у відзиві №28 від 07.05.2014р. на позовну заяву було заявлено про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення основного боргу в сумі 39 743 грн. та 3% річних в розмірі 4 600,65 грн., з приводу чого господарський суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.257 вказаного Кодексу України встановлений загальний строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність), у три роки.

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч.3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

За приписами ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 5 ст.261 вказаного Кодексу України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч.1 ст.264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

У відповідності до п.п.4.4.1 п.4.4 Постанови №10 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч.1 ст.264 Цивільного кодексу України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема належати: часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Як зазначалось вище, згідно з положеннями п.9.1 договору №210.002 від 10.02.2010р. поставки договір набуває чинності від дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2010р., але в будь-якому випадку до виконання сторонами своїх зобов'язань по договору.

Наразі, судом встановлено, що зобов'язання з оплати вартості поставленого обладнання мало бути виконано відповідачем не пізніше 28.07.2010р.

Поза тим, судом враховано здійснену Товариством з обмеженою відповідальністю «Будматеріали-Вторресурси» 22.04.2011р. часткову оплату поставленого обладнання у сумі 5 000 грн.

Тобто, перебіг строку позовної давності за договором №210.002 від 10.02.2010р. поставки було перервано 22.04.2011р.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до господарського суду м.Києва з розглядуваним позовом 10.04.2014р., що підтверджується поштовим штемпелем на конверті, в якому позовну заяву було надіслано до суду.

Отже, враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що строк позовної давності стосовно вимог про стягнення основної заборгованості та 3% річних, до яких застосовується загальна позовна давність, за договором №210.002 від 10.02.2010р. поставки був перерваний, а тому на час звернення до суду з розглядуваним позовом (10.04.2014р.) не сплив.

Відповідач, посилаючись на ст.ст.251, 256 Цивільного кодексу України, Постанову №10 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» також стверджує про те, що оскільки підстав для зупинення строку позовної давності не було, тому такий строк сплив 30.07.2013р.

Враховуючи положення чинного законодавства України, суд зазначає, що відповідачем помилково було ототожнено поняття зупинення строку позовної давності з її перериванням.

Частиною 1 ст.263 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності зупиняється: 1) якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); 2) у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; 3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; 4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

Відповідно до ч.1 ст.264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Отже, враховуючи наявні в матеріалах справи відомості про вчинення відповідачем дій щодо часткової оплати боргу, строк позовної давності, у розумінні ст.264 Цивільного кодексу України є таким, що перервався.

Таким чином, враховуючи все вищенаведене, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №210.002 від 10.02.2010р. виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем не було надано належних доказів для спростування факту порушення взятих на себе за вказаним правочином обов'язків щодо оплати поставленого обладнання у повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівна техніка «Євроутиль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будматеріали-Вторресурси» про стягнення основного боргу в сумі 39743 грн. та 3% річних в розмірі 4 600,65 грн. підлягають задоволенню.

Судовий збір згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівна техніка «Євроутиль», м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будматеріали-Вторресурси», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 39 743 грн. та 3% річних в розмірі 4 600,65 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будматеріали-Вторресурси» (03134, м.Київ, Святошинський район, вул.Миру, буд.21, ЄДРПОУ 30550615) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівна техніка «Євроутиль» (79000, Львівська область, місто Львів, Сихівський район, вул.Зелена, буд.147, ЄДРПОУ 34744834) основний борг в розмірі 39 743 грн., 3% річних у сумі 4 600,65 грн., а також судовий збір в розмірі 1827 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 04.06.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 10.06.2014р.

Суддя М.О.Любченко