Постанова

від 08.10.2014 по справі 826/13038/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 1/316

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

м. Київ

08 жовтня 2014 року 10:00 № 826/13038/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень, В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 або позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві або відповідач) про визнання протиправними скасування податкових повідомлень-рішень від 03.04.2014 № 127/26-59/17-01 та № 128/26-59/17-01.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.09.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/13038/14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.09.2014 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 07.10.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання по справі.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 07.10.2014 суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

На підставі наказу відповідача № 183 від 28.01.2014, згідно ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та плану - графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 1 квартал 2014 року була проведена документальна виїзна планова перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, за результатом якої складено акт перевірки від 21.02.2014 № 78/1701/НОМЕР_1 (т. 1, а.с. 11-20).

Відповідачем за результатами перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства:

- п. 177.4 ст. 177 ПК України, ФОП ОСОБА_1 завищено валові витрати на суму 50 700,00 грн., сплачені у 2012 році за придбану сировину на користь ТОВ "Альфакем Україна" (код ЄДРПОУ 336678727) (щодо якого попереднім актом документальної планової виїзної перевірки від 14.12.2012 № 1926/17-20/НОМЕР_1 не підтверджено наявність поставок товарів покупцю ФОП ОСОБА_1, що свідчить про те, що правочини між вищеназваним підприємством та ФОП ОСОБА_1 здійснені без настання реальних наслідків).

Перевіркою правильності визначення оподаткованого доходу, отриманого ФОП ОСОБА_1, встановлено його заниження в 2012 році на 50 700,00 грн., чим порушено п. 177.4 ст. 177, п. 178.3 ст. 178 ПК України.

За результатом перевірки за 2012 рік донараховано податку на доходи фізичних осіб в сумі в сумі 7 605,00 грн.

- П. 198.6 ст. 198 ПК України, ФОП ОСОБА_1 завищено податковий кредит, не надано до перевірки податкових накладних на підтвердження сум ПДВ, попередньо віднесених до складу податкового кредиту у 2012 році на загальну суму ПДВ 118 948,00 грн.

Завищення ФОП ОСОБА_1 податкового кредиту призвело до порушення п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України, у зв'язку з чим занижено суми ПДВ, що підлягали сплаті в бюджет у відповідних звітних податкових періодах у загальній сумі ПДВ 118 948,00 грн.

На підставі складеного акту перевірки від 21.02.2014 № 78/1701/НОМЕР_1 податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 03.04.2014:

- № 127/26-59/17-01, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 11 407,50 грн., з якої: за основним платежем - 7 605,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 802,500 грн. за платежем: податок з доходів фізичних осіб-підприємців, код платежу: 11010500 (т. 1, а.с. 7);

- № 128/26-59/17-01, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 178 422,00 грн., з якої: за основним платежем - 118 948,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 59 4740,00 грн. за платежем: ПДВ, код платежу: 14010100 (т. 1, а.с. 9).

Проте, позивач не погодився з такою позицією податкового органу та оскаржив податкові повідомлення - рішення від 03.04.2014 № 127/26-59/17-01 та № 128/26-59/17-01 в адміністративному порядку.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 23.072014 скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення від 03.04.2014 № 127/26-59/17-01 та № 128/26-59/17-01 - без змін (т. 1, а.с. 21-23).

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень - рішень стали результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ФОП ОСОБА_1, згідно ІС «Податковий блок», у зв'язку з чим встановлені розбіжності та завищення ФОП ОСОБА_1 податкового кредиту на загальну суму ПДВ 118 375,46 грн., в т.ч. виявлені підприємства, які мають ознаки фіктивності на загальну суму ПДВ 102 599,67 грн.:

- ТОВ "Альфакем Україна" (код ЄДРПОУ 336678727), має стан - 8 «до ЄДР внесено запит про відсутність за місцезнаходженням» - загальна сума ПДВ 47 640,00 грн.

Крім цього, згідно акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.06.2012 № 1835/22-4/336678727 «Про неможливість проведення зустрічної звірки», ТОВ "Альфакем Україна" (код ЄДРПОУ 336678727) відсутнє за юридичною адресою.

- ТОВ "Альянс Агротрейд" (код ЄДРПОУ 34804835), має стан - «платник податків за основним місцем обліку» - загальна сума ПДВ 27 599,67 грн., щодо якого складено акт ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 25.11.2013 № 546/3-22-08-34804835 «Про неможливість проведення зустрічної звірки» та не підтверджено (знято) обсяги поставки відносно ФОП ОСОБА_1 на загальну суму ПДВ 27 599,67 грн. в наступних звітних податкових періодах.

- ТОВ "Ювілайт" (код ЄДРПОУ 37700606), має стан - «платник податків за основним місцем обліку» - загальна сума ПДВ 27 360,00 грн.

Крім іншого, ФОП ОСОБА_1 не надано до перевірки податкові накладні на підтвердження сум ПДВ, попередньо внесених до складу податкового кредиту у відповідних звітних податкових періодах від вищенаведених підприємств, відносно яких виявлені розбіжності у ІС «Податковий блок».

Крім цього, згідно акту ФОП ОСОБА_1, щодо відсутності податкових накладних, надано «Акт обстеження нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 на предмет пошкодженого майна та документів після залиття приміщення» від 13.04.2013, засвідченого підписами свідків та представника ЖЕД та «Акт обстеження нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 на предмет залиття» від 15.04.2013, засвідченого начальником дільниці «Софіївська» та головою і членами комісії.

Однак, враховуючи положення п. 44.5 ст. 44 ПК України (у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків ) та, враховуючи положення п. 44.6 ст. 44 ПК України (якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності ) податковий орган дійшов висновку про відсутність податкових накладних на підтвердження права включення до складу податкового кредиту сум ПДВ.

Таким чином, відповідач дійшов висновку про заниження суми ПДВ, що підлягала сплаті в бюджет, а тому донарахував відповідно суму ПДВ в розмірі 118 948,00 грн.

Крім того, попереднім актом документальної планової виїзної перевірки від 14.12.2012 № 1926/17-20/НОМЕР_1 встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 25.11.2011 № 2511-11 та накладних на відвантаження товару, ТОВ "Альфакем Україна" (код ЄДРПОУ 336678727) відвантажено ФОП ОСОБА_1 товар та виписана податкова накладна: від 21.12.2011 № 216 на суму 60 840,00 грн., в т.ч. ПДВ 10 140,00 грн., яка включена до податкового кредиту декларації з ПДВ за грудень 2011 року в повному обсязі суми ПДВ 10 140,00 грн. Проте, даним актом перевірки, не підтверджено наявність поставок товарів покупцю ФОП ОСОБА_1, що свідчить про те, що правочини між вищеназваним підприємством та ФОП ОСОБА_1 здійснені без настання реальних наслідків, а тому є нікчемними.

Відтак, податковий орган дійшов висновку, що витрати сплачені ФОП ОСОБА_1 за придбану сировину на користь ТОВ "Альфакем Україна" (код ЄДРПОУ 336678727) (на суму з ПДВ 60 840,00 грн., що без ПДВ складає 50 700,00 грн.) та віднесені у 2012 році, згідно книги обліку доходів і витрат у 2012 році, до складу валових витрат не є витратами, що пов'язані з отриманим в перевіряємому періоді доходом та не можуть бути віднесені до складу валових витрат.

Таким чином, розбіжність між валовими витратами в 2012 році (за даними перевірки - 524 932,00 грн., за даними ФОП - 575 632,00 грн.) складає 50 700,00 грн., у зв'язку з чим за результатами перевірки донараховано податку на доходи фізичних осіб в сумі 7 605,00 грн.

Однак, ФОП ОСОБА_1 не погоджується з такими висновками податкового органу та стверджує, що факти отримання позивачем товарів від контрагентів підтверджуються відповідними первинними документами - видатковими накладними, а віднесення сум ПДВ за даними операціями до податкового кредиту підтверджується виданими контрагенти податковими накладними, а тому вважає, що надані до перевірки первинні документи оформлені у відповідності з вимогами чинного законодавства і є достатнім обґрунтуванням для віднесення сплачених сум до складу витрат і податкового кредиту.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 не погоджується з податковими повідомленнями - рішеннями від 03.04.2014 № 127/26-59/17-01 та № 128/26-59/17-01, а тому звернулася з відповідним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України, доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п. 177.1 ст. 177 ПК України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 167.1 ст. 167 ПК України встановлено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків. Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно з статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Згідно п. 177.2 ст. 177 ПК України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п. 177.3 ст. 177 ПК України, для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 177.4 ст. 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Пунктом 44.5 ст. 44 ПК України визначено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Крім цього, положенням п. 44.6 ст. 44 ПК України встановлено, що якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 17 ПК України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано до суду лише податкові накладні (від 31.01.2012 № 163, від 23.02.2012 № 184, від 29.03.2012 № 323, від 19.04.2012 № 331, від 03.05.2012 № 198, від 17.05.2012 № 199, від 24.05.2012 № 200, від 30.05.2012 № 201) та видаткові накладні (від 31.01.2012 № АК-0000163, від 23.02.2012 № РН-0000247, від 29.03.2012 № АК-0000323, від 19.04.2012 № РН-0000706, від 03.05.2012 № АК-0000198, від 17.05.2012 № АК-0000199, від 24.05.2012 № АК-0000200, від 30.05.2012 № АК-0000201), які виписані Радкевич Л.Г., яка згідно наданої інформації з ЄДР, являється керівником ТОВ "Альфакем Україна" з 27.08.2011, на виконання умов договору купівлі-продажу від 25.11.2011 № 2511-11.

Однак, позивачем не було надано до суду договір купівлі-продажу від 25.11.2011 № 2511-11 з ТОВ "Альфакем Україна" на підставі якого було надано вище перелічені докази, як і не надані докази доставки/транспортування товарів, докази оплати отриманих товарів та доказів, які б підтверджували подальшу реалізацію отриманих товарів, для встановлення факту використання товарів отриманих від ТОВ "Альфакем Україна" у власній господарській діяльності та понесенні витрат, а також формуванні податкового кредиту.

Крім того, позивачем не було надано до суду жодних документів, які б підтверджували реальність здійснення господарських операцій із ТОВ "Альянс Агротрейд" (код ЄДРПОУ 34804835) та ТОВ "Ювілайт" (код ЄДРПОУ 37700606), як і не надано доказів щодо використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) від даних контрагентів для підтвердження формування податкового кредиту.

Крім цього, суд зазначає, що надані позивачем податкові накладні та видаткові накладні, виписані Радкевич Л.Г. від імені ТОВ "Альфакем Україна" (код ЄДРПОУ 36678727), в т.ч. як згідно вироку Печерського районного суду м. Києва від 05.08.2012 по справі № 757/15488/13-к встановлено, що ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 сприяв невстановленим особам у підроблені з метою збуту первинних фінансов-господарських документів складених від імені підприємств, в т. ч. ТОВ "Альфакем Україна" (код ЄДРПОУ 36678727) та ТОВ "Ювілайт" (код ЄДРПОУ 37700606), які надають права та звільняють від обов'язків при формуванні валових витрат та податкового кредиту з ПДВ підприємства, достовірно знаючи, що відомості щодо поставки товарів, надання послуг та виконання робіт, які містяться в цих первинних фінансово-господарських документах, є неправдими, оскільки дані підприємства фактично робіт не виконували, послуги не надавали, товарів не постачали.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведена реальність операцій, оскільки позивачем не надані докази на підтвердження факту придбання товарів (робіт, послуг) від спірних контрагентів, як і ненадані докази їх оплати та використання у власній господарській діяльності позивача.

Згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 вбачається, що сама собою наявність окремих документів не є підставою для висновків про реальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю не мали місце. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Надані позивачем документи не дають можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з ТОВ "Альфакем Україна", в т.ч. як по взаємовідносинам між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Ювілайт" (код ЄДРПОУ 37700606) і ТОВ "Альянс Агротрейд" (код ЄДРПОУ 34804835) взагалі не надано жодного документу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Відмовити у задоволенні позову фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) решту суми судового збору у розмірі 3416,92 грн. (три тисячі чотириста шістнадцять грн. 92 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова

Повний текст постанови виготовлено та підписано 08 жовтня 2014 року.