Рішення

від 14.10.2014 по справі 925/1637/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ 18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  14 жовтня 2014 року                                                  Справа № 925/1637/14 Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Довгань К.І., при секретарі – Голосінській Н.М., за участю представників сторін: позивача – не з'явився, відповідача – не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Л-Тойс" до  товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Сервіс"  про  стягнення 59 272,65 грн. ВСТАНОВИВ : Позивач звернувся до суду із позовом у якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Сервіс"  (далі - відповідач)  59272,65 грн., з яких: 48  653,86 грн.  надмірно сплачених коштів, 6  551,86 грн.  інфляційних та 4  066,93 грн. -3% річних. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до договору оренди №2005 від 01.12.2010, згідно виставлених відповідачем рахунків, позивачем була здійснена переплата орендних платежів, що підтверджується  актом звірки розрахунків. Відповідач направив позивачу вимогу про повернення надмірно сплачених коштів у сумі 48  653,86 грн., однак відповідач у запропоновані у вимозі строки кошти не повернув, що і стало підставою звернення позивача із цим позовом до суду. Представник позивача у судове засідання не з'явився, направив суду заяву про розгляд справи без участі представника ТОВ "Л-Тойс" за наявними у справі матеріалами. Відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи у судове засідання свого представника не направив не повідомивши про причини, письмовий відзив на позовну заяву не подав. Ухвали суду від 17.09.2014 про порушення провадження у справі та від 30.09.2014 про відкладення розгляду справи направлялись на адресу  вказану у витязі із ЄДР на відповідача. Відповідно до ст. 75 ГПК України, суд вирішив розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами. Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, судом встановлені наступні обставини. 01 грудня 2010 року  між товариством з обмеженою відповідальністю "Каскад-Сервіс"  ( орендодавець – відповідач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Л-Тойс" ( орендар – позивач у справі)  укладено договір оренди №2005, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину приміщення багатофункціонального центру ( надалі- секція) площею 230 кв.м, що розташоване в м. Дніпродзержинськ, бул. Будівельників, 27 А. Згідно пунктів 8.11 та 8.1.2 сторонами по договору встановлені види платежів, які складаються  із орендної плати та авансових платежів,  та плата за надані послуги орендодавцем. Згідно пункту 9.4 договору   орендна ставка з моменту укладення договору за 1 кв.м.  складає 32,19 грн., з  01.07.2011 року буде складати 107,30 грн. Відповідно до пункту 9.6 договору орендна плата сплачується орендарем  щомісячно авансом, не пізніше 20 числа місяця, який передує місяцю, за який вноситься оплата. Згідно пункту 9.7 договору  орендодавець зобов'язаний до 20 числа  кожного відповідного місяця виставляє орендарю рахунок, який оплачується орендарем не пізніше визначеного строку. Відповідно до пункту 11.1 договору орендар зобов'язаний щомісячно оплачувати орендодавцю  вартість наданих сервісних послуг у зв'язку із  використанням секції та центру. Згідно пунктів 11.2.1, 11.3 договору  ставка за надані орендарю сервісні послуги становить  30,03 грн., які орендар сплачує щомісячно не пізніше 20 числа місяця  наступного за тим який оплачує. Відповідно до пункту 11.4 договору орендар сплачує орендодавцю вартість наданих сервісних послуг на інших платежів зазначених у пункті договору. Згідно пункту 6.2 договору,  договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 січня 2012 року. 30.10.2011 між сторонами договору було укладено додаткову угоду, якою сторони розірвали договір оренди  №2005 від 01.12.2010 із 31.10.2011 року. Згідно пункту 2.1 додаткової угоди  орендар зобов'язувався провести  розрахунки з орендодавцем  за фактичне використання приміщення. Пунктом 3.1 додаткової угоди  сторонами погоджено, якщо в разі  заборгованості орендодавця перед орендарем  за результатами акту звірки розрахунків, компенсувати  вказану суму  шляхом повернення коштів на рахунок орендаря або іншим шляхом  за письмовою згодою сторін. Згідно пункту 4 додаткова  угода  вступає в силу з моменту її підписання сторонами. 29.2011 року  між  позивачем та відповідачем складено акт  взаємозвірки розрахунків, який підписаний уповноваженими представниками сторін договору та скріплений їх печатками. З даного акту вбачається, що позивачем здійснено переплату в ході виконання договору оренди  №2005 від 01.12.2010р. в сумі 48653,86 грн. У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по додатковій угоді, щодо повернення  надлишкових коштів, на його адресу була направлена претензія №50 від 01.09.2014 про повернення коштів у сумі 48  563,86 грн.. Відповідач передоплату у розмірі 48  563,86 грн. не повернув, тому позивач просить стягнути її з відповідача. Крім того, позивач, за неналежне виконання умов додаткової угоди, нарахував відповідачу 6  551,86 грн. інфляційних втрат та 4  066,93 грн. 3% річних, які просить стягнути разом із заборгованістю. Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню частково, з огляду на наступне. Предметом спору у справі є повернення надмірно сплачених коштів перерахованих відповідачу за оренду нежитлового приміщення та надані послуги. З вищенаведених доказів у справі  вбачається, що підставою для виникнення правовідносин між позивачем та відповідачем є договір оренди нежитлового приміщення №2005 від 01.12.2010. Вказаний договір за своєю правовою природою є договором оренди та відповідає вимогам ст. 283 ГК України та ст. 759 ЦК України, якими встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно пункту 9.4 договору   орендна ставка з моменту укладення договору за 1 кв.м.  складає 32,19 грн., з  01.07.2011 року буде складати 107,30 грн. та змістом  пункту 9.6 договору орендна плата сплачується орендарем  щомісячно авансом, не пізніше 20 числа місяця, який передує місяцю, за який вноситься оплата. Згідно пунктів 11.2.1, 11.3 договору  ставка за надані орендарю сервісні послуги становить  30,03 грн., які орендар сплачує щомісячно не пізніше 20 числа місяця  наступного за тим який оплачує. Позивач, на виконання вказаних пунктів договору платіжним дорученням  перерахував відповідачу кошти за оренду приміщення  та наданих сервісних послуг. За умовами додаткової угоди  укладеної між сторонами 31.10.2011 року договір оренди № 2005 від 01.12.2010 року між сторонами розірваний з 31.10.2011 року. За змістом  умов додаткової угоди  орендодавець зобов'язувався  в разі  заборгованості орендодавця перед орендарем  за результатами акту звірки розрахунків, компенсувати  суму переплати шляхом повернення коштів на рахунок орендаря або іншим шляхом  за письмовою згодою сторін. До справи позивачем доданий акт взаємозвірки розрахунків за період з 01.01.2009 по 29.11.2011, який  підписаний уповноваженими представниками сторін та засвідчений печатками позивача та відповідача. З акту вбачається що позивач надлишково сплатив відповідачу на умовах договору  48  653, 86 грн. Частиною другою ст.22 ГПК України, передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо, обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, якими, в силу ст. 32 ГПК України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідач не скористався своїм правом заперечення проти позову, доказів згідно ст.ст.33, 34 на підтвердження будь-яких заперечень суду не надав, тому суд прийшов до висновку, що у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення позивачу на умовах укладеного сторонами договору від 01 грудня 2010 року та додаткової угоди до нього від 30.10.2011року   зайво сплачених коштів в сумі 48  653,86 грн. після вимоги останнього від 01.09.2014. Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 6  551,86 грн. нарахованих за період з 01.12.2011 по 31.08.2014 та 3% річних у сумі 4  066,93 грн. за період  з 29.11.2011 по 11.09.2014 р., то суд виходить із наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до приписів ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Судом встановлено, що обов'язок відповідача щодо повернення позивачу зайво сплачених коштів в сумі 48  653,86 грн. в порядку ст. 530 ЦК України настав після 01.09.2014р., а саме у семиденний строк після отримання ним вимоги позивача про повернення зайво сплачених коштів. До господарського суду позивач звернувся із даним позовом 15.09.2014. Розрахунок заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат в сумі 6  551,86 грн. здійснено за період з 01.12.2011 по 31.08.2014 а 3% річних у сумі 4  066,93 грн. за період  з 29.11.2011 по 11.09.2014р. Таким чином ці вимоги суд вважає такими, що суперечать приписам названого вище законодавства, а тому задоволеними вони бути не можуть. На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам підлягає до стягнення судовий збір. Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, - В И Р І Ш И В : Позов задовольнити  частково. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Сервіс" ( вул. Кірова, буд. 73, м. Черкаси, код 24613546)  на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Л-Тойс" ( вул. Малишева, 3Д, м. Київ, код 31245032) - 48  653, 86 грн. боргу та 1499,69 грн. судового збору. В решті позову відмовити. Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення. Повне рішення складено   17 жовтня   2014 року.            СУДДЯ                                                                                           К.І. Довгань