Постанова

від 02.09.2014 по справі 910/3585/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2014 р. Справа№ 910/3585/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Федорчука Р.В.

За участю представників:

Від позивача: Збаразький П.В. - представник;

Від відповідача: не з"явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК ЦЕНТР"

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2014

у справі № 910/3585/14 (суддя Головатюк Л.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"ТК ТРАНС-КОНТИНЕНТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК ЦЕНТР"

про стягнення 38 500, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

В березні 2014 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням умов договору транспортного експедирування № 7 від 22.03.2013 в розмірі 38 500,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2014 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК ТРАНС-КОНТИНЕНТ" задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК ЦЕНТР" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК ТРАНС-КОНТИНЕНТ" 38 500, 00 грн. основного боргу, 1 827, 00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТСК ЦЕНТР" звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2014 у складі колегії суддів: Головуючого судді -Отрюха Б.В., суддів Михальської Ю.Б., Тищенко А.І. поновлено пропущений строк подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 10.07.2014.

Через відділ документального забезпечення суду представник позивача надав відгук від 04.07.2012 на апеляційну скаргу, який судовою колегією було оглянуто та долучено до матеріалів справи.

08.07.2014 відповідачем через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням представника у відрядженні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2014 розгляд справи відкладено на 02.09.2014.

23.07.2014 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшла заява, в якій він просить забезпечити виконання рішення суду першої та другої інстанцій шляхом накладення арешту на майно і грошові суми, що належать відповідачу та заборони вчиняти певні дії. Відповідно до вказаної заяви,позивач побоюється, що відповідач може реалізувати належне йому майно до набрання рішення суду законної сили, що призведе до неможливості в подальшому виконати зазначене рішення суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2014 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК ТРАНС-КОНТИНЕНТ" про забезпечення позову задовольнити частково, забезпечено позов шляхом накладення арешту на кошти, виявлені державним виконавцем, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ТСК ЦЕНТР" у розмірі 40 327 (сорок тисяч триста двадцять сім) грн.00 коп., які обліковуються на рахунках відповідача у банківських або в інших кредитно-фінансових установах.

Враховуючи перебування судді Михальської Ю.Б. у відпустці, розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2014 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК ЦЕНТР" сформовано колегію суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В, суддів Тищенко А.І. та Федорчука Р.В.

В судовому засіданні 02.09.2014 позивач надав свої пояснення по справі.

Представник скаржника в судове засідання 02.09.2014 не з'явився, причини неявки суду невідомі.

Як зазначено у пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 лютого 2013 року № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвал Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2014 та 10.07.2014 у справі № 910/3585/14 були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвал.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 22.03.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю "ТК ТРАНС- КОНТИНЕНТ" (надалі - позивач, експедитор за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТСК ЦЕНТР" (надалі - відповідач, замовник за договором) було укладено договір транспортного експедирування №7 (надалі - договір).

Згідно п.1.1. договору експедитор зобов'язується від свого імені та за рахунок замовника здійснювати організацію доставки вантажу в міжнародних сполученнях, залучати для здійснення перевезення третю сторону на підставі договору укладеного між експедитором та третьою стороною - перевізником.

Відповідно до п. 2.2. договору перевезення вантажів здійснюється на основі заявок замовника.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог пункту 2.2. договору, відповідачем систематично подавались позивачеві заявки на здійснення перевезення вантажів по вказаним в заявках маршрутам, зокрема наступні заявки:

- № 20/02 від 20.02.2013,

- № 03/06 03.06.2013,

- № 03/03 03.03.2013,

- № 13/06 13.06.2013,

- № 24/06 24.06.2013,

- № 28/06 28.06.2013

- № 11/07 11.07.2013,

- № 18/07 18.07.2013 ,

- № 22/07 22.07.2013,

- № 25/07 25.07.2013 ,

- № 02/08 02.08.2013,

- № 05/08 05.08.2013,

- № 06/08 06.08.2013,

- № 04/09 04.09.2013,

- № 16/08 16.08.2013.

Перевезення за вказаними заявками підтверджується наступними актами виконаних робіт:

- №ОУ-0000052 від 16.07.2013;

- №ОУ-0000053 від 25.07.2013;

- №ОУ-0000054 від 26.07.2013;

- №ОУ-0000055 від 29.07.2013;

- №ОУ-0000063 від 07.08.2013;

- №ОУ-0000064 від 08.08.2013;

- №ОУ-0000065 від 08.08.2013;

- №ОУ-0000068 від 19.09.2013;

- №ОУ-0000069 від 23.09.2013.

Матеріали справи свідчать, що позивач на підставі договору та заявок надав відповідачу послуги, проте відповідач всупереч умовам договору повністю за дані послуги не розрахувався, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 46 000 (сорок шість тисяч) гривень, що підтверджується підписаними між сторонами актами звіряння взаємних розрахунків від 03.09.2013 та від 05.11.2013, які підписані без зауважень.

Згідно положень п.п.3.1., 3.2. договору, розмір плати за перевезення вантажу визначається сторонами при погодженні замовлень на виконання перевезення та вказується в заявці. Оплата виконується відповідно до рахунку експедитора після доставки вантажу в місце призначення впродовж п'яти банківських днів при умові відсутності претензій вантажоодержувача до перевізника, підтверджених актом, складених відповідно до умов цього договору.

Свої зобов'язання щодо погашення вищевказаної заборгованості відповідач підтвердив також листом №221 від 25.11.2013, яким зобов'язався заборгованість за договором сплатити наступним чином: 10 000 (десять тисяч) гривень до 29.11.2013, а залишок заборгованості у розмірі 32 000 (тридцять дві тисячі) до 10.12.2013 щоденно рівними сумами.

Однак, в порушення умов договору відповідач за надані послуги у сумі 38 500,00 грн. у встановлені договором та листом №221 від 25.11.2013 строки не розрахувався, в результаті чого у нього на вказану суму утворилася перед позивачем заборгованість.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано,що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 ст. 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення і видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч.4 ст.306 Господарського кодексу України транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, пов'язаною з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст. ст. 929 Цивільного кодексу України, 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. За цим договором може бути встановлений обов'язок експедитора укладати від свого імені договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Положеннями Закону України "Про транспортно - експедиторську діяльність" встановлене, що експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно - експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.

Ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Відповідно до ч. 10 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Докази, які б спростовували вище встановлені обставини, відповідачем не надано.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги, відповідач посилався на невиконання позивачем п.4.8 Договору, де закріплено обов'язок ТОВ "ТК ТРАНС-КОНТИНЕНТ" надавати ТОВ "ТСК ЦЕНТР" рахунки з оригіналами товарно-транспортних накладних не пізніше 10-ти днів після повернення автомобіля з рейсу. Відповідно до п.3.2 Договору оплата здійснюється згідно рахунку позивача після доставки вантажу на місце призначення. Відповідач в скарзі вказує, що позивач не виконав умови п.4.8 Договору та не надав документів, а саме рахунків з оригіналами товарно-транспортних накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов ухвали суду від 27.06.2014 про прийняття апеляційної скарги до провадження, представник позивача подав відгук на апеляційну скаргу, до якого додав ксерокопії товарно-транспортних накладних.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Обґрунтовуючи неподання зазначених ксерокопії товарно-транспортних накладних до суду першої інстанції, представник позивача зазначив, що вважає документи, приєднані до матеріалів позовної заяви, достатніми для прийняття судом першої інстанції рішення по справі. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про приєднання зазначених ксерокопії товарно-транспортних накладних до матеріалів справи.

Як вбачається з вказаних товарно-транспортних накладних, останні були надані позивачем відповідачу у 10-ти денний строк, як це передбачено п. 4.8 Договору, а тому вищенаведене твердження відповідача, яким він обґрунтовує свою апеляційну скаргу, щодо невиконання позивачем вимог п.4.8 Договору колегією суддів до уваги не береться.

Враховуючи те, що факт несплати відповідачем позивачу винагороди за отримані послуги належним чином доведений, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову та стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 38 500,00 грн.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК ЦЕНТР" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2014 по справі №910/3585/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/3585/14 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

Р.В. Федорчук