Рішення

від 10.10.2014 по справі 910/13708/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13708/14 10.10.14 За позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Біо Плюс"

Про стягнення 143 545,60 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Пащенко Т.С. - представник (дов. № 3598 від 20.08.2013)

Від відповідача не з?явився

Суть спору:

Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» заявлений позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Біо Плюс" про стягнення 143 545, 60 грн.

Ухвалою суду від 10.07.2014 за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 910/13708/14 та призначено розгляд справи на 12.08.2014.

В судове засідання 12.08.2014 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 12.08.2014 представник відповідача не з'явився, причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином та завчасно.

Ухвалою суду від 12.08.2014 відкладено розгляд справи на 10.10.2014.

В судове засідання 10.10.2014 представник позивача з'явився, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 10.10.2014 представник відповідача повторно не з'явився, вимоги ухвал суду від 10.07.2014 та 12.08.2014 не виконав.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 10.10.2014, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 10.10.2014 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.12.2013 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено договір оренди приміщення. Відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове користування приміщення № 48, розташоване за адресою: м. Київ, вул.. Тростянецька, будинок 49, загальною площею 122,8 кв. метрів, укомплектоване обладнання, перелік якого зазначений у Додатку № 2 до Договору, для використання з метою здійснення видів діяльності орендаря, а орендар зобов'язується оплачувати орендодавцю плату за користування. Приміщення знаходиться у власності орендодавця на підставі договору купівлі-продажу від 30.03.2006 року, посвідченого ОСОБА_2, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 1880. План приміщення зазначений у Додатку" 1 і є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 1.3 строк оренди приміщення встановлюється: з моменту передачі приміщення по акту прийому-передачі по 31.07.2016 року.

04.12.2013 між сторонами було підписано акт прийому-передачі приміщення

Згідно до п. 2.3.6 Договору, у встановлений термін вносити орендну плату за орендоване приміщення.

Пунктами 3.2-3.3 Договору передбачено, що не пізніше 29.11.2013 р. орендар вносить плату за період користування приміщенням з 01.09.2013 року по 30.11.2013 року, а також гарантійний платіж в розмірі фіксованої частини орендної плати за 2 місяці, визначеної з 01.12.2013 р. Гарантійний платіж зараховується в рахунок оплати двох останніх місяців оренди при закінчені дії або достроковому припиненні договору. За період оренди 01.09.2013-30.11.2013 року орендар перераховує на поточний рахунок орендодавця тільки фіксовану частину орендної плати ( без плати за обслуговування). З грудня 2013 року орендна плати включає фіксовану частину орендної плати, яка сплачується авансом за поточний місяць, та плату за обслуговування за попередній місяць.

Позивач зазначає, що 10.02.2014 в зв'язку із заборгованістю за весь період дії Договору, позивачем було здійснено виїзд до приміщення та складено акт прийому-повернення приміщення, як підкреслив позивач в односторонньому порядку в зв'язку із відсутністю представників орендаря.

Відповідно до п. 8.8 Договору оренди, дія договору припиняється внаслідок зокрема, підписання Акту прийому-передачі про повернення приміщення орендодавцю.

Позивач зазначає, що у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором утворилась заборгованість в розмірі 130 962,20 грн., яку просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Як вбачається із матеріалів справи , позивач на виконання умов укладеного договору виконав свої зобов'язання. Відповідач свої обов'язки щодо своєчасної та повної сплати відповідно до договору не виконав, внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість у розмірі 130 962,20 грн. Крім того про належне виконання позивачем своїх зобов'язань свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов надання спірних послуг.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що фактично отримані та спожиті відповідачем послуги підтверджені матеріалами справи і не спростовані відповідачем, а обов'язок їх оплати встановлений законом, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в повному обсязі в розмірі 130 962,20 грн.

Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 7191,28 грн., 4180,98 грн. - інфляційної складової боргу, 1211,14 грн. - 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Відповідно до п. 6.2 Договору оренди стягнення заборгованості по орендній платі проводиться у встановленому законом порядку з урахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період порушення строків оплати від суми заборгованості за кожний день прострочення . Орендар повинен також сплатити суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно статті 624 ЦКУ, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 7191,28 грн. Контррозрахунку суми пені відповідачем суду не надано. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи та умовам договору.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 7191,28 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача збитків від інфляції та 3% річних з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 4180,98 грн. -збитків від інфляції та 1211,14 грн. - 3% річних, підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, , ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Біо Плюс" (02002, м. Київ, вул.. М. Раскової, буд. 19, код ЄДРПОУ 33298303) на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (61050, м. Харків, пр-т Московський, 60, код ЄДРПОУ 09807750) основну заборгованість в розмірі 130 962 ( сто тридцять тисяч дев'ятсот шістдесят дві) грн..20 коп., пеню в розмірі 7191 ( сім тисяч сто дев'яносто одну) грн.. 28 коп., 3% річних в розмірі 1211 ( одна тисяча двісті одинадцять) грн. 14 коп., інфляційну складову боргу в розмірі 4180 ( чотири тисячі сто вісімдесят) грн. 98 коп., судовий збір в розмірі 2870 ( дві тисячі вісімсот сімдесят) грн. 91 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання

повного рішення 16.10.2014.

Суддя Л..В. Прокопенко