Рішення

від 14.10.2014 по справі 910/18074/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18074/14 14.10.14

За позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксель-Україна"

про стягнення 17 290,77 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Глотова С.О. - довіреність б/н від 11.09.2014 року;

від відповідача: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксель-Україна" про стягнення 17 290,60 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач фактично користується нежитловим приміщенням, яке знаходиться на балансі Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація», не сплачуючи при цьому орендну плату, в зв'язку з чим спричинив збитки позивачу у вигляді неодержаної плати за використання нежилих приміщень.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов: стягнувши з відповідача на свою користь 17 129,34 грн. - матеріальної шкоди (заборгованості за фактичне користування нежитловим приміщенням, матеріальної шкоди), 161,26 грн. - 3% річних, 1 827,00 грн. - судового збору.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.09.2014 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 30.09.2014 року.

30.09.2014 року через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла довідка по справі.

30.09.2014 року представник позивача у судове засідання з'явився.

30.09.2014 року в судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача у судове засідання перешкоджає вирішенню спору по суті, суд вважав за доцільне відкласти розгляд справи на 14.10.2014 року.

В судове засідання 14.10.2014 року представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на особі на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 14.10.2014 року представник позивача підтримав клопотання про припинення провадження у справі.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 14.10.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.07.2011 року №1339 нежилі приміщення в будинку №172 на вул.. Харківське шосе (згідно з поверхневим планом БТІ - вул. Харківське шосе, 172 літера А) у м. Києві віднесені до комунальної власності територіальної громади м. Києва та закріплені за КП «Київжитлоспецексплуатація» на праві господарського відання.

Згідно акту про фактичне використання нежилих приміщень у будинку №172 на вул. Харківське шосе від 01.02.2012 року (далі по тексту - Акт), який підписаний представниками Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксель-Україна" (далі по тексту - відповідач), було зазначено що приміщення загальною площею 37,60 кв.м., які знаходяться на балансі Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація", фактично використовує відповідач.

Умовами вказаного акту сторони погодили, що сума до сплати за фактичне використання приміщення за місяць лютий 2012 року складає 2 117,56 грн. (без ПДВ). Крім орендної плати орендар (користувач) компенсує орендодавцеві його видатки по платі за землю, яка складає 109,50 грн. на місяць.

Відповідно до пунктів 2.2.5, 2.2.8 Статуту Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» одним з предметів діяльності позивача визначає ведення обліку нежитлового фонду, що знаходиться в господарському віданні підприємства; передачу його в користування на договірних засадах з дозволу власника або уповноваженого ним органу, здійснення контролю за виконанням договорів оренди нежилих приміщень; забезпечення контролю за виконанням орендарями умов договорів оренди, у т. ч. в частині сплати орендних платежів.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідач без договору оренди фактично користується приміщеннями, що знаходяться в господарському віданні позивача, не сплачуючи платежів за користування, в зв'язку з чим позивачу нанесено шкоду у вигляді не отриманої плати в розмірі 17 129,34 грн. за період з 01.02.2014 року по 31.07.2014 року.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

Матеріали справи свідчать про відсутність договірних відносин між позивачем та відповідачем, тому відповідач безпідставно займав нежитлове приміщення, загальною площею 37,60 кв.м. у будинку №172 на вул. Харківське шосе, чим заважав позивачу здійснювати господарську діяльність в зазначеному приміщенні.

Статтею 133 ГК України встановлено, що основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з п. 3 ст. 136 ГК України щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Як свідчать матеріали справи відповідач користуючись нежилими приміщеннями без договору оренди не сплачував кошти за фактичне користування.

07.08.2014 року позивачем відповідачу була надіслана вимога вих. №155/1/03-3111 про необхідність сплати кошти за фактичне користування нежилим приміщенням в розмірі 17 129,34 грн. та 919,80 грн. витрат підприємства за користування земельною ділянкою. Дана вимога залишена відповідачем без відповіді.

Внаслідок безпідставного користування приміщеннями позивачу нанесено шкоду, яка за розрахунками позивача, що неоспорена відповідачем, складає 17 129,34 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з п. 2. ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, закон містить вказівку на перерозподіл доказування та зобов'язує відповідача довести, що шкоду завдано не з його вини.

З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач в період з 01.02.2014 року по 31.07.2014 року користувався нежилим приміщення загальною площею 37,60 кв.м. в будинку №172 на вул. Харківське шосе, які знаходяться на балансі Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація", при цьому не сплачуючи плату за фактичне використання приміщення.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 17 129,34 грн. - матеріальної шкоди, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 161,26 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 161,26 грн. - 3% річних., нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксель-Україна" (02091, м. Київ, ХАРКІВСЬКЕ ШОСЕ, будинок 172, код ЄДРПОУ 35391191) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01034, м. Київ, Шевченківський район, ВУЛИЦЯ ВОЛОДИМИРСЬКА, будинок 51-А, код ЄДРПОУ 03366500) 17 129 (сімнадцять тисяч сто двадцять дев'ять) грн. 34 коп. - матеріальної шкоди, 161 (сто шістдесят одну) грн. 26 коп. - 3% річних, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 16.10.2014 року.