Рішення

від 15.10.2014 по справі 910/17704/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17704/14 15.10.14 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація експортерів і імпортерів "ЗЕД"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Південьспецбуд"

про стягнення 15412,67 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

Від позивача Данилова К.А. (дов. від 03.03.14)

Від відповідача не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості та штрафних санкцій в розмірі 15 412, 67 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.08.2014 порушено провадження у справі №910/17704/14 та призначено до розгляду на 16.09.2014.

Представник позивача з'явився в судове засідання 16.09.2014, надав пояснення по суті справи та подав додаткові докази по справі.

Представник відповідача в судове засідання 16.09.2014 не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений. Розгляд справи відкладено на 02.10.2014.

Представник позивача з'явився в судове засідання 02.10.2014, надав пояснення по суті справи та подав додаткові докази по справі.

Представник відповідача в судове засідання 02.10.2014 не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Розгляд справи було відкладено на 15.10.2014.

Представник позивача з'явився в судове засідання 15.10.2014, надав пояснення по суті справи та подав додаткові докази по справі.

Представник відповідача в судове засідання 15.10.2014 втретє не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03069, м. Київ, Голосіївський район, вул. Кіровоградська, буд. 38/58, на яку було відправлено ухвали суду, адреса підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.12.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю «Асоціація експортерів і імпортерів «ЗЕД» (далі - повірений, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Південьспецбуд» (далі - довіритель, відповідач) було укладено Договір доручення №65/12-12 (далі -Договір).

Згідно п.1.1. Договору Довіритель доручає, а Повірений зобов'язується за винагороду від імені і за рахунок Довірителя вчинити юридичні дії, передбачені п.п. 1.1.1.-1.1.4. Договору.

На виконання умов Договору, Позивачем від імені Відповідача було вчинено ряд юридичних дій на загальну суму 88 800 ,00 грн.

Пунктами 3.1.21.-3.1.3. Договору передбачено, що Довіритель зобов'язаний відшкодовувати Повіреному необхідні витрати, пов'язані з виконанням доручення, а також сплачувати повіреному плату у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень за кожен місяць виконання обов'язків, передбачених даним Договором.

Оплата здійснюється не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за місяцем виконання обов'язків за Договором,- шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Повіреного згідно виставленого Повіреним рахунку.

Проте, всупереч умовам Договору, Відповідачем здійснено оплату послуг Позивача лише частково у розмірі 74 800 грн.

Відповідно до п.1.4. Договору не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за місяцем виконання обов'язків за Договором, Сторони підписують Акт приймання-передачі послуг у 2-х примірниках по 1 для кожної Сторони.

Так, Відповідачем не сплачено кошти за наступними Актами надання послуг:

• Акт надання послуг №139 від 01.04.2013;

• Акт надання послуг №278 від 31.07.201 3 ;

• Акт надання послуг №334 від 30.09.2013;

• Акт надання послуг №398 від 29.11.201 3 ;

• Акт надання послуг №428 від 26.12.2013;

• Акт надання послуг №7 від 29.01.2014;

• Акт надання послуг №23 від 25.02.2014.

В результаті порушення умов Договору, у Відповідачу утворилась прострочена заборгованість перед Позивачем за Договором у сумі 14 000,00 грн.

Отже, TOB «Південьспецбуд» не виконало своїх зобов'язань за Договором, чим і порушило вимоги п. 3 . 1.3. Договору.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно умов ч.1 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов"язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з п. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Згідно ч. 4 ст. 1007 ЦК України Довіритель зобов'язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.

Згідно зі ст. 1008 ЦК України договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі відмови довірителя або повіреного від договору.

Таким чином суд вважає правомірною вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 14 000,00 грн. та розірвання договору та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 357,86 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, 3% річних становлять 357,86 грн. В цій частині суд задовольняє позовні вимоги.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1054,81 грн. Проте суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки стягнення пені не передбачено укладеним між сторонами договором, а відтак у суду немає правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення пені.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація експортерів і імпортерів "ЗЕД" задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Південьспецбуд" (03069, м. Київ, Голосіївський район, вул. Кіровоградська, буд. 38/58, код ЄДРПОУ 32041598) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація експортерів і імпортерів "ЗЕД" (04082, м. Київ, вул. Фрунзе 69 В, код ЄДРПОУ 32709782) основний борг в розмірі 14 000(чотирнадцять тисяч) грн. 00 коп., 3% річних в сумі 357(триста п'ятдесят сім) грн. 86 коп. та судовий збір в розмірі 1 702(одна тисяча сімсот дві) грн. 03 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 17.10.2014