Рішення

від 14.10.2014 по справі 910/20004/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20004/14 14.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія Арго»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Містраль Плюс»

Про стягнення 92 306,26 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Чуб С.В. - по дов. № б/н від 17.09.2014

від відповідача не з'явився

Суть спору :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія Арго» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Містраль Плюс» 92 306,26 грн. заборгованості, з яких: 71 590,98 грн. основного боргу, 8 709,27 грн. пені, 10 326,46 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 1 689,55 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору поставки № 1010/13 від 10.10.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2014 порушено провадження у справі № 910/20004/14 та призначено справу до розгляду на 14.10.2014.

Позивач в судовому засіданні 14.10.2014 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 14.10.2014 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 23.09.2014 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду від 23.09.2014 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, Марини Раскової, 21, оф. 808, яка згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 14.10.2014 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 14.10.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

10.10.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія Арго» (постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Містраль Плюс» (покупець) було укладено договір поставки № 1010/13 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник передає, а покупець приймає у власність та зобов'язується сплатити наступний товар: кондитерські вироби в асортименті виробництва Торгової компанії Арго (далі - товар) у кількості та асортименті згідно накладних.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату отриманого товару повністю не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 71 590,98 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань нараховані: пеня в розмірі 8 709,27 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 10 316,46 грн. та 3% річних в сумі 1 689,55 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обов'язки відповідно до договору.

Згідно п. 6.1. договору договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2013 або до повного розрахунку покупця з постачальником.

Відповідно до п. 6.2. договору за узгодженням сторін строк дії договору може бути продовжений.

Відповідно до п. 2.4. договору датою поставки товару за даним договором вважається день передачі вищезазначеного товару постачальником покупцю по накладній, яка підписується уповноваженими особами постачальника та покупця.

Згідно з п. 4.1. договору ціни на товар, що постачається за даним договором, зазначається в накладних.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 176 868,86 грн. згідно наступних видаткових накладних, які підписана та скріплені печатками обох сторін:

№ 308 від 11.10.2013 на загальну суму 6 103,80 грн.,

№ 338 від 24.10.2013 на загальну суму 2 857,20 грн.,

№ 364 від 05.11.2013 на загальну суму 2 607,00 грн.,

№ 370 від 11.11.2013 на загальну суму 1 326,00 грн.,

№ 374 від 12.11.2013 на загальну суму 2 495,40 грн.,

№ 386 від 19.11.2013 на загальну суму 21 303,62 грн.,

№ 402 від 02.12.2013 на загальну суму 7 750,82 грн.,

№ 406 від 03.12.2013 на загальну суму 1 195,20 грн.,

№ 418 від 09.12.2013 на загальну суму 2 567,40 грн.,

№ 421 від 11.12.2013 на загальну суму 730,80 грн.,

№ 429 від 16.12.2013 на загальну суму 18 436,84 грн.,

№ 442 від 22.12.2013 на загальну суму 9 279,64 грн.,

№ 444 від 23.12.2013 на загальну суму 24 876,04 грн.,

№ 462 від 16.01.2014 на загальну суму 3 985,80 грн.,

№ 469 від 20.01.2014 на загальну суму 7 989,62 грн.,

№ 475 від 28.01.2014 на загальну суму 8 174,63 грн.,

№ 483 від 03.02.2014 на загальну суму 6 066,60 грн.,

№ 487 від 05.02.2014 на загальну суму 3 541,61 грн.,

№ 492 від 10.02.2014 на загальну суму 5 171,41 гри.,

№ 509 від 17.02.2014 на загальну суму 2 073,00 грн.,

№ 510 від 18.02.2014 на загальну суму 7 009,20 грн.,

№ 511 від 19.02.2014 на загальну суму 2 642,40 грн.,

№ 530 від 07.03.2014 на загальну суму 7 122,62 грн.,

№ 535 від 17.03.2014 на загальну суму 2 608,20 грн.,

№ 544 від 25.03.2014 на загальну суму 2 318,40 грн.,

№ 549 від 01.04.2014 на загальну суму 4 804,22 грн.,

№ 558 від 11.04.2014 на загальну суму 441,60 грн.,

№ 559 від 11.04.2014 на загальну суму 1 580,40 грн.,

№ 560 від 11.04.2014 на загальну суму 1 341,60 грн.,

№ 567 від 15.04.2014 на загальну суму 3 416,40 грн.,

№ 574 від 25.04.2014 на загальну суму 2 326,80 грн.,

№ 578 від 25.04.2014 па загальну суму 202,80 грн.,

№ 737 від 14.05.2014 на загальну суму 1 022,40 грн.,

№ 735 від 14.05.2014 на загальну суму 240,00 грн.,

№ 738 від 14.05.2014 на загальну суму 237,60 грн.,

№ 739 від 14.05.2014 на загальну суму 1 022,40 rpн.

Пунктом 4.3. договору визначено, що оплата за товар покупцем здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту передачі партії товару, шляхом перерахунку грошових коштів вартості партії товару на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, як свідчать матеріали справи відповідач не виконав зобов'язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка становить 71 590,98 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 71 590,98 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк оплату за товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що в разі прострочення платежів за даним договором, зазначених в п. 4.3. договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від загальної суми заборгованості.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за поставлену продукцію.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті за отриманий товар відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 8 709,27 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 8 709,27 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 10 316,46 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 1 689,55 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 10 316,46 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 1 689,55 грн. - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками).

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія Арго» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Містраль Плюс» (02660, м. Київ, вул. М.Раскової, 21, офіс 808, код ЄДРПОУ 38196618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія Арго» (61033, м. Харків, в'їзд Вологодський 2-й, 2, код ЄДРПОУ 338154749) 71 590 (сімдесят одна тисяча п'ятсот дев'яносто) грн. 98 коп. основного боргу, 8 709 (вісім тисяч сімсот дев'ять) грн. 27 коп. пені, 10 316 (десять тисяч триста шістнадцять) грн. 46 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 1 689 (одна тисяча шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 55 коп. - 3% річних, 1 846 (одна тисяча вісімсот сорок шість) грн. 12 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 20.10.2014.

СуддяВ.В.Сівакова