Рішення

від 09.10.2014 по справі 911/3305/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2014 р. Справа № 911/3305/14

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Київобленерго» до Приватного підприємства «Мокрост» про стягнення 27 459,15 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:Кошман В.О. (довіреність №83 від 20.05.2014); від відповідача:не з'явився. секретар судового засідання: Жиленко Е.В.

Обставини справи:

04.08.2014 Публічне акціонерне товариство «Київобленерго» (далі-позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 31.07.2014 (вх. №3446/14) до Приватного підприємства «Мокрост» (далі-відповідач) про стягнення 27 459,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконуються зобов'язання щодо оплати спожитої останнім електричної енергії за договором №1402 від 07.02.2007.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.09.2014 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 25.09.2014.

У судове засідання 25.09.2014 представник позивача по справі подав клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів. Подане клопотання господарським судом задоволено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.09.2014 продовжено строк розгляду спору у справі №911/3305/14 на п'ятнадцять днів з 06.10.2014 по 20.10.2014 та відкладено розгляд справи на 09.10.2014.

У судовому засідання 09.10.2014 представник позивача підтримав вимоги викладені в позовній заяві б/н від 31.07.2014 (вх. №3446/14).

09.10.2014 представник відповідача, який у відповідності до ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

Як роз'яснено в п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року № 18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 09.10.2014 господарським судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача по справі, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

07.02.2007 між Закритим акціонерним товариством «А.Е.С. Київобленерго» (найменування якого було змінено на ПбАТ «Київобленерго», що підтверджується статутом останнього) (постачальник за договором, позивач у справі) та Приватним підприємством «Мокрост» (споживач за договором, відповідач у справі) було укладено договір № 1402 про постачання електричної енергії (далі-договір), відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 60 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 7.1. договору облік електроенергії, спожитої споживачем (додаткок 3.1. «Перелік об'єктів споживача, що живляться від мереж Постачальника електричної енергії») та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача (додаток 3.2. «Дані про відпуск електроенергії Субспоживачу, що підключені до електромереж споживача»), здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються постачальником електричної енергії розрахунковим шляхом у встановленому порядку.

Згідно з п. 9.4. договору останній набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 01.2008. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляду його умов.

Сторонами належних доказів припинення дії договору до суду не подано, відповідно, суд дійшов висновку, що дію вказаного договору продовжено.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактура за активну електроенергію №8357717266 за червень 2014 року від 26.06.2014 на суму 26 385,35 грн. та рахунок-фактура за реактивні перетоки та штрафні санкції №8357717266 за червень 2014 року від 26.06.2014 на суму 1 073,80 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист відповідача вих. №02-07.2014 від 28.07.2014, яким визнано заборгованість перед позивачем. Даний лист скріплено печаткою та підписано директором ПП «Мокрост».

Відповідно до ч. 1 ст. 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності цих обставин та добровільності їх визнання.

Згідно ч.1, ч.2 п.8.2.2. Постанови Вищого господарського суду України «Про внесення змін і доповнень до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України» №6 від 10.07.2014 зазначено, у застосуванні відповідної норми ч.1 ст. 35 ГПК України господарським судам необхідно враховувати таке. Визнання обставин може здійснюватися учасниками судового процесу, у письмові формі шляхом зазначення про таке визнання у позовній заяві, відзиві на позовну заяву, поданих суду заяві, клопотання, листі тощо та в усній формі під час надання суду усних заяв, клопотань, пояснень, у такому разі про визнання обставин зазначається у протоколі судового засідання.

Господарський суд приходить до висновку, що листом вих. №02-07.2014 від 28.07.2014 відповідачем визнано заборгованість перед позивачем.

Згідно п1.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.96 р. № 28 (із змінами та доповненнями), постачання електричної енергії здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між споживачем та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між споживачем та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Відповідно до п. 5.1 Правил користування електричною енергією, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Згідно з частиною першою ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п.2.1. додатку №4 порядок оплати за активну електроенергію здійснюється у формі авансової оплати та планових платежів з остаточним розрахунком по закінченні розрахункового періоду, остаточний розрахунок - 100% протягом 5 операційних днів з дати закінчення розрахункового періоду.

Відповідно до п.1. додатку №4 розрахунковий період встановлено споживачу з 15 числа кожного місяця до 15 числа наступного місяця.

Відтак, станом час розгляду спору в суді сума боргу відповідача перед позивачем за поставлену активну та реактивну електроенергію становить 27 459,15 грн.

Жодних документів (ні копій платіжних доручень, ні банківських виписок), які б свідчили про здійснення оплати отриманого товару за вищевказаними видатковими накладними відповідачами суду не надано.

Крім того, позивачем за нараховано відповідачу пеню у розмірі 514,45 грн.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При цьому, господарський суд зазначає, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з п. п. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.4.2.1 за внесення платежів, передбачених п.2.3.3-2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком №4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію», споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню за кожний день прострочення платежу, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на дату виникнення боргу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Господарський суд, здійснивши власний розрахунок за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.» встановив, що розмір пені складає 514,45 грн.

Таким чином, позовна вимога про стягнення 514,45 грн. нені підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повність у розмірі 27 973,60 грн., з яких 26 385,35 грн. заборгованість за активну електроенергію, 1073, 80 грн. заборгованість за реактивну електроенергію та 514,45 грн. пеня.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Мокрост» (08300, Київська обл., місто Бориспіль, вулиця Запорізька, будинок 14, ідентифікаційний код: 34536259) на користь Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 2-Б, ідентифікаційний код: 23243188) 26 385 (двадцять шість тисяч триста вісімдесят п'ять) грн. 35 коп. заборгованості за активну електроенергію, 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 80 коп. заборгованості за реактивну електроенергію, 514 (п'ятсот чотирнадцять) грн. 45 коп. пені та 1 827 (оду тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 16.10.2014 року