Рішення

від 13.10.2014 по справі 912/2417/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Кіровоградської області РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  13 жовтня 2014 рокуСправа № 912/2417/14 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. розглянув  у відкритому судовому засіданні справу № 912/2417/14 за позовом: приватного акціонерного товариства "Артемівський машинобудівний завод "Вістек", 84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Артема, 6    до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Інструмент для всіх", 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Першотравнева, 53/147          про стягнення 9 109,63 грн.    Представники сторін: від позивача - участі не брали; від відповідача - участі не брали. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Приватне акціонерне товариство "Артемівський машинобудівний завод "Вістек" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Інструмент для всіх"   36 898,63 грн. заборгованості,   з  якої: 27 689,22 грн. основного боргу, 748,80 грн. пені, 153,85 грн.  3% річних та 8 306,76 грн. штрафу, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору. Позов мотивовано неналежним виконанням ТОВ "Інструмент для всіх" зобов'язань щодо оплати поставленого товару відповідно до договору поставки № 416М/13 від 11.10.2013. Ухвалою від 25.07.2014  господарський суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і порушив провадження у справі № 912/2417/14. Заявою від 04.08.2014 № 1951/15 позивачем повідомлено про часткове погашення відповідачем заборгованості в розмірі 2 000,00 грн., що підтверджено платіжними дорученнями  № 111 від 16.07.2014 на суму 1 000,00 грн. та    № 121  від  22.07.2014 на суму 1 000,00 грн., а також надано новий розрахунок пені в розмірі 649,02 грн. (а.с.40-41, 52-53). В листі від 11.08.2014 № 1995/15 позивач повідомив про сплату відповідачем в рахунок погашення суми основного боргу 19 689,22 грн., що підтвердив платіжними дорученнями № 136 від 05.08.2014 на суму 13 500,22 грн., № 98 від 08.08.2014 на суму 4 889,00 грн. та  № 138 від 08.08.2014 на суму 1 300,00 грн. (а.с.59, 61-63). Заявою від 03.10.2014 № 2293/15 позивач повідомив про повну сплату відповідачем суми основного боргу в розмірі 6 000,00 грн. та зменшив розмір позовних  на фактично сплачену суму основної заборгованості і різницю перерахованої пені, у зв'язку з чим просить стягнути  з відповідача 649,02 грн. пені, 153,85 грн. 3% річних і 8 306,76 грн. штрафу (а.с. 85-86). Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог. Оскільки згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач, то у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. На підставі викладеного, господарський суд вирішує спір з урахуванням заяви позивача  від 03.10.2014 № 2293/15 про стягнення з відповідача 649,02 грн. пені, 153,85 грн. 3% річних і 8 306,76 грн. штрафу, що всього складає 9 109,63 грн. У поданій заяві від 03.10.2014 № 2293/15 позивач просить розглядати справу за відсутності представника  позивача. Відповідач відзиву на позов не подав, будь-яких обставин на спростування повідомлених позивачем обставин не навів, явку уповноваженого представника для участі в судових засіданнях не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення засідань суду (а.с. 39, 77, 83). Господарський суд враховує, що приписи частини третьої ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Правом на змагальність, передбаченим ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, відповідач не скористався з власної ініціативи. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Враховуючи те, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, з огляду на відсутність обґрунтованих клопотань про необхідність відкладення розгляду справи, господарський суд вважає можливим розглянути справу по суті за відсутності представників сторін за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України. Розглянувши наявні в матеріалах справи документи та оцінивши подані докази, господарський суд                                                       ВСТАНОВИВ: 11.10.2013 між приватним акціонерним товариством "Артемівський машинобудівний завод "Вістек" (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Інструмент для всіх" (Покупець) укладено договір поставки № 416М/13 (надалі - Договір), згідно умов п.п. 1.1., 1.2  якого  Постачальник зобов'язується поставляти у власність Покупця товар, в асортименті, кількості, з якісними характеристиками, в строки та по цінам, вказаним в Специфікаціях до цього Договору, узгоджених сторонами та які є його невід'ємними частинами, а Покупець зобов'язується сплатити й прийняти вказаний товар на умовах, передбачених цим договором та Специфікаціями. Згідно з пунктом 1.4. Договору загальна сума Договору визначається на підставі сум всіх Специфікацій підписаних уповноваженими представниками сторін Договору упродовж строку дії договору та орієнтовно складає 1 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ. За умовами  пункту 2.1. договору поставка товару здійснюється на умовах EXW (згідно з Інкотермс у редакції 2010 року) - м. Артемівськ, Донецька область, якщо інші умови поставки не погоджені в Специфікаціях чи в Додаткових угодах до цього договору. Згідно з пунктом 2.3. Договору датою поставки є дата накладної на відпуск товарно-матеріальних цінностей (товарно-транспортної накладної чи видаткової накладної). Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця в момент, коли  Товар наданий в розпорядження Покупця у вказаному в пункті 2.1. цього Договору місці поставки. Відповідно до пункту 3.1. Договору розрахунки за товар здійснюється покупцем банківським переказом грошових коштів на поточний рахунок постачальника упродовж 15 календарних днів з дати поставки, якщо інші умови не передбачені в додаткових угодах чи специфікаціях до договору. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на банківський рахунок Постачальника. Договір, з урахуванням внесених до нього змін згідно додаткової угоди від 29.12.2013, набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014, а в частині фінансових зобов'язань - до їх повного виконання сторонами договору (п. 6.1. Договору). Названі вище та інші умови Договору узгоджені між сторонами шляхом підписання  тексту Договору уповноваженими особами та скріплення  печатками підприємств. За правилами ст. ст.  174, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За договором поставки, згідно ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Згідно положень Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина перша ст. 662), натомість покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частини перша та друга ст. 692). З матеріалів справи слідує, що на виконання умов договору №416М/13 від 11.10.2013 позивач поставив відповідачу товар (електроди) на загальну суму 31 866,22 грн., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств видатковими накладними №1614/14 від 29.04.2014 на суму 14 689,22 грн. (а.с.19) та №1459/14 від 17.04.2014 на суму 17 177,00. (а.с. 23) та товарно-транспортними накладними (а.с. 20-21, 24-25). Названі вище видаткові накладні містять посилання на договір №416М/13 від 11.10.2013, відомості про укладення між сторонами іншого договору відсутні. Оформленні вище документи відповідають Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо вимог, встановлених до первинних документів, та положенням Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 N 99, а отже оцінюються судом як належні докази на підтвердження поставки позивачем та отримання відповідачем відповідного товару. На оплату вказаного товару позивачем виставлено рахунки: № 1614/14 від 29.04.2014 на суму 14 689,22  грн. та № 1459/14 від 17.04.2014 на суму 17 177,00 грн. (а.с. 22, 26) і виписано податкові накладні (22, 26, 50, 51). Однак, як повідомляє позивач, відповідач прострочив договірний строк оплати вартості отриманого товару, сплативши вартість отриманого товару наступним чином: 02.06.2014 - 1 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 58 (а.с. 31); 18.06.2014 - 3 177,00 грн. згідно платіжного доручення № 33 (а.с. 32); 16.07.2014 - 1 000,00 грн. згідно платіжного доручення 3 111 (а.с. 52); 22.07.2014 - 1 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 121 (а.с. 53); 05.08.2014 - 13 500,22 грн. згідно платіжного доручення № 136 (а.с. 61); 08.08.2014 - 6 189,00 грн. згідно платіжних доручень № № 98, 138 (а.с. 62, 63); 15.08.2014 - 6 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 147 (а.с. 86). З наведених вище доказів вбачається, що відповідач здійснював оплату вартості поставленого за Договором товару як до звернення позивача з позовом у даній справі, так і після порушення провадження у справі за позовом  ПАТ "Артемівський машинобудівний завод "Вістек". Вказані обставини стали підставою для зменшення позивачем розміру позовних вимог на фактично оплачену суму основного боргу. Однак, за змістом ст. 526 Цивільного кодексу України належне виконання зобов'язання – це передусім виконання його відповідно до умов договору і вимог Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства. Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Як слідує зі змісту ст. 692 Цивільного кодексу України, якщо умовами договору сторони встановили строк оплати товару, то такий товар має бути оплачений в установлений договором строк. Отже, недотримання Покупцем договірних строків оплати товару є порушенням зобов'язання, правовими наслідками якого є, зокрема, застосування штрафних санкцій.    Так, ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Штрафними санкціями згідно ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу. Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України). При цьому, чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, крім випадків, передбачених частиною другою ст. 231 Господарського кодексу України. Зазначене узгоджується  із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися   різний набір санкцій. Разом з цим, при стягненні пені за порушення грошового зобов'язання слід враховувати норми Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якими встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону); розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 2 Закону). Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний. Тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Умовами укладеного між сторонами Договору, порушення якого щодо строків розрахунку за товар допущено відповідачем, встановлено відповідальність Покупця за прострочку оплати товару у вигляді пені в розмірі 0,1% від суми своєчасно невиконаного грошового зобов'язання  за кожен день прострочення виконання (п. 4.5. Договору) та штраф в розмірі 30% від вартості простроченого платежу у випадку прострочення з оплати понад 30 календарних днів від встановленої граничної дати. На підставі викладеного та згідно наданого розрахунку штрафних санкцій, позивач просить стягнути з  відповідача штраф в розмірі 8 306,76 грн. та пеню в загальному розмірі 649,02 грн., нараховану за період: з 02.05.2014 по 15.07.2014 на суму простроченого платежу 13 000,00 грн., що є вартістю товару, поставленого за видатковою накладною № 1459/14 від 17.04.2014, пеня в розмірі 338,00 грн. з 14.05.2014 по 15.07.2014 на суму простроченого платежу 14 689,22 грн., що є вартістю товару, поставленого за видатковою накладною №1614/14 від 29.04.2014, пеня в розмірі 311,02 грн. (а.с. 41). За наведеним розрахунком позивач правомірно розраховує пеню в межах подвійної облікової ставки НБУ, оскільки визначений Договором розмір пені - 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день, перевищує  установлений Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничний розмір пені. Крім того, у відповідності до вказаного періоду нарахування позивач також нараховує і просить стягнути 3% річних в розмірі 153,85 грн., що відповідає положеннями частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Між тим, з огляду на вимоги частини першої ст. 4-7 і ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені та 3% річних, господарський суд встановив, що такий розрахунок є неправильним, оскільки не враховує положення ст.ст. 253, 254 Цивільного кодексу України та визначені за розрахунком розмір пені і 3% річних є не вірним. Так, враховуючи наведені вище положення законодавства, умови Договору № 416 М/13 від 11.10.2013 та дати поставки, є правильним наступний розрахунок пені і 3% річних в межах періоду розрахунку позивача: з оплати вартості товару за видатковою накладною № 1459/14 від 17.04.2014 на суму простроченого платежу за період з 06.05.2014 (02,03,04 травня 2014 святковий та вихідні дні, а отже граничний строк оплати - 05.05.2014) по 15.07.2014, що становить 480,47 грн. пені та 75,86 грн. 3% річних; з оплати вартості товару за видатковою накладною №1614/14 від 29.04.2014 на суму простроченого платежу в розмірі 14 689,22 грн. за період з 15.05.2014 по 15.07.2014, що становить 474,08 грн. пені та 74,85 грн. 3% річних; а всього - 954,55 грн. пені та 150,71 грн. 3% річних. З огляду на викладене, з відповідача підлягає стягненню пеня в межах заявленого позивачем розміру, що становить 649,02 грн., тоді як 3% підлягають стягненню згідно наведеного вище розрахунку в розмірі 150,71 грн. Підстави для стягнення 3% річних в розмірі 3,14 грн. відсутні у зв'язку з неправильним розрахунком позивача та перевищенням розміру нарахованих ним 3% річних. Розрахунок штрафу в розмірі 8 306,76 грн., що є 30% від суми простроченого платежу понад 30 днів від граничної дати оплати вартості товару за видатковою накладною №1459/14 від 17.04.2014 розмірі 13 000,00 грн. та 30% від суми простроченого платежу понад 30 днів від граничної дати оплати вартості товару за видатковою накладною №1614/14 від 29.04.2014 в розмірі 14 689,22 грн. (а.с.5), відповідає вимогам законодавства, умовам Договору та наявним у справі доказам, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю. На підставі викладеного, позовні вимоги ПАТ "Артемівський машинобудівний завод "Вістек" про стягнення з ТОВ "Інструмент для всіх" 649,02 грн. пені, 153,85 грн. 3% річних та 8 306,76 грн. штрафу підлягають частковому задоволенню в сумі 649,02 грн. пені, 150,71 грн. 3% річних та 8 306,76 грн. штрафу. У задоволені позову в частині стягнення 3% річних в розмірі 3,14 грн. господарський суд відмовляє. За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, що сплачений позивачем в законодавчо визначеному мінімальному розмірі 1827,00 грн. покладається на відповідача, внаслідок неправильних дій якого виник спір. Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд                                                            В И Р І Ш И В: Позов задовольнити частково. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інструмент для всіх" (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Першотравнева, 53/147, ідентифікаційний код 37809820) на користь приватного акціонерного товариства "Артемівський машинобудівний завод "Вістек" (84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Артема, 6, ідентифікаційний код 31226457) - заборгованість в сумі 9 106,49 грн., з якої: 649,02 грн. пеня, 150,71 грн. 3% річних та 8 306,76 грн. штраф, а також 1 827,00 грн. судового збору. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.   У задоволені позову в іншій частині відмовити. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом. Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.       Повне рішення складено  20.10.2014. Суддя                                                                        В.В.Тимошевська