Рішення

від 13.10.2014 по справі 914/3260/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2014 р. Справа № 914/3260/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Енергія-Новояворівськ", м. Новояворівськ Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Галбудпостач", м. Львів

про стягнення 154 200, 00 грн.

Суддя Манюк П.Т.

При секретарі Альховській І.Б.

Представники:

від позивача: Луців О.М. - представник

від відповідача : не з'явився

Зміст ст.22 ГПК України представнику позивача роз'яснено.

Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Енергія-Новояворівськ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галбудпостач" про стягнення 154 200, 00 грн.

Ухвалою суду від 11.09.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 29.09.2014 р.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених в ухвалі суду від 29.09.2014 р.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав наведених у позовній заяві та письмових додаткових поясненнях.

Відповідач вимог суду, зазначених в ухвалах про порушення справи та про відкладення справи не виконав, витребуваних доказів не подав, явки свого представника в судові засідання не забезпечив. Ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи скеровані відповідачеві відповідно до приписів ст. 64 ГПК України за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб підприємців.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи в порядку ст. 75 ГПК України, суд встановив наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Енергія-Новояворівськ" (надалі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галбудпостач" (надалі - відповідач ) про стягнення 154 200, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 12.03.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Енергія-Новояворівськ" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Галбудпостач" (постачальник) було укладено договір поставки № Еп120313 (надалі - договір), відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов'язання передати у власність позивача продукцію виробничо-технічного призначення (бітум нафтовий дорожній у кількості 20 тонн), а останній зобов'язався прийняти та оплатити вказану продукцію згідно з умовами договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що поставка продукції здійснюється протягом 30 днів з моменту оплати.

Відповідно до пунктів 3.2, 3.4 договору загальна ціна продукції складає 120 000, 00 грн. Строк оплати продукції, що поставляється за цим договором, становить 4 місяці з моменту укладення цього договору.

На виконання умов договору, 20.06.2013 р. у якості попередньої оплати товару позивачем було сплачено відповідачу 120 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 20.06.2013 р. № 14638.

З огляду на те, що відповідач свої договірні зобов'язання щодо поставки попередньо оплаченої продукції не виконав, 08.08.2014 р. позивач звернувся до ТзОВ "Галбудпостач" з претензією № 08-08/14-09, в якій просить відповідача повернути сплачену за продукцію грошову суму в розмірі 120 000, 00 грн., а також виплатити пеню в розмірі 22 000, 00 грн. та штраф у розмірі 12 000, 00 грн., яка відповідачем залишена без відповіді і задоволення.

Враховуючи наведене, позивач, звертаючись до суду у позовній заяві просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати в розмірі 120 000, 00 грн. та згідно з п. 4.2 договору пеню у розмірі 22 200, 00 грн. та 10 % штрафу в розмірі 12 000, 00 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи із наступних мотивів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що 12.03.2013 року між сторонами укладено договір № Еп120313 поставки продукції виробничо-технічного призначення.

Відповідно до п.1.1 договору відповідач зобов'язався передати у власність позивача продукцію виробничо-технічного призначення, а останній зобов'язався прийняти та оплатити продукцію.

Відповідно ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 ЦК України. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Пунктами 3.2, 3.4 договору встановлено, що загальна ціна продукції складає 120 000, 00 грн. Строк оплати продукції, що поставляється за цим договором, становить 4 місяці з моменту укладення цього договору.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, позивач на виконання умов договору, 20.06.2013 р. у якості попередньої оплати сплатив відповідачу 120 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 20.06.2013 р. № 14638 (копія якого долучена до матеріалів справи).

Відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо поставки продукції не виконав, суму сплаченої попередньої плати не повернув, таким чином суму попередньої оплати в розмірі 120 000, 00 грн., слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як зазначається в ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

В пункті 4.2 договору сторони погодили, що за прострочення передачі продукції, передачу меншої кількості продукції, ніж передбачено договором, постачальник виплачує покупцеві за вимогою останнього пеню в розмірі 0, 1 % вартості продукції, з якої допущено прострочення передачі, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково виплачує штраф у розмірі 10 % від вказаної вартості. Відповідно позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 22 200, 00 грн., а також 10% штрафу у розмірі 12 000, 00 грн.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В п.2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що до пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 13.07.2012р. №01-06/908/2012 роз'яснено про наступне. У випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Таким чином, одночасне стягнення пені та штрафу не суперечить законодавству.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 22 200, 00 грн. та 10% штрафу в розмірі 12 000, 00 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем не забезпечено явки повноважного представника в судові засідання, не подано доказів поставки продукції позивачу чи не заперечено позовні вимоги, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в сумі 154 200, 00 грн.

Зважаючи на те, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на нього повністю.

На підставі наведеного та керуючись ст. 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галбудпостач" (79024, м. Львів, вул. Промислова, 60, код ЄДРПОУ 30583310) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Енергія-Новояворівськ" (81053, Львівська обл., Яворівський район, м. Новояворівськ, вул. Б.Пасічника, 1, код ЄДРПОУ 32789941) суму у розмірі 157 284, 00 грн. з них:

- 120 000, 00 грн. - основного боргу;

- 22 200, 00 грн. - пені;

- 12 000, 00 грн. - 10 % штрафу;

- 3 084, 00 грн. - судового збору.

3. Наказ видати відповідно ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 17.10.2014 р.

Суддя Манюк П.Т.