Рішення

від 13.10.2014 по справі 922/3369/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2014 р.Справа № 922/3369/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Бабиніні Д.О.

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Гідросила АПМ", м. Кіровоград до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фламенко-ЛТД", м. Харків про стягнення заборгованості в розмірі 72088,25 грн. за участю представників сторін:

позивача - Гуревич Д.Ю. за довіреністю № 01-2/2029 від 06.11.2013р,

відповідача - Севрюков О.Д., керівник,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Гідросила АПМ", м. Кіровоград (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фламенко-ЛТД", м. Харків про стягнення заборгованості в розмірі 72088,25 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання покладених на відповідача обов`язків за Договором купівлі-продажу № 03-5/70 від 03.10.2011 р., в частині повної та своєчасної поставки устаткування, з урахуванням чого та враховуючи приписи ст. ст. 536, 693 Цивільного Кодексу України, просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати в розмірі 52500,00 грн., проценти за користування грошовими коштами в розмірі 19588,25 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.08.2014 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 08.09.2014 року о 12:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.09.2014 року розгляд справи було відкладено на 06.10.2014 року о 11:00 год.

У судовому засіданні 06.10.2014 року було оголошено перерву до 13.10.2014 року о 12:50 год.

До господарського суду Харківської області 08.09.2014 р. від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх.№ 30776), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму попередньої оплати в розмірі 52500,00 грн., проценти за користування грошовими коштами в розмірі 19588,25 грн. та судові витрати.

Враховуючи приписи ст. 22 ГПК України та положень п. 3.11., п. 3. 12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", суд вважає за необхідне прийняти надані позивачем уточнення позовних вимог (вх.№ 30776 від 08.09.2014 р.) до розгляду та продовжити розгляд справи з урахуванням наданих позивачем змін.

Представник позивача в призначене судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити та стягнути з відповідача суму попередньої оплати в розмірі 52500,00 грн., проценти за користування грошовими коштами в розмірі 19588,25 грн. та судові витрати.

Представник відповідача в призначене судове засідання з'явився, проти позову не заперечував та зазначив, що поставку обумовленого Договором купівлі-продажу № 03-5/70 від 03.10.2011 р. круглошліфувального верстату моделі 3У131ВМ буде здійснено.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення присутніх представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд, виходить з наступного.

03.10.2011 року між Приватним акціонерним товариством "Гідросила АПМ", м. Кіровоград (позивачем, покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фламенко-ЛТД", (відповідач, продавець) було укладено Договір купівлі-продажу № 03-5/70 (Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, продавець зобов'язується, в порядку та на умовах, визначених Договором, передати у власність покупця бувший у вживанні круглошліфувальний верстат моделі 3У131ВМ (з усіма складовими частинами та комплектуючими, ("Устаткування"), у межах строку дії цього Договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити замовлене Устаткування в порядку та на умовах, визначених Договором.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що загальна ціна даного Договору складає: 75000 грн. в т.ч. ПДВ 20% -12500 грн.

Відповідно до п.4.1 Договору, оплата за устаткування повинна бути здійснена насипним чином:: протягом 10 (десяти) банківських днів з дати виставлення Продавцем рахунку Покупець перераховує на поточний рахунок Продавця платіж в розмірі 70% від вартості Устаткування. Після отримання Устаткування на території Покупця. Покупець на протязі 5 (п'яти) банківських днів перераховує ще 20% від вартості Устаткування. Оплата здійснюється в національній валюті України - гривні. Протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати завершення монтажних робіт Устаткування Продавцем та підписання акта ПНР. Покупець перераховує на поточний рахунок Продавця платіж в розмірі 10% від вартості Устаткування.

З матеріалів даної справи вбачається, що на виконання умов вказаного пункту Договору, 04.10.2011 року позивачем була здійснена попередня оплата за верстат у розмірі 70% його вартості, а саме, на рахунок відповідача було перераховано грошові кошти в розмірі 52 500,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 4310 від 04.10.2011 року на суму 52 500,00 грн. (арк.с. 15)

Відповідно до п. 5.1. Договору, обладнання повинно бути передано позивачу на протязі 90 календарних днів після здійснення попередньої оплати.

За таких обставин відповідно до п. 5.1. договору у відповідача виникло зобов'язання передати позивачу вищезазначений товар. Але відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав. А саме, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було отримано грошові кошти в розмірі 52500,00 грн., проте, станом на момент розгляду справи, поставка круглошліфувального верстату моделі 3У131ВМ здійснена не була. Вказана обставина, також й не була спростована відповідачем у судовому засіданні.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

При цьому суд зазначає, що така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 р. у справі № 43/308-10.

Відповідно до ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

З матеріалів справи вбачається, 15.01.2014 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію (вих. № 04/38), з вимогою про повернення суми попередньої оплати в розмірі 52500,00 грн. Проте, відповідачем станом на момент розгляду справи суму попередньої оплати повернуто не було.

Враховуючи вищевикладене господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача суму передплати в розмірі 52500,00 грн. підлягають задоволенню.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 19 588,25 грн. суму нарахованих процентів за користування чужими грошовими коштами, вказану вимогу позивач обґрунтовує положеннями ст. 536 ЦК України, суд розглянувши вказану вимогу, виходить з наступного.

Частиною 3 ст. 693 Цивільного кодексу України, передбачено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Положеннями ст. 536 Цивільного кодексу передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже, дослідивши Договір купівлі - продажу № 03-5/70 від 03.10.2011 року, укладеного між сторонами у справі, судом встановлено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами умовами договору встановлено не було, в той же час, позивачем не наведено нормативного обґрунтування нарахування саме подвійної облікової ставки НБУ, а тому, суд відмовляє в частині стягнення з відповідача 19 588,25 грн. суми нарахованих процентів за користування чужими грошовими коштами.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фламенко-ЛТД", м. Харків (61000, м.Харків, вул. Слінько, 20, кв.105, код ЄДРПОУ 19465300) на користь Приватного акціонерного товариства "Гідросила АПМ", м. Кіровоград (25006, м.Кіровоград, вул.Братиславська, 5-Б, код ЄДРПОУ 36119987) суму попередньої оплати за Договором № 03-5/70 від 03.10.2011 р. в розмірі 52 500,00 грн. та суму судового збору в розмірі 1330,56 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В частині стягнення суми процентів за користування грошовими коштами в розмірі 19 588,25 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 17.10.2014 р.

Суддя А.М. Буракова

922/3369/14