Постанова

від 11.08.2014 по справі 910/5174/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2014 р. Справа№ 910/5174/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,

за участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 11.08.2014 року

розглянувши матеріали апеляційної скарги

приватного акціонерного товариства "Стрілець АТ"

на рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2014 року

у справі №910/5174/14 (суддя Морозов С.М.)

за позовом прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави

в особі Київської міської ради

до приватного акціонерного товариства "Стрілець АТ"

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.05.2014 року у справі №910/5174/14 позовні вимоги задоволено. Вирішено внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 26.04.2002 року, виклавши п. 2.2. договору в наступній редакції: «Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% (три відсотки) від її грошової оцінки.».

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2014 року у справі №910/5174/14 та в позові відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2014 року у справі №910/5174/14 прийнято апеляційну скаргу ПАТ "Стрілець АТ" до провадження та призначено її до розгляду на 09.07.2014 року за участю уповноважених представників сторін.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.08.2014 року надав пояснення, якими підтримав доводи викладені в скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити. Представник позивача у судовому засіданні 11.08.2014 року надав пояснення, якими заперечив проти доводів викладених в скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Прокурор у судове засідання 11.08.2014 року не з'явився, про причини неявки колегію суддів апеляційної інстанції не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З врахуванням викладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності прокурора.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.04.2002 року між Київською міською радою (далі - орендодавець) та ПАТ "Стрілець АТ" (далі - орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради №300/1734 від 14.03.2002 року орендодавець передає, а орендар приймає в оренду на 25 років земельну ділянку, місце розташування якої на вул. Індустріальній, 27 у Солом'янському районі м. Києва, розміром 1,3526 га для будівництва, обслуговування та експлуатації ділового центру у межах, які перенесені у натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 1. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі двох відсотків від її грошової оцінки.

Згідно з п. 5. договору сторонами погоджено, що орендодавець має право в односторонньому порядку (шляхом надсилання орендареві повідомлення через податкові органи або через інший уповноважений на це орган) збільшити розмір орендної плати у випадку, коли внаслідок змін у законодавстві орендна плата стане меншою від розміру земельного податку.

Так, рішенням Київської міської ради №89/9146 від 28.02.2013 року «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України» було вирішено внести зміни до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком до цього рішення, встановивши річну орендну плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Відповідно до додатку до рішення Київської міської ради від 28.02.2013 року №89/9146 «Перелік договорів оренди земельних ділянок, розмір річної плати яких менший від мінімального, встановленого ст. 288 Податкового кодексу України» рахується земельна ділянка по вул. Індустріальній, 27 в м. Києві, що передана відповідачу.

Водночас, слід зазначити, що докази скасування вказаного рішення органу місцевого самоврядування в матеріалах справи відсутні.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що листом №05704-10360 від 22.05.2013 року Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) з метою приведення умов договору у відповідність до положень чинного законодавства Київської міської ради звертався до відповідача.

Вказана пропозиція щодо внесення змін до договору залишилась без відповіді зі сторони відповідача.

Згідно з ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення умов договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Так, згідно вимог ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (ч. 4 ст. 652 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2, 4 ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі.

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень визначених законом, приймають рішення які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Крім того, відповідно до п. 2.19. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» №6 від 17.05.2011 року встановлено, що оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20.11.2012 року у справі №28/5005/640/2012.

Враховуючи вищевикладене, оскільки нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору у зв'язку із законодавчою зміною граничного розміру орендної плати, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав щодо необхідності внесення змін до пункту 2.2. договору, виклавши його в наступній редакції: «Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% (три відсотки) від її грошової оцінки», оскільки вказаний пункт не відповідає вимогам вищевказаних норм.

Також, аналогічна позиція зазначена в постанові Вищого господарського суду України від 13.05.2014 року у справі №910/17615/13.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Посилання скаржника на те, що суд першої інстанції повинен застосовувати норми, які діяли на момент укладення договору, колегією суддів відхиляються, оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності була/є (як на момент укладення спірного договору, так і на момент розгляду спору в суді) регульованою, а тому слід застосовувати норми законодавства, які діяли на момент зміни розміру орендної плати.

Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2014 року у справі №910/5174/14 відповідає обставинам справи, є законним та обгрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Стрілець АТ" на рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2014 року у справі №910/5174/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2014 року у справі №910/5174/14 залишити без змін.

3. Справу №910/5174/14 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді О.І. Лобань

А.Г. Майданевич