Постанова

від 28.01.2014 по справі 903/1078/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"28" січня 2014 р. Справа № 903/1078/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. ,

суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Чекеренда Т.М. ,

без участі представників сторін, які в судове засідання не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відповідача-Виробничо-комер-ційного товариства «Луцький цегельний завод №1 ЛТД» на рішення господарського суду Волин-ської області від 03.12.2013р. у справі №903/1078/13

за позовом Державного підприємства «Волиньторф»

до Виробничо-комерційного товариства «Луцький цегельний завод №1 ЛТД»

про стягнення 42 945 грн. 67 коп. заборгованості та річних,-

Позивач-Державне підприємство «Волиньторф» (надалі в тексті - Підприємство) звернувся до господарського суду Волинської області 17.10.2013р. з позовною заявою, в якій просив стягну-ти з Виробничо-комерційного товариства «Луцький цегельний завод №1 ЛТД» (надалі в тексті - Товариство) 49 202 грн. 68 коп. заборгованості по розрахунках за поставлений товар згідно укла-деного договору, а також 1 742 грн. 99 коп. -3% річних. Ухвалою від 18.10.2012р. порушено про-вадження у справі №903/1078/13 і прийнято до розгляду позовну заяву.(т.1, арк.справи 1-4).

За наслідками розгляду справи №903/1078/13, господарський суд Волинської області (суд-дя Слободян П.Р.), з урахуванням письмового повідомлення Позивача від 03.12.2013р. про сплату Товариством 8 000 грн. - прийняв рішення про задоволення позовних вимог Підприємства у пов-ному обсязі. Відповідно до даного рішення, на користь останнього з Товариства підлягає стягнен-ню 41 202 грн. 68 коп. заборгованості по розрахунках, 1 742 грн. 99 коп. -3% річних та 1 720 грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того , що оскільки Позивач виконав свої зобов'язання за договором купівлі-продажу від 03.01.2012р., то Відповідач повинен був опла-тити поставлений товар, однак в порушення умов договору - оплату Відповідач провів частково, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 41 202 грн. 68 коп.(арк.справи 40).

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Волинської області, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Скаржник вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, а також прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що дійсно між сторонами проводились господарські операції. Зокрема, відповідно до видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи, Підприємство передало у власність Товариству товару на загальну суму 67 365 грн., а останнє перерахувало на розрахунковий рахунок Підприємства 26 162 грн. 32 коп. і заборгованість складає 41 202 грн. 68 коп. Однак, Скаржник зауважує, що видаткові нак-ладні не містять посилання на договір від 03.01.2012р. Вимоги про сплату вартості товару від Під-приємства не надходило, а тому на думку Скаржника - на момент розгляду справи в господарсь-кому суді термін виконання зобов'язання ще не настав і позов заявлено безпідставно.(арк.справи 46).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.12.2013р. у даній справі апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження, справу призначено до слухання.(арк. справи 44).

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 24.12.2013р. внесено зміни до складу колегії суддів, в зв'язку із тимчасовою втратою працездатності суддею Мельником О.В. визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Бу-чинська Г.Б., суддя Крейбух О.Г.(арк.справи 43).

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 28.01.2014р. внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді і визначено колегію у складі: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В., суддя Розізнана І.В.(арк.справи 51).

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

В судове засідання 28.01.2014р. представники сторін не з'явились, хоч про час та місце ро-згляду скарги сторони були повідомлені у встановленому порядку.(арк.справи 49, 50).

Проте, така неявка не перешкоджає розгляду справи, оскільки ухвалою апеляційного гос-подарського суду від 24.12.2013р. явка сторін не визнавалсь обов'язковою, а наявних у справі до-казів достатньо для вирішення справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, переві-ривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Державне підприємство «Волиньторф»-продавець та Виробничо-комерційне товариство «Луцький цегельний завод №1 ЛТД»-покупець 03.01.2012р. уклали договір купівлі-продажу №8 (надалі в тексті - Договір), відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти і оплатити на умовах даного договору наступний товар: брикети в кількості 200 тонн. Ціна однієї тонни товару на момент укладення договору ста-новить 450 грн. в т.ч. 75 грн. ПДВ. Загальна сума договору 90 000 грн. в т.ч. 15 000 грн.- ПДВ (п.п. 1.2, 1.3 Договору). Розрахунок за товар здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 10 календарних днів після отримання това-ру.(п.2.1 Договору).

У разі несвоєчасної оплати, покупець сплачує продавцю неустойку у розмірі подвійної об-лікової ставки НБУ за кожний день прострочення.(п.6.3 Договору).

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2012р., а в частині оплати - до повного розрахунку.(п.7.3 Договору), Договір підписано директорами Підприємства та Товарист-ва, скріплено відбитками печаток сторін.(арк.справи 6).

Матеріалами справи стверджується, що через представників Геліч В.І. і Світальська Т.В., які діяли на підставі довіреностей №81 від 03.05.2012р., №88 від 11.05.2012р., №93 від 17.05.2012 р., №103 від 28.05.2012р., №108 від 01.06.2012р., №119 від 06.06.2012р., №134 від 19.06.2012р., №149 від 06.06.2012р., №162 від 20.06.2012р., згідно видаткових накладних № РН-000001690 від 04.05.2012р., №РН-000001734 від 11.05.2012р., №РН-000001765 від 21.05.2012р., №РН-000001830 від 28.05.2012р., №РН-000001936 від 08.06.2013р., №РН-000002039 від 19.06.2012р., №РН 000002131 від 27.06.2012р., №РН-000002219 від 06.07.2012р. та №РН-000002407 від 20.07.2012р. Підприємство передало, а Товариство - прийняло брикети на загальну суму 67 365 грн. (арк.справи 7-15, 16-24).

Зазначені накладні не містять посилань на Договір №8 від 03.01.2012р, як на підставу пере-дачі товарно-матеріальних цінностей.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме банківської виписки по рахунку Позивача - вар-тість отриманого товару Відповідач оплатив частково, перерахувавши на розрахунковий рахунок Позивача кошти на загальну суму 15 000 грн., а саме 19.06.2012р. - 10 000 грн. та 22.06.2012р. - 5000 грн.(арк.справи 25-26).

Пропозиція сплатити заборгованість в сумі 49 202 грн. 68 коп., яка вбачається з Претензії Позивача №918 від 30.07.2013р. - залишена Відповідачем без відповіді і без задоволення.(арк. справи 27, 28).

Виходячи із суми заборгованості за отриманий брикет, на підставі ст.625 ЦК України та п.п.2.1 Договору від 03.01.2012р., Позивач нарахував 1 742 грн. 99 коп. -3% річних за період з 31.07.2012р. до 04.10.2013р.(арк.справи 3).

Листом від 03.12.2013р. Позивач повідомив місцевий суд, що після порушення проваджен-ня у справі, Відповідач сплатив 8 000 грн., в зв'язку із чим, станом на 03.12.2013р. за боргованість складає 41 202 грн. 68 коп.(арк.справи 36).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга безпідставна і не підлягає задо-воленню, з огляду на наступне:

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) встановлено, що циві-льні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші пра-вочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Предметом даного спору є стягнення заборгованості за поставлений товар.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.(ст.509 ЦК України).

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.(ст.181 ГК України). Згідно з ч.1, ч.2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Вбачається, що попри назву, укладений сторонами у справі Договір за своєю правовою при-родою є договором поставки, оскільки момент передачі товару не співпадає з моментом його опла-ти.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для викорис-тання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і спла-тити за нього певну грошову суму.(ст.712 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.ст. 174, 193 ГК України , ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України , договір є обов'язковим для виконання сторонами, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов дого-вору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. При цьо-му, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розділом « 2» Договору сторони узгодили порядок оплати покупцем брикетів, а пунктом 7.1 погодили, що Договір діє до повного виконання обов'язків. Докази передачі Позивачем та прий-няття Відповідачем товару в матеріалах справи наявні.

Судом першої інстанції з підстав ст.ст. 144, 173, 193 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530 ЦК Ук-раїни вірно встановлено, що на виконання умов Договору Позивач передав, а Відповідач прийняв товар - брикети.

Погоджуючись, що поставка брикету відбувалась на виконання Договору, колегія суддів, зауважує, що брикети відпущено Відповідачу після укладення Договору, за ціною, погодженою у п.1.1 Договору (450 грн. в т.ч. 75 грн. ПДВ) і в кількості (149,7 тон), яка не перевищує договірної - 200 тон.(п.1.2 Договору) і це ствердив Відповідач в апеляційній скарзі.(арк.справи 46). Тому, з огляду на вищевикладене, безпідставними є твердження Скаржника, що відсутність у видаткових накладних посилання на Договір як на підставу отримання товару свідчить про позадоговірний ха-рактер поставок і відсутність обов'язку оплати товару протягом 10 днів, як то передбачено пунк-том 2.1 Договору.

Із зазначених мотивів не заслуговують на увагу і міркування апелянта щодо відсутності у нього грошового зобов'язання через неотримання вимоги про оплату товару, оскільки таке спрос-товується доказами надіслання рекомендованого поштового відправлення і обов'язком оплати то-вару після його отримання, який виникає в силу ст.692 ЦК України.(арк.справи 28).

Листом від 03.12.2013р. Позивач повідомив місцевий суд про сплату боржником 8 000 грн , що зумовило зменшення боргу до 41 202 грн. 68 коп.(арк.справи 36). Виходячи з обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на день прийняття рішення міс-цевим господарським судом заборгованість за Відповідачем становила 41 202 грн. 68 коп. , яка підлягає до стягнення в повному обсязі.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'-язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого ін-дексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок 3% річних на підставі ст.625 ЦК України, колегія суддів погод-жується з висновком місцевого господарського суду про правильність нарахування 1 742 грн. 99 коп. річних за користування коштами протягом 31.07.2012р. по 04.10.2013р. і правомірність заз-наченої вимоги.

Враховуючи положення ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43 ГПК України, на переконання колегії суддів - Відповідач не подав в установленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б стверджували обґрунтованість заперечень позовних вимог і тверджень про безпідставність оскар-жуваного рішення.

Переглядаючи рішення у даній справі, колегія суддів приймає до уваги, що у позовній зая-ві обґрунтовується заборгованість в сумі 49 202 грн. 68 коп. , яка на момент звернення до госпо-дарського суду стверджується матеріалами справи. Як зазначалось вище, листом від 03.12.2013р. Позивач повідомив місцевий суд про сплату боржником 8 000 грн. і те , що борг зменшився до 41 202 грн. 68 коп. Визнання Відповідачем заборгованості в сумі 41 202 грн. 68 коп. вбачається і з апеляційної скарги.

Місцевий суд, з підстав ст.22 ГПК України, розцінив даний лист як заяву про зменшення роз-міру позовних вимог до 41 202 грн. 68 коп. і ухвалив рішення про задоволення позову повністю , стягнувши 41 202 грн. 68 коп. боргу, 1 742 грн. 99 коп. річних та 1 720 грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору, проте, місцевий суд не вирішив спір в частині 8 000 грн. боргу, не дослідив і не виршив питання щодо повернення відповідної суми судового збору згідно Закону України «Про судовий збір» у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог.(арк.справи 40-зворот).

Дослідження матеріалів справи та правовий аналіз статей 22, 80, 84 ГПК України дозволяє колегії суддів дійти висновку, що сплата Відповідачем 8 000 грн. свідчить про припинення існу-вання предмета спору в цій частині спору та помилковість висновку про зменшення Позивачем розміру позовних вимог і задоволення судом позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке:

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1 1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спо-ру (наприклад, сплата суми боргу , знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта дер-жавного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульо-ваних питань. При цьому, припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існу-вання в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі. Такої практики притримується Вищий господарський суд України, що знайшло відображення у п.4 постанови пленуму ВГСУ від 29.05.2013р. N9.

Разом з тим, зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованос-ті первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазна-чається в описовій частині судового рішення, а предметом спору стає вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону Ук-раїни «Про судовий збір» є підставою для повернення відповідної суми судового збору. Дотри-мання Вищим господарським судом України такої практики вбачається з підпункту 4.6 пункту 4 із змінами, внесеними згідно з постановою пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. N13.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Матеріалами справи стверджується, що із заявою про зменшення позовних вимог Позивач до суду не звертався, а лише повідомив про часткове погашення боргу Відповідачем після пору-шення провадження у справі, тобто про припинення спору в частині сплаченої суми, що зумовило зменшення стягуваної суми. Тому, позов належало задоволити частково, припинивши, з підстав п.1 1 ч.1 ст.80 ГПК України, провадження у справі в частині стягнення 8 000 грн. боргу .

З огляду на зазначені обставини, судова колегія вважає, що рішення місцевого господарсь-кого суду від 03.12.2013р. належить змінити, з підстав п.3 ч.1 ст.104 ГПК України, через невідпо-відність обставинам справи висновків, викладених у ньому.

В частині задоволених вимог, суд першої інстанції з'ясував обставини справи і дав їм пра-вильну юридичну оцінку, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 80, 84, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесу-ального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Виробничо-комерційного товариства «Луцький цегельний завод №1 ЛТД» на рішення господарського суду Волинської області від 03.12.2013р. у справі №903/1078/13 - залишити без задоволення.

2. Рішення місцевого господарського суду змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов задоволити частково.

Стягнути з Виробничо-комерційного товариства «Луцький цегельний завод №1 ЛТД», яке знаходиться у м.Луцьк, вул.Садовоського, 4 (код ЄДРПОУ 01284548) на користь Державного під-приємства «Волиньторф», яке знаходиться у с.Прилісне Маневицького району Волинської облас-ті, код ЄДРПОУ 00426302) 41 202 грн. 68 коп. заборгованості по розрахунках, 1 742 грн. 99 коп. -3% річних за період 31.07.2012р. - 04.10.2013р. та 1 720 грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору.

В частині стягнення 8 000 грн. боргу - провадження у справі припинити.».

3. Надати місцевому господарському суду доручення про видачу наказу.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу №903/1078/13 повернути до господарського суду Волинської області

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.