Рішення

від 16.10.2014 по справі 907/835/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.10.2014 року Справа № 907/835/14

За позовом Закарпатської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області, м. Ужгород

до Державного підприємства „Воловецьке лісове господарство", смт. Воловець

про стягнення 81 228,83 грн.,

Суддя господарського суду - Кривка В.П.

представники:

Прокурор - Зеленяк Е.С., посвідчення №027591;

Позивача - не з'явився;

Відповідача - Повідайчик О.І., довіреність від 15.09.2014 року;

СУТЬ СПОРУ: Закарпатським міжрайонним прокурором з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області, м. Ужгород заявлено позов до Державного підприємства „Воловецьке лісове господарство", смт. Воловець про стягнення 81 228,83 грн.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що у ході проведення перевірки працівниками прокуратури та Державної екологічної інспекції в Закарпатській області додержання вимог природоохоронного законодавства у Державному підприємстві „Воловецьке лісове господарство" виявлено ряд порушень Закону України „Про охорону навколишнього природнього середовища", Лісового кодексу України і Санітарних правил в лісах України в лісовому фонді, а саме: незадовільне очищення місць рубок від парубкового залишку, незаконне вирубування дерев, пошкодження дерев до ступення припинення росту та пошкодження дерев до ступеня неприпинення росту, чим завдано шкоду у розмірі 81 228,83 грн., які станом на 21.08.2014 року залишаються не відшкодованими. Зважаючи на це, заявник просить стягнути до бюджетів сільських рад Воловецького району: 33 748,13 грн. на рахунок Воловецької селищної ради та 47 480,70 грн. на рахунок Щербовецької сільської ради.

У судових засіданнях 16.09.2014 року та 09.10.2014 року за клопотанням сторін судом оголошувались перерви в порядку ст. 77 ГПК України.

У ході судового розгляду прокурор та уповноважений представник позивача позов підтримали в повному обсязі та наполягають на вирішенні спору по суті на підставі долучених до справи матеріалів.

Відповідач проти позову заперечив, з підстав, наведених у поданому відзиві на позовну заяву з доданням підтверджуючих документів, зокрема, стверджує що він є у справі неналежним відповідачем, оскільки, вищеописані порушення були вчинені при розробці лісосік, залученими до цього відповідачем суб'єктами господарювання на підставі відповідних укладених договорів, згідно умов яких, саме виконавці несуть повну відповідальність за порушення норм природоохоронного законодавства, а тому ДП „Воловецьке лісове господарство" не є суб'єктом правопорушення.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши прокурора та уповноваженого представника відповідача,

суд встановив:

У липні 2014 року працівниками Закарпатської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері та Державної екологічної інспекції в Закарпатській області було проведено перевірку Державного підприємства „Воловецьке лісове господарство", за результатами якої складено акт перевірки (а.с. 14-16).

Як вбачається з вказаного акту, Державним підприємством „Воловецьке лісове господарство" при ведені лісового господарства не дотримано вимоги природоохоронного законодавства щодо охорони, захисту, використання та відтворення лісів. Зокрема, в місцях проведення вибіркових та суцільних санітарних рубок, згідно виданих саме відповідачу лісорубних квитків було виявлено наступні порушення: незадовільне очищення місць рубок від порубкового залишку, незаконне вирубування дерев, пошкодження дерев до ступеня припинення росту та пошкодження дерев до ступеня неприпинення росту. Вказані факти та обставини достовірно встановлено та зафіксовано працівниками Державної екологічної інспекції в Закарпатській області за участі та присутності уповноважених представників ДП „Воловецьке лісове господарство" і прокуратури, в ході судового розгляду уповноваженим представником відповідача в установленому порядку не спростовувались та не заперечувались. Крім цього, за вищевказані лісопорушення при розробці лісосік, згідно виданих ДП „Воловецьке лісове господарство" лісорубочних квитків, відповідальних працівників відповідача, а саме майстрів лісу: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 було визнано винними у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності (постанови про накладення адміністративних стягнень - в матеріалах справи, а. с. 19-30). Зазначені постанови не оскаржувались та виконані в установленому порядку.

За результатами перевірки у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 року №665 та від 27.07.1995 року №555, було проведено розрахунок розміру шкоди заподіяної лісу Державним підприємством „Воловецьке лісове господарство", який становить 81 228,83 грн. (розрахунки збитків нанесених державі ДП „Воловецьке лісове господарство" в матеріалах справи, а.с. 17). У зв'язку з цим, позивачем 17.07.2014 року було надіслано відповідну претензію №67/14/14 від 16.07.2014 року про відшкодування заподіяної шкоди природним ресурсам відповідним сільським радам, на яку ДП „Воловецьке лісове господарство" не відреагував, заявлені вимоги не виконав (а.с. 18).

В ході судового розгляду прокурор та уповноважений представник позивача заявлені вимоги підтримали в повному обсязі, при цьому зазначили, що заявлена до стягнення сума відповідачем на даний час не відшкодована і наполягали на вирішенні спору по суті.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України. Статтею 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами , установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог .

Стаття 64 Лісового кодексу України встановлює, що підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень. Відповідно до статті 65 Лісового кодексу України використання лісових ресурсів може бути двох видів -загальне та спеціальне . Статтею 68 Лісового кодексу встановлено, що спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється на лісових ділянках, які виділяються для цієї мети, без надання земельних ділянок. Згідно зі статтею 69 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубним квитком або лісовим квитком , що видається безоплатно.

Відповідно до ст.ст. 105, 107 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства у вигляді незаконного вирубування та пошкодження дерев і чагарників тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Відповідно до ст.16 та ч.1 ст.17 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам , іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Згідно з п.1 ч. 2 ст. 19 та ч.ч. 1,5 ст. 86 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього кодексу.

За приписами статей 86, 88, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу .

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях або бездіяльності (діях або бездіяльності його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

В даному випадку судом достовірно встановлено, що відповідач являвся як постійним так і спеціальним (здійснював використання лісових ресурсів на підставі спеціального дозволу - лісорубочного квитка) лісокористувачем та допустив порушення природоохоронного законодавства при розробці лісосік, в тому числі як спеціальний лісокористувач. Факт пошкодження дерев до ступеня припинення росту, пошкодження дерев до ступеня неприпинення росту, незадовільна очистка місць рубок від парубкових решток, незаконного вирубування дерев внаслідок чого лісу завдано шкоду, підтверджено складеними за наслідками перевірки актом, постановами про накладення адміністративних стягнень за вказані вище порушення саме на відповідальних працівників відповідача. Даний акт та постанови є чинними на час вирішення спору, відповідачем відомості, зазначені в актах та інших матеріалах перевірок, а також сам факт пошкодження дерев, незадовільна очистка місць рубок, тощо в установленому порядку належними і допустимими доказами відповідачем не спростовані та не заперечені.

Доводи уповноваженого представника відповідача, викладені в письмовому відзиві з доданням підтверджуючих документів не заслуговують на увагу (заявлені ним клопотання підлягають відхиленню судом), оскільки, спростовуються вищенаведеним та зазначеним нормативним врегулюванням спірних правовідносин.

Згідно з ст. 4 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Згідно з ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги, належним чином обґрунтовані законом, підтверджені матеріалами справи, відповідачем у встановленому порядку не спростовані та не заперечені , тому підлягають до задоволення судом повністю, шляхом стягнення з відповідача на користь бюджетів сільських рад Воловецького району: 33 748,13 грн. на рахунок Воловецької селищної ради та 47 480,70 грн. на рахунок Щебовецької сільської ради.

Зазначені кошти, згідно листа головного управління державної казначейської служби України у Закарпатській області від 05.12.2013 року №06-08/535-7071 підлягають зарахуванню в ГУДКСУ у Закарпатській області, м. Ужгород, МФО банку одержувача -812016, код ЄДРПОУ 37321477, із зазначенням коду платежу 24062100 , який у відповідності до вимог п.7 ч.3 ст.29 та п.7 ч.2 ст.69 Бюджетного кодексу України розподіляє зазначені кошти в автоматизованому режимі наступним чином: 30 відсотків зараховуються до спеціального фонду державного бюджету, 20 відсотків зараховуються до спеціального фонду обласного бюджету та 50 відсотків зараховуються до спеціального фонду сільського, селищного, міського бюджету (а.с.32).

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача і становлять 1 827 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 22, 29, 32, 33, 34, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з „Воловецького лісового господарства", смт. Воловець, вул. Фабрична,2 Воловецький район (код ЄДРПОУ 22114566) на рахунок бюджетів сільських рад Воловецького району, а саме до:

- Воловецької селищної ради (Воловецький район, смт. Воловець, вул. Пушкіна,7 код ЄДРПОУ 04350240) р/р 33113331700089, назва банку - ГУДКУ у Закарпатській області, м. Ужгород, МФО банку одержувача - 812016, код платежу 24062100 , код ЄДРПОУ 38035904 суму 33 748 (Тридцять три сімсот сорок вісім) грн. 13 коп.;

- Щербовецької сільської ради (Воловецький район, с. Щербовець,35, код ЄДРПОУ 04349426) р/р 33118331700103, назва банку - ГУДКСУ у Закарпатській області, м. Ужгород, МФО банку одержувача - 812016, код платежу 24062100 , код ЄДРПОУ 38035904 суму 47 480 (Сорок сім тисяч чотириста вісімдесят) грн. 70 коп.

3. Стягнути з „Воловецького лісового господарства", смт. Воловець, вул. Фабрична,2 Воловецький район (код ЄДРПОУ 22114566) в доход державного бюджету за відповідним кодом бюджетної класифікації, а саме (банк одержувача ГУДКУ у Закарпатській області, МФО 812016, отримувач коштів - державний бюджет м. Ужгород 22030001; рахунок отримувача - 31211206783002; код отримувача - 38015610) суму 1 827 (Одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 20.10.2014 року

Суддя В.Кривка