Рішення

від 14.10.2014 по справі 910/10301/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10301/14 14.10.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Преміум»

До 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокристалгруп»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркол»

Про звернення стягнення на майно

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Білоус А.А. представник за довіреністю № б/н від 17.02.14.

Від відповідача-1: не з'явився

Від відповідача-2: Климчук А.Г. представник за довіреністю № б/н від 17.06.14.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Преміум» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокристалгруп» (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркол» (далі - відповідач-2) про звернення стягнення на майно.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що умовами Договору застави від 03.08.12. та Договору застави від 07.08.12., укладеного між позивачем та відповідачем-2, у разі не повернення суми кредиту у строк та не сплаті відсотків за користування кредитними коштами, відповідно до Договору кредитної лінії № 35/КЛ/10 від 16.09.10., укладеного між позивачем і відповідачем-1, передбачено право позивача задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Разом із позовною заявою позивачем було подано заяву про вжиття на підставі ст. ст. 66, 67 ГПК України заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно, рахунки, на всі грошові кошти відповідачів, накласти арешт на майно, що передане в заставу позивачу та заборонити відповідачам вчиняти дії щодо розпорядження заставним майном.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.14. порушено провадження у справі № 910/10301/14 та призначено її до розгляду на 19.06.14.

19.06.14. відповідачем-2 через відділ діловодства суд убуло подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркол» відзначає, що заперечень проти нормативно-правового обґрунтування позивачем своїх вимог до відповідача-2 він не має.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 19.06.14., 17.07.14. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 17.07.14., 07.08.14.

При цьому ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.14. на підставі ст. 69 ГПК України було продовжено строк вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці справу № 910/10301/14 призначено до розгляду на 11.09.14.

В судовому засіданні 11.09.14. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 14.10.14., про що всі сторони були повідомлені під розписку.

Розглянувши заяву позивача про вжиття на підставі ст. ст. 66, 67 ГПК України заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно, рахунки, на всі грошові кошти відповідачів, накладення арешту на майно, що передане в заставу позивачу та заборони відповідачам вчиняти дії щодо розпорядження заставним майном, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з огляду на наступне.

Заяву обґрунтовано невиконанням відповідачем-1 умов Договору кредитної лінії № 35/КЛ/10 від 16.09.10. та ігнорування відповідачами листа позивача, що містить вимогу сплатити наявну заборгованість за вказаним Договором.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з п. 1.1 роз'яснення Вищого господарського суду України № 01-8/2776 від 12.12.06. «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову», заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

При цьому, відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.11. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Разом з тим, згідно з п. 3 вказаної постанови, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. Вказана правова позиція була підтримана й Вищим господарським судом України при винесенні постанови у справі № 6/166 від 13.08.2008 р.

Дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд виходить з того, що припущення позивача про неможливість виконання прийнятого в подальшому судового рішення, в разі його задоволення не підтверджується жодними належними та допустимими доказами. Таким чином, останнім не доведено, що майно та грошові кошти, які є у відповідачів на момент пред'явлення позову до них, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, а тому заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

При цьому, як на тому наголошено в п. 7.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат.

Крім того суд акцентує увагу на тому, що нормами ст. 67 ГПК України не передбачено можливості вжиття трьох заходів до забезпечення позову одночасно - накладення арешту на грошові кошти та майно, заборони вчиняти дії, у разі пред`явлення однієї майнової вимоги.

При цьому, відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладенні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозиції іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвокати та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п. З ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову встановлюються ставка судового збору - 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

На підставі вищевикладеного, враховуючи положення ст. 49 ГПК України та Закону України "Про судовий збір", так як заяву про забезпечення позову судом розглянуто, тому витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1 827,00 грн. за розгляд заяви про забезпечення позову, відшкодуванню та поверненню не підлягають.

В судовому засіданні 14.10.14. представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача-1 в судове засідання 14.10.14. не з'явився, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, письмового відзиву на позов не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 14.10.14. позовні вимоги визнав в повному обсязі.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача-1 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/10301/14.

В судовому засіданні 14.10.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.09.10. між позивачем (далі - Банк) та відповідачем-1 (далі - Позичальник) було укладено Договір кредитної лінії № 35/КЛ/10 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Банк зобов'язався надати Позичальнику на умовах Договору відкличну відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування в сумі 4 500 000,00 грн. (далі - кредит), а Позичальник зобов'язався повернути (погасити) суму кредиту, сплатити проценти, та виконувати інші зобов'язання згідно умов Договору.

Відповідно до п. 1.3 Договору кінцевий термін повного та остаточного повернення (погашення) Позичальником кредиту - 15.09.11.

Згідно з п. 1.4 Договору за користування кредитними коштами в межах строку користування кредитом, встановленого п. 1.3 Договору, процентна ставка за кредитом встановлюється в розмірі 18% (вісімнадцять процентів) річних. При розрахунку процентів враховується перший день користування кредитом і не враховується останній день користування кредитом.

За користування кредитними коштами після спливу строку, встановленого п. 1.3 Договору, процентна ставка за кредитом встановлюється в розмірі 20% (двадцять) процентів річних (п. 1.5 Договору).

Відповідно до п. 1.6, п. 1.7 Договору нарахування процентів за кредитом здійснюється щоденно за методом "факт/факт". Строк сплати процентів - щомісячно, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також у день настання кінцевого терміну повернення кредиту, а також в день дострокового повернення кредиту, або в останній день дії цього Договору у разі його розірвання.

За порушення Позичальником умов повернення кредиту та строку сплати процентів за користування Кредитом, Позичальник повинен сплатити Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, від суми своєчасно неповернутого кредиту та суми несвоєчасно несплачених процентів за кожен день прострочення.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 7.4 з моменту його підписання (16.09.10.) і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Далі між сторонами підписувались додаткові угоди до Договору.

Так, зокрема, Додатковою угодою № 1 від 15.09.11. до Договору було встановлено, що згідно з п. 1.4 Договору за користування кредитними коштами в межах строку користування кредитом, встановленого п. 1.3 Договору, процентна ставка за кредитом встановлюється в розмірі 19% (дев'ятнадцять процентів) річних. При розрахунку процентів враховується перший день користування кредитом і не враховується останній день користування кредитом. Строк сплати процентів згідно з п. 1.7 Договору встановлено щомісячно, не пізніше 3-го робочого дня місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також у день настання кінцевого терміну повернення кредиту, а також в день дострокового повернення кредиту, або в останній день дії цього Договору у разі його розірвання.

Додатковою угодою № 3 від 03.08.12. до Договору було встановлено, що відповідно до п. 1.1 Договору Банк зобов'язався надати Позичальнику на умовах Договору відкличну відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування в сумі 5 600 000,00 грн. (далі - кредит), а Позичальник зобов'язався повернути (погасити) суму кредиту, сплатити проценти, та виконувати інші зобов'язання згідно умов Договору.

Крім того, вказаною Додатковою угодою встановлено інший кінцевий термін повного та остаточного повернення (погашення) Позичальником кредиту - 13.09.13.

З системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем-1 склалися кредитні відносини, які регулюються нормами параграфу 2 Розділу ІІІ Книги п'ять Цивільного кодексу України.

У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що Позичальник належним чином не виконує свої зобов'язання за Договором, у зв'язку із чим станом на 22.05.14. заборгованість відповідача за Договором становить 1 445 272,30 грн., а саме: 1 261 543,50 грн. - заборгованості за кредитом, 92 634,45 грн. - заборгованість по нарахованим та несплаченим процентам за користування кредитними коштами, 88 866,36 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 2 227,99 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами.

Факт наявної суми заборгованості позичальника за Договором та розмір такої заборгованості підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Під час судового розгляду відповідачем-1 не заперечувався та не спростовувався факт наявності заборгованості за Договором та її розмір.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.

Нормами статті 546 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою , гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Відповідно до п. 3.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 5 від 04.06.13. до Договору, виконання зобов'язань Позичальника за цим Договором забезпечується:

- договором застави майнових прав № 35/КЛ/10/3-5 від 04.04.13., укладеного між Банком та Позичальником, заставною вартістю 46 696,72 гривень;

- договором застави рухомого майна від 13.08.12., укладеного між Банком та ТОВ, «Маркол», заставною вартістю 396 246,00 гривень;

- договором застави виробничого обладнання № 35/КЛ/10/3-3 від 07.08.12., укладеного між Банком та Позичальником, заставною вартістю 763 797,60 гривень; порукою ТОВ «Маркол».

Судом встановлено, що для забезпечення виконання кредитних зобов'язань між позивачем далі - Заставодержатель) та відповідачем-2 (далі - Заставодавець) було укладено Договір застави рухомого майна від 03.08.12. (далі - Договір застави-1), відповідно до якого (п. 1.1) забезпечується заставою виконання відповідачем-1 зобов'язань за Договором та додаткових угод до нього, та за умовами якого заставодержатель має право у випадку невиконання Позичальником своїх зобов'язань за Договором отримати задоволення за рахунок майна, заставленого на умовах Договору застави-1, переважно перед іншими кредиторами.

Згідно з п. 1.2 Договору застави-1 предметом застави є рухоме майно Заставодавця (далі - предмет застави), а саме:

- машину Екскаватор гусеничний марки ЭО 4112А, 1992 року випуску, заводський номер 1510, колір - жовтий, реєстраційний номер НОМЕР_3, зареєстрований у ІДТН Житомирської ОДА у Волинському районі 26.09.11. Оціночна вартість предмета застави, визначена за згодою сторін на моменту укладення цього договору становить 115 056,00 грн.;

- автомобіль КРАЗ, модель 65032, тип ТЗ самоскид-С, 2007 року випуску, колір -бежевий, номер шасі, (кузов, рама) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований у Новоград-Волинському ВРЕВ УДАІ УМВС в Житомирській області 29.07.11. Оціночна вартість предмета застави, визначена за згодою сторін на моменту укладення цього договору становить 281 190,00 грн.

Вказане рухоме майно належить відповідачу-2 на праві власності.

Згідно з п. 3.1.4 Договору застави-1, Заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави в разі, якщо на момент настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, або за інших обставин, передбачених умовами Договору.

Розділом 4 Договору застави-1 сторони погодили, що в разі невиконання або неналежного виконання (несвоєчасне повернення позики (грошової суми), штрафних санкцій, порушення умов страхування, експлуатації та зберігання Предмету застави) Позичальником та інших умов Кредитного договору, Заставодержатель має право на звернення стягнення на заставлене майно. Право звернення стягнення на Предмет застави Заставодержатель набуває також, якщо відповідно умов Договору Позичальник не поверне позику (грошові кошти) в строк, зазначений в Договорі. У разі невиконання зобов'язань Позичальником за Договором Заставодержатель має право самостійно (на власний розсуд), згідно чинного законодавства України, обрати порядок звернення стягнення на Предмет застави. Звернення стягнення на предмет застави може здійснюватися: в добровільному (позасудовому) порядку, а саме: продаж Заставодержателем Предмету застави від імені Заставодавця шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, або на публічних торгах, передача Предмету застави у власність Заставодержателя в рахунок виконання забезпеченого заставою зобов'язання, іншими способами згідно чинного законодавства України; на підставі рішення суду; у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Договір застави-1 набуває чинності з моменту нотаріального посвідчення і діє до повного виконання Позичальником зобов'язань за Договором (п. 5.1 Договору застави-1).

Крім того, для забезпечення виконання кредитних зобов'язань між позивачем далі - Заставодержатель) та відповідачем-1 (далі - Заставодавець) було укладено Договір застави виробничого обладнання № 35/КЛ/10/З-3 від 07.08.12. (далі - Договір застави-2), відповідно до якого (п. 1.1) забезпечується заставою виконання відповідачем-1 зобов'язань за Договором та додаткових угод до нього, та за умовами якого Заставодержатель має право у випадку невиконання Позичальником своїх зобов'язань за Договором отримати задоволення за рахунок майна, заставленого на умовах Договору застави-2, переважно перед іншими кредиторами.

Згідно з п. 1.2 Договору застави-2 предметом застави є рухоме майно Заставодавця (далі - предмет застави), а саме:

- землеснаряд марки МЗ-15 Э в новій комплектації, 2009 року випуску, в кількості 1 шт., інвентаризаційний номер 9, балансовою вартістю 800 000,00 грн.;

- трубопровід з глянцами, проліт 4м, діаметр 200 мм, пластиковий, 2009 року випуску, в кількості 1 шт., інвентаризаційний номер 10, балансовою вартістю 60 000,00 грн.;

- фріза для засосу пульпи з роздрібнювачем, 2009 року випуску, в кількості 1 шт., інвентаризаційний номер 11, балансовою вартістю 140 000,00 грн.

На дату укладення Договору застави-2 предмет застави знаходиться за адресою: Житомирська область, Новоград-Волинський район, с. Карпилівка, Карпилівське родовище. Заставна вартість цього предмету застави, визначена за згодою сторін, на момент укладення Договору застави-2 становить 763 797,60 грн.

Вказане рухоме майно належить відповідачу-1 на праві власності.

Згідно з п. 3.1.4 Договору застави-2, Заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави в разі, якщо на момент настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, або за інших обставин, передбачених умовами Договору.

Розділом 4 Договору застави-2 сторони погодили, що в разі невиконання або неналежного виконання (несвоєчасне повернення позики (грошової суми), штрафних санкцій, порушення умов страхування, експлуатації та зберігання Предмету застави) Позичальником та інших умов Кредитного договору, Заставодержатель має право на звернення стягнення на заставлене майно. Право звернення стягнення на Предмет застави Заставодержатель набуває також, якщо відповідно умов Договору Позичальник не поверне позику (грошові кошти) в строк, зазначений в Договорі. У разі невиконання зобов'язань Позичальником за Договором Заставодержатель має право самостійно (на власний розсуд), згідно чинного законодавства України, обрати порядок звернення стягнення на Предмет застави. Звернення стягнення на предмет застави може здійснюватися: в добровільному (позасудовому) порядку, а саме: продаж Заставодержателем Предмету застави від імені Заставодавця шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, або на публічних торгах, передача Предмету застави у власність Заставодержателя в рахунок виконання забезпеченого заставою зобов'язання, іншими способами згідно чинного законодавства України; на підставі рішення суду; у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Договір застави-2 набуває чинності з моменту нотаріального посвідчення і діє до повного виконання Позичальником зобов'язань за Договором (п. 5.1 Договору застави-2).

Крім того, між Банком та відповідачем-2 (далі - Поручитель) 03.08.12. було укладено Договір поруки № 35/КЛ/10/П (далі - Договір поруки), згідно умовами якого Поручитель зобов'язався перед Банком у повному обсязі солідарно відповідати за виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором № 35/КЛ/10 від 16.09.10. та у повному обсязі нести солідарну відповідальність за порушення цих зобов'язань Позичальником. Порукою за Договором поруки забезпечується виконання у повному обсязі всіх зобов'язань Позичальника за Договором, у тому числі, але не виключно: виконання зобов'язань по своєчасному поверненню Позичальником кредиту в розмірі 5 600 000,00 грн. не пізніше 13.09.13.; по сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 19 % процентів річних щомісячно, не пізніше 03-го робочого дня місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п. 1.3 Договору, в день дострокового повернення кредиту або в останній день дії Договору у разі його розірвання; щодо дострокового виконання Позичальником зобов'язань за Дговором згідно п.п. 4.2.2, 4.2.7 Договору у дату зазначену в повідомлені Банку, направлення якого Позичальнику, передбачено п. 4.2.7 Договору; щодо повернення кредиту Позичальником та виконанні інших зобов'язань за Договором у разі його розірвання згідно п. 4.2.10 Договору не пізніш ніж в останній день дії Кредитного договору; щодо сплати пені за порушення строку повернення кредиту (його частини) в розмірі 0,05% від суми своєчасно не повернутого кредиту (частини кредиту) за кожний день прострочення; щодо сплати пені за порушення строку сплати процентів в розмірі 0,05% від суми своєчасно не сплачених процентів за кожний день прострочення; щодо сплати штрафу за нецільове використання Позичальником кредиту (його частини) у розмірі 25% від суми кредитних коштів, що були використані Позичальником за нецільовим призначенням; щодо сплати штрафу за невиконання Позичальником хоча б одного із зобов'язань, встановлених п. п. 4.3.6., 4.3.7., 4.3.11 Договору в розмірі 0,01 % від розміру отриманого Позичальником кредиту; по відшкодуванню збитків, завданих Позичальником Банку за Договором.

Строк дії Договору поруки сторони погодили п. 5.3 з моменту підписання і діє до повного виконання Позичальником зобов'язань за Договором.

Згідно наявних в матеріалах справи описів вкладення в цінний лист від 27.12.14., позивач звернувся до відповідачів з вимогою № 01309/163 від 27.02.14., в якій вимагав негайно погасити наявну за Договором заборгованість.

Відповідно до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач просить звернути стягнення на предмет застави, у рахунок погашення заборгованості за Договором, яка становить 1 445 272,30 грн., а саме: 1 261 543,50 грн. - заборгованості за кредитом, 92 634,45 грн. - заборгованість по нарахованим та несплаченим процентам за користування кредитними коштами, 88 866,36 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 2 227,99 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач-1 своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, обґрунтувань своєї правової позиції не надав.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 вказаної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).

Статтею 1 Закону України "Про заставу" визначено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Положення вищезазначеної статті кореспондуються із нормами статті 572 ЦК України.

Предметом застави може бути майно, зокрема основні засоби, про що зазначено у ст. 4 ЗУ "Про заставу" та ст. 576 ЦК України.

Враховуючи наявність встановленого судом факту неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрокристалгруп» зобов'язань за Договором кредитної лінії № 35/КЛ/10 від 16.09.10., внаслідок чого у останнього утворилась сума заборгованості, яка не день розгляду справи не є погашеною, а зобов'язання за Договором не є припиненим, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Преміум», як заставодержатель, набув права задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна, у відповідності до положень статті 19 Закону України "Про заставу".

Зазначеною вище статтею Закону України "Про заставу" передбачено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до ч.1 ст. 20 ЗУ "Про заставу" та ч. 2 ст. 590 ЦК України, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Отже, слід виходити з того, що позивач, у зв'язку з порушенням Позичальником - відповідачем-1 умов Основного зобов'язання, відповідно до Договору поруки має право вимагати від відповідача-1 та відповідача-2 сплати заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави, безпосередньо, на підставі Договору застави-1 та Договору застави-2.

Частиною 6 статті 20 ЗУ "Про заставу" визначено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду. На підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Як встановлено судом, предметом застави за Договором застави-1 та Договором застави-2 є рухоме майно, то правовий режим регулювання обтяжень такого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна визначається положеннями Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Із Витягів про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, які наявні в матеріалах даної справи, вбачається, що предмети застави, як об'єкт обтяження, заборонено відчужувати на підставі Договору застави виробничого обладнання № 35/КЛ/10/З-3 від 07.08.12., Договору застави рухомого майна від 03.08.12.

Інших видів обтяження на зазначене рухоме майно у реєстрі не значиться.

Відповідно до положень ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави у рішенні суду, крім іншого, зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення прилюдних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 Закону.

Положеннями статті 582 ЦК України визначено, що оцінка предмета застави здійснюється у випадках, встановлених договором або законом. Оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом.

Вартість предмету застави на момент укладання Договору застави-1 склала 396 246,00 грн., Договору застави-2 склала 763 797,60 грн. та є такою, що погоджена сторонами. У межах розгляду даного господарського спору розмір вартості предмета застави сторонами не заперечувався.

Таким чином, з урахуванням встановлених у справі обставин та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про звернення стягнення на предмет застави підлягають задоволенню шляхом звернення стягнення на предмет застави з визначенням способу реалізації - продаж предмета застави на прилюдних (публічних) торгах (аукціоні) в порядку встановленому чинним законодавством України за початковою ціною, встановленою в розмірі заставної вартості за Договором застави-1 та Договором застави-2.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідачів.

При цьому, судом враховано, що приписами п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 31.03.12. "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" визначено, що вимога заставодержателя про звернення стягнення на предмет застави, пред'явлена до звернення до суду з вимогою про виконання основного зобов'язання, оплачується судовими збором як вимога майнового характеру. При цьому ціна позову визначається розміром виконання, на яке претендує заставодержатель за рахунок заставленого майна.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Преміум» (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, б. 1/36; ідентифікаційний код 35264721) в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокристалгруп» (04053, м. Київ, вул. Юрія Коцюбинського, б. 7, офіс 2; ідентифікаційний код 35828915) за Договором кредитної лінії № 35/КЛ/10 від 16.09.10. в розмірі 1 445 272 (один мільйон чотириста сорок п'ять тисяч двісті сімдесят дві) грн. 30 коп., яка складається із 1 261 543 (один мільйон двісті шістдесят одна тисяча п'ятсот сорок три) грн. 50 коп. - заборгованості за кредитом, 92 634 (дев'яносто дві тисячі шістсот тридцять чотири) грн. 45 коп. - заборгованість по нарахованим та несплаченим процентам за користування кредитними коштами, 88 866 (вісімдесят вісім тисяч вісімсот шістдесят шість) грн. 36 коп. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 2 227 (дві тисячі двісті двадцять сім) грн. 99 коп. - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами, звернути стягнення на предмет застави за Договором застави рухомого майна від 03.08.12., укладеного між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Преміум» (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, б. 1/36; ідентифікаційний код 35264721) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркол» (11705, Житомирська область, Новоград-Волинський район, село Сусли, вул. Радянська, б. 1-А; ідентифікаційний код 32183603), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, та на предмет застави за Договором застави виробничого обладнання № 35/КЛ/10/З-3 від 07.08.12., укладеного між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Преміум» (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, б. 1/36; ідентифікаційний код 35264721) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокристалгруп» (04053, м. Київ, вул. Юрія Коцюбинського, б. 7, офіс 2; ідентифікаційний код 358289), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, а саме:

- машину Екскаватор гусеничний марки ЭО 4112А, 1992 року випуску, заводський номер 1510, колір - жовтий, реєстраційний номер НОМЕР_3, зареєстрований у ІДТН Житомирської ОДА у Волинському районі 26.09.11.;

- автомобіль КРАЗ, модель 65032, тип ТЗ самоскид-С, 2007 року випуску, колір -бежевий, номер шасі, (кузов, рама) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований у Новоград-Волинському ВРЕВ УДАІ УМВС в Житомирській області 29.07.11.;

- землеснаряд марки МЗ-15 Э в новій комплектації, 2009 року випуску, в кількості 1 (одна) шт., інвентаризаційний номер 9 (дев'ять);

- трубопровід з глянцами, проліт 4м, діаметр 200 мм, пластиковий, 2009 року випуску, в кількості 1 (одна) шт., інвентаризаційний номер 10 (десять);

- фріза для засосу пульпи з роздрібнювачем, 2009 року випуску, в кількості 1 (одна) шт., інвентаризаційний номер 11 (одинадцять).

3. Встановити спосіб реалізації предмета застави: реалізація шляхом проведення прилюдних (публічних) торгів (аукціону) в порядку, встановленому чинним законодавством України.

4. Початковою ціною реалізації предмета застави встановити узгоджену заставну вартість, а саме:

- машини Екскаватор гусеничний марки ЭО 4112А, 1992 року випуску, заводський номер 1510, колір - жовтий, реєстраційний номер НОМЕР_3, зареєстрований у ІДТН Житомирської ОДА у Волинському районі 26.09.11. - 115 056 (сто п'ятнадцять тисяч п'ятдесят шість) грн. 00 коп.;

- автомобіля КРАЗ, модель 65032, тип ТЗ самоскид-С, 2007 року випуску, колір -бежевий, номер шасі, (кузов, рама) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований у Новоград-Волинському ВРЕВ УДАІ УМВС в Житомирській області 29.07.11. - 281 190 (двісті вісімдесят одна тисяча сто дев'яносто) грн. 00 коп.;

- землеснаряду марки МЗ-15 Э в новій комплектації, 2009 року випуску, в кількості 1 (одна) шт., інвентаризаційний номер 9 (дев'ять), трубопроводу з глянцами, проліт 4м, діаметр 200 мм, пластиковий, 2009 року випуску, в кількості 1 (одна) шт., інвентаризаційний номер 10 (десять), фрізи для засосу пульпи з роздрібнювачем, 2009 року випуску, в кількості 1 (одна) шт., інвентаризаційний номер 11(одинадцять) - 763 797 (сімсот шістдесят три тисячі сімсот дев'яносто сім) грн. 60 коп.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокристалгруп» (04053, м. Київ, вул. Юрія Коцюбинського, б. 7, офіс 2; ідентифікаційний код 35828915) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Преміум» (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, б. 1/36; ідентифікаційний код 35264721) 11 600 (одинадцять тисяч шістсот) грн. 44 коп. - витрат по сплаті судового збору.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркол» (11705, Житомирська область, Новоград-Волинський район, село Сусли, вул. Радянська, б. 1-А; ідентифікаційний код 32183603) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Преміум» (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, б. 1/36; ідентифікаційний код 35264721) 11 600 (одинадцять тисяч шістсот) грн. 44 коп. - витрат по сплаті судового збору.

7. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.10.14.

Суддя Ващенко Т.М.