Рішення

від 16.10.2014 по справі 917/1829/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2014 р. Справа № 917/1829/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамант-БР", 36014, м. Полтава, пров. Спортивний, 3

до Комунального підприємства "Міськсвітло" Кременчуцької міської ради, 39623, Полтавська область, м. Кременчук, вул. 60-річчя Жовтня, 150

про стягнення 70300,79 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: Майборода О.С.

від відповідача: з'явився

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 70300,79 грн. боргу згідно договору №06-02/1 від 22.04.2011 р. та 02-06/67 від 22.11.2013 р. про закупівлю товарів за державні кошти, договору поставки №101 від 04.09.2012 р., №102 від 04.09.2012 р. з яких 41176,86 грн. основного боргу, 21610,75 грн. пені, 1725,74 грн. інфляційних витрат та 5787,44 грн. - 3% річних.

Представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягає та надав суду письмову заяву про зменшення розміру позовних вимог № 25/09 від 29.09.2014 р., у якій повідомив, що ним було здійснено перерахунок пені і за результатом даного перерахунку просить стягнути з відповідача 21 546,59 грн. пені. Згідно ст.22 ГПК України, позивач має право зменшити розмір позовних вимог.

Дана заява приймається судом до розгляду, і позовні вимоги розглядаються в новій редакції. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 70236,63 грн., з якого 41176,86 основного боргу по вказаних договорах, 21546,59 грн. пені, 5787,44 грн. 3% річних та 1725,74 грн. інфляційних втрат.

Відповідач вимог попередніх ухвал суду не виконав, явку представника у жодне з засідань не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. В заяві № 01-05/338 від 16.09.2014 р. (а.с. - 48-49) позовні вимоги визнавав в повному обсязі та не заперечував проти розгляду справи без його участі.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази, суд встановив:

22.04.11 р. між сторонами було укладено договір поставки №06-02/1 про закупівлю товарі за державні кошти (а.с. - 15-18) та 30.12.2011 р. до нього була укладена додаткова угода. Згідно умов вказаного договору (п. 1.1) позивач (виконавець) зобов'язувався у 2011 році поставити замовнику (відповідачу) товар "Світильники та освітлювальне устаткування", зазначені в п.1.2 договору, а відповідач - прийняти та оплатити ці товари.

Пунктом 4.1 договору поставки передбачено, що розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом поетапної оплати з відстрочкою 365 календарних днів з моменту поставки партії товару. Крім того, п. 7.2 вказаного договору передбачено, що за порушення строку оплати товару відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору поставки №06-02/1 про закупівлю товарі за державні кошти позивач 19.03.2012 р. поставив відповідачу згідно видаткової накладної №66 (а.с. - 20) партію вказаної продукції на суму 55 611,46 грн.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується також належним чином оформленою довіреністю № 25 від 12.03.2012 р. на отримання його представником Дорошенко В.П. від позивача товарно-матеріальних цінностей (арк. спр. 21).

Відповідач відповідно до накладної прийняв товар, але повністю не оплатив його у встановлені у договорі строки. Так, 21.08.2014 р. відповідач оплатив отриману продукцію лише на суму 40 000 грн., в зв'язку з чим заборгованість останнього перед позивачем на час розгляду справи згідно договору поставки №06-02/1 про закупівлю товарі за державні кошти від 22.04.2011 р. становить 15 611,46 грн.

Крім того позивач, згідно вказаного договору та ст. 625 ЦК України нарахував та просить стягнути з відповідача 4051,25 грн. пені за період з 19.03.2013 р. по 18.09.2013 р., 676,21 грн. - 3% річних за період з 18.04.2012 р. по 27.08.2014 р. та 109,28 грн. інфляційних втрат за період з 18.04.2012 р. по 27.08.2014 р. ( в редакції заяви про зменшення позовних вимог).

04.09.12 р. між сторонами було укладено договір поставки № 101 (а.с. - 27), згідно умов якого позивач (постачальник) зобов'язується поставити та передати у власність відповідача товар, відповідно до письмової заявки відповідача. Відповідач згідно даного договору зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1 Договору).

Пунктом 5.1. цього договору поставки передбачено, що оплата товару здійснюється шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку покупця на розрахунковий рахунок продавця по факту отримання товару згідно ст. 49 Бюджетного кодексу України, але не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання продукції.

Підписавши даний договір, сторони в п. 7 узгодили, що у разі несвоєчасного розрахунку за отриманий товар, відповідач сплачує за кожен день прострочення пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня від суми простроченого платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 04.09.12 р. по видатковій накладній № 264 (а.с. - 28), на виконання умов зазначеного вище договору, поставив відповідачу продукцію на загальну суму 3599,40 грн. Дана продукція згідно довіреності №40 від 14.09.2012 р. (а.с. - 29) отримана представником відповідача Дорошенко В.П. та на час розгляду справи відповідачем не оплачена. Даний факт підтверджується відповідачем.

Крім того позивач, згідно вказаного договору та ст. 625 ЦК України нарахував та просить стягнути з відповідача 1642,94 грн. пені за період з 04.10.2012 р. по 03.04.2012 р., 1251,16 грн. - 3% річних за період з 04.10.2012 р. по 27.08.2014 р. та 120,81 грн. інфляційних втрат за період з 04.10.2012 р. по 27.08.2014 р. (в редакції заяви про зменшення позовних вимог).

22.11.13 р. між сторонами було укладено договір поставки №02-06/67 на закупівлю товару за державні кошти (а.с. - 31-32), згідно якого позивач зобов'язується до 31.12.2013 р. поставити товари, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити такий товар (п. 1.1 Договору).

Розділом 4 даного Договору визначено порядок здійснення оплати та передбачено, що розрахунки за цим договором здійснюються шляхом перерахування коштів відповідачем на розрахунковий рахунок продавця по факту отримання товару з можливістю відстрочки платежу до кінці поточного місяця. Розрахунки за надані товари здійснюються по мірі надходження цільових коштів з бюджету. У разі затримки фінансування, розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 10-ти банківських днів з дати отримання відповідачем коштів на оплату закупівлі на реєстраційний рахунок покупця в ГУ ДКСУ в Полтавській області.

З матеріалів справи вбачається, що 03.12.13р. по видатковій накладній № 55 (а.с. - 33), на виконання умов зазначеного вище договору, позивач поставив відповідачу, а представник останнього згідно довіреності №274 від 03.12.2013 р. (а.с. - 34) прийняв продукцію на загальну суму 194 191,20 грн.

Як зазначає позивач, 26.08.13р. відповідач з порушенням строку проведення розрахунків за поставлений товар, оплатив отриману продукцію по даному договору.

За порушення строків оплати по даному договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 15583,18 грн. пені за період з 09.01.2014 р. по 08.07.2014 р., 3655,05 грн. - 3% річних за період з 09.01.2014 р. по 25.08.2014 р. та 1475,85 грн. інфляційних втрат за період з 09.01.2014 р. по 25.08.2014 р. (в редакції заяви про зменшення позовних вимог).

Як зазначає позивач, з метою досудового врегулювання спору він 13.08.2014 року направив на адресу відповідача претензію №13/08 (а.с. - 45) з вимогою щодо сплати боргу за поставлену продукцію. У відповіді на дану претензію №01-05/291 від 21.08.2014 р. (арк. спр. -46) відповідач визнає заборгованість та посилається, на те що оплату даної заборгованості може провести тільки за наявності коштів в Управлінні Державної казначейської служби України у місті Кременчук Полтавської області.

Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення, становить 70236,63 грн., з якого 41176,86 основного боргу по вказаних договорах, 21546,59 грн. пені, 5787,44 грн. 3% річних та 1725,74 грн. інфляційних втрат.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договорів постачання, за якими в силу ст. 712 ЦК визначено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 41176,86 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами (Договори поставки підписані сторонами та скріплені їх печатками; видаткові накладні, які містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, оформлені належним чином) та підлягають задоволенню .

В матеріалах справи є підписані сторонами акти звірки взаєморозрахунків сторін (а.с. - 22, 36), які відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймаються до уваги судом не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження факту поставки продукції позивачем та наявності у відповідача боргу в означеній сумі.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Судом перевірено методику розрахунку 3% річних та інфляційних втрат з використанням калькулятора ІПС "Ліга". За результатами розрахунку суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення 5787,44 грн. 3% річних та 1725,74 грн. інфляційних втрат за вказані у позові періоди.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено методику розрахунку пені з використанням калькулятора ІПС "Ліга". За результатами проведеного перерахунку, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 21134,59 грн. пені, з якої 3994,88 грн. за період з 19.03.2013 р. по 18.09.2013 р., 1638,45 грн. за період з 04.10.2012 р. по 03.04.2012 р., 269,22 грн. за період з 04.10.2012 р. по 03.04.2012 р. та 15583,18 грн. за період з 09.01.2014 р. по 08.07.2014 р. В частині стягнення 412,00 грн. пені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог. Відповідач позовні вимоги визнає у повному обсязі.

За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір, сплачений позивачем, підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача з урахуванням приписів ст.49 ГПК України.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Міськсвітло" Кременчуцької міської ради (39623, Полтавська область, м. Кременчук, вул. 60-річчя Жовтня, 150, р/р 35436002003986 в ГУ ДКСУ в Полтавській області, МФО 831019, код ЄДРПОУ 03338136) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамант -БР" (36014, м. Полтава, пров. Спортивний, 3, р/р 26003302714 в АТ "Райффайзен Банк Авль", МФО 380805, код ЄДРПОУ37115847) - 41176,86 грн. основного боргу, 21134,59 грн. пені, 5787,44 грн. - 3% річних, 1725,74 грн. інфляційних втрат та 1816,28 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову - відмовити.

Повне рішення складено 20.10.2014р.

Суддя Н.Г. Гетя