Постанова

від 09.10.2014 по справі 826/14449/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 жовтня 2014 року 12:00 № 826/14449/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автогруп Україна» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Автогруп Україна» (надалі - ТОВ «Автогруп Україна», позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - ДПІ у Печерському районі м. Києва, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення №129326552210 від 15.09.2014р., яким встановлено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 609 937,00 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 304 969,00 грн., податкового повідомлення-рішення №129426552210 від 13.09.2014р., яким встановлено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 442 073,00 грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 221 037,00 грн. та податкового повідомлення-рішення №129526552210 від 13.09.2014р., яким встановлено завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 7 690,00 грн.

Свої позовні вимоги ТОВ «Автогруп Україна» обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняті рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач зазначає, що первинні бухгалтерські документи, отримані від контрагентів відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити. Таким чином, зазначені суми по податкових накладних правомірно включені позивачем до валових витрат і податкового кредиту відповідних періодів.

Крім того, позивач стверджує, що послуги (виконані роботи), які були надані для виконання договорів, укладених з контрагентами, використовувались у подальшій господарській діяльності позивача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, подав до суду письмові заперечення проти позову у яких зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, судом встановлено наступне.

ТОВ «Автогруп Україна» зареєстроване 15.08.2007р. в Печерській районній у місті Києві державній адміністрації за №10701020000029436. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 35370035.

ТОВ «Автогруп Україна» взято на податковий облік в органах податкової служби 20.08.2007р. за №45877 та перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 30.08.2007р. №100061943, виданого ДПІ Печерському районі м. Києва, позивач є платником ПДВ, індивідуальний податковий номер - 353700326551.

ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі направлень від 28.07.2014р. №1604/26-55-22-10, №1603/26-55-22-10, №1601/26-55-22-10, №1602/26-55-22-10, №1590/26-55-22-06, №732/26-55-17-02, №728/26-55-17-08, 1616/26-55-22-03, наказу від 11.07.2014р. №т 2101 та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, згідно пп.75.1.2., п.75.1., ст.75, ст.77 Податкового кодексу України проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Автогруп Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012р. по 31.12.2013р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012р. по 31.12.2013р.

За результатами перевірки складено акт документальної планової виїзної перевірки від 22.08.2014р. №797/26-55-22-10/35370035 надалі - Акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в Акті перевірки, встановлено порушення ТОВ «Автогруп Україна»:

п.138.2, п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст.138, п.п.139.1.1, п.п.139.1.9 п.139.1 статті 139, розділу ІІІ Податкового кодексу України, в результаті чого товариством занижено податок на прибуток у розмірі - 609 938 грн. у тому числі по періодах: 3 квартали. 2012р. - 121 820 грн.; 2012р. - 242 984 грн., 2013р. - 366 954 грн.;

п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 442 073грн., в т. ч. підлягає сплаті до бюджету на загальну 434 383 грн. в тому числі: - у лютому 2013 року у сумі 147 747грн., - у березні 2013року у сумі 59 620грн., - у травні 2013 у сумі 108 295грн, - у червні 2013 у сумі 25001грн., - у вересні 2013року у сумі 28 729грн. - у грудні 2013 у сумі 64 991грн., та зменшено від'ємне значення ПДВ на суму 7690грн.

Висновки Акту перевірки обґрунтовані тим, що рекламні та маркетингові послуги, отримані від ТОВ «Брокард-Україна», ТОВ «ДЦ Україна», ТОВ «Суматра-ЛТД», ТОВ «РУШ», ТОВ «СТИЛЬ МЕДІА», ТОВ «ПОСТ МЕДІА ТІВІ», не пов'язані з провадженням господарської діяльності позивача та не відносяться до складу його витрат.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №129326552210 від 15.09.2014р., яким встановлено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 609 937,00 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 304 969,00 грн., податкове повідомлення-рішення №129426552210 від 13.09.2014р., яким встановлено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 442 073,00 грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 221 037,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №129526552210 від 13.09.2014р., яким встановлено завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 7 690,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді позивачем укладено ряд договорів на виконання послуг (з марчендайзингу, послуги з організації прес-конференції з презентації ТМ INK, послуги у сфері стимулювання збуту продукції по ТМ GOSH, рекламні послуги, маркетингові послуги, послуги з організації реалізації товарів) з контрагентами, а саме: з ТОВ «Брокард Україна» - договір №02-03/м4 від 02.03.2012р. про надання маркетингових послуг, та договір №02-01/р6 від 02.01.2013р. про надання послуг; з ТОВ «РУШ» - договір №60-М від 11.03.2011р. про надання послуг, та договір №35-М від 01.02.2013р. про надання маркетингових послуг; з ТОВ «Суматра-ЛТД» - договір № 1-ПР від 15.02.2011р. про надання послуг, договір № 2-ПР від 17.03.2013р. про надання послуг; з ТОВ «СТИЛЬ МЕДІА» - договір б/н від 27.09.2012р. про надання послуг з проведення прес-конференції; з ТОВ «ПОСТ МЕДІА ТІВІ» - договір № 22/1-12 від 22.08.2012р. про надання рекламних послуг; з ТОВ «ДЦ Україна» - договір №5/2 від 03.01.2012р. про надання послуг.

В підтвердження законності включення до складу валових витрат та податкового кредиту відповідних сум позивач надав суду копії зазначених договорів, специфікації до договорів, додатки до договорів, акти надання послуг, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні, банківські виписки тощо.

З огляду на таке, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Окрім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26.09.2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до Листа від 02.06.2011р. встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Відповідно до пп. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Абзацом "г" пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Згідно положень п.п. 139.1.1, . п.п. 139.1.9. п 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Брокард-Україна» укладено договір про надання маркетингових послуг №02-03/м4 від 02.03.2012р.

Згідно з умовами договору Виконавець (ТОВ «Брокард-Україна») бере на себе зобов'язання за завданням Замовника (ТОВ «Автогруп Україна») надати останньому послуги з розповсюдження інформації про товари, які реалізує Замовник, для формування у споживачів інтересу та споживчого попиту на ці товари, формування та підтримання обізнаності споживачів про ці товари, з метою збільшення обсягів продажу товарів, а замовник зі своєї сторони зобов'язується оплачувати Виконавцеві зазначені послуги у порядку, встановленому цим Договором.

Згідно актів надання послуг, приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) ТОВ «Брокард-Україна» надало послуги на загальну суму (без ПДВ) - 412 714,28 грн., в т.ч.: 4кв. 2012р. - 94 921,98 грн., 2013р. - 317 792,29грн.).

ТОВ «Брокард-Україна» є оптовим покупцем продукції ТОВ «Автогруп Україна» та є торгівельним підприємством (супермаркетом), яке реалізує продукцію кінцевому споживачу в роздрібній мережі, та в свою чергу попередньо придбано продукцію у ТОВ «Автогруп Україна» для реалізації через мережу магазинів (договір поставки продукції №04/08/14 від 14.04.2008р.).

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «РУШ» укладено договір про надання послуг №60-м від 11.04.2011р.

У відповідності з договором Виконавець ТОВ «РУШ» зобов'язується надати Замовнику ТОВ «Автогруп Україна» маркетингові послуги, послуги у сфері стимулювання збуту продукції Замовника по ТМ GOSH через роздрібну торгівельну мережу Виконавця.

Згідно актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) ТОВ «РУШ» надано маркетингові послуги та послуги по організації реалізації товарів на загальну суму (без ПДВ) - 1 307 669 грн., в т.ч.: 3кв.2012р. - 287354 грн., 4кв.2012р. - 319 058 грн., 2013р. - 701 257 грн.

В той же час, ТОВ «РУШ» є оптовим покупцем продукції ТОВ «Автогруп Україна» та є торгівельним підприємством (супермаркет), яке реалізує продукцію кінцевому споживачу в роздріб, та в свою чергу попередньо придбаває дану продукцію у ТОВ «Автогруп Україна» відповідно договору поставки №60 від 11.04.2011р.

Також, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ДЦ Україна» укладено договір про надання послуг №5/2 від 03.01.2012р.

Згідно умов договору Замовник ТОВ «Автогруп Україна» доручає, а Виконавець ТОВ «ДЦ Україна» зобов'язується надати Замовнику наступні послуги: марчендайзинг товару Замовника в торгівельному залі роздрібних магазинів, що використовують торговий знак «Watsons» (надалі - Магазини), з метою посилення інформаційного впливу на кінцевого споживача для збільшення обсягу збуту Товару; оформлення торгових залів і рекламних стендів магазинів; надання консультацій щодо якісних характеристик Товару кінцевому споживачу; передпродажна підготовка Товару; проведення періодичних акцій щодо Товару Замовника; маркетингові дослідження ефективності заходів, передбачених пунктами 1.1.1.-1.1.5. цього Договору за напрямками, погодженими сторонами; розміщення інформації, щодо товарів Замовника в рекламному буклеті «Твій Watsons».

Згідно актів наданих послуг ТОВ «ДЦ Україна» надано послуги з мерчандайзингу товарів, консультації щодо якісних характеристик товару кінцевим споживачам, передпродажна підготовка та інші послуги на загальну суму (без ПДВ) - 82 525 грн., в т.ч.: 3кв. 2012р. - 706 грн., 4кв. 2012р. - 15 868 грн., 2013р. - 65 951 грн.

В той же час, ТОВ «ДЦ Україна», є оптовим покупцем продукції ТОВ «Автогруп Україна» та є торгівельним підприємством (супермаркетом), яке реалізує продукцію кінцевому споживачу в роздрібній мережі магазинів «Watsons», та, в свою чергу, попередньо придбаває дану продукцію у ТОВ «Автогруп Україна» відповідно договору №5/1 від 03.01.2012р. про поставку продукції.

Розміщена інформація в рекламному буклеті «Твій Watsons» про парфумерно-косметичну продукцію, інформує про ціни та знижки продукції мережі - магазинів ТОВ «ДЦ Україна», яка після переходу права власності на товар належить ТОВ «ДЦ Україна».

Також, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Суматра-ЛТД» укладено договори №1-ПР від 15.02.2011р. та №2-ПР від 17.03.2013р. про надання послуг.

Згідно предмету договору Виконавець ТОВ «Суматра-ЛТД» зобов'язується надавати Замовнику ТОВ «Автогруп Україна» визначені цим Договором послуги та вживати можливих заходів щодо дотримання інших визначених цим Договором умов, а Замовник зобов'язується сплачувати Виконавцеві основну плату за надання передбачених цим Договором послуг, та додаткову плату в разі дотримання Замовником передбачених цим Договором умов.

Згідно актів наданих послуг ТОВ «Суматра-ЛТД» надано послуги з розміщення рекламних матеріалів у магазинах «Космо», проведення періодичних акцій щодо товарів, послуги зі стимулювання збуту товарів у торгівельній мережі «Космо» та ін. на загальну суму (без ПДВ) - 984 318 грн., в т.ч.: 3кв. 2012р. - 41 532 грн., 4кв. 2012р. - 96 449 грн., 2013р. - 84 6337 грн.

В той же час, розміщення рекламних матеріалів в журналі «Космо» про парфумерно-косметичну продукцію, інформує про ціни , бонуси та знижки магазинів «Космо» та рекламу парфумерно-косметичної продукції яка реалізується кінцевому споживачу в мережі магазинів «Космо». Вказана продукція, в свою чергу, попередньо придбана у ТОВ «Автогруп Україна» відповідно договорів № 546-РЕ від 15.02.2011р. та № 547-РЕ від 17.03.2013р. про постачання продукції ТОВ «Суматра-ЛТД».

З приводу зазначених обставин суд зазначає, що при перевірці господарських операцій між позивачем та його контрагентами слід застосовувати доктрину «Ділова мета» (business purpose).

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Вказана доктрина базується на прецедентах Верховного Суду США (US Supreme Court. Moline Properties, Inc. v. Commissioner, 319 US 436 (1943)); US Supreme Court. US v. Phellis, 257 US 156 (1921)), Європейського Суду Справедливості European Court of Justice. Halifax v. Commissioners, Case C-255/02 ("Halifax").

В пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України зазначено, що розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Положення щодо ділової мети та розумного змісту господарської операції широко застосовуються в судовій практиці на підставі судових узагальнень.

Верховний Суд України, скасовуючи рішення судів у справах про відшкодування ПДВ, неодноразово зазначав, що в справах не встановлено наміру одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Вперше доктрину «ділова мета» в Україні використано Верховним Судом України у Постанові його Судової палати в адміністративних справах від 12.02.2008р. у справі № 08/28 за позовом ТОВ «Метпромсервіс» до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Брокард-Україна», ТОВ «ДЦ Україна», ТОВ «Суматра-ЛТД», ТОВ «РУШ» є оптовими покупцями продукції ТОВ «Автогруп Україна» та є торгівельними підприємствами (магазинами), які реалізують продукцію кінцевому споживачу в роздрібних мережі. Вказана продукція, в свою чергу, попередньо придбана у ТОВ «Автогруп Україна» для реалізації через мережу магазинів.

Так, для врахування витрат на рекламні та маркетингові послуги при обчисленні об'єкта оподаткування необхідне доведення безпосереднього зв'язку таких витрат з господарською діяльністю платника податків та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України.

Оскільки маркетингові послуги, послуги з розповсюдження інформації про товари, послуги у сфері стимулювання збуту продукції, послуги мерчандайзингу, консультаційні послуги, компенсація вартості захисних протикрадіжних маркувань на товари, послуги з розміщення рекламних матеріалів у магазинах, проведення періодичних акцій щодо товарів тощо проведені по товару, який після переходу права власності на товар належить контрагентам позивача, то такі послуги, не пов'язані з провадженням господарської діяльності ТОВ «Автогруп Україна» та не відносяться до складу його витрат.

Окрім того, суд погоджується із висновком податкового органу, що акти наданих послуг, приймання - передачі виконаних робіт повинні містити більш детальний зміст і обсяг господарської операції (відповідно договорів), а саме: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному вимірі), які саме послуги були проведені місце та дата проведених послуг тощо.

Таким чином, у суду відсутня можливість встановити, які саме послуги надавались та яким чином надані послуги пов'язані з подальшою господарською діяльністю позивача.

Враховуючи усе вищезазначене, суд приходить до висновку, що отримані послуги безпосередньо не пов'язані з господарською діяльністю позивача, оскільки товар на момент надання зазначених послуг не належав позивачеві на праві власності, а отже у позивача на момент укладення відповідних договорів була відсутня економічна причина (ділова мета), а отже, вказані дії призвели до порушення ТОВ «Автогруп Україна» п.138.2, п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст.138, п.п.139.1.1. та п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 та п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.7, ст.201 Податкового кодексу України.

Також, щодо правовідносин позивача з ТОВ «Пост Медіа ТІВІ», судом встановлено, що між сторонами укладено договір № 22/1-12 від 22.08.2012р. про надання рекламних послуг.

Згідно предмету договору, Розповсюджувач ТОВ «Пост Медіа ТІВІ» проводить рекламні кампанії в інтересах Рекламодавця ТОВ «Автогруп Україна» на Рекламоносіях (рекламна поліграфічна продукція, каталоги) та розповсюджує їх серед покупців в магазинах де ведеться продаж товару Рекламодавця, а саме: «Брокард», «Космо», «Ева».

Рекламодавець зобов'язаний надати Розповсюджувачу для узгодження контрольний макет і всю необхідну документацію відповідно до вимог чинного законодавства та відомчих актів.

Для підтвердження отриманих послуг ТОВ «Автогруп Україна» ні під час перевірки ні безпосередньо суду не надано жодного документу щодо погодження контрольного макету реклами, який передбачений договором, звіт чи інші документи, які відображають результат виконання рекламних послуг та які б підтверджували зв'язок отриманих послуг з господарською діяльність ТОВ «Автогруп Україна».

Окрім того, згідно акту здачі-прийняття робіт, ТОВ «ПОСТ МЕДІА ТІВІ» надано рекламні послуги на загальну суму (без ПДВ) - 250 500,00 грн. В той же час, акти повинні містити більш детальний зміст і обсяг господарської операції, а саме: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному вимірі) які саме рекламні послуги були проведені яку продукцію чи товар рекламували місце та дата розміщення реклами погодження макетів реклами та ін.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з висновком податкового органу, що ТОВ «Автогруп Україна» не доведено, що отримані рекламні послуги від ТОВ «ПОСТ МЕДІА ТІВІ» на суму - 250 500 грн. безпосередньо пов'язані з провадженням господарської діяльності підприємства та документально не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, що призвело до порушення позивачем п.138.2, п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст.138, п.п.139.1.1. та п.п.139.1.9 п.139.1 статті 139 та п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.7, ст.201 Податкового кодексу України.

Щодо правовідносин позивача з ТОВ «Стиль Медіа», судом встановлено, що між сторонами укладено договір №б/н від 27.09.2012р. про надання послуг з проведення прес-конференції.

Згідно умов договору Виконавець ТОВ «Стиль Медіа» бере на себе обов'язки, надавати Замовнику ТОВ «Автогруп Україна» на відплатній підставі послуги по організації прес-конференції з презентації ТМ INK, яка проводиться Замовником у ТРЦ «Арена-СІТІ» магазин «Брокард».

Замовник зобов'язаний надавати Виконавцю адресу проведення Заходу, список учасників та гостей заходу (далі Групи), список гостей Замовника, список номерів автотранспорту Групи.

Також згідно даного договору Виконавець надає у межах обслуговування Групи Заходу послуги, а саме: організація присутності преси на Заході, забезпечення та розташування меблів, розміщення необхідних декорацій, технічний супровід через розміщення необхідної кількості плазмових екранів та налаштування якісного звуку, організація фуршету на території магазину «Брокард»» після закінчення прес-конференції тощо.

Проте, позивачем для підтвердження отриманих послуг ні під час перевірки, ні безпосередньо до суду не надано списки учасників та гостей Заходу, перелік представників преси із зазначенням видань, які були присутні на Заході та інші документальні підтвердження які відображають виконання зазначених у договорі послуг.

Окрім того, на виконання договору б/н від 27.09.2012р. про надання послуг з проведення прес-конференції, ТОВ «СТИЛЬ МЕДІА» надано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг). Проте, вказані акти повинні містити більш детальний зміст і обсяг господарської операції, а саме: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному еквіваленті), які саме послуги були проведені, місце та дата проведення прес-конференції тощо.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з висновком податкового органу, що ТОВ «Автогруп Україна» не доведено, що отримані послуги надані ТОВ «СТИЛЬ МЕДІА» на суму - 50 673 грн. безпосередньо пов'язані з провадженням господарської діяльності ТОВ «Автогруп Україна» та документально не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, що призвело до порушення п.138.2, п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст.138, п.п.139.1.1. та п.п.139.1.9 п.139.1 статті 139 та п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.7, ст.201 Податкового кодексу України.

Таким чином, товариством за перевіряємий період задекларовано податок на прибуток у сумі - 364 319 грн., в той час як судом встановлено його заниження у розмірі - 609 937 грн.

Також, за період з 01.07.2012р. по 31.12.2013р. ТОВ «Автогруп Україна» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 9 990 727 грн., в той час як судом встановлено його завищення на загальну суму - 442 073 грн. та зменшено від'ємне значення ПДВ на суму 7 690 грн.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем правомірно, у межах повноважень, та з підстав, визначених чинним законодавством України.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судового збору позивачу не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Автогруп Україна» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко