Постанова

від 29.09.2014 по справі 826/11398/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 вересня 2014 року 10:07 № 826/11398/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представника позивача - Будник О.К.,

представника відповідача - Безручко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом приватного акціонерного товариства «Рамбурс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось приватне акціонерне товариство «Рамбурс» (надалі - ПрАТ «Рамбурс», позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0010442203 від 23.07.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 100 060,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 50 030,00 грн., №0010422203 від 23.07.2014р., яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 303 830,00 грн., №0010432203 від 23.07.2014р., яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 80 291,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 40 145,50 грн. та №0010452203 від 23.07.2014р., яким нараховано штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки у розмірі 832 556,52 грн.

Свої позовні вимоги ПрАТ «Рамбурс» обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняті рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач зазначає, що при проведенні перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не аналізувало фінансово-господарську діяльність позивача, а лише використала висновки актів про неможливість проведення зустрічної звірки та актів перевірки його контрагентів, діяльність яких жодним чином не впливає на формування податкового кредиту та валових витрат позивача у періоді, що перевірявся.

Зокрема, позивач зазначає, що первинні бухгалтерські документи, отримані від ТОВ «Вторметекспорт», ТОВ «Негоціант Агро», ТОВ «Актив груп», ТОВ «Палада плюс» відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити. Таким чином, зазначені суми по податкових накладних правомірно включені позивачем до податкового кредиту та валових витрат відповідного періоду.

Під час здійснення господарських операцій контрагенти позивача мали належну й необхідну цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію, реєстрацію платників податків та не були позбавлені прав та не мали обмежень укладати будь-які договори у відповідності з діючим законодавством України.

Крім того, послуги (виконані роботи), які були надані для виконання договорів, та придбані товари використовувались у подальшій господарській діяльності позивача.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Закрите акціонерне товариство «Рамбурс» зареєстровано Шевченківською районною державною адміністрацією у м. Києві 29.12.1994р. Зміни згідно Свідоцтва про державну реєстрацію від 29.12.2004р. №1074120000000569. Згідно Свідоцтва Шевченківською районною у м. Києві Державною адміністрацією зареєстровано зміни до Статуту товариства від 17.06.2013р. номер запису 10741050032007317, Свідоцтво серії А00 № 013947. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 22936378.

ПрАТ «Рамбурс» взято на податковий облік 03.06.1997 за № 7200/2345 та перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

Відповідно до Свідоцтво платника податку на додану вартість від 04.07.2013р. №200131180, видане ДПІ у Шевченківському районі м. Києва 04.07.2013р. замість свідоцтва від 27.06.2011р. за № 100341567 позивач зареєстрований платником ПДВ.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на підставі направлень від 12.05.2014р. №1183/22-03, від 12.05.2014р. №1190/22-03, від 12.05.2014р. №1184/17-02, від 12.05.2014р. №1185/22-03, від 12.05.2014р. №1186/22-06, від 12.05.2014р. №1187/22-11, від 12.05.2014р. №1189/17-06, від 12.05.2014р. №1188/22-03, згідно п. 75.1 ст. 75, ст. 77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України та відповідно до плану - графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання проведена документальна планова виїзна перевірка ПрАТ «Рамбурс» (код за ЄДРПОУ 22936378) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012р. по 31.12.2013р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012р. по 31.12.2013 р.

За результатами перевірки складено Акт про результати документальної планової виїзної перевірки ПрАТ «Рамбурс» №1198 /26-59-22-03/22936378 від 01.07.2014р. (надалі - Акт перевірки).

Відповідно до висновків, наведених в Акті, перевіркою встановлено наступне:

враховуючи те, що підприємства-постачальники (вищезгадані) не здійснювали реальної діяльності, визначення якої передбачено вимогами податкового законодавства пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, у нього відсутні об'єкти, які підпадають під визначення ст. 185, ст. 188, ст. 192 Податкового кодексу України.

Перевіркою встановлено порушення:

- п.138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 розділу ІІІ Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено витрати на 2 303 830,00грн, в т.ч.: за 3 квартал 2012 року у сумі 1802763,00грн, за 4 квартал 2012року у розмірі 153214,00 грн., за 2013року у розмірі 347853,00грн., що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування : за 2012рік на 1955977,00 грн. та за 2013 рік на 2303830,00 грн. (зменшено збитки);

- п. 198.1 ст. 198, п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст. 198, п. 200.1 ст.200, п. 200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 926 395,21,00 грн., в т.ч. за липень 2012 року на суму 70100,00грн., за серпень 2012 року на суму 100060,00 грн., за лютий 2013 року на суму 10191,00грн., за грудень 2013 року на суму 746044,00 грн., що призвело до:

- заниження податку на додану вартість за вересень 2012року на суму 100 060,00 грн.

- до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню: на рахунок платника у банку за серпень 201 2року на 70 100,00 грн., за березень 2013 року на 10191,00грн.,

- до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) періоду, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд.19 та ряд.20.2) за грудень 2013 року на 746 044,00 грн.;

- п.2.8, п.2.9 розділу 2, пункти 3.1, 3.4, 3.5, 3.6, 3.7, 3.12 розділу 3, пункти 4.3, 4.4 розділу 4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637 (із змінами та доповненнями) - перевищення ліміту залишку готівки в касі 416 278,26грн.

Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що

Не погоджуючись із висновками, викладеними в Акті перевірки, ТОВ «Телесистеми України» подало до ДПІ Дніпровському районі м. Києва заперечення на акт.

За наслідками розгляду заперечень висновки вказаного акту викладено в наступній редакції:

- п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст.139, п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності в періоді, що перевірявся, на загальну суму 319 134,0 грн., у тому числі за 2013 рік в сумі 319134,0;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 200.1 п. 200.2 п. 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 165 742,00 грн., в т.ч. по періодам; за квітень 2013 року - 62000.00 грн., за червень 2013 року - 103742,00 грн.

Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що ПрАТ «Рамбурс» неправомірно відніс до складу валових витрат кошти, сплачені ТОВ «ВТОРМЕТЕКСПОРТ», ТОВ «Негоціант Агро» за послуги щодо перевезення товарів (вантажів) та ТОВ «Актив груп», ТОВ «Палада плюс» за товар, придбаний на підставі договорів поставки, а також неправомірно відніс до податкового кредиту суми податку на додану вартість за результатами господарських відносин із вказаними підприємствами, оскільки, на думку службових осіб податкового органу, ці господарські відносини не носили реального характеру.

Окрім того, податковий орган стверджує, що за результатами перевірки загальна сума перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства становить 416 278,26 грн.

Не погоджуючись із висновками, викладеними в Акті перевірки, ПрАТ «Рамбурс» подало до ДПІ Шевченківському районі м. Києва заперечення № 1-02/341 від 04.07.2014р. на Акт.

Рішенням ДПІ у Шевченківському районі м. Києва 18.07.2014р. № 9280/10/26-59-22-03 залишено без змін висновків Акту перевірки, а заперечення - без задоволення.

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва винесено податкові повідомлення-рішення №0010442203 від 23.07.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 100 060,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 50 030,00 грн., №0010422203 від 23.07.2014р., яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 303 830,00 грн., №0010432203 від 23.07.2014р., яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 80 291,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 40 145,50 грн. та №0010452203 від 23.07.2014р., яким нараховано штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки у розмірі 832 556,52 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно положень п.п. 139.1.9. п 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України 39.1. не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що між ПрАТ «Рамбурс» «Замовник», з однієї сторони та ТОВ «Вторметекспорт» - «Виконавець», укладено договір про надання послуг від 20.02.2013р. №20/02-2013 АН.

Згідно умов вказаного Договору Виконавець зобов'язується за плату та за рахунок Замовника організувати виконання транспортних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу залізничним або автомобільним транспортом.

ТОВ «Вторметекспорт» у лютому 2013року виписано на адресу ПрАТ «Рамбурс» податкові накладні на суму 61 147,28 грн. в т.ч. ПДВ 10 191,21 грн. та складено акти виконаних робіт.

Вказані суми по податкових накладних включено позивачем до складу податкового кредиту в лютому 2013р. в розмірі 10 191,21 грн. та відображено у розділі II «Податковий кредит - Операції з придбання з податком на додану вартість, які надають право формування податкового кредиту» розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5) до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період.

Також, між ПрАТ «Рамбурс» «Замовник», з однієї сторони та ТОВ «Негоциант -Агро» - «Виконавець», укладено договір про надання транспортних послуг від 05.03.2012р. №860/ТР.

Згідно умов договору Виконавець зобов'язується за плату та за рахунок Замовника організувати виконання транспортних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу залізничним або автомобільним транспортом. Згідно із заявою Замовника Виконавець може також надати додаткові послуги: вивантаження вантажу та здавання вантажоодержувачу; перевірка кількості та стану вантажу, зважуванню вантажів, визначення якості товару (за результатами досліджень спеціалізованих лабораторій) підбір зразків товару, сплата мита, зборів та витрат, покладених на Замовника, виконання митних формальностей, одержання інших необхідних документів.

ТОВ «Негоциант-Агро» виписано на адресу ПрАТ «Рамбурс» податкові накладні, між сторонами складено акти здачі-приймання виконаних робіт за договором надання транспортних послуг в липні, вересні 2012р. всього на суму 450110,88 грн., в т. ч. ПДВ 75018,48 грн.

Таким чином, судом встановлено, що ПрАТ «Рамбурс» у 3 кварталі 2012 року та 1 кварталі 2013року здійснював витрати на транспортування зернової продукції згідно договору перевезення укладеного із ТОВ «Негоциант-Агро» від 05.03.12 №860/ТР та ТОВ «Вторметекспорт» від 20.02.2013 р. №20/02-2013АН.

Загальна вартість транспортних послуг по взаємовідносинах з ТОВ «Негоциант-Агро» становить 450 110,88 грн. в т.ч. ПДВ - 75 018,48 грн. В бухгалтерському обліку дана сума в розмірі 450 110,88 грн. віднесена до рах.28 «ТЗР» в повному обсязі разом з ПДВ.

Загальна вартість транспортних послуг по взаємовідносинах з ТОВ «Вторметекспорт» становить: 50 956,07 грн. крім того ПДВ - 10 191,21 грн. В бухгалтерському обліку дана сума в розмірі 50 956,078 грн. віднесена до рах.28 «ТЗР».

Окрім того, за звітний період ПрАТ «Рамбурс» по взаємовідносинах з ТОВ «Негоциант-Агро» (код 34598776) задекларовано податкового кредиту з податку на додану за липень, вересень 2012 року, в т.ч. липень 2012 року - 75 018,48грн., вересень 2012 року - 92 094,62 грн.

ТОВ «Негоциант-Агро» виписано на адресу ПрАТ «Рамбурс» податкові накладні , в т.ч. ПДВ : у вересні 2012 року - 92 094,62 грн , за липень 2012 року - 75 018,48 грн.

Згідно реєстру отриманих та виданих податкових накладних ПрАТ «Рамбурс» суму ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Негоциант-Агро» включило до складу податкового кредиту в липні 2012 року - 75018,48 грн, та у вересні 2012 року- 92094,62 грн та відобразило у розділі ІІ «Податковий кредит - «Операції з придбання з податком на додану вартість, які не надають права формування податкового кредиту» розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5) до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період.

В той же час, податковий орган, стверджує, що в порушення п.п.14.1.36. п.14.1. ст.14, п.138.2, п.138.4, ст.138 розділу ІІІ Податкового кодексу України позивачем завищені валові витрати, які відображені ПрАТ «Рамбурс» з суб'єктами господарювання у рядку 04 Декларації з податку на прибуток підприємств на загальну суму 501 067,00грн, в т.ч.: за 4 квартал 2012року у розмірі 153 214,00грн. (по взаємовідносинах з ТОВ «Негоциант-Агро», за 2013року у розмірі 347 853,00грн. (по взаємовідносинах з ТОВ «Негоциант-Агро» та ТОВ «Вторметекспорт».

Вказані висновки податкового органу ґрунтуються на інформації, викладеній в акті від 31.05.2013р. №1669/22-30/30127927 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Вторметекспорт» (код ЄДРПОУ 30127924) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Атрія Стар» (код ЄДРПОУ 38388752) за період лютий 2013 року» відповідно до якого перевіркою встановлено факт взаємодії ТОВ «Вторметекспорт» з суб'єктом господарювання ПП «Атрія Стар» у періоді лютий 2013 року та відповідно не встановлено факту реального здійснення господарських операцій при придбані товарів/послуг від постачальника ПП «Атрія Стар» з врахуванням реального часу здійснення операцій, відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, та їх подальшої реалізації на адресу контрагентів-покупців за період лютий 2013 року.

Окрім того, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва складено акт від 18.11.2013р. №1936/22-01/30127924 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Вторметекспорт" (код ЄДРПОУ 30127924) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.01.2012р. по 30.09.2013р. », відповідно до якого зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що згідно інформаційного ресурсу Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок» який використовується в ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, станом на момент проведення зустрічної звірки, стан підприємства: 9-«направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням».

Відповідно вказано акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вторметекспорт» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ "Вторметекспорт" з СГД-постачальниками та СГД-покупцями, за період з 01.01.2012р. по 30.09.2013р., їх вид, обсяг, якість та розрахунки, в порушення підпункту п.п.16.1.11 п.16.1 ст.16, п.45.2 ст.45, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198, Податкового кодексу України.

В той же час, податковий орган не довів суду, яким чином діяльність ПП «Атрія Стар» пов'язана з господарською діяльністю позивача.

Зокрема, предметом договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Негоциант -Агро» та ТОВ «Вторметекспорт» є виконання транспортних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу залізничним або автомобільним транспортом.

При цьому, в Акті перевірки не зазначено про те, які саме господарські операції вчинялися між ТОВ «Негоциант-Агро» та ТОВ «Вторметекспорт» і їх контрагентами, яким був їх предмет, умови, строки тощо. А тому неможливо встановити зв'язок таких господарських операцій з господарськими операціями між позивачем та ТОВ «Негоциант -Агро» та ТОВ «Вторметекспорт».

Суд звертає увагу, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, ґрунтуються виключно на аналізі господарської діяльності ТОВ «Негоциант-Агро» та ТОВ «Вторметекспорт», а отже висновки акту перевірки не містять жодного доказу щодо встановлення наявності умислу посадових осіб ПрАТ «Рамбурс» на ухилення від оподаткування.

Крім того, як звертає увагу Вищий адміністративний суд України в Ухвалі від 10.06.2013р. у справі № К/9991/69832/12, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від проведення зустрічних звірок контрагентів платника податку (позивача) та знаходження їх посадових осіб за юридичними адресами.

Суд також звертає увагу на те, що відповідачем в Акті перевірки не йдеться про наявність розбіжностей в реєстрі виданих і отриманих податкових накладних позивача та ТОВ «Грін Сервіс Компані», а отже такі розбіжності відсутні, ТОВ «Фан-Медіа» і ТОВ «Грін Сервіс Компані» задекларовані їх податкові зобов'язання за наслідками виконання ними їх зобов'язань по договору у повному обсязі та належним чином.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що волевиявлення позивача та ТОВ «Негоциант -Агро», ТОВ «Вторметекспорт» на укладення договорів було вільним та відповідало їх внутрішній волі, а договори про виконання транспортних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу залізничним або автомобільним транспортом спрямовані на реальне настання передбачених ним наслідків.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність включення до складу податкового кредиту та валових витрат коштів, сплачених позивачем відповідно до договорів, укладених із ТОВ «Негоциант -Агро» та ТОВ «Вторметекспорт».

Окрім того, щодо правовідносин позивача з ТОВ «Актив-груп», ТОВ «Палада Плюс» судом встановлено наступне.

ПрАТ «Рамбурс» - «Покупець», з однієї сторони та ТОВ «Актив-груп» - «Постачальник», укладено наступні договори поставки сільськогосподарської продукції про поставку товару з оплатою після поставки: від 13.07.2012р. №138/2-12 (пшениця), від 13.07.2012р. №136/2-12 (ячмінь), від 19.07.2012р. №216/2-12 (пшениця), від 27.07.2012р. №281/2-12 (горох), від 01.08.2012р. №307/2-12 (горох), від 06.08.2012р. №386/2-12 (пшениця).

Умови поставки згідно з правилами «Інкотермс 2010» - ПрАТ «Ленінський ХПП» адреса: АРК, Ленінський р-н, смт. Леніне.

ТОВ «Актив-груп» (код 34315722) виписано на адресу ПрАТ «Рамбурс» видаткові накладні згідно договорів в липні-серпні 2012 року на загальну суму 1 802 763,20 грн., в т. ч. ПДВ 170 159,56 грн.

ПрАТ «Рамбурс» включило до складу податкового кредиту в липні 2012р. - 70 099,51грн, в серпні 2012р.- 100 060,05грн та відобразило у розділі ІІ «Податковий кредит - «Операції з придбання з податком на додану вартість, які надають право формування податкового кредиту» розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5) до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідні періоди; - включило до складу податкового кредиту в серпні 2012р.- 75 835,20грн та відобразило у розділі ІІ «Податковий кредит - «Операції з придбання з податком на додану вартість, які не надають права формування податкового кредиту» розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5) до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази суд зазначає, що реальність господарських операцій (господарських відносин) ПрАТ «Рамбурс» з ТОВ «Актив-груп» підтверджена фактичним рухом товарів від постачальника до покупця, оплатою товарів; складеними відповідно до вимог чинного законодавства документами, в яких зафіксовані факти та обставини господарських операцій (договорами, контрактами, видатковими накладними, податковими накладними, ТТН, платіжними дорученнями, довіреностями, сертифікатами, актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), деклараціями (у тому числі й ВМД), актами приймання-передачі, тощо); іншими державними органами: Державною інспекцією сільського господарства України, органами Міністерства доходів і зборів України (у тому числі митними органами).

Зокрема, ТОВ «Актив-груп» за договорами поставки, укладеними з ПрАТ «Рамбурс» у липні-серпні 2012 року, забезпечив передачу товару, вказаного в Договорах, шляхом його переоформлення на Покупця на зерновому складі (ПрАТ «Ленінське ХПП»), яке видало ПрАТ «Рамбурс» складський документ на зерно, придбане у ТОВ «Актив-груп».

Постачальник передав товар Покупцеві, що доведено видатковими накладними. За результатами поставки товару Постачальник склав та видав Покупцеві податкові накладні. Отримавши від Постачальника товар належної якості та встановленої договорами кількості Покупець оплатив одержаний товар, що підтверджується платіжними дорученнями.

Державна інспекція сільського господарства України (Державна хлібна інспекція) провела перевірку товару та видала сертифікати якості.

Придбаний товар у ТОВ «Актив-груп» ПРАТ «РАМБУРС» реалізувало на підставі зовнішньоекономічних контрактів. Факт експортування товару, придбаного у ТОВ «Актив-груп» підтверджений вантажно-митними деклараціями, на яких містяться штампи митниці про перетин кордону України.

Тобто, як видно з наведеного, реальність факту придбання ПрАТ «Рамбурс» у ТОВ «Актив-груп» та наявності товару (товарності операції), підтверджено як сторонами договорів поставки - ПРАТ «РАМБУРС» та ТОВ «Актив-груп» та документами, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства України, Державною інспекцією сільського господарства України (Державною хлібною інспекцією), зерновим складом -ПРАТ «Ленінське ХПП», Державною митною службою України (яка була структурним підрозділом Міністерства Доходів і зборів України, до складу якого входив і податковий орган).

В той же час, податковий орган прийшов до висновку про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ "Актив-Груп", посилаючись на акт Новокаховської ОДПІ від 31.07.2013р. № 36-22/34315722 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Актив-груп» щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ "Алген" за період з 20.01.2012р по 14.06.2013р.».

Згідно вказаного акту, первинні та інші документи ТОВ "Актив-Груп", відсутні, підприємство відсутнє за місцезнаходженням, перевірку проведено за результатами аналізу даних АІС «Реєстр платників податків» АС „Податковий блок": АІС „Облік податків і платежів"; АІС „РПП" (реєстрація платників податків); АС „Аудит"; АС „Розподіл платників податку на додану вартість за категоріями уваги"; АС „Співставлення реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних" АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України».

Підприємством ТОВ «Актив-груп» не надані документи, що підтверджують формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 20.01.2012 року по 14.06.2013 року, у зв'язку з тим, що підприємством не надані оборотно-сальдові відомості по рахунках 361 „розрахунки з вітчизняними постачальниками", 631 „розрахунки з вітчизняними покупцями", оборотно-сальдові відомості по рахунку 68 „Авансові платежі", неможливо проаналізувати стан дебіторської/кредиторської заборгованості по взаєморозрахункам з контрагентами за період з 01.05.2012 року по 28.02.2013 року.

Підтвердити факт сплати за послуги/товари реалізованих/придбаних підприємством ТОВ "Актив-Груп" не має можливості у зв'язку з тим, що підприємством не надано до перевірки банківські виписки, платіжні доручення тощо.

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у вищезазначених постачальників, зокрема ТОВ «Алген» (код за ЄДРПОУ 34214952) за період з 20.01.2012 року по 14.06.2013 року в розумінні вищевказаних пунктів.

Виходячи з вищенаведеного, податковий орган прийшов до висновку, що ТОВ "Актив-Груп" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Суд звертає увагу, що висновки акту перевірки щодо реальності здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ «Актив-Груп» ґрунтуються виключно на аналізі господарської діяльності ТОВ «Актив-Груп» з ТОВ «Авсон Інвест», яке не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності позивача, а отже висновки акту перевірки не містять жодного доказу щодо встановлення наявності умислу посадових осіб ПрАТ «Рамбурс» на ухилення від оподаткування.

Суд також звертає увагу на те, що відповідачем в Акті перевірки не йдеться про наявність розбіжностей в реєстрі виданих і отриманих податкових накладних позивача та ТОВ «Актив-Груп», а отже такі розбіжності відсутні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач правомірно відніс суму 180 2763,00грн за З квартал 2012 року до валових витрат по взаємовідносинах із ТОВ «Актив-груп» та суму 245 578,09 грн.( в тому числі по періодах: за липень 2012 року в сумі 70 099,51грн, за серпень 2012року в сумі 100 060,05грн (крім того звільнені від оподаткування, не є об'єктами оподаткування в серпні 2012року - 75 835,20грн) до податкового кредиту за результатами господарських відносин з ТОВ «Актив-груп».

Також, між ПрАТ «Рамбурс - «Покупець» з однієї сторони і ТОВ «Палада плюс» - «Постачальник», укладено договори поставки сільськогосподарської продукції.

Згідно умов договорів Постачальник постачає товар (кукурудзу та сою) з оплатою після поставки. Умови та строки поставки: DAP згідно з правилами «Інкотермс 2010р.» - Склади ПрАТ «Рамбурс» - автоскладальний Одеса, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги,29.

ТОВ «Палада плюс» на виконання умов договору виписано на адресу ПрАТ «Рамбурс» податкові та видаткові накладні згідно договорів поставки сільськогосподарської продукції в грудні 2013 року на загальну суму 5 172 702,20 грн. т.ч. ПДВ 746 044,44 грн.

Згідно платіжних доручень, наданих позивачем до суду, оплата за отриманий товар здійснювалась через банківський рахунок в безготівковій формі.

Постачальник за цими договорами забезпечив транспортування товару до місця поставки, вказаного в договорах, що підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

ПрАТ «Рамбурс» у присутності та під контролем незалежних акредитованих інспекторів (сюрвеєрів) ТОВ «Інспекторат України» завантажив товар, придбаний у ТОВ «Палада Плюс» у 40-футові контейнери. Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України провела перевірку товару у кожному завантаженому контейнері та видала фітосанітарні сертифікати.

Після завантаження товару у контейнери та перевірки його Державною ветеринарною та фітосанітарною службою України контейнери опломбовані пломбами незалежних інспекторів (сюрвеєрів), що підтверджується переліками завантажених контейнерів.

Надалі опломбовані незалежними інспекторами контейнери доставлені в порт на завантажені на морські судна, що підтверджується коносаментами (документами, які складаються після завантаження контейнерів на борт морського судна), копії яких наявні в матеріалах справи.

Торгово-промислова палата України, перевіривши походження товару, придбаного позивачем у ТОВ «Палада Плюс» видала сертифікати про походження Товару.

Придбаний товар у ТОВ «Палада Плюс» реалізовано позивачем на підставі зовнішньоекономічних контрактів.

Факт експортування товару, придбаного у ТОВ «Палада плюс» підтверджений вантажно-митними деклараціями, на яких містяться штампи митниці про перетин кордону України.

Беручи до уваги зазначені докази, суд вважає, що реальність факту придбання позивачем у ТОВ «Палада Плюс» товару (товарності операції), підтверджено документами, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства України, так і незалежними інспекторами ТОВ «Інспекторат України» (що входить до міжнародної експертної компанії «Бюро Верітас»), Державною ветеринарною та фітосанітарною службою України, Торгово-промисловою палатою України, Державною митною службою України (яка була структурним підрозділом Міністерства Доходів і зборів України, до складу якого входив і податковий орган), перевізником.

ПрАТ «Рамбурс» суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Палада плюс» у розмірі 746 044,44грн за грудень 2013 року включило до складу податкового кредиту в грудні 2013р. та відобразило у розділі ІІ «Податковий кредит - Операції з придбання з податком на додану вартість, які надають право формування податкового кредиту» розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5) до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період.

В той же час, податковий орган стверджує, що укладені договори не носять реального характеру, посилаючись на акт ДПІ у м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області від 08.04.2014р. № 507/15-03-22/0302/38759341 «Про результати зустрічної звірки ТОВ «Палада Плюс», код ЄДРПОУ 38759341, щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «ЗОР-2013» (код ЄДРПОУ 38759378) за період: грудень 2013року та січень 2014 року».

Відповідно до вказаного акту, згідно податкової звітності з ПДВ за січень 2014 року ТОВ «Зор-2013» встановлено, що закупівлю ТМЦ, які в подальшому було реалізовано в адресу ТОВ «Палада Плюс», було здійснено у ТОВ «Група «Екотехпром» на суму податкового кредиту з ПДВ в розмірі 661,4 тис. грн. та у ПП «Апплікат» на суму податкового кредиту з ПДВ в розмірі 2045,6 тис. грн. Перевіркою постачальників ТОВ «Зор - 2013» встановлено, що ТОВ «Група Екотехпром» має стан 8, ПП «Апплікат» має стан 7. Крім того, згідно даних бази автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, по угодам між ТОВ «Зор - 2013» та ТОВ «Група Екотехпром» існують розбіжності на всю суму здійснених угод - 661,4 тис. грн. та по угодам між ТОВ «Зор - 2013» та ПП «Апплікат» також розбіжності на всю суму ПДВ в розмірі 2045,6 тис. грн. Отже, ПП «Апплікат» та ТОВ «Група Екотехпром» не відображало угоди з ТОВ «Зор - 2013» в податковій звітності підприємства та будь-яку продукцію в адресу останнього не реалізовувало. Враховуючи вищевикладене, ТОВ «Зор - 2013» не здійснювало закупівлю ТМЦ у ПП «Апплікат» та ТОВ «Група Екотехпром» та, в результаті чого, не здійснювало реалізацію сільгосппродукції в адресу ТОВ «Палада Плюс».

Виходячи з вищенаведеного, податковий орган прийшов до висновку, що ТОВ «Палада Плюс» не закуповувало ТМЦ у ТОВ «Зор - 2013» в січні 2014 року, факт реалізації товарів від ТОВ «Палада Плюс» в адресу ПРАТ «Креатив» (код ЄДРПОУ 31146251), ТОВ «Кернел трейд» (код ЄДРПОУ 31454383), ПП «Компромісс Плюс» (код ЄДРПОУ 36611163) та ПРАТ «Рамбурс» (код ЄДРПОУ 22936378) на суму податкового кредиту з ПДВ в розмірі 2959,2 тис. грн. викликає сумнів та не може бути підтверджена.

Суд звертає увагу, що висновки акту перевірки щодо реальності здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ «Палада Плюс» ґрунтуються виключно на аналізі господарської діяльності ТОВ «Зор-2013» з ПП «Апплікат» та ТОВ «Група Екотехпром», які не мають жодного відношення до фінансово-господарської діяльності позивача, а отже висновки акту перевірки не містять жодного доказу щодо встановлення наявності умислу посадових осіб ПрАТ «Рамбурс» на ухилення від оподаткування.

В той же час, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Негоциант -Агро», ТОВ «Вторметекспорт», ТОВ «Актив-Груп» та ТОВ «Палада Плюс».

При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо невідповідності податкових накладних, виписаних на ім'я ПрАТ «Рамбурс» контрагентами, вимогам чинного законодавства України.

З огляду на таке, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Законодавством України на однуіз сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному разі для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов'язань позивачеві дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знаходить своє продовження у праві Європейського союзу, зокрема у Шостій Директиві № 77/388/ЄЕС від 17.05.1977р. щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту (надалі - також "Шоста Директива").

Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать acquis Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а, відповідно, його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви. Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи "Булвес"АД проти Болгарії", а саме: "…Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати. Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту, що у низці поставок, в яку входять ці операції, попередня чи наступна операція є недійсною через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати".

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Обов'язковість установлення умислу поширюється на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Суд звертає увагу, що доказом наявності вини сторони у формі умислу може бути лише вирок по кримінальній справі відносно посадових осіб товариства, який набрав законної сили.

Матеріали справи таких відомостей не містять.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, а саме статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Суд звертає увагу, що станом на дату укладення і виконання договорів між позивачем та ТОВ «Негоциант -Агро», ТОВ «Вторметекспорт», ТОВ «Актив-Груп» та ТОВ «Палада Плюс» вказані суб'єкти господарювання були зареєстровані у передбаченому законодавством порядку і були платниками ПДВ, тобто мали спеціальну податкову та цивільну правосуб'єктність.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником товару (робіт, послуг), відомості щодо якого містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та який перебуває на обліку в податковому органу, в тому числі зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати чи податковий кредит за можливу неправомірну діяльність контрагента.

В Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість контрагентів були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Окрім того, відповідно до правової позицій Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 03.05.2012р. по справі № К/9991/11271/12, наявність реєстрації контрагента на час вчинення спірних операцій є свідченням наявності у них необхідного обсягу правосуб'єктності для здійснення таких операцій, тоді як перевірка проведення такої реєстрації з дотриманням вимог законодавства перебуває поза межами можливого контролю платника.

Щодо посилання ДПІ у Шевченківському районі м. Києва в Акті перевірки на акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів суд зазначає наступне.

Згідно з п. 73.5 Податкового кодексу України зустрічні звірки проводяться органами державної податкової служби виключно з метою отримання податкової інформації.

При цьому, зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, висновки про порушення платником податків вимог податкового законодавства можуть робитися контролюючим органом виключно на підставі проведеної перевірки, а не звірки.

Крім того, як звертає увагу Вищий адміністративний суд України в Ухвалі від 10.06.2013р. у справі № К/9991/69832/12, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від проведення зустрічних звірок контрагентів платника податку (позивача) та знаходження їх посадових осіб за юридичними адресами.

Суд звертає увагу, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, ґрунтуються виключно на аналізі господарської діяльності контрагентів позивача з їх постачальниками, які не мають жодного відношення до фінансово-господарської діяльності позивача, а отже, висновки акту перевірки не містять жодного доказу щодо встановлення наявності умислу посадових осіб ПрАТ «Рамбурс» на ухилення від оподаткування.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що волевиявлення позивача на укладення договорів було вільним та відповідало внутрішній волі, а договори спрямовані на реальне настання передбачених ним наслідків.

Окрім того, суд зазначає, що реальність господарських відносин ПрАТ «Рамбурс» та ТОВ «Вторметекспорт» у лютому 2013 року встановлена судом у ході розгляду справи №826/13971/13-а за позовом ПрАТ «Рамбурс» до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва. Постанова суду у цій справі набрала законної сили. Отже, ПрАТ «Рамбурс» правомірно та законно відніс до складу валових витрат за лютий 2013 року 61147,28грн та 10 191,21грн до податкового кредиту.

Окрім того, факт реальності надання ТОВ «Негоциант-Агро» послуг ПрАТ «Рамбурс» щодо перевезення вантажів вже був предметом дослідження у справах №826/8572/13-а та 2а-11279/12/2670 за позовами ПрАТ «Рамбурс» до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва. У ході розгляду вказаних справ судом встановлено факт надання ТОВ «Негоциант-Агро» послуг щодо перевезення вантажів (товарів) за договором №860/ТР від 05.03.2012р. у першому півріччі 2012 року. Постанови суду у цих справах набрали законної сили.

Отже, ПРАТ «РАМБУРС» правомірно та законно відніс до складу валових витрат суму 501 067,00 гри, в т.ч.: за 4 квартал 2012 року у розмірі 153214,00 грн. (по взаємовідносинах з ТОВ «Негоциант-Агро», за 2013 року у розмірі 347 853,00грн. (взаємовідносинах з ТОВ «Негоциант-Агро» та ТОВ «Вторметекспорт»), а також 167 113,10грн. до податкового кредиту (в тому числі по періодах: за липень 2012 року в сумі 75018,48грн. (звільнені від оподаткування, не є об'єктами оподаткування в липні 2012року), за вересень 2012року в сумі 92094,62грн. (звільнені від оподаткування, не є об'єктами оподаткування в вересні 2012року).

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність включення до складу податкового кредиту та валових витрат коштів, сплачених позивачем відповідно до договорів, укладених із ТОВ «Негоциант-Агро», ТОВ «Вторметекспорт», ТОВ «Актив-Груп» та ТОВ «Палада Плюс», а отже податкові повідомлення-рішення №0010442203 від 23.07.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 100 060,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 50 030,00 грн., №0010422203 від 23.07.2014р., яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 303 830,00 грн., №0010432203 від 23.07.2014р., яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 80 291,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 40 145,50 грн. винесені відповідачем необґрунтовано, є протиправними та підлягають скасуванню.

Окрім того, щодо нарахування позивачу штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки у розмірі 832 556,52 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно п.2.8 розділу 2 Положення про ведення касовій операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637 (із змінами та доповненнями), (далі - Положення) підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Пунктом 2.9 розділу 2 Положення встановлено, що підприємства не повинні накопичувати готівкову виручку (готівку) у своїх касах понад установлений ліміт каси для здійснення потрібних витрат до настання строків цих виплат

Згідно пункту 3.1 розділу 3 Положення всі касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення ) готівкових коштів.

Пунктами 3.4, 3.6, 3.7 розділу 3 Положення передбачено, що видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо. Видачу готівки касир проводить тільки особі, зазначеній у видатковому касовому ордері або видатковій відомості. Приймання одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для здавання її до банку оформляються відповідними касовими ордерами (прибутковими або видатковими) з відображенням такої касової операції в касовій книзі.

Керуючись пунктом 3.12 розділу 3 Положення під час одержання касових ордерів або видаткових відомостей касир зобов'язаний перевірити:

наявність і справжність на документах відповідних підписів, а на видатковій відомості - дозвільного напису керівника підприємства або осіб, які ним уповноважені;

правильність оформлення документів, наявність усіх реквізитів; наявність перелічених у документах додатків.

У разі невиконання хоча б однієї із зазначених вимог касир повертає документи для відповідного оформлення.

Відповідно пункту 4.3 розділу 4 Положення записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі.

Щоденно в кінці робочого дня касир підсумовує операції за день, виводить залишок готівки в касі на початок наступного дня і передає до бухгалтерії як звіт касира другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги (копію записів у касовій книзі за день), з прибутковими і видатковими касовими ордерами під підпис у касовій книзі.

Крім того, згідно пункту 4.4 розділу 4 Положення, записи в касовій книзі здійснюються на підставі відповідної інформації з касових документів. Записи в касовій книзі мають робитися до початку наступного робочого дня (тобто із залишками на кінець попереднього дня), а також містити всі реквізити, що передбачені формою касової книги.

Згідно п.п. 7.3. Положення відповідальність за дотримання порядку ведення операцій з готівкою покладається на підприємців, керівників підприємств. Особи, які винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою, притягуються до відповідальності в установленому законодавством України порядку.

У разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою органи державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі подання органів контролю згідно з законодавством України.

Згідно абз. 2 п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12.06.1995р. № 436/95 (із змінами і доповненнями) у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Під час перевірки податковий орган прийшов до висновку, що залишок готівки в касі підприємства на кінець дня 18 грудня 2013 року становить 415 000 грн. з наступних підстав.

В касовій книзі підприємства не заповнено такі реквізити як «номер документа» та «Від кого отримано чи кому видано».

Видатковий касовий ордер від 18 грудня 2013 року на видачу з каси підприємства 415 000 грн. не складався, не роздруковувався та не підписувався керівником підприємства, а також; головним бухгалтером або відповідальною особою.

Отже до залишку в касі підприємства на кінець дня 18 грудня 2013 року додається сума 415 000 грн. оскільки факт видачі даної суми з каси підприємства не підтверджено первинними касовими документами (не складено видатковий касовий ордер).

Відповідно довідки наданої підприємством ліміт залишку готівки в касі підприємства не розраховувався та не затверджувався наказом і становить 0 (нуль) гривень.

Таким чином, перевіркою встановлено перевищення ліміту затишку готівки в касі підприємства 18 грудня 2013 року в сумі 415000 грн.

Встановлено факт видачі готівки з каси підприємства 06 грудня 2013 року в сумі 798,91 грн. громадянину ОСОБА_3 згідно видаткового касового ордеру №279 без підтвердження видачі готівки підписом одержувача. Отже до залишку в касі підприємства на кінець дня 06 грудня 2013 року додається сума 798,91 грн., оскільки факт видачі даної суми з каси підприємства не підтверджено підписом одержувача.

Таким чином, перевіркою встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства 06 грудня 2013 року в сумі 798,91 грн.

Встановлено факт видачі готівки з каси підприємства 12 грудня 2013 року в сумі 479,35 грн. громадянину ОСОБА_3 згідно видаткового касового ордеру №283 без підтвердження видачі готівки підписом одержувача. Отже до залишку в касі підприємства на кінець дня 06 грудня 2013 року додається сума 479,35 грн., оскільки факт видачі даної суми з каси підприємства не підтверджено підписом одержувача.

Таким чином, перевіркою встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства 12 грудня 2013 року в сумі 479,35 грн.

За результатами перевірки податковим органом зроблено висновок, що загальна сума перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства становить 416 278,26 грн.

В той же час, суд зазначає, що позивачем податковому органу під час перевірки та безпосередньо суду надано квитанцію AT «МІСТО БАНК» від 18.12.2013p., яка засвідчує факт здачі ПрАТ «Рамбурс» (через ОСОБА_4) коштів у розмірі 415 000,00 грн. на власний поточний рахунок AT «МІСТО БАНК».

Вказана обставина спростовує твердження відповідача, а отже ПрАТ «Рамбурс» не перевищувало ліміт залишку готівки в касі у розмірі 416 278,26 грн.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №0010452203 від 23.07.2014р., яким нараховано штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки у розмірі 832 556,52 грн., винесене податковим органом необґрунтовано, а отже є протиправним і підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач, як суб'єкт владних повноважень не виконав покладений на нього законом обов'язок і не довів правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, беручи до уваги той факт, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази правомірності винесення оскаржуваних рішень, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх задоволення.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Рамбурс» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0010422203 від 23.07.2014 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0010432203 від 23.07.2014 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0010442203 від 23.07.2014 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0010452203 від 23.07.2014 року.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного акціонерного товариства «Рамбурс» (код ЄДРПОУ 22936378) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 490 (чотириста дев'яносто) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 03.10.2014 р.

Суддя В.П. Шулежко