Постанова

від 15.10.2014 по справі 826/13895/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 жовтня 2014 року № 826/13895/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія Віст" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

10 вересня 2014 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія Віст» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 13 вересня 2014 року № 0012092213.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/13895/14, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 29 вересня 2014 року.

У судовому засіданні 29 вересня 2014 року представник позивача підтримав адміністративній позов, просив його задовольнити. Представника відповідача заперечив проти позову, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

На підставі направлень від 22 жовтня 2013 року № 596/26-58-22-01-17, № 597/26-58-22-01-17, № 598/26-58-22-06-03, № 599/26-58-17-02, № 600/26-58-22-01-17, № 601/26-58-22-01-17, згідно пункту 78.1.11 пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія Віст» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатом якої складено акт перевірки від 18 листопада 2013 року № 2337/26-58-22-01-17/36088425.

Як висновок проведеної перевірки встановлено наступні порушення:

Актом перевірки встановлено порушення:

- пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 138.2, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.1, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 140.1.6 п. 140.1. ст. 140 Податкового кодексу України, ст. 1, ст. 9 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого ТОВ "Торгівельна компанія ВІСТ" занижено податок на прибуток у розмірі 203 573грн., в тому числі по періодах 4 квартал 2010 року - 10 991грн., 1 квартал 2011 року - 12 480грн., 3 квартал 2011 року - 46 915грн., 4 квартал 2011 року 58 660грн., 1 квартал 2012 року - 20 983грн., 2 квартал 2012 року - 12 618грн., 3 квартал 2012 року 14 582грн., 4 квартал 2012 року - 26 344грн.;

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 187.1 ст. 187, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п.4 "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №165, зареєстрованої в Міністерстві юстиції від 23.06.1997р. за №233/2037, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, п.9.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість всього у сумі 246251грн., у тому числі за жовтень 2010 року - 8 793грн., за січень 2011 року - 9984грн., за лютий 2011 року - 1036грн., березень 201 року - 282грн., квітень 2011 року - 1497грн., травень 2011 року - 367грн., липень 2011 року - 9 724грн., серпень 2011 року - 304грн., вересень 2011 року - 44495грн., грудень 2011 року - 145 404грн., лютий 2012 року - 1 270грн., березень 2012 року - 18121грн., квітень 2012 року - 1067грн., травень 2012 року - 450грн., червень 2012 року - 450грн., липень 2012 року - 450грн., серпень 2012 року - 450грн., вересень 2012 року - 450грн., листопад 2012 року - 1 207грн., грудень 2012 року - 450грн.

- п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та п.4 "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №165 встановлено завищення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у періоді, що перевірявся, на загальну суму 73 561грн., у тому числі за листопад 2011 року на суму 73 561грн.

Зазначені вище обставини слугували підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 11 грудня 2013 року:

№ 0008572201 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 224 954 грн. у тому числі за основним платежем у сумі 203 573 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 21 381 грн.,

№ 0008582201 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 91 951,25 грн. у тому числі сума завищення бюджетного відшкодування у сумі 73 561 грн. штрафні (фінансові) санкції у сумі 18 390,25 грн. та

№ 0008562201 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 304 531 грн. у тому числі за основним платежем у сумі 246 251 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 58 280 грн.

Позивач, не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх у встановленому Податковим кодексом України порядку.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 20 лютого 2014 року № 1712/10/26-15-10-06-15 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 11 грудня 2013 року № 0008572201 та № 0008582201, а податкове повідомлення-рішення № 0008562201 від 11 грудня 2013 року скасовано в частині основного платежу в розмірі 15 264 грн. та в частині штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3 443 грн.

На підставі вказаного рішення 18 березня 2014 року відповідачем прийняте нове податкове повідомлення-рішення № 0002512201 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість 285 824 грн. у тому числі за основним платежем у сумі 230 987 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 54 837 грн.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду повторної скарги від 21 березня 2014 року № 5046/6/99-99-10-01-15 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 11 грудня 2013 року № 0008572201 та № 0008582201, а податкове повідомлення-рішення № 0008562201 від 11 грудня 2013 року з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, скасовано в частині основного платежу в розмірі 34 680 грн. та у відповідній частині штрафні (фінансові) санкції.

На підставі даного рішення Міністерства доходів і зборів України 10 квітня 2014 року відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 0003062201 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 242 889 грн. у тому числі за основним платежем у сумі 196307 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 46 582 грн.

Податкові повідомлення-рішення від 11 грудня 2013 року № 0008572201, № 0008582201 та 18 березня 2014 року № 0002512201 є предметом розгляду в адміністративній справі № 826/4503/14.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року у справі № 826/4503/14 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія ВІСТ" - задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.06.2014 року - скасовано та постановлено нову, якою позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві від 11 грудня 2013 року № 0008572201, № 0008582201 та від 18 березня 2014 року № 0002512201.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 10 квітня 2014 року № 0003062201 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 242 889 грн. є предметом судового розгляду в даній адміністративній справі.

В акті перевірки встановлено заниження грошового зобов'язання з податку на додану вартість з огляду на наступне:

не підтвердження отримання позивачем послуг по організації просування товарів (торгової марки) згідно з договором № 1092/90/10 від 01.04.2010 року, укладеним між ТОВ «Торгівельна компанія Віст» (Замовник) та ТОВ «Епіцентр К» (Виконавець) сума ПДВ 30082,00 грн.;

відсутність реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ «Молл-Сервіс» сума ПДВ 38 401 грн.;

не проведення коригування податкового кредиту у зв'язку із зменшенням собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів на 1 000 000 грн., сума ПДВ 210 362 грн.

розбіжність даних «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість» між сумами податкового кредиту з ПДВ та податковими зобов'язаннями з ПДВ, задекларованого позивачем та його контрагентами.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням - рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Молл-Сервіс».

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 18 листопада 2013 року № 2337/26-58-22-01-17/36088425.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Молл-Сервіс», обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи свідчать, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «Молл-Сервіс» (Виконавець) укладено Договори на виконання робіт № 22-08/11-1, № 22-08/11-2, № 22-08/11-3, № 22-08/11-4, № 22-08/11-5, № 22-08/11-6 від 22 серпня 2011 року, № 01-11/11-1, № 01-11/11-2, № 01-11/11-3 від 01 листопада 2011 року, за умовами яких позивачу надавались консультативні послуги щодо оформлення документів та прийняття рішень про необхідність проведення обов'язкової сертифікації на різні товари, виробництва іноземних країн.

Відповідно, між позивачем та ТОВ «Молл-Сервіс» підписані акти прийому робіт щодо оформлення документів та прийняття рішень про необхідність проведення обов'язкової сертифікації на різні товари, виробництва іноземних країн.

Також, на підтвердження реальності операцій позивачем надані копії сертифікатів відповідності.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують платіжні доручення.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять копії податкових накладних за результатом взаємовідносин позивача із ТОВ «Молл-Сервіс».

Також, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Епіцентр К» (Виконавець) укладено Договір № 1092/90/10 від 01 квітня 2010 року про надання послуг по організації просування товарів, за умовами якого з метою подальшого просування та збільшення обсягів продажу товарів, що поставляються Замовником за договорами поставки між Замовником та Виконавцем, Виконавець надає Замовнику інформаційні, маркетингові та інші послуги.

Відповідно, між позивачем та ТОВ «Епіцентр К» підписані акти прийому робіт, рахунки - фактур.

ТОВ «Епіцентр К» в свою чергу виписані на адресу позивача податкові накладні.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують платіжні доручення.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевіряємий період в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі документів, виписаних ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Молл-Сервіс» у зв'язку з придбанням послуг.

Суд звертає увагу, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції ; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Таким чином, право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об'єктивна зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Обґрунтовуючи необхідність придбання послуг у ТОВ «Молл-Сервіс» позивач зазначає, що ТОВ «Торгівельна компанія Віст» є оптово-роздрібним продавцем будівельно-оздоблювальних матеріалів на території України. Значна частина будівельно-оздоблювальних матеріалів є імпортованими на підставі контрактів З постачальниками-нерезидентами. Всі товари, придбані у фірми «Novoferm GmbH» (Німеччина) підлягають обов'язковій сертифікації. У зв'язку з цим у Позивача виникла необхідність в отриманні консультативних послуг з оформлення документів, отриманню сертифікатів відповідності на металеві, алюмінієві, дерев'яні двері виробництва Німеччини, отриманні сертифікатів відповідності і протоколів сертифікаційних випробувань на вогнетривкість на металеві, алюмінієві, дерев'яні двері протипожежного призначення виробництва Німеччини, з оформлення документів і отриманню сертифіката відповідності протоколу сертифікаційних випробувань на групу горючості на піну монтажну вогнетривку виробництва Естонія тощо. Зазначені послуги були придбані у ТОВ «Молл-Сервіс».

Щодо реальності операцій між позивачем та ТОВ «Епіцентр» позивачем зазначено, що обслуговування полягає в тому, що продавці в мережі будівельних гіпермаркетів ТОВ «Епіцентр К» вказують місцезнаходження товарів Позивача на величезних площах магазину, здійснюють супровід покупця до них, розказують про конкурентні переваги цих товарів над іншими тощо.

Проте, матеріали справи не містять доказів на підтвердження вищезазначених доводів, а саме необхідності та доцільності залучення ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Молл-Сервіс» до власної господарської діяльності.

Із вказаних вище документів суд не вбачає, що придбані у ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Молл-Сервіс» послуги якимось чином пов'язані із взаємовідносинами позивача і Замовників (клієнтів).

Позивачем не надано до перевірки документів на підтвердження факту придбання послуг з метою та в цілях господарської діяльності.

Слід звернути увагу, що згідно пояснень позивача, ТОВ «Епіцентр К» надавались, наступні послуги з організації просування товарів:

- моніторинг споживчого попиту на товари позивача, надання рекомендацій щодо управління запасами товарів та коригування їх обсягів відповідно до попиту споживачів цільового товарного ринку;

- збір інформації про продаж товарів в торгових центрах;

- моніторинг та аналіз товарообігу, надання рекомендацій щодо його зростання;

- рекомендації щодо поліпшення асортименту та пакування товарів;

- експонування інформації про товари, продаж яких є господарською діяльністю позивача;

- розповсюдження інформації про товари, продаж яких є господарською діяльністю позивача;

- заходи мерчандайзингу щодо товарів (частина процесу маркетингу, що визначає методику продажу товару в магазині);

- заходи з надання рекомендацій щодо формування асортиментного переліку товарів;

- заходи по демонстрації працівниками виконавця зразків товарів, а також іншого асортименту товарів, щодо продажу яких Позивач здійснює свою господарську діяльність та багато іншим.

Матеріали справи не містять доказів, які свідчили би про реальність вищезазначених послуг, про їх надання, адже матеріали справи не містять кінченого результату наданих послуг. Також, вищезазначений перелік послуг є досить широким та не вичерпним, а тому встановлення яких саме послуг замовлялось позивачем не вбачається можливим.

При цьому, на підтвердження наданих послуг позивачем не надано інформаційно-технічного документування працівників ТОВ «Епіцентр К», які залучались проведення інформаційного обслуговування товарів позивача, таких дій працівниками Виконавця по кількості, тривалості, змісту робіт тощо.

При цьому, враховуючи навіть отримання вищезазначених послуг, не вбачається можливим встановити, яким чином послуги використовувались позивачем у власній господарській діяльності.

Наявні у матеріалах справи податкові накладні та акти надання послуг, виписані ТОВ «Епіцентр К», містять лише загальну назву - послуги по організації просування товарів, без деталізації змісту та обсягу таких послуг; не містять інформації про посаду особи, яка їх підписала, або іншої інформації, що дала б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операції та наявність у неї відповідних повноважень, а відтак в силу наведених вище правових норм такі документи не є належно оформленими первинними документами для підтвердження факту правомірності формування податкового кредиту з ПДВ.

Щодо взаємовідносин позивача із ТОВ «Молл-Сервіс» суд зазначає, що матеріали справи не містять податкових накладних.

Надані копії сертифікатів відповідності не містять інформації про виконавця, відтак, ідентифікувати участь ТОВ «Молл-Сервіс» у отриманні сертифікатів відповідності не вбачається можливим.

Посилання позивача на постанову Київського апеляційного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2014 року у справі № 826/4503/14 не приймаються судом, оскільки питання реальності господарських відносин між позивачем та ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Молл Сервіс» в зазначеній справі не досліджувалось.

Позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочином надані послуги надані саме цим контрагентом.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків контролюючого органу про порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 138.2, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.1, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 140.1.6 п. 140.1. ст. 140, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 187.1 ст. 187, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Разом з тим, посилання контролюючого органу на акти перевірок контрагентів позивача та встановлені порушення, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Щодо встановлення заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у р.1 Декларацій «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 %, крім імпорту товарів» на загальну суму 34 047 гривень суд погоджується із доводами контролюючого органу, з огляду на наступне.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «ТК Віст» не враховувало у складі податкового зобов'язання суми ПДВ В розмірі 34 047 грн. по взаємовідносинах з покупцями: ТОВ «БК «П'ять стихій», ТОВ «АК Інжиніринг», ТОВ «А-БУД», ТОВ «ТК «Мережевий стандарт», КП «Київський метрополітен», ТОВ «Віта-Буд», ТОВ «Бісабі», ТОВ «Ерланос і Ко», ТОВ «Гібар».

Як зазначає відповідач, Згідно з даними «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ» встановлено розбіжність між сумами податкового кредиту з ПДВ, задекларованого ТОВ «ТК Віст», та податковими зобов'язаннями з ПДВ, задекларованими підприємствами-покупцями на загальну суму 34 047 грн. В акті зазначено, що ТОВ «ТК Віст» видала покупцям податкові накладні, суми ПДВ по яких включені покупцями до складу податкового кредиту, проте в податкових зобов'язаннях ТОВ «ТК Віст» не відобразила зазначені суми ПДВ.

Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (із змінами та доповненнями), передбачено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п.2.16 ст.2 вищезазначеного Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Відповідно до п.2 ст.З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІУ (із змінами і доповненнями) (далі - Закон №996), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 1 статті 9 Закону №996 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп.14.1.27.п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п.139.1.9. п. 139.1. ст.139 Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.181. п.14.1. ст.14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 7 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ зі змінами та доповненнями, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше і гривні за кожне порушення.

Згідно з абзацем 6 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень не застосовуються фінансові санкції до платників податку на прибуток підприємств та платників податків, що перейшли на загальну систему оподаткування, за порушення податкового законодавства за наслідками діяльності у другому - четвертому календарних кварталах 2011 року.

Пунктом 123.1 статті 123 Кодексу передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Надані позивачем первинні документи та реєстри виданих та отриманих податкових накладних не спростовують вищезазначених доводів контролюючого органу.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлень-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Торгівельна компанія Віст» не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Законом України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» встановлено у 2014 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - на рівні 1218,00 грн.

Враховуючи розмір майнових вимог, позивачу, в даному випадку, за звернення до адміністративного суду із майновим позовом слід було сплатити 4857,78 грн.

Водночас, частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 485,78 грн., а тому, враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору 4372,00 у розмірі грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія Віст» відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія Віст» (код ЄДРПОУ 36088425) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 4372,00 (чотири тисячі триста сімдесят дві гривні).

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник