Ухвала

від 28.03.2014 по справі 9101/142710/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"28" березня 2014 р. справа № 2а/0470/7442/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Чепурко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2012 р.

у справі № 2а/0470/7442/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аберон ЛТД» (далі - позивач)

до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська (далі - відповідач)

про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив скасувати рішення відповідача № 3445/10/18-315 від 10.04.2012 року про неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період березень 2012 року, як податкову звітність; зобов'язати відповідача прийняти декларацію позивача з податку на додану вартість за звітний період березень 2012 року без застосування штрафних санкцій.

Постановою суду першої інстанції позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Скасовано рішення відповідача № 3445/10/18-315 від 10.04.2012 року про неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період березень 2012 року, як податкову звітність; зобов'язано відповідача прийняти декларацію позивача з податку на додану вартість за звітний період березень 2012 року без застосування штрафних санкцій.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Просить скасувати постанову суду та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги відповідач, посилається на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що при прийнятті податкової декларації податковий орган повинен перевірити не лише повноту заповнення обов'язкових реквізитів, але й достовірність даних, що визначені в цих обов'язкових реквізитах. На момент подання спірної податкової декларації з ПДВ за березень 2012 року свідоцтво платника ПДВ позивача було анульовано, що тим самим виключає можливість підприємства виступати платником ПДВ у розумінні ст. 180 ПУэК України. Реєстрація діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених п. 184.1 ст. 184 ПК України, та з моменту анулювання реєстрації особи, як платника ПДВ, така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних (п. 8.2 (розділ V) Наказу № 978).

Позивачем до суду апеляційної інстанції направлені заперечення проти апеляційної скарги та просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні представник позивача - Осипов О.О. заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав

Судом першої інстанції було встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 04.04.2012 позивачем на адресу відповідача поштою було направлено податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2012 року, яка отримана останнім 06.04.2012 року (а.с. 12).

Відповідач листом № 3445/10/18-315 від 10.04.2012 повідомив позивача, що податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2012 року відповідачем не визнано податковою звітністю з підстав порушення позивачем п. 49.9 ст.49 Податкового кодексу України, а саме: позивача позбавлено статусу платника податку на додану вартість згідно «Рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість» від 11.01.2011 року № 869.

Колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи, норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на наступне.

Пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п.48.1 ст.48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності) (п.48.3. ст.48 ПК України).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити, зокрема, такий обов'язковий реквізит як індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період (п. 48.4 ст. 48 ПК України).

Згідно з п.48.5. ст.48 ПК України податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби.

З змісту викладеної норми вбачається, що ПК України передбачає вичерпний перелік підстав для невизнання податкової декларації документом податкової звітності, до яких наведені відповідачем обставини не підпадають.

Пунктом 49.8 ПК України передбачено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби.

Відповідно до п. 49.9 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Згідно з п. 49.10 Податкового кодексу України відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Матеріалами справи підтверджено, що податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2012 року містить всі передбачені діючим законодавством обов'язкові реквізити та підписана уповноваженою особою позивача, а отже колегія суддів доходить висновку, що дії відповідача щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року як податкової декларації є протиправними.

Посилання суду першої інстанції на рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 року у справі № 2а/0470/4477/11, яким було скасовано рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська № 869, оформлене листом № 878/10/29-0 від 11.01.2011 року, про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Аберон ЛТД»; відмінено анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Аберон ЛТД» з залишенням свідоцтва платника податку на додану вартість за № 04348465 та зобов'язано Державну податкову адміністрацію України внести до Реєстру платників податку на додану вартість запис про відміну анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Аберон ЛТД» (ЄРДПОУ 33858099, адреса: 49130, м. Дніпропетровськ, вул. Березинська, буд 66-Д) (а.с. 35-36), а також на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 02.07.2012 року у справі № К/9991/41529/12 (2а/0470/4477/11), якою відмовлено у відкритті касаційного провадження, оскільки зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення не вбачається порушення судом норм матеріального та процесуального права, викладені в касаційній скарзі не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, що є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження (а.с. 89) - на думку колегії суддів є помилковим, оскільки станом на момент прийняття відповідачем рішення про відмову у прийнятті податкової декларації вищезазначені судові рішення ще не були ухвалені.

Колегія суддів зазначає, що по суті рішення суду першої інстанції прийнято законно та передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Підпунктом 5.6.2 пункту 5.6 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 №1394, передбачено, що у разі відміни рішення про анулювання реєстрації, якщо інше не визначено судовим рішенням, податковий орган видає платнику податку на додану вартість нове Свідоцтво (за новим номером) замість старого Свідоцтва на підставі реєстраційної заяви з позначкою «Перереєстрація» та рішення про відміну анулювання реєстрації. При цьому дата реєстрації платником ПДВ не змінюється, а датою початку дії нового Свідоцтва та датою анулювання старого Свідоцтва є дата внесення відповідного запису до Реєстру.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 125), 24.04.2013 позивачем отримано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200123559 НБ № 267553, де вказано, що датою початку дії свідоцтва встановлено 24.04.2013, але датою реєстрації платником податку на додану вартість зазначено 02.11.2006.

Отже, оскільки у свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200123559 датою реєстрації позивача в якості платника податку на додану вартість вказано 02.11.2006, відтак у період березня 2012 року позивач мав статус платника податку на додану вартість.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про безпідставність прийняття відповідачем рішення № 3445/10/18-315 від 10.04.2012 року про неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року як податкову звітність та правомірність зобов'язання відповідача визнати подану декларацію з податку на додану вартість за березень 2012 року в якості податкової декларації.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального та процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2012 р. у справі № 2а/0470/7442/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун