Постанова

від 07.10.2014 по справі 826/13008/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 жовтня 2014 року 10:32 № 826/13008/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., при секретарі Яцюті М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Гарантія - Набережна» доДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, за участю представників сторін:

від позивача - Спасибко А.В.,

від відповідача - Мізерний О.О.,

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 07 жовтня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарантія - Набережна» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Гарантія - Набережна») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 22 серпня 2014 року №0006062201.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до судового розгляду на 23 вересня 2014 року.

У судовому засіданні 23 вересня 2014 року судом оголошувалась перерва до 07 жовтня 2014 року для надання представнику відповідача часу подати витребувані судом документи.

У судовому засіданні 07 жовтня 2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з огляду на його необґрунтованість.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

У період з 22 по 30 липня 2014 року згідно з нормами підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказів №853 від 22 липня 2014 року та №875 від 28 липня 2014 року на підставі направлення від 22 липня 2014 року №807 працівником відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Гарантія - Набережна» (код за ЄДРПОУ 24100083) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Адва Естейт» (код за ЄДРПОУ 37703130) та ТОВ «Іст Реалтігруп» (код за ЄДРПОУ 37700543) за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2011 р, за результатами якої складений Акт від 06 серпня 2014 року № 4046/26-56-22-01-03/24100083 (далі - Акт перевірки).

Під час проведення вказаної перевірки працівником відповідача використано документи, надані позивачем на запит податкового органу від 26 листопада 2013 року №7534/10/26-56-22-03-05, акти ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києва від 28 вересня 2012 року №4021/22-2/37703130 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Адва Естейт» щодо підтвердження господарським відносин із платником податків за період з 01.08.2011р. по 31.08.2012р.» та від 04 жовтня 2012 року №4101/22-4/37700543 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Іст Реалтігруп» щодо підтвердження господарським відносин із платником податків за період з 31.05.2011р. по 30.06.2012р.».

Так, в текстах актів перевірок ТОВ «Адва Естейт» та ТОВ «Іст Реалтігруп» зазначено, що в ході контрольних заходів встановлено відсутність реального здійснення операцій ТОВ «Адва Естейт» в результаті взаємовідносин з контрагентами - постачальниками та покупцями та відсутність факту передачі товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) від контрагентів - постачальників ТОВ «Адва Естейт» та від останнього контрагентам - покупцям, а також відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення статей 22 та 185 Податкового кодексу України, внаслідок чого не підтверджено задекларовані ТОВ «Іст Реалтігруп» податкові зобов'язання з ПДВ та податковий кредит.

На підставі вищевикладеного перевіряючий прийшов до висновку, що названі контрагенти позивача здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. При цьому, виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, основних фондів, транспортних засобів у ТОВ «Адва Естейт» та ТОВ «Іст Реалтігруп», - відсутні можливості для виконання робіт згідно договорів, а обмеженість людськими і матеріально-технічними ресурсами, відсутність необхідних дозвільних документів унеможливлює виконання підписаних договорів.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 165536,00 грн., у тому числі по періодах: серпень 2011 року - 30800,00 грн., вересень 2011 року - 31467,00 грн., жовтень 2011 року - 29996,00 грн., листопад 2011 року - 31137,00 грн., грудень 2011 року - 42136,00 грн.

22 серпня 2014 року ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі Акта перевірки від 06 серпня 2014 року № 4046/26-56-22-01-03/24100083 прийняла спірне податкове повідомлення - рішення № 0006062201, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3. статті 54, абзацу 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Гарантія - Набережна» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 248304,00 грн., в тому числі 165536,00 грн. - основний платіж, 82768,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Посилаючись на безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу, що стали підставою для збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, ТОВ «Гарантія - Набережна» звернулось з відповідним позовом до суду.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки, документально та нормативно не підтверджуються. Зокрема, позивач наголошує на тому, що реальність здійснення господарських операцій за договором №08/01-Обсл на комплексне технічне обслуговування будівлі та за договором №01/08-Ох на технічне обслуговування охоронних систем, системи спостереження й офісних АТС підтверджуються актами виконаних робіт, податковими накладними, складеними відповідно до вимог чинного законодавства, а також перерахуванням грошових коштів за виконані роботи. Крім того, позивач посилається на презумпцію правомірності правочину, що, за відсутності рішення суду про визнання договорів, укладених з контрагентами, недійсними, свідчить про помилковість висновків податкових органів, викладених в акті.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що висновки Акта перевірки позивача є правомірними та сформованими з урахуванням встановлення за результатами перевірок контрагентів позивача відсутності фактів передачі товарно-матеріальних цінностей та можливостей для виконання робіт згідно договорів, тобто такі підприємства є вигодотранспортуючими суб'єктами господарювання та здійснювали діяльність, спрямовану на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010р. №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України).

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2. названої статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (пункт 201.1. статті 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

В силу пункту 201.4. статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункту 201.6. статті 201 ПК України).

Згідно з пунктом 201.7. статті 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Наступним пунктом названої статті встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року №969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за №1401/18696, який набрав чинності 10 січня 2011 року та був чинний до 16 грудня 2011 року (далі - Порядок №969), податкову накладну складає та заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 названого Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (пункт 6.2. Порядку).

Одночасно відповідно до положень пункту 6.3 Порядку №969 не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 16.07.1999р. №996-XIV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні названого Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частою 1 статті 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 зазначеної статті).

За приписами частини 3, 4 та 5 статті 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Отже, виходячи з аналізу зазначених норм Закону облік господарських операцій здійснюється у регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 з наступними змінами та доповненнями в редакції на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Положення №88), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (пункт 2.2 названого Положення).

В силу пункту 2.4. Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (пункт 1.3. Положення №88).

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції, про що зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11.

Так, в ході судового розгляду справи судом встановлено, що 01 серпня 2011 року між ТОВ «Гарантія - Набережна» (замовник) і ТОВ «Іст Реалтігруп» (виконавець) укладений письмовий договір за № 08/01-Обсл на комплексне технічне обслуговування будівлі.

За умовами цього Договору замовник замовляє і своєчасно оплачує, а виконавець надає послуги з комплексного технічного обслуговування будівлі (комплекс робіт з підтримки справного стану елементів будівлі та заданих параметрів, а також режимів роботи його технічних пристроїв), надалі - послуги, розташованої за адресою: 04070 м. Київ, вул. Набережно Хрещатицька, 25.

Послуги, що надаються виконавцем впродовж всього терміну дії договору, включають в себе професійне обслуговування: систем електропостачання, систем водопостачання та каналізації, теплотехнічних систем, систем кондиціонування, систем хладодопостачання, систем автоматики та контрольно-вимірюваних приладів, структурованих кабельних мереж (включаючи модернізацію), комплексне прибирання приміщення та прилеглої території, вивіз сміття, у зимовий період прибирання снігу, встановлення та супроводження мережевого обладнання, підтримання зелених насаджень, столярно-слюсарні роботи з підтримки складових внутрішнього інтер'єру, інші супутні послуги.

Згідно розділу 3 Договору послуги надаються виконавцем впродовж місяця, вкінці місяця складається акт виконаних послуг за минулий місяць, вартість послуг визначається згідно актів протягом двох днів після закінчення місяця.

У пункті 4.2 Договору також закріплено, що виконавець зобов'язується до другого числа наступного місяця за місяцем виконаних робіт за цим договором, відправити на адресу замовника акт здачі - приймання послуг, а останній у тижневий термін провести оплату наданих послуг згідно акту виконаних робіт.

На підтвердження факту виконання Договору №08/01-Обсл та надання послуг позивач надав до суду копії наступних документів:

- договору №08/01-Обсл від 01 серпня 2011 року на комплексне технічне обслуговування будівлі;

- актів виконаних робіт від 31 серпня 2011 року на суму 95150,00 грн. (в т.ч. ПДВ 15858,33 грн.), від 30 вересня 2011 року на суму 95150,00 грн. (в т.ч. ПДВ 15858,33 грн.), від 31 жовтня 2011 року на суму 90325,00 грн. (в т.ч. ПДВ 15054,17 грн.), від 30 листопада 2011 року на суму 97170,00 грн. (в т.ч. ПДВ 16195,00 грн.), від 30 грудня 2011 року на суму 153650,00 грн. (в т.ч. ПДВ 25608,33 грн.);

- податкових накладних від 31 серпня 2011 року №746 на суму 95150,00 грн. (в т.ч. ПДВ 15858,33 грн.), від 30 вересня 2011 року №733 на суму 95150,00 грн. (в т.ч. ПДВ 15858,33 грн.), від 31 жовтня 2011 року №637 на суму 90325,00 грн. (в т.ч. ПДВ 15054,17 грн.), від 30 листопада 2011 року №675 на суму 97170,00 грн. (в т.ч. ПДВ 16195,00 грн.), від 30 грудня 2011 року №666 на суму 153650,00 грн. (в т.ч. ПДВ 25608,33 грн.);

- виписок з банку за 12 вересня 2011 року про перерахування коштів у сумі 95150,00 грн., за 11 жовтня 2011 року - у сумі 96150,00 грн., за 14 листопада 2011 року - у сумі 90325,00 грн., за 14 грудня 2011 року - у сумі 97170,00 грн., за 16 січня 2012 року - у сумі 153650,00 грн.;

- виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії ААБ №591121 про реєстрацію ТОВ «Іст Реалтігруп»;

- ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції України, виданої ТОВ «Іст Реалтігруп» на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури за переліком робіт згідно з додатком.

Також судом встановлено, що 01 серпня 2011 року між ТОВ «Гарантія - Набережна» (замовник) і ТОВ «Адва Естейт» (виконавець) укладений письмовий договір за № 01/08-Ох на технічне обслуговування охоронних систем, системи спостереження й офісних АТС.

За умовами цього Договору виконавець приймає на себе роботи по технічному обслуговуванню справних і роботоспособних охоронних систем спостереження, системи переговорних устроїв і внутрішньої розводки, змонтованих в офісних приміщеннях по вул. Набережно - Хрещатицкая, 25 та на об'єктах замовників, радіостанцій охоронців та інших приладів охорони, які використовуються для охорони об'єктів.

Технічне обслуговування включає: здійснення планових регламентних робіт, необхідних для втримування систем у справному робочому стані; надання технічної допомоги замовнику в питаннях, що стосуються експлуатації системи (проведення інструктажу), складання інструкції для експлуатації системи й т.д.); усунення несправностей по виклику замовника; здійснення технічного нагляду за правильним утриманням і організацією експлуатації систем замовника; видачу технічних рекомендацій з поліпшення роботи системи.

Згідно з пунктом 2.2. Договору після закінчення робіт з технічного обслуговування замовник підтверджує їхнє виконання й приймає системи для подальшої експлуатації, про що складається двосторонній акт на виконані роботи, а пунктом 3.3. також закріплено, що вартість матеріалів і комплектуючих виробів, необхідних для ремонту, включається в акт виконаних робіт, на підставі якого замовник оплачує виконані роботи.

На підтвердження факту виконання Договору №01/08-Ох та надання послуг позивач надав до суду копії наступних документів:

- договору №01/08-Ох від 01 серпня 2011 року на технічне обслуговування охоронних систем, системи спостереження й офісних АТС;

- актів виконаних робіт від 31 серпня 2011 року на суму 89650,00 грн. (в т.ч. ПДВ 14941,67 грн.), від 30 вересня 2011 року на суму 92650,00 грн. (в т.ч. ПДВ 15441,67 грн.), від 31 жовтня 2011 року на суму 89650,00 грн. (в т.ч. ПДВ 14941,67 грн.), від 30 листопада 2011 року на суму 89650,00 грн. (в т.ч. ПДВ 14941,67 грн.), від 30 грудня 2011 року на суму 99170,00 грн. (в т.ч. ПДВ 16528,33 грн.);

- податкових накладних від 31 серпня 2011 року №753 на суму 89650,00 грн. (в т.ч. ПДВ 14941,67 грн.), від 30 вересня 2011 року №774 на суму 92650,00 грн. (в т.ч. ПДВ 15441,67 грн.), від 31 жовтня 2011 року №648 на суму 89650,00 грн. (в т.ч. ПДВ 14941,67 грн.), від 30 листопада 2011 року №693 на суму 89650,00 грн. (в т.ч. ПДВ 14941,67 грн.), від 30 грудня 2011 року №667 на суму 99170,00 грн. (в т.ч. ПДВ 16528,33 грн.);

- виписок з банку за 12 вересня 2011 року про перерахування коштів у сумі 89650,00 грн., за 11 жовтня 2011 року - у сумі 92650,00 грн., за 14 листопада 2011 року - у сумі 89650,00 грн., за 14 грудня 2011 року - у сумі 89650,00 грн., за 16 січня 2012 року - у сумі 99170,00 грн.;

- виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії ААБ №591119 про реєстрацію ТОВ «Адва Естейт»;

- довідку Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві АА №374657, згідно з якою видами діяльності ТОВ «Адва Естейт» по КВЕД є: будівництво будівель, інших спору, інші спеціалізовані будівельні роботи, монтаж металевих конструкцій, інші монтажні роботи.

За результатами вивчення наданих позивачем документів, суд звертає увагу, що всі акти виконаних робіт, підписані за результатами виконання ТОВ «Іст Реалтігруп» договору №08/01-Обсл від 01 серпня 2011 року на комплексне технічне обслуговування будівлі, та ТОВ «Адва Естейт» договору №01/08-Ох від 01 серпня 2011 року на технічне обслуговування охоронних систем, системи спостереження й офісних АТС, містять виклад переліку робіт, зазначених у самих договорах без зазначення які саме роботи виконувались.

У той же час, на вимогу суду позивачем не надано документів на підтвердження здійснення обліку систем кондиціонування, систем хладодопостачання, систем автоматики та контрольно-вимірюваних приладів, а також охоронних систем спостереження, системи переговорних устроїв і внутрішньої розводки, обслуговування яких було предметом зазначених вище договорів.

Крім того, суд звертає увагу, що перелік робіт, що виконувались згідно названих договорів та зазначений у актах є ідентичним переліку, наведеному у договорі, та, не зважаючи на зміну вартості таких робіт не містить будь-яких відмінностей, які спричинили таку зміну.

До наданих представником позивача копій договорів оренди та договорів про надання послуг по охороні об'єкту, укладених між позивачем та третіми особами, як доказів економічної необхідності укладення договорів з ТОВ «Іст Реалтігруп» та ТОВ «Адва Естейт», суд ставиться критично. Так, зі змісту договорів оренди вбачається покладення обов'язку щодо вчинення дій по утриманню приміщень, переданих в оренду позивачем, а також дій щодо вивезення сміття, саме на орендарів, що ставить під сумнів необхідність укладення договору з ТОВ «Іст Реалтігруп» на виконання якого, як вбачається зі змісту актів виконаних робіт, останній також вчиняв дії по вивезенню сміття та утриманню приміщень у належному стані. У договорах про надання послуг по охороні об'єкту, також, не зазначено про використання позивачем охоронних систем під час виконання договорів, що позбавляє суд можливості достовірно встановити необхідність укладення договору з ТОВ «Адва Естейт» на технічне обслуговування таких систем.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факт здійснення господарських операцій з отримання послуг від контрагентів належними первинними документами, а тому віднесення сум податку на додану вартість з вартості таких послуг до податкового кредиту є безпідставним, що свідчить про правомірність донарахування податковим органом позивачу сум податку на додану вартість із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням -рішенням.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І. Кузьменко