Рішення

від 08.10.2014 по справі 910/15824/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15824/14 08.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Галаксі" до Комунального підприємства "Шкільне харчування" про стягнення 79878,11 грн. Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача:Котович О.А. (представник за довіреністю); від відповідача:Мішин Ю.С. (представник за довіреністю). СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Галаксі" (далі - Позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Шкільне харчування" (далі - Відповідач) про стягнення 141215,10 грн., з яких 127116,76 грн. борг, 1932,87 грн. 3% річних та 9340,47 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки від 26.09.2013р. № 26-09/1 щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Під час розгляду справи позивач подав до суду заяву від 06.10.2014р. № 6/10-2, якою в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 78681,72 грн. основного боргу та 1196,39 грн. 3% річних.

Відповідно до п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

За таких обставин, в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення з відповідача 78681,72 грн. основного боргу та 1196,39 грн. 3% річних.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, проти позову не заперечив, однак посилаючись на приписи статті 233 ГК України просить суд зменшити розмір штрафних санкцій та розстрочити належну до стягнення суму заборгованості з огляду на скрутне матеріальне становище підприємства відповідача .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами у справі було укладено договір поставки від 26.09.2013р. № 26-09/1 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач - постачальник зобов'язується поставити і передати у власність (повне господарське відання) відповідача - покупця товар - продукти харчування, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах даного договору (п. 1.1, 1.2, 1.3 договору).

Відповідно до п. 4.1, 4.2 договору покупець зобов'язується повністю розрахуватись з постачальником протягом 10 банківських діб з моменту поставки. Вид розрахунків - безготівковий.

Згідно п. 5.2 договору перехід прав власності на товар відбувається в момент передачі товару.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2014р. (п. 8.1договору).

На виконання умов договору позивач по видатковим накладним від 01.10.2013р. № 00000008 на суму 12686,04 грн., від 11.10.2013 року № 00000097 на суму 13721,22 грн., від 14.11.2013 року № Лс00000000000099 на суму 28639,79 грн., від 20.11.2013 року № 00000141 на суму 15872,76 грн., від 22.11.2013 року № 00000161 на суму 22528,51 грн., від 27.11.2013 року № 00000188 на суму 21258,12 грн., від 03.12.2013 року № 00000016 на суму 38475,16 грн. та від 09.12.2013 року № Гр00000000000054 на суму 38186,16 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму 191367,76 грн., а відповідач вказаний товар отримав. Зазначені накладні підписані в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені печаткою позивача та штампом відповідача. Завірені належним чином перелічені накладні долучені до матеріалів справи.

Враховуючи, що відповідач за поставлений по переліченим видатковим накладним товар в повному обсязі не розрахувався, позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 15.05.2014 року № 15/05/1-юр, якою вимагав від відповідача сплатити наявну заборгованість у розмірі 127166,76 грн. Вказана кореспонденція отримана відповідачем 19.05.2014р., що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача про її отримання, який міститься на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення від 16.05.2014р. № 0209906828061, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач вказану вимогу та свої договірні зобов'язання щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар по вище переліченим видатковим накладними не виконав, в зв'язку з чим за ним рахувався борг станом на час звернення позивача з даним позовом до суду та заявою про зменшення розміру позовних вимог від 06.10.2014 року - в розмірі 78681,72 грн. - різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю поставленого товару за договором.

Суд зазначає, що в судовому засіданні 08.10.2014 року судом оглянуто оригінали двох платіжних доручень на загальну суму 10000,00 грн., та встановлено, що відповідач під час розгляду справи сплатив на користь позивача грошові кошти в зальному розмірі 10000 грн., завірені копії яких залучені до матеріалів справи. Здійснення відповідачем вказаних проплат не заперечувалось позивачем під час розгляду справи.

Оскільки відповідачем під час розгляду справи сплачена частково сума основного боргу в розмірі 10000,00 грн., то предмет спору в даній справі у вказаній частині відсутній.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 10000,00 грн. основного боргу припинити.

За таких обставин, за відповідачем на час розгляду справи рахується борг в розмірі 68681,72 грн. - різниця між перерахованими коштами та загальною вартістю поставленого товару у спірний період по переліченим вище видатковим накладним.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, в зв'язку з чим за ним на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 68681,72 грн. Доказів сплати зазначеного боргу відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 68681,72 грн. заборгованості за поставлений товар, а тому вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача 3% річних з простроченої суми за 185 днів прострочення за загальний період з 20.12.2013 року по 25.06.2014 року складають 1196,39 грн.

Здійснений позивачем розрахунок 3% річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги позивача про стягнення 1196,39 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 68681,72 грн. основного боргу та 1196,39 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Щодо заяви відповідача про зменшення в порядку ст. 233 ГК України належних до стягнення штрафних санкцій, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 4.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року № 14 сплата трьох процентів річних від простроченої суми не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Беручи до уваги те, що за неналежне виконання відповідачем свої договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар позивач не заявляв до стягнення неустойку (штраф, пеню), а 3% річних, нараховані позивачем за час прострочення виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за своєю правовою природою не є неустойкою, відтак суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача про зменшення належних до стягнення штрафних санкцій.

Щодо клопотання відповідача про розстрочку погашення заборгованості виконання судового рішення, яке викладене у відзиві на позовну заяву та поясненнях, то суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, або своєю ініціативою суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи може розстрочити виконання рішення.

Таким чином, необхідною умовою для надання відстрочки виконання рішення суду є наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Аналогічна позиція викладена у п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", яким визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Однак, в даному випадку, такі обставини у відповідача відсутні, а ті, на які він посилається в обґрунтування заявленого клопотання про відстрочку виконання рішення суду, зокрема, тяжке фінансове становище, не можуть вважаться такими, що ускладнюють або виключають можливість виконання рішення суду у даній справі.

Крім того, відповідач не зазначає існування виняткового випадку виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

З огляду на зазначене, суд не вбачає правових підстав для задоволення поданої заяви про відстрочку виконання рішення, оскільки в ній не зазначено обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та відмовляє у її задоволенні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, враховуючи те, що позивач під час розгляду справи зменшив розмір позовних вимог, які підлягають оплаті судовим збором в сумі 1827,00 грн. відтак надмірно сплачена сума судового збору в розмірі 998,00 грн. підлягає поверненню.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України в частині задоволених позовних вимог та в частині позовних вимог, провадження по яким припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України покладається судом на відповідача, позаяк спір виник в наслідок його неправильних дій. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 10000,00 грн.

2. Решту позову задовольнити повністю.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Шкільне харчування" (03039,м. Київ, проспект Науки, 8, ідентифікаційний код 20043325) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Галаксі" (02099, м. Київ, вул. Руднєва, 49/20, кв. 1, ідентифікаційний код 33738180) 68681 (шістдесят вісім тисяч шістсот вісімдесят одну) грн. 72 коп. основного боргу, 1196 (одну тисячу сто дев'яносто шість) грн. 39 коп. 3% річних, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Галаксі" (02099, м. Київ, вул. Руднєва, 49/20, кв. 1, ідентифікаційний код 33738180) з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір в сумі 998 (дев'ятсот дев'яносто вісім) грн. 00 коп., сплачений за платіжними дорученнями від 01.07.2014 року № 438 на суму 2545,00 грн. та від 29.07.2014 року № 471 на суму 280,00 грн., оригінали яких знаходяться в матеріалах справи № 910/15824/14.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.10.2014

Суддя Р.Б. Сташків