Рішення

від 16.10.2014 по справі 904/7100/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.10.14р. Справа № 904/7100/14

За позовом Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

до Комунального закладу "Дніпродзержинський госпіталь для інвалідів великої вітчизняної війни" Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

про стягнення 90 991,07 грн. за договором на відпуск теплової енергії

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Булана Ю.М.

Представники:

від позивача - Старовойтова Я.В., дов. № 00.01.0123 від 14.11.2013р.

від відповідача - Хлівецька Ю.Г., дов. б/н від 10.10.2014р.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" звернулося до господарського суду з позовом у якому просить стягнути з Комунального закладу "Дніпродзержинський госпіталь для інвалідів великої вітчизняної війни" Дніпропетровської обласної ради суму основного боргу у розмірі 85 434,14 грн. та пеню - 5 556,93 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до умов договору № 162Т від 15.01.2013р. про закупівлю послуг з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами) (відпуск теплової енергії) за державні кошти укладеного між сторонами, відповідач не вчасно та не в повному обсязі здійснив оплату наданих йому послуг по постачанню теплової енергії.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги в частині основного боргу визнав, проти стягнення пені заперечив, пояснюючи це тим, що рахунок на суму 85 434,14 грн. за грудень 2013р., відповідач отримав лише 21.01.2014р., після чого ним було надано відповідне доручення до Державної казначейської служби у м. Дніпродзержинську про взяття на реєстрацію та облік зобов'язань за даним рахунком, однак відповідач отримав відмову в зв'язку з недостатньою кількістю асигнувань із загального фонду бюджету на 2013р. по КЕКВ 2271 "Оплата теплопостачання". У зв'язку з чим відповідач неодноразово звертався до позивача з проханням виписати вказаний рахунок січнем 2014р., але позивач відмовив йому в цьому, що і стало причиною несплати боргу. Крім того відповідач заявив усне клопотання про зменшення суми пені у разі задоволення позовних вимог.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.

В судовому засіданні 13.10.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.01.2013року між Комунальним підприємством Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськтепломережа» (далі - позивач, учасник) та Комунальним закладом "Дніпродзержинський госпіталь для інвалідів великої вітчизняної війни" Дніпропетровської обласної ради (далі - відповідач, замовник) укладено договір про закупівлю послуг з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами) (відпуск теплової енергії) за державні кошти № 162Т (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, предметом договору є надання послуг з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами) (відпуск теплової енергії) за державні кошти для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання в кількості, у строки та на інших умовах, що зазначені в цьому договорі.

Найменування послуги: постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання; кількість послуг або кількісні характеристики виконуваних за цим договором послуг 1 600 Гкал (п. 1.2. Договору).

Пунктом 1.3. Договору встановлено, що згідно ст. 48 Бюджетного кодексу України Замовник бере бюджетне зобов'язання і здійснює платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом.

Згідно п. 3.1. Договору ціна цього договору становить 1 425 440,00 грн., у тому числі 285 088,00 грн. ПДВ.

У відповідно до п. 4.1. Договору тариф на теплову енергію визначається нормативними документами відповідно до чинного законодавства.

Зміна тарифів не є підставою для переукладення договору.

Розрахунковим періодом є календарний місяць, замовник самостійно одержує платіжну вимогу у учасника, після 10-го числа наступного за розрахунковим місяця.

Замовник на протязі розрахункового періоду сплачує учаснику вартість зазначеної в договорі місячної кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Остаточний розрахунок до 20 числа наступного за розрахунковим місяця.

Замовник щомісяця зобов'язаний проводити звірку розрахунку за теплову енергію в бухгалтерії учасника, у разі невиконання звірки на протязі кварталу сума боргу нараховується в безспірному порядку.

Пунктом 10.1. Договору встановлено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та його скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 5 днів з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника і діє до 31.12.2013р., в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу теплову енергію за період з листопада по грудень 2013р. на загальну суму 279 148,73 грн., що підтверджується Актом про постачання теплової енергії та платіжними вимогами (а.с. 20-21).

Акт про постачання теплової енергії та платіжна вимога за грудень 2013р. були направлені на адресу відповідача супровідним листом № 00.09.0762/1 від 24.06.2014р.(а.с. 18), направлення листа підтверджується копією опису (а.с. 19).

Відповідач оплату за поставлену теплову енергію вчасно та в повному обсязі не здійснив, на підставі чого у нього виникла заборгованість у сумі 85 434,14 грн., що і стало причиною спору.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову на підставі наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на умови Договору щодо строку оплати поставленого товару, строк оплати відповідно до вищезазначених платіжних вимог є таким, що настав.

Доказів сплати цього боргу на час розгляду справи суду не надано, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача щодо стягнення основного боргу в сумі 85 434,14 грн. обґрунтовані, доведені матеріалами справи, не спростовані відповідачем належними доказами та підлягають задоволенню повністю.

Крім основного боргу позивач також просить стягнути з відповідача суму пені у розмірі 5 556,93 грн. за період з 21.12.2013р. по 17.06.2014р.

Відповідно до частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час и користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Абзацом 5 п. 4.1. Договору встановлено, що За несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію нараховується пеня у розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Нарахування пені проводиться учасником, після 20 числа наступного за розрахунковим місяця, при наявності заборгованості у замовника.

Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що пеня за період з 21.12.2013р. по 17.06.2014р. нарахована позивачем вірно, та підлягає стягненню в сумі 5 556,93 грн.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов щодо несвоєчасного отримання рахунку на оплату спірної суми судом не приймаються на підставі наступного.

Відповідно до абз.3 п. 4.1. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць, замовник самостійно одержує платіжну вимогу у учасника , після 10 чиста наступного за розрахунковим місяця.

Згідно п.4.2 Договору всі розрахунки за цим договором виконуються на підставі платіжних вимог та двостороннього акту про постачання теплової енергії, що виписує учасник замовнику.

Двосторонній Акт про постачання теплової енергії замовник підписує і один екземпляр повертає учаснику в 5-тиденний термін. В разі неповернення акту в зазначений термін та відсутності мотивованої (письмової) відмови, кількість отриманої теплової енергії вважається беззаперечною та прийнятою до сплати.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

В ході судового розгляду справи відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені, яке обґрунтоване тим, що підприємство відповідача не є прибутковим, а є бюджетною установою та фінансується з Державної казначейської служби. Грошові кошти на оплату пені державним бюджетом не передбачені.

Суд з цього приводу зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання.

Згідно до ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи, що підприємство відповідача не є прибутковою організацією та позивач не заперечує проти зменшення пені, суд вважає можливим зменшити розмір пені на 50 % та стягнути з відповідача 50% пені в розмірі 2 778,47 грн.

В частині стягнення пені в розмірі 2 778,47 грн. слід відмовити.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з стягненням з відповідача на користь позивача 85 434,14 грн. - основного боргу та 2 778,47 грн. - пені.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з врахуванням п. 4.3 Пленуму ВСГУ № 7 від 21.02.2013р., відповідно до якого у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 546, 548, 610, 611, 627, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193, 199, 231 Господарського кодексу України ст.ст. 1, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального закладу "Дніпродзержинський госпіталь для інвалідів великої вітчизняної війни" Дніпропетровської обласної ради (51918, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Харитонова, 12, код ЄДРПОУ 01985831) на користь Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (51914, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Петровського, 168, код ЄДРПОУ 03342573) основний борг у сумі 85 434,14 грн. (вісімдесят п'ять тисяч чотириста тридцять чотири грн. 14 коп.), пеню у сумі 2 778,47 грн. (дві тисячі сімсот сімдесят вісім грн. 47 коп.), витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.), про що видати наказ.

В частині стягнення пені в розмірі 2 778,47 грн. - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 17.10.2014р.

Суддя Н.Г. Назаренко