Рішення

від 14.10.2014 по справі 910/10341/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10341/14 14.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теліані Трейдінг»

до 1. Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві

2. Управління Державної казначейської служби України у Солом'янському районі міста Києва

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

Приватне підприємство «Доля»

про відшкодування збитків

Суддя Ломака В.С.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Теліані Трейдінг» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач) про стягнення 25 571, 00 грн. збитків. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 827, 00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що внаслідок зволікання відповідача щодо виконання наказу господарського суду міста Києва від 16.01.2014 р. № 52/446 про стягнення на користь позивача з ПП «Доля» 25 571, 00 грн., позивачу було завдано збитків на суму нестягнутих з боржника коштів. Зокрема, позивач посилається на те, що виконавче провадження було відкрито державним виконавцем 05.10.2012 р., проте як арешт на майно боржника накладено лише 14.08.2013 р. 31.12.2013 р. в силу відсутності у боржника майна державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду з метою захисту власних прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.05.2014 р. порушено провадження у справі № 910/10341/14, в порядку ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне підприємство «Доля», призначено справу до розгляду на 17.06.2014 р. При цьому, в порядку підготовки справи до розгляду зобов'язано сторони надати суду копії всіх матеріалів виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва від 16.01.2014 р. № 52/446.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.06.2014 р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників учасників судового процесу, було відкладено на 15.07.2014 р.

15.07.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли клопотання про розгляд справи без його участі, додаткові документи у справі та заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої він просить стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 25 571, 00 грн. збитків та стягнути з Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві 1 827, 00 грн. судового збору. Заява обґрунтована тим, що обов'язок обслуговування бюджетних коштів та списання цих коштів, в тому числі на відшкодування шкоди, завданої фізичним та/або юридичним особам незаконними діями та рішеннями органів державної влади, покладено на Державну казначейську службу України.

Також, разом з вказаною заявою позивачем заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача Державну казначейську службу України.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 15.07.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. на лікарняному, справу № 910/10341/14 було передано для розгляду судді Васильченко Т.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.07.2014 р. суддею Васильченко Т.В. було прийнято до свого провадження справу № 910/10341/14 та призначено її до розгляду на 06.08.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 22.07.2014 р., у зв'язку з виходом судді Ломаки В.С. з лікарняного, справу № 910/10341/14 було передано для розгляду судді Ломаці В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.07.2014 р. суддею Ломакою В.С. було прийнято до свого провадження справу № 910/10341/14 та призначено її до розгляду на 06.08.2014 р.

05.08.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення, в яких він повторно звертає увагу на те, що відповідач більше року не здійснював виконавчих дій по відритому виконавчому провадженню.

06.08.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі та заперечення проти позову, в якому він відзначає, що позивачем не надано жодних доказів того, що судове рішення могло бути фактично виконаним, зокрема, доказів наявності у боржника майна, достатнього для виконання рішення суду.

У судовому засіданні 06.08.2014 р. судом було прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог, у зв'язку з чим вони розглядаються в її редакції.

При цьому, відмовлено в клопотанні позивача про розгляд справи без його участі та визнано явку представника позивача обов'язковою.

Розгляд клопотання позивача про залучення третьої особи у справі вирішено відкласти до встановлення фактичних обставин справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.08.2014 р. розгляд справи відкладено на 10.09.2014 р.

У судовому засіданні 10.09.2014 р. судом було відмовлено позивачеві в задоволенні клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача Державну казначейську службу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2014 р. в порядку ст. 24 ГПК України було залучено до участі у справі в якості відповідача-2 - Управління Державної казначейської служби України у Солом'янському районі міста Києва, розгляд справи відкладено на 14.10.2014 р.

14.10.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що він не може надати свої заперечення проти позову, оскільки не отримував копії позовної заяви у справі.

Представники учасників судового процесу в судове засідання 14.10.2014 р. не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0103031762492 (вручено позивачу 18.09.2014 р.), № 0103031762468 (вручено відповідачу-2 17.09.2014 р.), № 0103031762484 (вручено відповідачу-1 19.09.2014 р.), а також поверненням поштового відправлення №0103031762476 з довідкою поштового відділення щодо невручення третій особі.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо , то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників учасників судового процесу не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, судом було відхилено клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи в силу його необґрунтованості, оскільки з урахуванням дати отримання ухвали господарського суду міста Києва від 10.09.2014 р. - 17.09.2014 р., відповідач-2 був не позбавлений можливості та мав ознайомитись з матеріалами справи, зокрема, з урахуванням того, що судом було зобов'язано його надати суду письмовий відзив на позовну заяву. Не вчинення дій, спрямованих на ознайомлення з матеріалами справи протягом майже одного місяця, в тому числі й у випадку не отримання копії позовної заяви, може свідчити про зловживання процесуальними правами та намагання затягнути розгляд справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 14.10.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до ПП «Доля» про розірвання договору та стягнення збитків у розмірі 25000,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.12.2011 р. у справі № 52/446 (доступ в ЄДРСР - http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/20520186 ) позовні вимоги було задоволено, вирішено розірвати договір про надання послуг № 136/ПР від 09.08.2010 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Теліані Трейдінг» (04655, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 18/14, код 34613940) та Приватним підприємством «Доля»(03067, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, буд. 2, код 32156433) та стягнути з Приватного підприємства «Доля» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теліані Трейдінг» 25 000, 00 грн. збитків, 335, 00 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання вказаного рішення господарського суду міста Києва було видано наказ № 52/446 від 16.01.2012 р.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.10.2012 р. позивач звернувся до ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві з заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2011 р. у справі № 52/446.

05.10.2012 р. державним виконавцем Темнодух А.В. ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 34570749 з виконання наказу господарського суду міста Києва від 16.01.2012 р. № 52/446 про стягнення з ПП «Доля» 25 571, 00 грн., встановлено строк для добровільного виконання боржником рішення суду до 11.10.2012 р.

14.08.2013 р. головним державним виконавцем Штойкою Л.Р. було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до відповіді УДАІ м. Києва державним виконавцем було встановлено, що станом на 06.11.2013 р. за даними АІС «Автомобіль» за боржником транспортних засобів не зареєстровано.

16.10.2013 р. головним державним виконавцем Штойкою Л.Р. отримано Відповідь № 767563 від 05.03.2013 р. на запит до ДПС України про номери рахунків, відкритих у банківських та інших фінансових установах щодо боржника, відповідно до якої зазначалось про наявність відритих рахунків: № 260013012437 в ПАТ «Старокиївський банк», МФО 321477, № 2600053258 в АТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 380805, № 260020131346 в Філії КРУ ТОВ «Укрпромбанк», МФО 380076, № 26004060294714 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 320649, № 26056060263414 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 320649, № 26008307327 в АТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 380805.

18.10.2013 р. головним державним виконавцем Штойкою Л.Р. було винесено постанову про арешт коштів боржника, що знаходяться на рахунках у вказаних банківських установах, в межах суми 28244,90 грн.

23.10.2013 р. державним виконавцем отримано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 31575500, відповідно до якої у Реєстрі відомості за запитом щодо ПП «Доля» відсутні.

17.12.2013 р. головним державним виконавцем Штойкою Л.Р. було складено Акт державного виконавця про те, що при виході за адресою: місто Київ, бульвар Івана Лепсе, будинок 2, з'ясовано, що боржник та майно, на яке можливо звернути стягнення, - відсутні.

Відповідно до Листа ПАТ «Старокиївський банк» від 30.12.2013 р. в банку відсутній клієнт з вказаною в постанові назвою та колом ЄДРПОУ, з огляду на що воно не може накласти арешт на кошти ПП «Доля».

Відповідно до Листа АТ «Райффайзен банк Аваль» від 30.12.2013 р. ним було накладено арешт на кошти в межах суми 28 244, 92 грн. на поточний рахунок № 2600053258 ПП «Доля», однак залишок коштів на ньому відсутній для виконання постанови.

31.12.2013 р. головним державним виконавцем Штойкою Л.Р. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Також, в матеріалах виконавчого провадження ВП № 34570749 наявний Лист ПАТ КБ «Приватбанк» від 08.01.2014 р. про те, що відкритих поточних рахунків клієнта для накладення арешту немає.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач, вказує на те, що в силу тривалої бездіяльності відповідача щодо нездійснення передбачених Законом України «Про виконавче провадження» дій з примусового виконання рішення суду у справі № 52/446, позивачу було завдано збитків на суму присуджених вказаним вище судовим рішенням грошових коштів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 р. «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» господарські суди на загальних підставах вирішують спори пов'язані з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об'єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб'єктним складом підпадають під дію статті 1 ГПК.

В даному випадку позивачем передано на вирішення господарського суду вимоги про стягнення збитків, завданих бездіяльністю органу державної виконавчої служби, й при цьому вимог щодо вирішення публічно-правового спору не ставляться, у зв'язку з чим суд вважає за можливе вирішити даний спір по суті.

Так, розглядаючи вимоги про відшкодування збитків, необхідно виходити з наступного.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною.

Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли, у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

У свою чергу, рішенням суду має вирішуватись питання про захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин, тобто ним мають усуватись перешкоди, які виникли на шляху здійснення особою, яка звернулася з позовом, свого права.

Відшкодування збитків, як окремий спосіб захисту, визначений п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України та категорія яких розкривається в приписах ст. 22 ЦК України, передбачає як спеціальний предмет доказування, так і може стосуватись лише випадків завдання матеріальної шкоди або спричинення упущеної вигоди.

Так, статтею 22 ЦК України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

При цьому, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності.

Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у триденний строк з дня надходження до нього виконавчого документа, якщо останній відповідає вимогам законодавства та не закінчився строк його пред'явлення, зобов'язаний відкрити виконавче провадження та прийняти постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат пов'язаних з проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.

Оцінюючи вказані вище доводи позивача, на які він посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог щодо зволікання відповідача з вчиненням виконавчих дій, суд звертає увагу на те, що в даному випадку позивачем належними та допустимими доказами не доведено спричинення відповідачем збитків позивачу у заявленому до відшкодування розмірі, зокрема, не доведено усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: причинного зв'язку між протиправною поведінкою державного виконавця щодо зволікання з вчиненням виконавчих дій та збитками у формі нестягнутих коштів за судовим рішенням, яке було передано на виконання відповідачу.

Так, безумовний причинний зв'язок між діянням і наслідками характеризується тим, що діяння: має передувати наслідкам; має бути умовою, без якої не було б наслідку (принцип сondicio sine qua non) ; за своїми властивостями має спричиняти саме такі наслідки, тобто наслідки мають бути закономірним результатом вчиненого діяння.

В даному випадку позивачем не доведено, що у боржника існувало майно, за рахунок якого після відкриття виконавчого провадження могло бути виконано рішення суду у справі № 52/446 та що в результаті тривалої бездіяльності державного виконавця щодо арешту такого майна та звернення стягнення на нього, воно вибуло з володіння боржника, в силу чого відповідне рішення залишилось не виконаним.

Відповідно за вказаних обставин не може йти мови про те, що в разі вчинення виконавчих дій у коротші строки спірне судове рішення у справі № 52/446 було б виконаним, а отже, безумовний причинний зв'язок між діянням і наслідками в даному випадку відсутній.

Крім того, позивачем не доведено, що в силу спірної бездіяльності відповідача позивач взагалі втратив можливість стягнути з боржника за рішенням суду у справі № 52/446 грошові кошти в сумі 25 571, 00 грн.

Так, як вбачаться з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, Приватне підприємство «Доля» (03067, місто Київ, бульвар Івана Лепсе, будинок 2; код ЄДРПОУ 32156433) на даний час не перебуває в процесі припинення, а відповідно до Постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 31.12.2013 р. ВП № 34570749 спірний наказ № 52/446 від 16.01.2012 р. може бути повторно пред'явлений до виконання.

Статтею 86 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що збитки заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню, в порядку передбаченому законом.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

На переконання суду, за встановлених під час розгляду даного спору обставин, бездіяльність органу виконавчої служби під час виконання рішення суду у справі № 52/446 не є тим спричиненням шкоди у розумінні статті 86 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», а тому, стягувати кошти з державних органів чи держави, які за рішенням суду у справі № 52/446 необхідно було стягнути з ПП «Доля», у даному випадку безпідставно, оскільки нестягнута з боржника сума боргу не може ототожнюватись із завданою шкодою, зокрема, з урахуванням відсутності безумовного причинного зв'язку між діянням (бездіяльністю) державного виконавця і наслідками.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що заявлені позивачем позовні вимоги до відповідача є необґрунтованими та безпідставними, вони не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.10.2014 р.

Суддя В.С. Ломака