Рішення

від 13.10.2014 по справі 910/17797/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17797/14 13.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дом Дімітра»

про стягнення 357 858,87 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Форофонтова-Гуз Г.Д.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дом Дімітра» (далі -відповідач) про стягнення 349 031,86 грн. - основного боргу, 4 903,90 грн. - пені та 3 923,11 грн. - 20 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, щодо оплати поставленого товару згідно договору поставки № 348-14 від 27.06.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15.09.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався в порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідача судове засідання не з'явились, причин неявки суду не повідомили.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направив, заявлені позовні вимоги не заперечив.

Так, частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, станом на 26.08.2014 р. вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 03110, м. Київ, вул. Пироговського, буд. 4, літ. «А».

Ухвали Господарського суду міста Києва від 26.08.2014 р. та від 15.09.2014 р. судом направлено на зазначену у витязі адресу відповідача, при цьому, до суду повернувся конверт з ухвалою від 26.08.2014 р. з відміткою «не розшукано», конверт або повідомлення щодо ухвали від 15.09.2014 р. до суду не повернулись.

Так, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 13.10.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.06.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дом Дімітра» укладено договір поставки № 348-14, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується передати у власність відповідача алкогольні напої (далі-товар), а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами даного договору.

Відповідно до п. 3.3. договору, позивач поставляє товар відповідачу на підставі його замовлення. Відповідач має право здійснити замовлення в усній формі або за допомогою факсимільного, електронного чи поштового зв'язку.

Згідно з п. 4.1 договору, найменування, кількість, асортимент товару визначається відповідачем у замовленні та зазначається позивачем у видатковій накладній на товар.

Пунктами 5.2 та 5.3 договору визначено, що ціна на товар зазначається позивачем у видатковій накладній на товар. Загальна сума договору дорівнює загальній вартості товару, який позивач поставив відповідачу впродовж всього строку дії даного договору згідно видаткових накладних на товар.

Розрахунки за товар здійснюються відповідачем протягом 14 календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача або в іншому узгодженими сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України або за домовленістю сторін - шляхом попередньої оплати (п. 6.1. договору).

Відповідно до п. 7.1 договору, у випадку порушення відповідачем строків оплати вартості одержаного від позивача товару, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день порушення строків оплати; у випадку порушення відповідачем строків оплати вартості одержаного від позивача товару більше ніж на 30 календарних днів, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі сім відсотків від суми боргу.

Згідно з п. 9.2. договору, у випадку порушення відповідачем строків оплати отриманого від позивача товару, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу 20 % річних від суми боргу за користування чужими коштами.

Даний договір чинний (строк дії): протягом 2 років з дати укладення. У випадку, якщо жодна зі сторін не заявила про свої наміри розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, даний договір вважається автоматично пролонгованим на той же термін на тих же умовах (п. 9.7. договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві товар загальною вартістю 442 054, 32 грн., що підтверджується видатковими накладними №112745/109993 від 09.07.2014 р., №112741/111491 від 12.07.2014 р., №114137/111504 від 12.07.2014 р., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).

Проте, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, в сумі 93 022, 46 грн., в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 349 031, 86 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості у розмірі 349 031, 86 грн. Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача 4 903,90 грн. - пені та 3 923,11 грн. - 20 % річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки № 348-14 від 27.06.2014 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Так, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставив товар відповідачеві загальною вартістю 442 054, 32 грн., який прийнятий останнім без зауважень по накладним на реалізацію товарів.

Однак відповідач оплати поставленого товару в повному обсязі не провів, доказів зворотного суду не надав.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи строки оплати, встановлені п. 6.1. договору, обов'язок відповідача оплатити поставлений позивачем товар у розмірі 349 031, 86 грн. настав з моменту підписання видаткових накладних на товар та повинен бути виконаний протягом 14 календарних днів з дня отримання товару.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 348-14 від 27.06.2014 р. та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 349 031, 86 грн. - основної заборгованості.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача 4 903,90 грн. - пені та 3 923,11 грн. - 20 % річних.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господасрького кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господасрького кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, який відповідає вимогам законодавства, а тому визнає обґрунтованою заявлену суму пені за період з 24.07.2014 р. по 15.08.2014 р. у розмірі 4 903,90 грн., яка підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 923,11 грн. - 20 % річних, суд відзначає наступне.

Так, згідно з п. 9.2. договору у випадку порушення відповідачем строків оплати отриманого від позивача товару, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу 20 % річних від суми боргу за користування чужими коштами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку 20 % річних, останній відповідає вимогам чинного законодавства, розрахунки проводилися на вірну суму заборгованості за період з 24.07.2014 р. по 15.08.2014 р., а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дом Дімітра» (03110, м. Київ, вул. Пироговського, буд. 4, літ. «А», ідентифікаційний код - 39086808), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (84601, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Озерянівська, буд. 2, ідентифікаційний код - 35871504) 349 031 (триста сорок дев'ять тисяч тридцять одна) грн. 86 коп. - основного боргу, 4 903 (чотири тисячі дев'ятсот три) грн. 90 коп. - пені, 3 923 (три тисячі дев'ятсот двадцять три) грн. 11 коп. - 20 % річних та 7 157 (сім тисяч сто п'ятдесят сім) грн. 18 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 16.10.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.