Рішення

від 13.10.2014 по справі 922/3399/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2014 р.Справа № 922/3399/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєві О.В.

розглянувши справу

за позовом Прокурора Московського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРУМ", м. Полтава про стягнення 652122,12 грн. за участю представників сторін:

прокурора - Панова М.С., посвідчення № 027079 від 01.07.2014 року

позивача - Ворожбянов А.М., дов. № 08-11/6034/2-13 від 31.12.2013 року

відповідача - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна вимога про стягнення з відповідача 652122,12 грн. одержаного без достатньої правової підстави доходу за період з 01 грудня 2010 року по 31 жовтня 2013 року за рахунок позивача, внаслідок не сплати орендної плати за землю за час використання земельної ділянки по пр. Московському, 159 м. Харкова без правовстановлюючих документів на землю.

Враховуючи, що заяв та клопотань представниками сторін не заявлено, суд починає розгляд справи по суті.

Прокурор у судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з*явився, відзив на позовну заяву та документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі суду не надав.

Разом з цим, 22 серпня 2014 року до суду повернулася копія судової ухвали про порушення провадження у справі № 922/3399/14 з поштовою відміткою "відсутній адресат".

Судом на вказану у позовній заяві адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРУМ": 36014, м. Полтава, вул. Жовтнева, 67 надсилались процесуальні документи, а позивачем - позовна заява.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЕРУМ" належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Згідно частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, з огляду на зауваження суду про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у разі нез'явлення в засідання суду, які містяться в ухвалах суду від 14 серпня 2014 року, 03 вересня 2014 року та 09 жовтня 2014 року, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статтею 4-3 та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора та повноважного представника позивача, судом встановлено наступне.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до статті 123 Конституції України організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Згідно статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, у якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, до таких віднесено позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини 3 цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № З-рп/99 по справі про організацію тлумачення положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Під представництвом прокуратурою України інтересів держави в господарському суді за змістом пункту 2 статті 121 Конституції України та статтей 2 і 29 Господарського процесуального кодексу України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями.

Згідно частини 2 статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", однією з форм місцевого самоврядування є представництво спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Згідно з п. п. 1 пункту "б" частини 1 статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель.

Стаття 80 Земельного кодексу України відносить до суб'єктів права власності на землі комунальної власності територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Таким чином, органи місцевого самоврядування в особі сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів поєднують в собі охоронні (контрольні) функції та функції суб'єкта права власності з усіма притаманними йому правомочностями щодо володіння, користування та розпорядження об'єктом права власності.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Згідно статті 12 Земельного Кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до частини 2 статті 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об*єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Згідно пункту 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад відносяться регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 142 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління, якої здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень.

Згідно статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатом аукціону.

Відповідно до статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до Реєстраційних посвідчень від 20 вересня 2001 року на об*єкти нерухомого майна нежитлові будівлі: літ. "Д-1" загальною площею 264,7 кв.м., літ. "Б-1" площею 174,2 кв.м., літ. "В-1" площею 209,4 кв.м., літ. "Г-1" площею 388,0 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, пр. Московський, 159 зареєстровані на праві власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЕРУМ" (відповідачем).

Рішенням Харківської міської ради (позивача) від 03 березня 2004 року № 156 затверджені акти державних приймальних та державних технічних комісій про прийняття в експлуатацію об*єктів: прибудови тамбуру та коридору до існуючої споруди літ. "Б-1" по пр. Московському, 159 у м. Харкові, відповідачем загальною площею прибудов 27,1 кв.м. Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЕРУМ" в місячний строк зобов*язано оформити в установленому порядку право користування земельною ділянкою на період експлуатації об*єкту.

Згідно інформації наданої Управлінням містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану виконавчого комітету Харківської міської ради від 22 листопада 2013 року № 4045/0/27-13 рішення про надання земельної ділянки для будівництва або реконструкції об*єкту по пр. Московському, 159 не приймалось.

Відповідно до листа № 3878/08 від 31 жовтня 2013 року в Управлінні Держземагентства у м. Харкові на земельну ділянку по пр. Московському, 159 у м. Харкові станом на 29 грудня 2012 року правовстановлюючі документи на право власності або користування земельною ділянкою не обліковується.

Згідно з інформацією ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 12 листопада 2013 року № 1332/9/20-34-15-03-30 Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЕРУМ" стоїть на обліку в ДПІ як платник земельного податку на підставі свідоцтва про право власності від 06 березня 1996 року та договору купівлі-продажу від 10 серпня 1999 року та витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 08 серпня 2007 року. За період з 01 жовтня 2010 року по 01 листопада 2013 року відповідач сплачував за вказану земельну ділянку земельний податок.

18 листопада 2013 року відділом контролю за використанням земель Департаменту самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради проведено перевірку додерження вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки за адресою: пр. Московський, 159 у м. Харкові. Здійснено обстеження та визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки. Відповідно до складеного акту Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЕРУМ" є власником нежитлових будівель за адресою: м. Харків, пр. Московський, 159.

Матеріали справи свідчать про те, що на теперішній час відповідачем право користування земельною ділянкою по пр. Московський, 159 у м. Харкові у відповідності до положень діючого земельного законодавства не оформлено, у зв*язку з чим земельна ділянка використовується без правовстановлюючих документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою, що є порушенням статтей 125, 126 Земельного кодексу України. Обстеженням на місцевості встановлено, що площа земельної ділянки відповідно до визначених її меж складає 0,4402 га., земельна ділянка огороджена, доступ до дворової частини здійснюється через металеві ворота.

Актом № 7 від 28 листопада 2013 року про визначення збитків, затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 818 від 11 грудня 2013 року встановлено, що розмір збитків, заподіяних відповідачем територіальній громаді м. Харкова в результаті неодержаного доходу за час тимчасового невикористання земельної ділянки по пр. Московський, 159 у м. Харкові складає 652122,12 грн.

Рішенням Харківської міської ради № 335/07 від 25 грудня 2007 року із змінами та доповненнями, внесеними рішенням Харківської міської ради від 06 квітня 2011 року № 239/11 про затвердження "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01 січня 2007" встановлено, що базова вартість одного квадратного метра земель м. Харкова складає 253,30 грн., яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01 січня 2007 року та підлягає в подальшому індексації.

Матеріали справи свідчать про те, що представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРУМ" запрошувався на засідання Комісії по визначенню збитків, яке відбулося 28 листопада 2013 року, відповідно до листа від 07 листопада 2013 року № 977/0/226-13 Департаменту самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради, який був направлений відповідачу рекомендованим листом.

Також, відповідно до листа-повідомлення № 1517/0/226-13 від 16 грудня 2013 року Департаменту самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРУМ" направлені копії акту № 7 від 28 листопада 2013 року про визначення збитків, рішення виконавчого комітету Хрківської міської ради № 818 від 11 грудня 2013 року та запропоновано у разі визнання вимог добровільно відшкодувати збитки. Вказаний лист був направлений на адресу відповідача рекомендованим листом.

З огляду на викладене, прокурор просить суд стягнути з відповідача 652122,12 грн. одержаного без достатньої правової підстави доходу за період з 01 грудня 2010 року по 31 жовтня 2013 року за рахунок позивача, внаслідок не сплати орендної плати за землю за час використання земельної ділянки по пр. Московському, 159 м. Харкова без правовстановлюючих документів на землю.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та бов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 та 4 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та -обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Авнтономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Положеннями статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Згідно статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до статтей 179, 181 та 190 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Згідно статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Згідно статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Положеннями статтей 14, 15 та 16 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Однією із істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Згідно статтей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Статтею 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Положеннями статті 49 Господарського кодексу України визначено, що підприємці зобов'язані не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави.

Вказане свідчить про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЕРУМ" є власником нежитлових будівель, розташованих по пр. Московському, 159 у місті Харкові. Ставши власником зазначеного нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці площею 0,4402 га. фактично набуло, у зв'язку з цим, інше майно - земельну ділянку, без якої саме існування придбаного по договорам купівлі-продажу нерухомого майна та його використання є неможливим.

Таким чином, використовуючи нежитлові будівлі по пр. Московському, 159, м. Харкова Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЕРУМ" стало використовувати земельну ділянку, на якій вони розташовані, а тому згідно статті 206 Земельного кодексу України повинно сплачувати плату за землю відповідно до закону.

Виходячи з положень статті 83 Земельного кодексу України, зазначена земельна ділянка площею 0,4402 га. по пр. Московському, 159 у м. Харкові, яку став використовувати відповідач, відноситься до земель комунальної власності, так як не є земельною ділянкою приватної або державної власності, про що свідчить лист Управління Держземагентства у м. Харкові від 31 жовтня 2013 року №3878/08 про відсутність реєстрації прав на земельну ділянку.

Враховуючи вимоги статтей 125 та 126 Земельного кодексу України, використання вказаної земельної ділянки Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЕРУМ" здійснюється без документів, що посвідчують право на земельну ділянку (листи управління Держземагентства у місті Харкові та Департаменту земельних відносин), набуття земельної ділянки шляхом її використання для розміщення на ній нерухомого майна здійснено Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЕРУМ" за рахунок земель комунальної власності, розпорядником яких є Харківська міська рада, без достатньої правової підстави (відсутність правовстановлюючих документів на землю, відповідного правочину, тощо), що не відповідає положенням статтей 1212 та 1214 Цивільного кодексу.

Сплата земельного податку Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЕРУМ" не відповідає положенням пункту 14.1.72 пункту 1 статті 14 Податкового кодексу України та статті 92 Земельного кодексу України, так як останнє не є власником земельної ділянки та не відноситься до осіб, які можуть отримувати земельну ділянку в постійне користування, а відповідно бути постійним землекористувачем.

Плата за вказану земельну ділянку відповідачем, повинна сплачуватися з урахуванням положень пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, а також статтей 14, 15 та 16 Закону України "Про оренду землі" у вигляді орендної плати за землю, яка значно перевищує земельний податок.

Згідно статтей 1212 та 1214 Цивільного кодексу України Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЕРУМ", як особа, яка набула земельну ділянку внаслідок придбання розташованого на ній нерухомого майна, що є набуттям майна (земельної ділянки) достатньої правової підстави, повинна відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Відповідно до підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, триманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з підпунктом 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.10.14 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що до складу витрат підприємства включаються також суми нарахованих податків та зборів, установлених Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України плату за землю віднесено до загальнодержавного податку.

Внаслідок несплати орендної плати за набуту без достатньої правової підстави земельну ділянку, відповідач за вказаний період, збільшив розмір свого прибутку, а відповідно, і дохід, який воно отримало від своєї господарської діяльності, на суму розміру орендної плати, яку він повинен був сплатити власнику земельної ділянки - Харківській міській раді згідно з положеннями пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, а також статтей 14, 15 та 16 Закону України "Про оренду землі".

Через несплату Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЕРУМ" орендної плати за набуту без достатньої правової підстави земельну ділянку дохід позивача, який він отримує від здійснення повноважень, встановлених законом щодо розпорядження землями міста, не збільшився, хоча він повинен збільшитися відповідно до статті 206 Земельного кодексу України.

Згідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги прокурора та позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 12, 80, 83, 92, 116, 122, 124, 125, 126 Земельного кодексу України, статтями 11, 16, 22, 179, 181, 190, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 44, 49, 66, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРУМ" (36014, м. Полтава, вул. Жовтнева, 67, код ЄДРПОУ 23756315) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) 652122,12 грн. одержаного без достатньої правової підстави доходу за період з 01 грудня 2010 року по 31 жовтня 2013 року за рахунок позивача, внаслідок не сплати орендної плати за землю за час використання земельної ділянки по пр. Московському, 159 м. Харкова без правовстановлюючих документів на землю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРУМ" (36014, м. Полтава, вул. Жовтнева, 67, код ЄДРПОУ 23756315) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувач - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 13042,44 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.10.2014 р.

Суддя П.В. Хотенець