Рішення

від 07.08.2014 по справі 622/1529/13-ц

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄДРПОУ 02893870, вул.Комсомольська, 13, смт Золочів, Харківська область, 62203, inbox@zl.hr.court.gov.ua, тел./факс (05764) 5-02-73

2/622/133/2014

Справа № 622/1529/13-ц р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2014 року Золочівський районний суд Харківської області у складі:

Головуючого - судді Шабас О.С.,

при секретарі Цилюрик Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Золочів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Бізнес Групп» про захист прав споживача та про визнання договору № 00286 від 19 липня 2013 року недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, -

ВСТАНОВИВ:

11 листопада 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Золочівського районного суду Харківської області з вказаним позовом, в якому просить визнати договір №00286 від 19 липня 2013 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Бізнес Групп» та ОСОБА_1 про надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах недійсним з моменту укладення, застосувати наслідки недійсності правочину, а саме стягнути з ТОВ «Альфа-Бізнес Групп» на його користь грошові кошти в сумі 9 939,94 грн., стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі 10 000 грн. та судові витрати у сумі 364,10 грн., усього 20304,04 гривень.

В обґрунтування позовних ОСОБА_1 вимог вказав, що вказаний правочин здійснений з використанням нечесної підприємницької діяльності, оскільки ввів в оману споживача шляхом залучення його коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми. У подальшому ОСОБА_1 уточнив свої підстави для позову та зазначив, що відповідач порушив п.п. 1.2., 5.1., 5.8., 6.6., 6.7., 6.17., 6.24-6.27 розпорядження Нацкомфінпослуг від 9 жовтня 2012 року № 1676 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах", яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 жовтня 2012 р. за N 1805/22117, пункт 3.5 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 5 грудня 2003 року N 152, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2003 р. за N 1252/8573 «Про затвердження Положення про внесення інформації щодо фінансових компаній до Державного реєстру фінансових установ та встановлення вимог до облікової та реєструючої системи фінансових компаній», пункт 11 розпорядження Держфінпослуг від 28.08.2003 N 41 «Про затвердження Положення про Державний реєстр фінансових установ», яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 вересня 2003 р. за N 797/8118, ст.207 ГК України, а також позивачем допущено недодержання вимог ст.6 Закону України Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" щодо істотних умов договору.

Позивач ОСОБА_1 07.08.2014р. у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, у якій зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить справу розглянути за його відсутності, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Бізнес Групп» у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, за місцем реєстрації юридичної особи. Причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав. Судом було прийнято рішення про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, проти чого позивач не заперечував.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

19 липня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Бізнес Групп», місцезнаходження 86157, Донецька область, м. Макіївка, вул. Леніна, 63, кв. 21, код ЄДРПОУ 38176633, що діє не підставі ліцензії Нацкомфінпослуг АЕ 198423 від 07.03.2013 р., строк дії до 07.03.2018 р. в особі Коновал В.О. (надаі Адміністратор), та ОСОБА_1 (надалі Учасник) уклали договір (надалі Договір) № 00286. Відповідно до умов Договору Адміністратор, за згодою Учасника, зобов'язується вчинити від імені та за рахунок Учасника певні юридичні, інформаційні, консультаційні та роз'яснювальні послуги за обумовлену плату, спрямовані на придбання Товару, зазначеного у Додатку №1 до даного Договору, на умовах діяльності програми «ГолдРесурсCredit», (надалі за текстом Програма), що міститься у Додатку №2, який є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно Додатку №1 до Договору сторони погодили розмір платежів на виконання умов Договору, визначили що собою являє Товар. Так відповідно за Договором ОСОБА_1 мав сплатити 200 гривень одноразового комісійного внеску, 6800 гривень гарантійного платежу, адміністративні витрати 1452,50 гривень, чистий внесок 1458,33 гривні, загальний платіж 2910,83 гривні, Консультаційний платіж 6800 гривень. Визначено, що ОСОБА_1 має зробити 120 платежів за схемою №2, у групі кількістю учасників 180 осіб. Товаром за Договором визнано «Будівельні матеріали на ремонт».

З наданих суду квитанцій вбачається, що ОСОБА_1 на виконання умов Договору внесено платежі на користь ТОВ «Альфа-Бізнес Групп» 200 гривень одноразового комісійного внеску, 6800 гривень консультаційного платежу, 2910,83 гривень загального платежу.

Відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг" під поняттям "фінансова послуга" розуміється операція з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Законом України від 2 червня 2011 року № 3462-ІV "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг" (введено в дію з 9 січня 2012 року) внесено зміни до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг" та доповнено п. 111, відповідно до якого до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Поняття "пірамідальна схема" у розумінні цієї норми має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.

Таким чином, для кваліфікації "пірамідальної схеми" необхідна наявність усіх зазначених ознак.

З огляду на вищенаведене, та враховуючі, що відповідач є фінансовою установою та має відповідну ліцензію на здійснення діяльності виключно за юридичною адресою, суд відхиляє посилання позивача на застосування відповідачем пірамідальної схеми.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3,5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

Ч.1 ст. 203 стверджує, що «Зміст правочину не може суперечити вимогам ЦК, інших актів цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам».

Під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених у ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в ст. 4 ЦК.

Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися правила, що містяться в імперативних нормах, тобто тих, які не можуть бути змінені учасниками цивільних відносин.

Але зміст оскаржуємого договору суперечить наступним правилам, що містяться в імперативній нормі - розпорядження Нацкомфін послуг від 9 жовтня 2012 року № 1676 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах") (далі - Ліцензійні умови), яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 жовтня 2012 р. за N 1805/22117, пунктом 5.1. яких передбачене, що «Ліцензіат протягом строку дії ліцензії зобов'язаний дотримуватися вимог Законів України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" , "Про захист прав споживачів", інших нормативно-правових актів у сфері регулювання ринків фінансових послуг, у тому числі цих Ліцензійних умов, та внутрішніх правил.

Пунктом 1.2. цих Ліцензійних умов передбачено, що товар це окрема рухома річ, сукупність рухомих речей (крім грошових коштів, валютних цінностей, цінних паперів, майнових прав та обов'язків), яка(і) має(ють) чітко визначені технічні (споживчі) характеристики (показники). Але пункти 1.1.2, 1.1.4, 1.3, 2.2.4 договору про надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах №00286 від 19 липня 2013 року, пункти 1.1, 9.5, 10.2 додатку №2 до цього договору містять саме слова «грошова сума».

Відповідач зобов'язався надати позивачеві саме грошові кошти, а не товар.

Пунктом 1.2. цих Ліцензійних умов передбачене: «наведені нижче терміни вживаються в таких значеннях: «товар - окрема рухома річ, сукупність рухомих речей (крім грошових коштів, валютних цінностей, цінних паперів, майнових прав та обов'язків), яка(і) має(ють) чітко визначені технічні (споживчі) характеристики (показники)», але пунктом 5 додатку №1 до договору про надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах №00286 від 19 липня 2013 року передбачена назва товару - будівельні матеріали на ремонт, що ніяк не відповідає нормам ліцензійних умов і не має чітко визначених технічних характеристик.

Пунктом 2.1.1 договору про надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах №00286 від 19 липня 2013 року, пунктом 5 додатку №1 до договору про надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах №00286 від 19 липня 2013 року та підпунктом б) пункту 2.2 додатку №2 до договору про надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах №00286 від 19 липня 2013 року передбачено, що учасник в день підписання цього договору сплачує консультаційний платіж у сумі 6800,00 грн. і одноразовий комісійний внесок у сумі 200,00 грн, що суперечить пунктам 6.24-6.27 ліцензійних умов, якими передбачені тільки винагорода ліцензіату, періодичні платежі і неустойка і ліцензіату забороняється отримувати інші платежі, сплата яких можлива тільки після створення групи .

Пунктом 4.1 додатку №2 до договору про надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах №00286 від 19 липня 2013 року передбачено, що учасник має право щомісяця після підписання договору сплачувати свій загальний платіж, але це суперечить п.6.17. Ліцензійних умов, яким передбачене, що «Внесення учасниками групи періодичних платежів та сплата ними винагороди ліцензіату починається після отримання від ліцензіата письмового повідомлення про дату створення групи».

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

У свою чергу, дієздатність юридичної особи безпосередньо залежить від її правоздатності. Існує спеціальна правоздатність, що, відповідно, обумовлює й обсяг дієздатності юридичної особи щодо можливості вчиняти нею ті чи інші правочини. До того ж і рішенням суду може обмежуватися можливість юридичної особи вчиняти певні правочини, так само як і необхідність отримання нею відповідного дозволу (ліцензії).

Пунктом 1.2 Ліцензійних умов передбачено, що «відокремлений підрозділ заявника (ліцензіата) (далі - відокремлений підрозділ) - це філія (відділення) або представництво, що перебуває поза місцезнаходженням заявника (ліцензіата) та здійснює всі або частину його функцій щодо провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах»;

Пунктом 5.8. Ліцензійних умов передбачене, що «Ліцензіат має право здійснювати діяльність з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах через свої відокремлені підрозділи на підставі отриманої ним ліцензії за умови виконання таких вимог:

1)інформація про такі відокремлені підрозділи має бути включена до Реєстру».

Пунктом 3.5 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 5 грудня 2003 року N 152, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2003 р. за N 1252/8573 «Про затвердження Положення про внесення інформації щодо фінансових компаній до Державного реєстру фінансових установ та встановлення вимог до облікової та реєструючої системи фінансових компаній» передбачене, що «фінансова компанія має право надавати певні види фінансових послуг через її відокремлені підрозділи за умови внесення інформації про них до Реєстру».

Пунктом 11 розпорядження Держфінпослуг від 28.08.2003 N 41 «Про затвердження Положення про Державний реєстр фінансових установ», яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 вересня 2003 р. за N 797/8118 передбачено, що «Фінансова установа має право надавати фінансові послуги через свій відокремлений підрозділ за умови внесення інформації про такий відокремлений підрозділ до Реєстру».

Розділом V розпорядження Держфінпослуг від 28.08.2003 N 41 «Про затвердження Положення про Державний реєстр фінансових установ» «Унесення інформації про відокремлений підрозділ юридичної особи до Реєстру» передбачено: « 1. Протягом 15 днів після створення фінансовою установою нового відокремленого підрозділу, що надаватиме фінансові послуги, державне регулювання діяльності з надання яких належить до компетенції Нацкомфінпослуг, фінансова установа зобов'язана податидо Нацкомфінпослуг заяву про внесення до Державного реєстру фінансових установ інформації про відокремлені підрозділи юридичної особи (додаток 6) та реєстраційну картку з інформацією про відокремлений підрозділ юридичної особи (додаток 4). Внесення інформації про відокремлений підрозділ до Реєстру є обов'язковою умовою надання фінансовою установою фінансових послуг через такий відокремлений підрозділ».

Статтею 2 «Законодавство про захист прав споживачів» Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII передбачено: «1. Законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів».

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути за вимогою однієї із сторін визнано судом недійсним.

З данних державного реєстру фінансових установ, розміщенного на офіційному сайті Нацкомфінпослуг України (217.76.195.214) станом на 07.08.2014 року ТОВ «Альфа-бізнес групп» внесено до нього, але за данними реєстраційной картки ТОВ «Альфа-бізнес групп» зазначено, що ця фінансова установа не має відокремлених підрозділів (абзац 4 «Інформації про юридичну особу»).

Правила визначення місця вчинення правочину передбачені ст. 211 та 647 ЦК України і є диспозитивними. Місце вчинення правочину встановлюється, за загальним правилом, у правочині стороною (сторонами). Місце підписання оскаржуємого договору (м. Харків) свідчить про те, що відповідач фактично має відокремлений підрозділ у місті Харкові за адресою вул. Римарська,19, який не внесено до державного реєстру фінансових установ і який не має права вчиняти ніяких дій щодо надання фінансових послуг. Таким чином, вищенаведене підкреслює, що товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-бізнес групп» всупереч діючому законодавству шляхом оману споживачів надає фінансові послуги через свої відокремлені підрозділи, які не внесені до державного реєстру.

Частиною 3 статті 215 ЦК України встановлено, що «Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин)».

Стаття 227 ЦК України твердить про «Правові наслідки укладення юридичною особою правочину, якого вона не мала права вчиняти».- «Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним». Під дозволом суд має на увазі внесення відокремленого підрозділу за адресою вул. Римарська,19, до державного реєстру фінансових установ.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 230 ЦК України обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Стаття 230 ЦК України підкреслює, що якщо юридична особа ввела другу сторону оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Абзацом 17 додатку № 2 до договору про надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах №00286 від 19 липня 2013 року передбачено, що товар - окрема рухома річ, сукупність рухомих речей (крім грошових коштів, валютних цінностей, цінних паперів, майнових прав та обов'язків), яка(і) має(ють) чітко визначені технічні (споживчі) характеристики (показники)», але наведені у розділі 1 пункти договору містять саме грошові кошти, тобто, відповідач навмисно з умислом ввів у ці пункти слова грошові кошти, щоб укладати договори зі споживачами. Крім того, відповідач знав, що відокремлений підрозділ у м.Харків не внесено до державного реєстру фінустанов і що цей підрозділ не має права на надання фінансових послуг до включення його до державного реєстру фінустанов, що підрозділ у м.Харків не має копії ліцензії Нацкомфінпослуг з зазначенням місця надання фінансових послуг, як того вимагає п.5.8 Ліцензійних умов.

Наведене свідчить про умисел у діях відповідача щодо укладення договорів зі споживачами у м. Харків.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 638 та ч.1 ст. 640 ЦК України ЦК України, договір є укладеним, якщо у належній формі сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Пунктом 6.7. Ліцензійних умов передбачено, що Договір про адміністрування має відповідати вимогам статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", Закону України "Про захист прав споживачів" та іншим нормативно-правовим актам у сфері регулювання ринків фінансових послуг, а також обов'язково містити такі положення:найменування товару (марка, модель); порядок зміни умов договору про адміністрування; До договору про адміністрування додається довідка, складена ліцензіатом у довільній формі, про ознайомлення учасника групи з внутрішніми правилами, яка підписана учасником групи.

Тобто, оскаржує мий договір не має усіх істотних умов, які передбачені у вищенаведених законах України і тому він має бути визнаний судом недійсним.

Пункт 9.2 додатку №2 до договору містить несправедливі умови договору, які суперечать п.4 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»:

« 3. Несправедливими є, зокрема, умови договору про:

4) надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору;»

Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України).

30 вересня 2013 року ТОВ «Альфа-Бізнес групп» змінило юридичну адресу з вул. Леніна, буд.63/21 на вул. Газетна, буд.7 кв.1.

Але всупереч п. 3.6. розпорядження Держфінпослуг від 5 грудня 2003 року N 152, п.1 розділу У1 розпорядження Держфінпослуг від 28.08.2003 N 41, відповідач не надало Нацкомфінпослуг нову юридичну адресу і не змінило свідоцтво про реєстрацію фінустанови, ліцензію у зв'язку зі зміною юридичної адреси.

Крім того, відповідач порушив п. 6.6. Ліцензійних умов, яким передбачено «При укладанні договору про адміністрування ліцензіат зобов'язаний надати учаснику групи інформацію про місцезнаходження ліцензіата та місцезнаходження відокремлених підрозділів ліцензіата, де можуть обслуговуватися учасники групи. У разі зміни місцезнаходження ліцензіата або зміни місцезнаходження відокремлених підрозділів ліцензіата ліцензіат зобов'язаний письмово повідомити про це учасників групи протягом семи робочих днів з дати прийняття такого рішення ліцензіатом. У такому повідомленні повинно бути зазначено нове місцезнаходження ліцензіата або відокремленого підрозділу ліцензіата».

У відповідності до вимог ст.1167 ЦК України моральна шкода , завдана громадянину неправомірними діями , відшкодовуються особою , яка заподіяла шкоду .

Судом встановлено, що позивач відчув негативні емоції, моральні переживання та дискомфорт, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань. Він вимушено втрачати особистий та робочий час для вирішення питань , пов'язаних із захистом своїх прав, що порушило його звичний спосіб життя.

Таким чином, згідно ст. 23 ЦК і пункту 2 ст. 22 Закону "Про захист прав споживачів " споживач має право вимагати відшкодування завданої йому моральної шкоди.

З урахуванням викладеного , суд вважає , що внаслідок вказаних неправомірних дій відповідача, позивачу було заподіяно моральну шкоду , яка має бути відшкодована відповідачем по справі в розмірі 1000 грн.

За таких обставин суд доходить висновку, про обґрунтованість позовних вимог та стягує з товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Бізнес Групп» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 9910 гривень 39 копійки.

Крім того, враховуючи часткове задоволення судом позовних вимог відповідно до положень ст. 88 ЦПК України на користь ОСОБА_1 з відповідача підлягають стягненню судові витрати у сумі 243 гривень 60 копійок.

Керуючись вказаними нормами та ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Бізнес Групп» про захист прав споживача, визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Бізнес Групп» код ЄДРПОУ 38176633, адреса 86110, м. Макіївка, вул. Газетна,7, кв.1, поточні рахунки №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3 в ПАТ «Перший Український Міжнародний банк», МФО 380357, та основного поточного рахунку фінансової установи на користь ОСОБА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1:

- 9910 гривень 39 копійки перерахованих внесків по договору №00286 від 19 липня 2013 року;

- 1000,00 (одну тисячу) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди;

- судові витрати у сумі 243 гривень 60 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до суду в десятиденний термін з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Золочівський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: