Постанова

від 06.02.2007 по справі 4/283-06-7127а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/283-06-7127А

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛАІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"06" лютого 2007 р. Справа № 4/283-06-7127А

   Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді :   Жукової А. М.

суддів :                          Величко Т.А.

                                      Бойко Л.І.

при секретарі :  Храмшиній І.Г.      

за участю представників сторін:                    

від позивача –Рожок Р.М.

від відповідача –Буюклі Н.Ф. Гапеєнко М.В.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Одеси

на постанову господарського суду Одеської області  

від  14.12.2006р.

по справі: № 4/283-06-7127 А

за позовом : УПФУ в Київському районі м. Одеси

до :  Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Одеси

про прийняття до заліку суми виплачених пенсій по інвалідності в розмірі 37 275,63 грн.

встановив:

  Постановою господарського суду Одеської області від 14.12.2006 року, яка підписана 22.12.06 р.(суддя Літвінов С.В.) позов задоволено, зобов'язано відповідача прийняти до заліку суму виплачених пенсій по інвалідності за період з травня 2004 року по червень 2006 року. Постанова вмотивована положеннями ст.2 ЗУ„Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” –особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР про відшкодування шкоди, завданої працівникам внаслідок травмування на виробництві, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасних випадків на виробництві. Статтею 3 „Угоди країн-учасниць Співдружності Незалежних Держав про гарантії прав громадян держав Співдружності у галузі пенсійного забезпечення” від 13.03.1992 р. встановлено, що усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою несе держава, що надає пенсійне забезпечення. Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені законодавством держав-учасниць Угоди. Витрати ПФУ по виплаті пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, каліцтво яким заподіяно на підприємствах, розташованих на території країн СНД повинні відшкодовуватися ФСС НВ та ПЗУ, оскільки  згідно ЗУ „Про міжнародні договори” ратифіковані договори є невід'ємною частиною національного законодавства.

  ВВД ФССНВ не погодившись із постановою місцевого суду звернувся 22.12.06 р. із заявою про апеляційне оскарження, а 27.12.06 р. із апеляційною скаргою, в якій просить цю постанову скасувати, у позові –відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на положеннях ЗУ „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, „Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів” від 15.04.95 р. Скаржник вважає, що суд безпідставно послався на „Угоду країн-учасниць Співдружності Незалежних Держав про гарантії прав громадян держав Співдружності у галузі пенсійного забезпечення” від 13.03.1992р., оскільки вона не ратифікована, а тому відповідно до ст.9 Конституції України, ст.4 ЗУ„Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ст.9,19 ЗУ „Про міжнародні договори” від 29.06.04 р. –не є частиною національного законодавства. Тому ФСС НВ не має обов'язку здійснювати відшкодування виплачених пенсій по інвалідності. Крім того, позивач звернувся із адміністративним позовом з порушенням вимог ст.99 КАСУ, що є підставою для відмови у позові.

  Представник ПФУ заперечуючи доводи скаржника, просить залишити постанову місцевого суду без змін, як таку, що відповідає нормам матеріального права.

Заслухавши пояснення, розглянувши матеріали справи судовою колегією встановлено наступне.

  УПФУ в Київському р-ні 13.07.2006 року звернулось з позовом до ВВД ФССНВ та ПЗУ в Київському р-ні м. Одеси про зобов'язання прийняти до заліку суму виплачених пенсій по інвалідності за період з травня 2004 року по червень 2006 року, обґрунтувавши свої вимоги наступним.

   Згідно ст.10 ЗУ „Про пенсійне забезпечення” - пенсійне забезпечення громадян здійснюється органами ПФУ. Бюджет ПФУ поряд з іншими надходженнями формується за рахунок коштів, що відраховуються страхувальниками на заходи соціального страхування. З 1.04.01 р. збір та акумулювання страхових внесків здійснює Фонд СС НВ та ПЗУ відповідно до ст.46 ЗУ „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” та ст.7 ЗУ „Про страхові тарифи на загальнообов'язкове страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання”.

  ФСС НВ та ПЗ відповідно до п.4 ст.14 ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІV від 9.07.2003 р. є одним із страхувальників для працюючих осіб, за яких роботодавець сплачує внески в сумі меншій ніж сума внеску із заробітку, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я, а також для непрацюючих осіб, які отримують щомісячні страхові виплати відповідно до ЗУ „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.

  Сумісною Постановою Правління ПФУ та правління ФСС НВ та ПЗУ №5-4/4 від 4.03.2003 р., зареєстр.МЮУ 16.05.03 р. за №376/697 затверджено порядок проведення відповідних розрахунків між страхувальниками по відшкодуванню витрат по виплаті пенсій по інвалідності, а саме, відшкодуванню підлягають суми пенсій , виплачених за рахунок бюджету ПФУ, які визначаються та приймаються до взаємозаліку у спільних актах, підписаних обома сторонами. Станом на 1.07.06 р. ВВД ФСС НВ та ПЗУ в Київському  р-ні не прийняло до заліку суму виплачених пенсій в розмірі 37275,63 грн. з підстав, що акти за формою Н-1 зареєстровані в країнах СНД.

  УПФУ в Київському р-ні м. Одеси вважає, що неприйняття до заліку сум виплачених пенсій по інвалідності суперечить положенням ст.2 ЗУ „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, яким передбачено, що особам право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР про відшкодування шкоди, завданої працівникам внаслідок травмування на виробництві, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку на виробництві. Статтею 24 цього закону визначено, що ФСС НВ та ПЗУ зобов'язаний співпрацювати з фондами інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим. Відповідно до „ Угоди країн-учасниць Співдружності у галузі пенсійного забезпечення” від 13.03.1992 р. (ст.3;5) усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення несе держава, що надає пенсійне забезпечення з усіх видів. Ця Угода, згідно ст.17 ЗУ „Про міжнародні договори України” є невід'ємною частиною національного законодавства, а тому витрати ПФУ мають відшкодовуватися ФСС НВ та ПЗУ і у разі заподіяння нещасного випадку на території країн СНД.

  Запереченнями на позов відповідач пояснив, що вимоги позивача про прийняття до заліку сум пенсій по інвалідності, яка настає поза межами України не ґрунтуються на нормах права, зокрема, ст.7,10,21,25,45,46 ЗУ „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” та пояснив, що особи, яким виплачувалась пенсія по інвалідності не є застрахованими у Фонді, оскільки підприємства, де отримано каліцтво знаходяться поза межами України, і у них немає обов'язку проводити обов'язкове страхування відповідно до законодавства України. Відповідно до ст.11 „Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів” ратифікованої ЗУ №290/95 ВР від 11.07.95 р. порядок відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків регулюється законодавством сторони працевлаштування, якщо інше не передбачено окремою угодою. „Угодою про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, професійним захворюванням чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними трудових обов'язків” від 9.09.1994 р. (ст.1) передбачено, що ця угода розповсюджується на підприємства, установи і організації СНД незалежно від форм власності. Працедавець, відповідальний за спричинення шкоди, проводить його відшкодування відповідно до свого національного законодавства. Тому норма ЗУ „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” не розповсюджується на осіб, які одержали каліцтво поза межами України. Натомість, на цих осіб поширюється норма ЗУ „Про пенсійне забезпечення”, „Угоди країн-учасниць Співдружності Незалежних Держав про гарантії прав громадян держав Співдружності у галузі пенсійного забезпечення” від 13.03.1992 р. згідно яких виплата пенсії по інвалідності проводиться органами ПФУ без будь - яких відшкодувань у подальшому.

  Крім того, відповідач вважає, що адміністративний позов подано з порушенням ст.99 КАСУ, що є підставою для відмови у позові.

  Судова колегія погоджується з висновками місцевого суду, виходячи із наступного.

  Відповідно до ст.99 КАСУ –адміністративний позов може бути подано в межах строків звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Позивач звернувся з позовом відповідно до ст.17 КАСУ до сплину річного строку набрання чинності цим Кодексом, тому річний строк звернення до суду, визначений цим Кодексом позивачем не пропущено.

  Як вбачається із матеріалів справи, каліцтва зазнали молоді люди на підприємствах Росії, що підтверджується актами про нещасний випадок від 7.08.68 р.; 10.05.57 р.; 4.12.68 р.;14.06.94 р.; 11.06.90 р.; 21.07.87 р.; 12.11.76 р.; 24.09.75 р. 11.01.70 р. 4.08.62 р. 9.07.63 р.

 Згідно   „Угоди країн-учасниць Співдружності Незалежних Держав про гарантії прав громадян держав Співдружності у галузі пенсійного забезпечення” від 13.03.1992 р. (ст.1;3) –пенсійне забезпечення громадян держав учасників цієї угоди та членів їх сімей здійснюється по законодавству держави, на території якої вони проживають. Всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення по цій угоді, несе держава, яка надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться якщо інше не передбачено двохсторонньою угодою. За змістом цих норм випливає, що взаємні розрахунки між державами не проводяться. „Угодою про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, професійним захворюванням чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними трудових обов'язків” від 9.09.1994 р. (ст.1) передбачено, що ця угода розповсюджується на підприємства, установи і організації СНД незалежно від форм власності. Відшкодування шкоди, заподіяної робітнику внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я –проводиться працедавцем сторони, законодавство якої розповсюджується на робітника у момент одержання каліцтва. Працедавець, відповідальний за ушкодження здоров'я, здійснює його відшкодування згідно із своїм національним законодавством.

  За змістом цієї норми, в порядку регресних вимог  підприємства Росії зобов'язані були здійснювати відшкодування за своїм національним законодавством. Проте, ЗУ„Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”  (який набрав чинності 1.04.01 р.) (ст.2), встановлено, що особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР про відшкодування шкоди, завданої працівникам внаслідок травмування на виробництві, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасних випадків на виробництві. Саме, на виконання положень   ЗУ„Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, ЗУ „Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” та ЗУ „Про пенсійне забезпечення” розроблено та прийнято Порядок відшкодування ФССНВ та ПЗУ  Пенсійному Фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій, у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання” затв. Постановою правління ФСС НВ та ПЗУ і ПФУ №5-4/4 від 4.03.2003 р., зареєстр. МЮУ 16.05.03 р. за №376/7697, яким встановлено механізм відшкодування на централізованому рівні витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності в т.ч. потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків. Ці витрати мають бути підтверджені актами щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку.

  Такі акти ПФУ у Київському р-ні направлені ФСС НВ та ПЗУ (а.с.82-108) але відповідачем прийнято до заліку лише частину суми, яка складалась із суми виплачених пенсій, суми виплаченої щомісячної грошової допомоги на прожиття, витрат з виплати та доставки пенсій.

  Так, не прийнято до заліку у 2006 році –6 626, 94 грн., у 2005 році –14709 грн., у2004 році –16676 грн.

  Тим  самим відповідач позбавив позивача права на відшкодування витрат по виплаченим пенсіям на централізованому рівні.

  Щодо посилання скаржника на положення ст.11 „Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів” ратифікованої ЗУ №290/95 ВР від 11.07.95 р., то слід зазначити, що ця угода не регулює спірні правовідносини, оскільки потерпілі, яким виплачена пенсія по інвалідності здійснювали трудову діяльність в межах однієї держави –СРСР.

  На підставі викладеного,

                         Керуючись ст. ст.160,198,200,205,206,212,254 КАСУ, суд

                                                                   ухвалив:

 Постанову господарського суду Одеської області від 14.12.2006р. у  справі №4/283-06-7127 А  –залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Ухвала апеляційної інстанції набирає чинності   з   моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному  порядку в місячний термін до Вищого  адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                                     А.М. Жукова

    Суддя                                                                                        Т.А. Величко

    Суддя                                                                                       Л.І. Бойко