Рішення

від 15.10.2014 по справі 474/210/14-ц

ВРАДІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа №474/210/14-ц

провадження НОМЕР_2/474/99/14

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

15.10.2014 року смт Врадіївка

Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі :

головуючого судді Сорочан А. В.

при секретарі судового засідання Євтушок Є. В.

з участю позивача ОСОБА_1 та її представників - ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача - Дядюкова А. С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства « Кострубонька», треті особи відділ Дерземагенства у Врадіївському районі Миколаївської області, реєстраційна служба Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області про визнання договору оренди землі недійсним та витребування земельної ділянки,-

в с т а н о в и в :

14.02.2014 року позивач звернулась до Врадіївського районного суду з позовною заявою про визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації, яка була здійснена у Миколаївській регіональній філії ДП « Центр ДЗК при Державному комітеті земельних ресурсів, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30 вересня 2008 року №040801200248, та за яким її мати ОСОБА_5 передала в оренду ф/г « Кострубонька» строком на 10 років земельну ділянку площею 7, 36 га на території Гуляницької сільської ради, що належала останній відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії МК №099786 від 25.01.2005 року, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва .

Позивач вказала про те, що вказаний договір її мати не підписувала. При зверненні до представника орендаря з вказаного питання, їй було зазначено про те, що саме ОСОБА_5 підписувала вказаний договір та надала добровільно в оренду земельну ділянку. Так як її мати ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, у іншому, окрім судового порядку, вона не може визнати вказаний договір недійсним. Посилаючись на те, що користування земельною ділянкою, яка з 2013 року належить позивачу на праві приватної власності, є неправомірним, оскільки ОСОБА_5 договір оренди землі не підписувала, вона просила про задоволення позову.

Під час судового розгляду позивач та її представники позов уточнили та просили визнати недійсним договір оренди землі та витребувати у відповідача й повернути ОСОБА_1 вказану земельну ділянку. Судові витрати просили покласти на відповідача.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, пославшись на ту обставину, що договір був укладений між обома сторонами належним чином, він пройшов державну реєстрацію та позивач весь час до 2013 року добровільно отримувала орендну плату відповідно до укладеного сторонами договору. Факту того, що договір могла підписати не сама ОСОБА_5 не оспорював, але просив у позові відмовити та застосувати до правовідносин строк позовної давності у три роки та рахувати його з моменту укладення договору, тобто з 2008 року, так як позивачка ще з цього часу знала про договірні відносини які склались між фермерським господарством та ОСОБА_5

Представники третіх осіб до суду не з»явились та надіслали письмові заяви про розгляд справи у їх відсутність, рішення просили постановити на розсуд суду.

Заслухав пояснення представників сторін, показання позивача, допитаного в якості свідка за правилами ст. 184 ЦПК України, показання свідка ОСОБА_6, дослідив письмові докази, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власницею земельних ділянок, загальною площею 7, 36 га, які розташовані в межах території Гуляницької сільської ради Врадіївського району Миколаївської області та призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (копія рішення Врадіївського районного суду від 16.01.2013 року, яке набрало законної сили 27.01.2013 року, Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №7305023 від 31.07.2013 року та №7307860 від 31.07.2013 року.) Згідно Витягів з Державного реєстру датою реєстрації права власності за позивачкою є 31.07.2013 року.

Вказані земельні ділянки, загальною площею 7, 36 га , належали матері позивачки ОСОБА_5 відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії МК №099786 від 25.01.2005 року,, яка ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.

Відповідач з 2008 року і по теперішній час користується вказаною земельною ділянкою, вважаючи правовою підставою такого користування договір оренди землі (без дати і номера), який зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП « Центр ДЗК при Державному комітеті земельних ресурсів, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.09.2008 року №040801200248, строк дії договору 10 років. На даний час земельна ділянка оброблена та використовується відповідачем за призначенням.

Згідно висновку експерта судово-почеркознавчої експертизи за № 480 від 18.07.2014 року Миколаївського відділення Одеського НДІ судових експертиз, підписи в договорі оренди (без дати) та в актах приймання-передачі земельної ділянки, виконані не самою ОСОБА_5, а іншою особою.

Як вбачається з довідки №486 від 23.12.2013 року, виданої Шевченківською сільською радою Братського району, ОСОБА_5 була зареєстрована та проживала у позивачки з 30.07.2002 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно запису погосподарської книги №13. Як стверджує позивачка останні роки перед смертю її мати тяжко хворіла та немала змоги приїздити в с. Гуляницьке для підписання договору.

Позивач з 2008 року по 2013 рік у відповідача отримувала орендну плату за користування земельною ділянкою, що визнали обидві сторони та підтверджено письмовими доказами - отримано орендної плати у 2009 році 2600 грн. ( платіжне доручення №264 від 27.11.2009 року) ; у 2011 році у розмірі 4477 грн. 61 коп. за два роки (квитанції від 05.12 та 06.12.2013 року) ; у 2013 році - 3200 грн. (видатковий касовий ордер від 31.07.2013 року).

Про письмовий договір оренди позивач довідалась лише влітку 2013 року під час отримання його копії у голови ф/г « Кострубонька» ОСОБА_6, що визнали сторони.

У липні 2013 року, після переоформлення земельної ділянки на себе, позивач звернулась до голови ф/г з питання повернення земельної ділянки, так як вона з чоловіком мають намір використовувати цю земельну ділянку самостійно, на що отримала відмову, що було підставою для звернення з вказаним позовом до суду.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, фермерське господарство « Кострубонька» є діючим. З травня 2014 року головою господарства є рідний брат колишнього голови ф/г ОСОБА_6 - ОСОБА_8

За вимогами ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. ( ст. 59 ЦПК України)

Таким чином, твердження позивачки, що її покійна мати вказаний договір не підписувала знайшли своє підтвердження у судовому засіданні та підтверджуються належними та допустимими доказами, яким є висновок експерта.

За таких обставин не можна вважати, що договір оренди землі відповідав волі орендодавця та вимогам закону, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі наступного.

Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), а також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди земельної ділянки.

Відповідно до вимог ст. 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Згідно з положеннями ст. 14 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається у письмовій формі та відповідно до ст. 18 цього Закону набирає чинності після його державної реєстрації.

За змістом ст. ст. 93,125 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності; право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до ч.3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладений, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Установив, що спірний договір, який пройшов державну реєстрацію, однією із сторін не підписувався, суд виходить з того, що такий договір є вчиненим, а тому може бути судом визнаний недійсним. У цьому випадку суд враховує положення постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Враховуючи наведені обставини та докази, суд приходить до висновку про наявність підстав, передбачених частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України, для визнання оспорюваного правочину недійсним, оскільки спірний договір оренди земельної ділянки мати позивачка не підписувала, а тому не можна вважати, що цей договір відповідав їй волі.

Відповідно до ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Судом встановлено і це не заперечував представник відповідача, що спірну земельну ділянку позивачці відповідач не повернув і продовжує її використовувати.

Тому обґрунтованою є також вимога про витребування та повернення земельної ділянки власнику цієї земельної ділянки. Главою 29 ЦК України передбачено захист права власності. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача щодо пропуску позивачем позовної давності та вважає їх безпідставними, оскільки перебіг цього строку починається з дня, коли особа дізналася про порушення його права, а позивачці ОСОБА_1 стало відомо про порушення свого права лише у 2013 році під час отримання у відповідача письмової копії цього договору. Окрім того, спадкові права на вказану земельну ділянку після смерті матері позивачка завершила оформляти лише у липні 2013 року, про що свідчить державна реєстрація права власності, після чого вона звернулася за захистом свого права в межах встановленого законом строку. Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна ( ч.2 ст. 1299 ЦК України )

Не заслуговують на увагу, і твердження сторони відповідача про отримання позивачем орендної плати, що підтверджує дійсність укладеного між сторонами правочину, так як ця обставина не є самостійною підставою вважати, що між матір»ю позивача та господарством існують договірні правовідносини щодо обумовленої землі.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов»язані з проведенням судово- почеркознавчої експертизи у розмірі 1771 грн. 20 коп. та судовий збір на користь держави, від якого під час пред»явлення позову була звільнена позивачка. При цьому, суд враховує роз'яснення, викладені у п. 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року « Про судову практику розгляду цивільних справ про визначення правочину недійсним», про те, що у справах про визнання правочину недійсним із застосуванням наслідків недійсності судовий збір сплачується відповідно до п.10 ст. 80 ЦПК України за загальною сумою всіх вимог. Відповідно до оспорюваного договору оренди, вартість земельної ділянки становить 41433 грн. 40 коп., а тому судовий збір буде становити 657 грн. 93 коп. ( 243 грн. 60 коп. - вимога немайнового характеру + 414 грн. 33 коп. - вимога майнового характеру)

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 212, 213, 214, 215, 218, ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

позовну заяву ОСОБА_1 до фермерського господарства « Кострубонька», треті особи відділ Дерземагенства у Врадіївському районі Миколаївської області, реєстраційна служба Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області про визнання договору оренди землі недійсним та повернення земельної ділянки - задовольнити.

Договір оренди землі, який зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП « Центр ДЗК при Державному комітеті земельних ресурсів, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30 вересня 2008 року №040801200248, укладеного між ОСОБА_5 і фермерським господарством «Кострубонька», відповідно до якого в оренду передано земельну ділянку розміром 7, 36 га, розташовану в межах території Гуляницької сільської ради Врадіївського району - визнати недійсним.

Витребувати у фермерського господарства «Кострубонька» та повернути ОСОБА_1 належну їй на праві приватної власності земельну ділянку загальною площею 7, 36 га, яка складається з земельної ділянки НОМЕР_1 площею 1,38 га кадастровий номер 4822380800:02:000:0482 та земельної ділянки НОМЕР_2 площею 5,98 га кадастровий номер 4822380800:02:000:0293, місце розташування земельних ділянок територія Гуляницької сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Стягнути з фермерського господарства «Кострубонька» на користь ОСОБА_1 судові витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи у розмірі 1771 ( одна тис. сімсот сімдесят одна) грн. 20 коп.

Стягнути з фермерського господарства «Кострубонька» на користь держави судовий збір у розмірі 657( шістсот п»ятдесят сім) грн. 93 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення Врадіївського районного суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення .

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А. В. Сорочан