Ухвала

від 16.10.2014 по справі 532/2419/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 532/2419/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/2334/14

Головуючий у 1-й інстанції Рожкова Н. М.

Доповідач Кривчун Т. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.,

Суддів: Дряниці Ю.В., Карнауха П.М.

при секретарях: Філоненко О.В., Ткаченко Т.І.

за участю: прокурора Бондаренка А.Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 04 червня 2014 року

по справі за позовом Кременчуцького міжрайонного екологічного прокурора в інтересах держави в особі Кобеляцької районної державної адміністрації Полтавської області, Орлицької сільської ради Кобеляцького району, ДП «Кременчуцьке лісове господарство», третя особа ГУ Держкомзему у Полтавській області до ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді доповідача,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 04 червня 2014 року позов Кременчуцького міжрайонного екологічного прокурора в інтересах держави в особі Кобеляцької районної державної адміністрації Полтавської області, Орлицької сільської ради Кобеляцького району, ДП «Кременчуцьке лісове господарство», третя особа ГУ Держкомзему у Полтавській області до ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку задоволено.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 017971 від 09.10.2008 року, виданий ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,08га. (кадастровий номер 5321885700:00:003:0118) для індивідуального дачного будівництва на території Орлицької сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, який зареєстровано 09.10.2008 року в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010855700058.

Повернуто земельну ділянку площею 0,08га. (кадастровий номер 5321885700:00:003:0118) до земель запасу Орлицької сільської ради Кобеляцького району Полтавської області.

Вирішено питання стягнення судового збору.

З цим рішенням не погодився відповідач ОСОБА_1, який у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Зазначає, що суд у даному судовому процесі не наділений правом оцінювати докази, які були отримані в порядку розгляду кримінальної справи, доказом може бути тільки вирок по кримінальній справі, який набув чинності, у той час, як в обґрунтування рішення суд поклав матеріали кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2 за ст.364, ч.1 ст.366 КК України та ОСОБА_3 за ч.1 ст.367 КК України щодо відсутності дозволу на розробку проекту відведення йому земельної ділянки та відсутності розробленого проекту землеустрою і землевпорядної документації, хоча кінцевим рішенням цієї справи була постанова про звільнення підсудних від кримінальної відповідальності, без ухвалення вироку у зв»язку із закінченням строків давності та закриття кримінальної справи.

Вказує, що ним повністю була дотримана процедура відведення земельної ділянки у приватну власність, а Кобеляцьким районним відділом Державного земельного кадастру було укладено три договори на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування об»єктів на території Орлицької сільської ради, розпорядженням голови Кобеляцької райдержадміністрації №566 від 27.07.2008р. погоджено та передано у власність згідно зі списком проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва за межами населених пунктів на території Орлицької сільської ради, а згідно додатку до вказаного розпорядження, до списку громадян, яким погоджено проекти землеустрою, включено у т.ч. і його.

На виконання вказаного розпорядження було розроблено технічну документацію землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та видано йому державний акт на право власності на земельну ділянку.

Зазначає також, що виготовлення проектної документації чинним законодавством на момент виникнення спірних правовідносин не вимагалося; ухвалою ВАСУ визнана законність розпорядження голови Кобеляцької райдержадміністрації №566 від 27.07.2008р.

У поданих запереченнях на апеляційну скаргу Кременчуцький міжрайонний екологічний прокурор просить апеляційну скаргу відхилити , а рішення місцевого суду залишити без змін, посилаючись на те, що передана у власність ОСОБА_1 земельна ділянка знаходиться у прибережній захисній смузі Дніпродзержинського водосховища річки Дніпро, відноситься до земель водного фонду та на підставі ст.84 ЗКУ не може передаватися у приватну власність .

Також вказує, що зазначена земельна ділянка розміщена в межах території ДП «Кременчуцький лісгосп» та відноситься до земель лісового фонду, а тому вказаним Розпорядженням Кобеляцької РДА від 27.07.2008 року надана у власність ОСОБА_1 всупереч її цільовому призначенню.

Зазначає, що постановою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 03 квітня 2012 року по кримінальній справі №1-29/2012, якою ОСОБА_2 на підставі п.2 ч.1 ст.49 ККУ звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.364 та ч.1 ст.366 КК України у зв'язку із закінченням строків давності та закрито провадження по справі; ОСОБА_3 на підставі п.2 ч.1 ст.49 ККУ, звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.367 КК України у зв'язку із закінченням строків давності та закрито провадження по справі, встановлено, що спірна земельна ділянка передана ОСОБА_1 у власність за наявної титульної сторінки проекту відведення без розроблення самого проекту землеустрою, на підставі якої в подальшому розпорядженням голови Кобеляцької РДА було погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та видано в подальшому державний акт на землю, чим фактично вилучено земельну ділянку з постійного користування ДП «Кременчуцький лісгосп».

У судовому засіданні прокурор підтримав доводи, наведені у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, яку прохав відхилити , а рішення місцевого суду залишити без змін.

Позивач у судове засідання не з»явився, надіслана на його адресу судова повістка повернулася до суду з відміткою поштового відділення зв»язку: «за закінченням терміну зберігання».

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

За змістом ч.3 ст.27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Ухвала про відкриття апеляційного провадження винесена 04.07.2014 року.

У судове засідання, призначене на 17.07.2014 року, ОСОБА_1 не з»явився, надіславши цього дня заяву про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв»язку з перебуванням на лікарняному. Аналогічна заява надійшла і від його представника ОСОБА_4

Дане клопотання було задоволено та відкладено судове засідання на 31.07.2014 року.

У зв»язку з необхідністю витребування з районного суду матеріалів кримінальної справи, враховуючи перебування судді у щорічній відпустці у судовому засіданні 31.07.2014 року було оголошено перерву до 18.09.2014 року, однак у призначене на цю дату судове засідання ОСОБА_1 знову не з»явився, надавши до суду заяву про відкладення розгляду справи у зв»язку з находженням на медичній консультації у м. Києві.

Ухвалою суду від 18.09.2014 року клопотання відповідача ОСОБА_1 задоволено, та, враховуючи неможливість розгляду справи у встановлений законом строк, продовжено термін розгляду в межах строку, визначеного ч.2 ст.303-1 ЦПК України, але не більше, як на 15 днів та відкладено судове засідання на 02.10.2014 року.

Однак, 01.10.2014р. від ОСОБА_1 надійшла заява про перенесення розгляду справи у зв»язку з перебуванням його та його представника ОСОБА_4 на лікарняному та розірванням договору про надання правової допомоги з адвокатом ОСОБА_5

Визнавши причину неявки відповідача у судове засідання поважною судом було оголошено перерву до 16.10.12014 року.

Однак, надіслана на адресу відповідача судова повістка повернулася до суду з відміткою поштового відділення зв»язку: «за закінченням терміну зберігання».

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) під час провадження справи не повідомляв, судову повістку було надіслано на останню відому судові адресу, за якою він раніше отримував судові повістки.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що позивач зловживає своїми процесуальними правами, а тому у даному випадку слід виходити з того, що ОСОБА_1 не з'явився у судове засідання без поважних причин, а судову повістку слід вважати доставленою, навіть якщо він за зазначеною ним адресою більше не проживає або не знаходиться.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши прокурора, приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги. з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Місцевим судом установлено та вбачається з матеріалів справи, що Розпорядженням голови Кобеляцької районної державної адміністрації №566 від 22.07.2008 року погоджено проекти землеустрою та передано у власність громадянам, згідно зі списком земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва за межами населених пунктів на території Орлицької сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, зокрема ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 0,08 га (т.1, а.с.6-7).

На виконання вказаного Розпорядження розроблено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 та видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 017971 від 09.10.2008 року, площею 0,08 га, розташовану на території Орлицької сільської ради Кобеляцького району Полтавської області призначену для індивідуального дачного будівництва (т.1, а.с.8).

Посилання в Державному акті на розпорядження №566 від 27.07.2008 року замість 22.07.2008 року є технічною помилкою.

Відповідно до статті 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 03.04.2012 року по кримінальній справі №1-29/2012 ОСОБА_2 на підставі п.2 ч.1 ст.49 ККУ звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.364 та ч.1 ст.366 КК України у зв'язку із закінченням строків давності та закрито провадження по справі; ОСОБА_3 на підставі п.2 ч.1 ст.49 ККУ звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.367 КК України у зв'язку із закінченням строків давності та закрито провадження по справі.

Як установлено вказаною постановою , дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_1 не надавався, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва на території Орлицької сільської ради Кобеляцького району Полтавської області не розроблявся та відповідними органами не погоджувався, експертиза землевпорядної документації не проводилась. Рішення про передачу спірної земельної ділянки, що відноситься до земель державного лісового фонду (квартал 17 виділ 10 Ново-Орлицького лісництва), у власність ОСОБА_1 було прийнято місцевою державною адміністрацією на підставі завідомо неправдивих офіційних документів - титульної сторінки проекту землеустрою.

Згідно копії Збірного плану розташування земельної ділянки ОСОБА_1 дана земельна ділянка відноситься до земель Орлицької сільської ради. Актом прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 05.08.2008р. ОСОБА_1 прийняв на зберігання межові знаки встановленого зразка із закріплення меж земельної ділянки в натурі, наданої для індивідуального дачного будівництва, розташованої на території Орлицької сільської ради Кобеляцького району Полтавської області (т.1, а.с.107-108).

Також, згідно Плану внутрішньогосподарського землеустрою Орликівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, листа директора ДП «Кременчуцький лісгосп» від 10.05.2011р. №655, спірна земельна ділянка відноситься до земель державного лісового фонду та належить до категорії земель сільськогосподарського призначення. Станом на 2008 рік спірна земельна ділянка перебувала у постійному користуванні ДП «Кременчуцьке лісове господарство», вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів відповідно до ч.9 ст.149, ст.150 ЗКУ. ДП «Кременчуцьке лісове господарство» давало погодження на укладення договору оренди земельної ділянки, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 не погоджувало (т.1, а.с.6-14 к/с № 1-29/12; т.2, а.с.13 ц/с 2/532/2419/13-ц).

Згідно Листа заступника начальника Головного управління Держкомзему у Полтавській області 22.06.2011р. №2091/900, в журналах обліку (реєстрації) об'єктів державної експертизи землевпорядної документації за 2007-2008 р.р. відсутні відомості щодо надходження на державну експертизу проекту землеустрою щодо ОСОБА_1 (т.1, а.с.51 к/с 1-29/12).

За інформацією ГУ Держземагенства у Полтавській області від 06.12.2013р., проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_1 для проведення державної обов'язкової землевпорядної експертизи не надходили (т.2, а.с.72).

У листах ПРФ ДП «Центр державного земельного кадастру» від 20.04.2011р. №1-701/1159 та від 11.05.2011р. №1-701/1351 зазначено, що до філії не надходило клопотання (заява) від громадян… у т.ч. ОСОБА_1, .. на виконання робіт із землеустрою (проектів відведення), договори на виконання робіт не були укладені, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок .. не розроблялися (т.2, а.с.14 ц/с, т.1, а.с.89 к/с).

У листі Полтавського регіонального управління водних ресурсів від 06.05.2011р. № 06-221 зазначено, що у 2006-2008 р.р. попередні погодження на надання земельних ділянок, розташованих у прибережній зоні Дніпродзержинського водосховища за межами населених пунктів Орлицької сільської ради Кобеляцького району у власність чи оренду ..ОСОБА_1… з подальшим оформленням державних актів на право власності на земельні ділянки не надавалися, проекти відведень вказаних ділянок не погоджувалися (т.2, а.с.15).

Аналогічна інформація міститься у Листі ПОВУВГ «Полтававодгосп» від 06.05.2011 р. за № 01-2/540 та у Листі Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області від 16.05.2011 р. № 1853/08-02 (т.2, а.с.16,17 ц/с).

Як убачається з листа головного державного санітарного лікаря Кобеляцького району від 04.05.2011 р. за № 930 вих-11, попереднє погодження на надання земельних ділянок та висновків проектів землеустрою щодо відводу земельних ділянок громадянам…ОСОБА_1 для організації зони індивідуального відпочинку на території Орлицької сільської ради Кобеляцького району на період 2006-2008 р.р. не видавалися (т.1, а.с.120 к/с).

За інформацією Кобеляцької РДА від 10.05.2011р. за №02-67/396 та наданих документів, розпорядження у 2006 році про надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження на виготовлення проектів відведення ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 не приймалися, як і не приймалися розпорядження у 2006-2007р.р. про затвердження матеріалів попереднього погодження для розробки проекту відведення вказаним громадянам. Натомість приймалися розпорядження 09.02.2007р. №87 «Про погодження місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 на території Орлицької сільської ради», 22.07.2008р. №566 «Про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва на території Орлицької сільської ради» (т.1, а.с.122-185 к/с).

Як убачається з копії Реєстраційної картки земельної ділянки сер. АБД № 493351, належна ОСОБА_1 на праві приватної власності земельна ділянка, кадастровий номер 5321885700000:003:0118, що знаходиться на території Орлицької сільської ради, розміром 0,08 га сільськогосподарського призначення, у тому числі 0,08 га багаторічних насаджень, для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, зареєстрована у Центрі державного земельного кадастру на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку на підставі Розпорядження Кобеляцької РДА від 27.07.2008 р. за №566 (т.1, а.с.189 к/с).

Задовольняючи позов прокурора, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що при передачі у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки не дотримані приписи земельного законодавства, зокрема, ст.ст.118, 149,150 ЗКУ, ст.50 Закону України «Про землеустрій», Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004р. №677; ст.62 Закону України «Про землеустрій», абзац сьомий статті 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації».

Такі висновки місцевого суду відповідають встановленим по справі обставинам та нормам матеріального права, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.118 ЗК України в редакції Законів України №2768-III від 25.10.2001, №1626-IV від 18.03.2004, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, ст.50 Закону України «Про землеустрій», Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року №677 (далі - Порядок), громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд подають заву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки із зазначенням бажаних розмірів земельної ділянки та мети її використання. В разі згоди на передачу земельної ділянки у власність відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада надає дозвіл на розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування, який приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Згідно ст.62 Закону України «Про землеустрій», абзацу сьомого статті 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» в редакції Закону від 17.06.2004 року №1808-IV, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок підлягали обов'язковій державній експертизі з метою забезпечення її відповідності вихідним даним та технічним умовам, вимогам законів України, іншим нормативно-правовим актам.

Як зазначено вище, постановою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 03.04.2012 року по кримінальній справі №1-29/2012 установлено , що дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_1 не надавався, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва на території Орлицької сільської ради Кобеляцького району Полтавської області не розроблявся та відповідними органами не погоджувався, експертиза землевпорядної документації не проводилась. Рішення про передачу спірної земельної ділянки, що відноситься до земель державного лісового фонду (квартал 17 виділ 10 Ново-Орлицького лісництва), у власність ОСОБА_1 було прийнято місцевою державною адміністрацією на підставі завідомо неправдивих офіційних документів - титульної сторінки проекту землеустрою .

Як убачається з технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку кадастровий номер 53 218 85700:00:003:0118 ОСОБА_1 на території Орлицької сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, її було розроблено Кобеляцьким відділом ПРФ ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» лише після прийняття та на підставі розпорядження Кобеляцької РДА №566 від 22.07.2008 року, згідно якого у власність ОСОБА_1 передано 0,08 га сільськогосподарських угідь, зайнятих багаторічними насадженнями, щодо яких, за висновками Відділу Держкомзему у Кобеляцькому районі Полтавської області та Відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства від 12.09.2008 року, існують спеціальні обмеження та обтяження у вигляді: заборони розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і заліснення), а також садівництва та городництва, зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництва будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних); влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів; миття та обслуговування транспортних засобів і техніки (т.1, а.с.16-17; т.2 а.с.220-235 кримінальної справи № 1-29/12, т.2, а.с.13 цив. справи).

Доводи апеляційної скарги про те, що постанова Кобеляцького районного суду Полтавської області від 03.04.2012 року по справі №1-29/2012 не має преюдиційного значення, оскільки не входить до переліку процесуальних документів, що встановлені ст.61 ЦПК України, - не заслуговують на увагу, з огляду на норми, що містяться у ст.ст.60,61 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. А статтею 61 цього Кодексу встановлено, що вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

У відповідності до ст.57 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

За змістом ст.17 ЗК України, право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку, згідно ст.125 ЗК України, виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно до п.5 Перехідних положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Відповідно до ст.17 Лісового Кодексу України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища.

Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

За змістом ст.ст. 60 , 61 , 63 ЗК України та ст.ст. 88 , 89 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення й засмічення та збереження їх водності.

Режим використання земельних ділянок прибережних та захисних смуг уздовж річок та смуг відведення є обмеженим і передача таких земельних ділянок у власність громадян для індивідуального дачного будівництва не допускається.

Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 87 ВК України ).

За даними геодезичної зйомки та за матеріалами лісовпорядкування (квартал 17 Новоорлицького лісництва), квартал 17, де знаходиться спірна земельна ділянка, відноситься до земель державного лісового фонду (т.1, а.с.218-226 к/с).

З листа Орлицької сільської ради від 23.06.2011р. №416 убачається, що спірна земельна ділянка закріплена за Кременчуцьким ДЛГ, Ново-Орлицьке лісництво як земля лісового фонду за межами населеного пункту. Вилучення з лісового фонду не проводилося, земельна ділянка ОСОБА_1 не виділялася.

У листі Орлицької сільської ради від 05.09.2011р. №535 також зазначено, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, що надано в постійне користування ДП «Кременчуцьке лісове господарство», розташована в водоохоронній зоні Дніпродзержинського водосховища на природоохоронній території з режимом обмеження господарської діяльності та не є об'єктом природо-заповідного, оздоровчого та історико-культурного призначення (т.1, а.с.68, 72, 85 к/с).

Статтею 149 ЗКУ предбачено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради вилучають земельні ділянки спільної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб.

Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо) з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті.

У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.

Установлено, що вилучення земельної ділянки із землекористування ДП «Кременчуцьке лісове господарство», яка в подальшому була передана у власність ОСОБА_1, в порядку, передбаченому ст.ст. 149 , 150 ЗК України , не здійснювалося.

Відповідно до ст.20 ЗК України , що діяла на час виникнення спірних правовідносин, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснювалось на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з врахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель відповідно до ст.21 ЗК України є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам та визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Як убачається з матеріалів справи, на момент передачі спірної земельної ділянки у власність відповідача ОСОБА_1 цільове призначення земельних угідь змінено не було.

У постановах Верховного Суду України № 6-14цс13 від 24.04.2013р., №6-33цс від 22.05.2013р., №6-41цс13 від 29.05.2013р., №6-33цс13 від 22.05.2013р., які, у відповідності до ч.2 ст.214, ст.360-7 ЦПК України. є обов'язковими для суду при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, сформульована правова позиція, згідно якої порушення визначеного законом порядку набуття у власність земельної ділянки є підставою для визнання у судовому порядку незаконними рішень органів місцевого самоврядування про передачу землі у власність, а також - недійсним державного акту про право власності на землю.

У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як відповідні рішення органів виконавчої влади або місцевого самоврядування, на підставі яких видано державні акти, що посвідчують право власності на земельні ділянки, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку .

Згідно із ч.2 ст.16 ЦК України, ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків, застосування інших, передбачених законом, способів.

Здійснивши системний аналіз правових норм, врахувавши правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду України у справах з подібних правовідносин, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірна земельна ділянка належить до лісового фонду (квартал 17 виділ 10 Ново-Орлицького лісництва) та знаходиться у постійному землекористуванні ДП «Кременчуцький лісгосп».

Посилання в апеляційній скарзі на дотримання процедури порядку відведення земельної ділянки у приватну власність відповідно до вимог ЗКУ, ст.22 ЗУ «Про землеустрій» та постанов КМУ від 13.03.04 №427 та від 26.05.2004 р. №677, якими визначено, що підставою для розробки проекту землеустрою та технічної документації є рішення (розпорядження) відповідного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування, договір на виконання робіт, спростовуються наявними у справі доказами та базуються на довільному тлумаченні зазначених правових норм, а тому також не заслуговують на увагу.

Твердження про те, що чинним законодавством на момент виникнення спірних правовідносин виготовлення проектної документації та державна експертиза землевпорядної документації не вимагалися, - суперечать положенням ст.118 ЗК України (в редакції Законів України №2768-III від 25.10.2001р., №1626-IV від 18.03.2004р., що діяла на час виникнення спірних правовідносин), ст.50 Закону України «Про землеустрій», Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05. 2004р. №677, ст.62 Закону України «Про землеустрій», абзацу сьомого статті 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» в редакції Закону від 17.06.2004р. №1808-IV, якими передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд подають заву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки із зазначенням бажаних розмірів земельної ділянки та мети її використання. В разі згоди на передачу земельної ділянки у власність відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада надає дозвіл на розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування, який приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок підлягали обов'язковій державній експертизі з метою забезпечення її відповідності вихідним даним та технічним умовам, вимогам законів України, іншим нормативно-правовим актам.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що покладені в основу рішення суду першої інстанції матеріали кримінальної справи не є належними та допустимими доказами з огляду на те, що суд їх витребував за власною ініціативою, є безпідставними, оскільки відповідно до ч.4 ст.10 ЦПКУ суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи. Відповідно до ч.2 ст.160 ЦПК України, головуючий керує ходом судового засідання…спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи

Відповідно до ч.2 ст.191 ЦПКУ, у разі неможливості продовження розгляду справи у зв'язку з необхідністю подання нових доказів суд оголошує перерву на час, необхідний для цього.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у мотивувальній частині рішення, також не спростовують, а зводяться лише до незгоди з рішенням суду.

Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308,314,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, - відхилити.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 04 червня 2014 року, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законнозї сили

ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ Т.О. Кривчун

СУДДІ: /підпис/ Ю.В. Дряниця

/підпис/ П.М. Карнаух

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Т.О. Кривчун