Рішення

від 15.10.2014 по справі 910/18674/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18674/14 15.10.14

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Спецтехінвест» простягнення 40 010 гривень 31 копійки

Представники:

від Позивача: ОСОБА_2 (представник за Довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі також - «Позивач») звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Спецтехінвест» (надалі також - «Відповідач») про стягнення 40 010 гривень 31 копійки.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 27 січня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Спецтехінвест» («Продавець») та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 («Покупець») укладено Договір купівлі-продажу № 014/01, відповідно до умов якого сторони погодили, що продавець зобов'язується передати покупцеві автобус "ПАЗ 4234", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Так, на виконання умов Договору купівлі-продажу № 014/01, 29.01.2014 року Позивач здійснив часткову попередню оплату у розмірі 18 140 гривень 00 копійок та додатково 04.02.2014 року сплатив ще 17 620 гривень 00 копійок. Таким чином, Покупець сплатив Відповідачу 35 760 гривень 00 копійок. Однак, Відповідач не передав покупцю товар та не повернув суму передоплати в розмірі 35 760 гривень 00 копійок. Отже, Позивач просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Спецтехінвест» 35 760 гривень 00 копійок - сума основної заборгованості, 4 215 гривень 98 копійок - інфляційних нарахувань та 34 гривні 33 копійки - пені.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.09.2014 р. порушено провадження у справі № 910/18674/14, судове засідання призначено на 25.09.2014 р.

23.09.2014 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 05.09.2014 року.

У зв'язку з перебуванням судді Чинчин О.В. на лікарняному, Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду м. Києва від 25.09.2014 року справу № 910/18674/14 передано для розгляду судді Спичаку О.М.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.09.2014 року справу № 910/18674/14 прийнято до провадження суддею Спичаком О.М., розгляд справи призначено на 02.10.2014 рік.

У зв'язку з виходом судді Чинчин О.В. з лікарняного, Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року справу № 910/18674/14 передано для розгляду судді Чинчин О.В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.09.2014 року справу № 910/18674/14 прийнято до провадження суддею Чинчин О.В., розгляд справи призначено на 02.10.2014 рік.

02.10.2014 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Відповідача надати докази на підтвердження виконання умов Договору купівлі-продажу №014/01 від 27.01.2014 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.10.2014 року відкладено розгляд справи на 15.10.2014 року та зобов'язано Відповідача надати докази на підтвердження виконання умов Договору купівлі-продажу №014/01 від 27.01.2014 року.

В судовому засіданні 15.10.2014 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду м. Києва від 02.10.2014 року.

За таких обставин, незважаючи на те, що представник Відповідача в судове засідання 15.10.2014 року не з'явився, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 15 жовтня 2014 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

27 січня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Спецтехінвест» («Продавець») та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 («Покупець») укладено Договір купівлі-продажу № 014/01, відповідно до умов якого сторони погодили, що продавець зобов'язується передати покупцеві автобус "ПАЗ 4234", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Підпунктом 2.3.1. пункту 2.3. Договору визначено, що покупець протягом трьох банківських днів з моменту підписання договору, але не пізніше 29 січня 2014 включно, перераховує на поточний рахунок продавця часткову передоплату в розмірі 18 140 гривень 00 копійок.

Решту вартості товару покупець сплачує за фактом поставки та підписання акта прийому-передачі (пункт 2.6. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до платіжних доручень № 378 від 29 січня 2014 року на суму 18 140 гривень 00 копійок та № 379 від 04 лютого 2014 року на суму 17 620 гривень 00 копійок Позивач перерахував на розрахунковий рахунок Відповідача 35 760 гривень 00 копійок.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не передав покупцю товар та не повернув суму передоплати в розмірі 35 760 гривень 00 копійок. Отже, Позивач просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Спецтехінвест» 35 760 гривень 00 копійок - суму основної заборгованості, 4 215 гривень 98 копійок - інфляційних нарахувань та 34 гривні 33 копійки - пені.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору купівлі-продажу № 014/01 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд зазначає, що факт перерахування Позивачем грошових коштів на рахунок Відповідача в розмірі 35 760 гривень 00 копійок підтверджується платіжними дорученнями № 378 від 29 січня 2014 року на суму 18 140 гривень 00 копійок та № 379 від 04 лютого 2014 року на суму 17 620 гривень 00 копійок.

Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів на підтвердження поставлення Відповідачем Позивачу товару за Договором купівлі-продажу № 014/01.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору купівлі-продажу № 014/01, не здійснив поставку товару, тобто не виконав свої зобов'язання, а тому позовні вимоги щодо стягнення 35 760 гривень 00 копійок - сума основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Спецтехінвест» на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає 4 215 гривень 98 копійок - інфляційних нарахувань.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки. Установлене статтею 3 названого Закону обмеження розміру пені не стосується неустойки, встановленої іншими законодавчими актами (пункт 2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

З таких обставин, Суд приходить до висновку, що до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Спецтехінвест» на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає 34 гривні 33 копійки - пені.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Спецтехінвест» (03110, м.Київ, ВУЛИЦЯ СОЛОМ'ЯНСЬКА, будинок 3, КАБІНЕТ 41, Ідентифікаційний код юридичної особи 38051088) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) 40 010 (сорок тисяч десять) гривень 31 копійку , з яких: 35 760 гривень 00 копійок - сума основної заборгованості, 4 215 гривень 98 копійок - інфляційних нарахувань та 34 гривні 33 копійки - пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Спецтехінвест» (03110, м.Київ, ВУЛИЦЯ СОЛОМ'ЯНСЬКА, будинок 3, КАБІНЕТ 41, Ідентифікаційний код юридичної особи 38051088) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок судового збору.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 17 жовтня 2014 року.

Суддя О.В. Чинчин