Рішення

від 16.10.2014 по справі 127/18996/14-ц

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Cправа № 127/18996/14-ц

Провадження № 2/127/6332/14

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

16 жовтня 2014 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Прокопчук А.В.,

при секретарі Поливаній Ю.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОМЕ-Україна" про визнання договорів недійсними та стягнення грошових коштів,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом ТОВ "ІНКОМ-Україна" про визнання недійсним договору за № 01299, № 01331 та № 01300, які укладені 11 серпня 2011р. та за № 01449, який укладений 10 жовтня 2011р., між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "ІНКОМЕ-Україна" та стягненням з відповідача на його користь 66260,90 грн. сплачених ним коштів на виконання вищезазначених договорів, що підтверджується копіями договорів та квитанцій.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що діяльність відповідача з адміністрування фінансових коштів підпадає під поняття "фінансова послуга", а тому відповідач мав в установленому законом порядку отримати ліцензію, проте ліцензію не отримував.

Позивач вважає, що діяльність відповідача підпадає під ознаки нечесної підприємницької практики та відповідачем утворено пірамідальну схему, умови договорів є несправедливими, існує істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними відповідно до вимог Закону України "Про захист прав споживачів".

В судове засідання представник позивача не з'явилася, надавши заяву, в якій просить розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та у випадку неявки відповідача не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. За таких обставин, відповідно до 224 ЦПК України суд ухвалив заочне рішення у відсутність відповідача, на підставі наявних в справі доказів, оскільки представник позивача не заперечила проти такого порядку вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідач є юридичною особою та зареєстрований як товариство з обмеженою відповідальністю "ІНКОМЕ-Україна", скорочено ТОВ "ІНКОМЕ-Україна", ідентифікаційний код юридичної особи 37159203, місце знаходження юридичної особи: 21000, Вінницька область, м.Вінниця, вул.Данила Нечая, будинок 28, квартира 1, засновник та керівник ОСОБА_2, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 8-9, 157-159, 160-162).

11 серпня 2011р. між ОСОБА_1 та відповідачем було укладено три договори за №01299, №01300 та №01331, відповідно до умов яких відповідач зобов'язався за плату вчинити дії спрямовані на придбання товару, зазначеного в Додатку № 1, а саме за об'єкт нерухомості без конкретних ознак, на умовах діяльності Програми "Достаток"(Додаток № 2), що підтверджується договорами, які є аналогічними за змістом (а.с. 10-13, 38-41, 66-69).

10 жовтня 2011р. між ОСОБА_1 та відповідачем було укладено аналогічний за змістом договір № 01449 (а.с. 94-97).

У додатку № 2 зазначено, що програма "Достаток" - програма, що базується на створенні груп Учасників, метою яких є придбання бажаних товарів з розстроченням платежу на досить тривалий час, у порядку та на умовах, передбачених Договором та умовами програм, що передбачає ст.1 Умов Програми «Достаток» як Додатоку № 2 до кожного зазначеного вище договору .

За умовами вищезазначених договорів ОСОБА_1 зобов'язався щомісячно сплачувати загальний платіж, який включає чистий внесок та адміністративні витрати. Всього ним було сплачено на користь відповідача 66260,90 грн., з яких чистих внесків на загальну суму 36388,90 грн., що підтверджується договорами та квитанціями (а.с. 15-37, 43-65, 71-93).

В 2013 році позивач припинив сплачувати загальні платежі з посиланням на непередбачувані обставини у житті - важке захворювання очей, що потребує оперативного лікування, відсутність достатніх коштів, просив повернути сплачені ним кошти, так як він є пенсіонером і в зв'язку з захворюванням працювати не може, інших доходів ніж пенсія не має, що підтверджується його заявою, яку він подав відповідачу, про що свідчить відмітка про реєстрацію відповідача (а.с.120).

У відповідь на звернення ОСОБА_1 отримав листи відповідача, про дострокове розірвання договорів, відповідач обіцяв повернути кошти і то, тільки чисті внески по закінченню групи (а.с. 121, 122, 123, 124).

Не отримавши кошти протягом року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх законних прав і інтересів.

Питання, які виникають при розгляді судами справ про визнання правочинів недійсними, врегульовано постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Як зазначено у вищевказаній постанові Пленуму ВСУ, при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, залежно від предмета і підстав позову.

Зі змісту договорів по адмініструванню фінансових активів для придбання товарів у групах, які знаходяться в матеріалах справ і є предметом спору, вбачається, що такі договори відповідають вимогам частини другої статті 628 ЦК України. До відносин у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у цьому договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Вирішуючи питання про недійсність договору по адмініструванню фінансових активів для придбання товарів у групах, із підстав відсутності у відповідача ліцензії, тим самим невідповідності вимогам Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" суд, дослідивши подані сторонами докази, вважає, що діяльність відповідача на момент укладення спірних правочинів з адміністрування фінансових коштів підпадає під поняття "фінансова послуга".

При цьому судом враховано, що відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Перелік фінансових послуг, передбачений частиною 1 статті 4 даного закону, не є вичерпним, оскільки пунктом 12 визначено, що інші операції, які відповідають критеріям, визначеним у пункті 5 частини першої статті 1 цього Закону, відносяться до сфери фінансових послуг. Водночас відповідно до пункту 4 частини 1 статті 34 даного закону, діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Законом України від 02 червня 2011 року № 3462 -VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг", який набув чинності з 08 січня 2012 року, статтю 4 Закону доповнено пунктом 11-1, відповідно до якого діяльність із адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах віднесено до переліку фінансових послуг.

Статтею 227 ЦК України визначено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Законом України від 2 червня 2011 року № 3462-ІV "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг" внесено зміни до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг" та доповнено п. 11 1 , відповідно до якого до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Згідно з пунктами 3, 4 розділу VІІІ "Прикінцеві положення" цього Закону фінансові установи зобов'язані протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність у відповідність із вимогами цього Закону (тобто до 8 січня 2013 року), а спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг зобов'язаний у шестимісячний строк з дня опублікування цього Закону розробити та затвердити ліцензійні умови здійснення діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

На підставі цього Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (як уповноважений державний орган) (далі - Нацкомфінпослуг), затвердила Ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (розпорядження від 9 жовтня 2012 року № 1676 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах") (далі - Ліцензійні умови).

Відповідно до листа Нацкомфінпослуг від 01.10.2014р.за № 10401/16-12 інформація про відповідача ТОВ "ІНКОМЕ-Україна", ідентифікаційний код юридичної особи 37159203, місце знаходження юридичної особи: 21000, Вінницька область, м.Вінниця, вул.Данила Нечая, будинок 28, квартира 1, до Державного реєстру фінансових установ, який веде Нацкомфінпослуг, не вносилась, статусу фінансової установи не набувало, ліцензій та інших дозволів на здійснення діяльності з надання фінансових послуг не отримувало.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною першою статті 227 ЦК України визначено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

За положеннями ч.1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, Законом України "Про захист прав споживачів" закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької практики, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

При цьому в зазначеному Законі нормативне визначення поняття "пірамідальної схеми" не надано, однак визначені ознаки, які відносять діяльність суб'єкта підприємництва до "пірамідальної схеми".

Аналіз пункту 7 частини 3 статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів" дає підстави для висновку, що поняття "пірамідальна схема" у розумінні цієї норми має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення оплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.

Таким чином, для кваліфікації "пірамідальної схеми" необхідна наявність усіх зазначених ознак у сукупності.

Відсутність будь-якої з указаних ознак виключає можливість визнання схеми як "пірамідальної", тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України.

Згідно із частиною 1 статті 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Висновок про саме таке застосування статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів" міститься в постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року (справа № 6-40цс13).

Так, пірамідальній схемі властива сплата коштів за можливість одержання окремим учасником грошової компенсації, яка повинна надаватися за рахунок залучення цим учасником схеми інших споживачів.

Оскільки ОСОБА_1 сплачував кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, ТОВ "ІНКОМЕ-Україна" без залучення власних коштів формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності Програми "Достаток", спірні договори порушують право позивача на придбання безпосередньо товару, а діяльність ТОВ "ІНКОМЕ-Україна" з реалізації Програми "Достаток" є такою, що вводить споживача в оману.

Проте враховуючи правові позиції Верховного Суду України, які викладені у справі № 6-98цс14, а саме, що надання установою послуг з адміністрування активів, створених за рахунок залучених періодичних внесків учасників групи з метою об'єднання їхніх коштів і спрямованих на почергове придбання кожним із них певних товарів, що обумовлені в договорі, є правомірною діяльністю з надання фінансових послуг (за умови отримання ліцензії), яка передбачена статтею 1 Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг», а не нечесною підприємницькою практикою в розумінні пункту 7 частини третьої статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів", наслідком якої є визнання угоди недійсною, суд, враховуючи відсутність ліцензії у відповідача, вважає за необхідне застосувати до виниклих правовідносин ст. 227 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

ОСОБА_1 виконав свої зобов'язання за вказаними вище договорами по загальним платежам 66260,90 грн., мета укладення договорів не була досягнута, відповідач не надав позивачу товару - жодного з чотирьох об'єктів нерухомості, підстави для утримання коштів відповідачем відпали і він зобов'язаний їх повернути.

Позивач від сплати судового збору звільнений на підставі ч.3 ст.22 Закону України "Про захист прав споживачів",а тому в силу ч.3 ст. 88 ЦПК України слід стягнути із відповідача в дохід держави 906,60 грн. судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст. 42 Конституції України, ст.ст. 215, 216, 203, 227 ЦК України, ст.ст. 10, 57-60, 88, 212-215, 224-226, 360-7 ЦПК України, ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", ст.ст. 1, 4, 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОМЕ-Україна" про визнання договорів недійсними та стягнення грошових коштів - задовольнити.

Визнати недійсним договори за № 01299, № 01331 та № 01300, які були укладені 11 серпня 2011 року та за № 01449, який був укладений 10 жовтня 2011 року між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "ІНКОМЕ-Україна" (ідентифікаційний код юридичної особи (код ЄДРПОУ) 37159203).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОМЕ-Україна" (ідентифікаційний код юридичної особи (код ЄДРПОУ) 37159203) на користь ОСОБА_1 коштів в сумі 66260 (шістдесят шість тисяч двісті шістдесят) грн. 90 коп. оплачених ним за виконання договорів за № 01299, № 01331, № 01300 та № 01449.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОМЕ-Україна" в дохід держави 906 (дев'ятсот шість) грн. 60 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Позивачем рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя: