Ухвала

від 15.10.2014 по справі 306/841/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Іменем України

15 жовтня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області

у складі : головуючого - судді Мацунича М.В.

суддів : Куштана Б.П., Панька В.Ф.

з участю секретаря : Савариної Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Свалявського районного суду від 08 серпня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, релігійної громади Свідків Єгови про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2014 року ОСОБА_1 звернувся в суд із вищезазначеним позовом. Та в травні 2014 року уточнив позов у частині підстав задоволення позову. Вимоги мотивував тим, що укладення даного правочину призведе до нанесення матеріальних збитків, внаслідок невиконання судового рішення в межах виконавчого провадження.

Рішенням Свалявського районного суду від 08 серпня 2014 року в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, відмовлено ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій клопоче перед апеляційною інстанцією стосовно скасування рішення суд та ухвалення нового рішення про задоволення позову. Мотивує, свої вимоги тим, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам норм процесуального та матеріального права.

У ході апеляційного розгляду, представник ОСОБА_1 в особі ОСОБА_4 підтримав, вимоги скарги та просив задовольнити таку з наведених мотивів.

Представник ОСОБА_2 в особі ОСОБА_5 та представник Релігійної громади в особі ОСОБА_2 заперечили доводи скарги й просили відхилити таку, оскільки позивач не вправі оскаржувати правочин учасником якого не являється.

Протягом судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 не являється стороною договору дарування земельної ділянки укладеного 23.09.2009 року, а тому, даний правочин не порушує його права, свободи чи інтереси.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи й перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла до думки, що апеляційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступних мотивів.

За правилами ч. 1 ст. 303 ЦПК України - під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

А виходячи з положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доводом апеляційної скарги є те, що коли інша заінтересована сторона заперечує дійсність правочину то такий може бути визнаний судом недійсним. Оформлення права власності на земельну ділянку релігійною громадою призведе до нанесення матеріальних збитків апелянту внаслідок невиконання судового рішення в рамках виконавчого провадження.

Проте такі доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 3 і ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку встановленому, цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений, законами України.

Також і ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Отож, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Та згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Звертаючись у суд із даним позовом ОСОБА_1 виходив із того, що укладення договору дарування земельної ділянки між відповідачами призвело до порушення його прав на погашення боргу по рішенню Шевченківського районного суду м. Львова від 21.10.2010 року де ОСОБА_2 є боржником.

За змістом Договору дарування земельної ділянки від 23 вересня 2009 року, ОСОБА_2 подарував Релігійній громаді свідків єгови земельну ділянку площею 0,09 га. розташовану в АДРЕСА_1, яка належала йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №002837, виданого Свалявською міською радою 26.08.2002 року і зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1519, цільове призначення якої для обслуговування житлового будинку (п. 2). А в п. 7 йдеться про те що дана земельна ділянка під арештом не перебуває і прав щодо неї в третіх осіб, немає, а.с. 5.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 21.10.2010 року стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 380250 гривень матеріального збитку та 1700 судового збору. Дане рішення суду набрало законної сили 11.04.2011 року на підставі ухвали апеляційного суду Львівської області, а.с. 91-93, 94-96.

У рамках виконавчого провадження при здійсненні примусового виконання виконавчого листа № 2-1655/10 виданого 20.05.2011 року державним виконавцем відділу ДВС Свалявського РУЮ винесено 07.08.2012 року постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а.с. 6. На момент винесення державним виконавцем даної постанови, земельна ділянка площею 0,09 га., що розташовану в АДРЕСА_1 вже була на підставі договору дарування від 23.09.2009 року відчужена ОСОБА_2, і останньому не належала на момент винесення постанови, державним виконавцем.

Так у ч. 3 ст. 215 ЦК України йдеться про те, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Свою заінтересованість по визнанню недійсним договору дарування земельної ділянки, ОСОБА_1 пов'язує з тим, що перехід права власності на земельну ділянку до Релігійної громади призведе до нанесення йому матеріальних збитків, невиконанням ОСОБА_2 судового рішення в рамках виконавчого провадження.

Проаналізувавши зміст ч. 3 ст. 215 ЦК України з огляду на доводи позивача по його заінтересованості у визнанні недійсним договору дарування земельної ділянки, колегія суддів дійшла до думка, що в даному випадку йдеться про те, що інтерес іншої особи, яка не є стороною правочину, повинен бути пов'язаний безпосередньо із предметом такого правочину, яким у даному випадку є земельна ділянка.

З вище наведених доказів убачається, що земельна ділянка площею 0,09 га., що розташовану в АДРЕСА_1, належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №002837, виданого Свалявською міською радою 26.08.2002 року і зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1519.

Дана обставина вказує на те, що така, починаючи ще з 26.08.2002 року належить на праві приватної власності саме ОСОБА_2, а не ОСОБА_1. Дана земельна ділянка не перебувала в останнього у користуванні, та й він не мав наміру набути таку в приватну власність і щоб йому у цьому було безпідставно відмовлено. Таких умов, апелянт не навів суду.

Наявність рішення суду по другій справі з інших правовідносин пов'язаних зі стягненням боргу за не виконані послуги не може свідчити про наявність інтересу в даній справі та являтись підставою для визнання недійсним договору дарування за наявності різних підстав та об'єктів спірних правовідносин. Крім цього, спірний правочин було укладено задовго до ухвалення і набрання законної чинності рішенням суду по іншій справі.

Ставлячи вимогу про визнання недійсним правочину, позивач по суті спору виступає як представник в інтересах органу, якому надано право контролю за дотримання земельного законодавства, та який вправі ставити питання про захист порушеного права, коли таке має місце.

Таким державним органом у сфері земельних правовідносин, являється Державна інспекція сільського господарства в Закарпатській області, до компетенції якої входить здійснення державного нагляду (контролю) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності на підставі Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.12.2011 № 770). ОСОБА_1 не вповноважувався даним державним органом на звернення до суду.

Також, слід зазначити, що ОСОБА_1 не відноситься до того кола осіб, яким Закон надає право звертатись до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних, чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах, виходячи зі змісту ст. 45 ЦПК України.

На думку колегії суддів, позивач не набув підстав заінтересованості відносно земельної ділянки, яка є предметом договору дарування, а тому й не набув право на звернення до суду, оскільки його права не порушуються спірним правочином.

Під час встановлення зазначених фактів судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, та застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а тому відсутні підстави для його скасування.

Позаяк доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та вище наведеного, а тому колегія суддів у відповідності до вимог передбачених ст. ст. 213, 308 ЦПК України дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін .

Зважуючи на встановлене та керуючись вимогами статей 307, 308, 314, 315 і 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Свалявського районного суду від 08 серпня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

---

Судді :

---

---