Рішення

від 16.10.2014 по справі 902/1392/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 жовтня 2014 р. Справа № 902/1392/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод", м.Вінниця

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕКТОР", с. Крищинці, Тульчинський район, Вінницька область

про стягнення 14 897,64 грн. заборгованості за договором № 1/5-45С-11 від 05.01.2011 р.

За участю секретаря судового засідання Миколюк М.Г.

За участю представників:

позивача: Могир О.Ю., довіреність від 22.05.2014 р., паспорт серії НОМЕР_1 виданий Ленінським ВМ ВМВ УМВС України у Вінницькій області 22.11.2007 р.

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Державним підприємством "45 експериментальний механічний завод" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор" про стягнення 10 410,00 боргу, 521,07 грн 3 % річних, 1 270,02 грн інфляційних втрат, 2 696,62 грн пені за договором № 1/5-45 С-11 від 05.01.2011 р.

Ухвалою суду від 29.09.2014 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1392/14 та призначено її до розгляду на 16.10.2014 р.

В засідання суду представник відповідача не з'явився, витребуваних ухвалою суду документів не надав, причин неявки та неподання доказів не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином - ухвалою суду від 29.09.2014 р., надіслання та вручення якої уповноваженому представнику відповідача за адресою вул.Учительська, 96, с.Крищинці, Тульчинський район, вінницька область, 23631 підтверджується поштовим повідомлення про вручення поштової кореспонденції за № 2363100740560.

Слід зазначити, що згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 19368995 місцезнаходженням відповідача значиться вул.Учительська, 96, с.Крищинці, Тульчинський район, вінницька область, 23631, яка є ідентичною тій по якій було направлено останньому ухвалу про порушення провадження справі у даній справі.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Оскільки норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В засіданні суду оголошувалась перерва з метою надання позивачем повного переліку витребуваних доказів.

По закінченні перерви позивачем подано заяву згідно якої він відмовився від позовних вимог про стягнення 2 696,62 грн пені.

Вказана заява приймається судом до розгляду, як така, що не суперечить приписам ст.22 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

05.01.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вектор" (Замовник) та Державним підприємством "45 експериментальний механічний завод" (Постачальник) укладено договір № 1/5-45 С-11 згідно п.1.2 якого Постачальник зобов'язується на умовах даного договору реалізувати продукцію (Товар) та (або) надати послуги, а Замовник зобов'язується оплатити та прийняти їх (а.с.11, т.1).

Згідно п.3.1 Договору розрахунки проводяться шляхом попередньої оплати Замовником виставленого рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи позивач за період з 11.01.2011 р. по 17.12.2012 р. поставив відповідачу Товар та надав послуги на загальну суму 221 714,81 грн за які відповідач сплатив за період з 21.01.2011 р. по 14.12.2012 р. 211 304,81 грн, що підтверджується наявними у справі видатковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, актами здачі-прийняття робіт, банківськими виписками тощо.

Таким чином борг відповідача за отриманий Товар становить 10 410,00 грн (221 714,81 - 211 304,81).

Так як, відповідач не здійснив розрахунків за отриманий Товар позивач 10.07.2014 р. звернувся з претензією № 604 про погашення заборгованості (а.с.16, т.1).

Матеріали справи не містять доказів надання відповідачем відповіді на претензію та погашення останнім заборгованості.

Непроведення відповідачем оплати за отриманий Товар слугувало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

Слід вказати, що існуючий борг відповідача в розмірі 10 410,00 грн підтверджується бухгалтерською довідкою позивача від 15.10.2014 р. № 1167.

Також бухгалтерською довідкою позивача від 15.10.2014 р. № 1167-а, що поставка за видатковими накладними від 11.01.2011 р., від 21.01.2011 р., від 24.01.2011 р., від 18.04.2011 р., від 17.05.2011 р. стосується договору від 05.01.2011 р. № 1/5-45С-11 оскільки посилання у вказаних накладних на договір № ДГ-0000624 від 01.01.2008 р. здійснено помилково так як такого договору між підприємством та ТОВ "Вектор" не укладалось.

На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Надаючи правову кваліфікацію договору 1/5-45С-11 від 05.001.2011 р., суд з огляду на його зміст та положення цивільного законодавства приходить до висновку, що останній є змішаним, оскільки містить елементи договору поставки та договору про надання послуг правовідносини за якими регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка" та главою 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Беручи до уваги викладене, а також те, що доказів щодо погашення боргу в сумі 10 410,00 грн. на день розгляду справи відповідач не надав, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та правомірними, а отже підлягають задоволенню.

В засіданні суду розглянуто заяву позивача від 16.10.2014 р. про відмову від позову в частині вимог про стягнення 2 696,62 грн пені, розрахованої за період з 17.12.2012 р. по 18.08.2014 р.

Давши оцінку даній заяві суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову.

Частина 6 названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно п.4 ч.1 ст.80 ГПК України - господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Заява позивача про відмову від позову в частині стягнення пені та штрафу приймається судом, оскільки відмова позивача від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, відповідає обставинам і матеріалам справи.

При цьому суд враховує, що заяву про відмову від позову в частині стягнення пені подано представниками позивача - Могир О.Ю., у якої наявні повноваження на здійснення вказаної процесуальної дії, що вбачається із змісту її довіреності від 22.05.2014 р.

В зв'язку з цим провадження у справі в частині стягнення 2 696,62 грн пені розрахованої за період з 17.12.2012 р. по 18.08.2014 р. підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 521,07 грн. 3 % річних та 1 270,02 грн. інфляційних втрат за період з 17.12.2012 р. по 18.08.2014 р. за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

При перевірці правильності розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат за вказаний позивачем в розрахунку період, судом встановлено, що позивачем заявлено менші суми ніж отримано судом при проведенні перерахунку (судом отримано 521,93 грн - 3% річних та 1 402,18 грн - інфляційних втрат), але враховуючи те, що позивачем не подавались заяви про збільшення розміру позовних вимог, вказані вимоги задовольняються у заявлених позивачем розмірах.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу в тому рахунку доказів проведення остаточних розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів тощо).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів про припинення провадження у справі в частині вимог про стягнення пені в зв'язку з відмовою позивача від них.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача в повному обсязі відповідно до ч.2 ст.49 ГПК України.

16.10.2014 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст.82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор", вул.Учительська, 96, с. Крищинці, Тульчинський район, Вінницька область, 23631 (ідентифікаційний код-13323130) на користь Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод", вул.Червоноармійська, 57, м.Вінниця, 21100 (ідентифікаційний код - 08341806) - 10 410 грн 00 коп. - основного боргу, 521 грн 07 коп. - 3% річних, 1 270 грн 02 коп. - інфляційних втрат та 1 827 грн 00 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Прийняти відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення 2 696 грн 62 коп. пені.

4. Провадження в частині стягнення 2 696 грн 62 коп. пені припинити згідно п.4ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з поштовим повідомленням про вручення поштової кореспонденції.

Повне рішення складено 21 жовтня 2014 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи.

2 - відповідачу - вул. Учительська, 96, с. Крищинці, Тульчинський район, Вінницька область, 23631.