Ухвала

від 15.10.2014 по справі 910/11325/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

У Х В А Л А

Справа № 910/11325/14 15.10.14

За скаргою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "АМТ-бізнес"

на дії державного виконавця

у справі за позовом Державної установи "Інститут ядерної медицини та променевої діагностики Національної академії медичних наук України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМТ-бізнес"

про стягнення 249 630,13 грн

суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача Бойчун Н.Д.- представник за довіреністю № 226 від 30.09.14; від відповідача від ВДВС Дніпровського РУЮ в м. КиєвіЛебідь О.П. - представник за довіреністю від 04.07.14; не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29.09.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АМТ-бізнес" звернулось до Господарського суду м. Києва зі скаргою на дії державного виконавця.

Згідно із поданою скаргою боржник просить визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві від 04.09.14 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 44619107.

Ухвалою суду від 01.10.14 розгляд скарги призначено на 15.10.14.

В судовому засіданні представник боржника заявлену скаргу підтримав, представник стягувача проти скарги заперечував. Представник органу державної виконавчої служби в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду скарги не направляв.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників стягувача та боржника, господарський суд міста Києва , встановив:

Рішенням господарського суду м. Києва від 09.07.2014 у справі № 910/11325/14 позовні вимоги Державної установи «Інститут ядерної медицини та променевої діагностики Національної академії медичних наук України» задоволено повністю, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМТ-бізнес" заборгованості у розмірі 249 630 грн 13 коп. та судовий збір у розмірі 4 992 грн 60 коп.

22.07.14 на виконання рішення господарського суду у справі № 910/11325/14 господарським судом м. Києва видано відповідний наказ.

На підставі наказу № 910/11325/14 від 22.07.14 державним виконавцем ВДВС Дніпровського РУЮ 04.09.14 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 44619107 та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

29.09.14 боржник звернувся до суду зі скаргою на постанову ВДВС Дніпровського РУЮ від 04.09.14 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ВП № 30918325). Скарга обґрунтовується тим, що оскаржувана постанова є передчасною та унеможливлює добровільне виконання боржником рішення суду. Скаржник вважає, що оскаржувана постанова державного виконавця є незаконною, оскільки боржнику не було надано строк на добровільне виконання постанови, що призвело до порушення його законних прав та неможливості для боржника належним чином виконати постанову.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "АМТ-бізнес" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну виконавчу службу" правову основу діяльності державної виконавчої служби становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, згідно з нормою ст. 19 Конституції України, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За покладеними на неї Законом України "Про державну виконавчу службу" повноваженнями, державна виконавча служба здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України, завданням якої є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що держаний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

З урахуванням наведеного, орган державної виконавчої служби та її посадові особи повинні діяти виключно на підставах, в межах повноважень, у спосіб та у точній відповідності із законом.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 19 Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону.

Згідно з ч.3 ст. 19 Закону у заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

Статтею 25 Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

В ході розгляду скарги судом встановлено, що постанова Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві від 04.09.14 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ВП № 44619107) повністю відповідає викладеним вище вимогам Закону та не порушує права та охоронювані законом інтереси скаржника.

Тому доводи боржника в частині незаконності дій державного виконавця в частині винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ВП № 44619107) від 04.09.14 та протиправності самої постанови судом відхиляються у повному обсязі.

Суд зазначає, що винесення оскаржуваної постанови від 04.09.14 не позбавляло боржника можливості в добровільному порядку виконати рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/11325/14 та не порушувало його законні права. Станом на момент розгляду даної скарги заборгованість боржником не сплачена.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє (п.9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.10.2012, № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "АМТ-бізнес" є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АМТ-бізнес" на постанову відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в місті Києві від 04.09.14 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ВП № 44619107) відхилити.

Суддя Л.Г. Пукшин