Рішення

від 15.10.2014 по справі 922/3643/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2014 р.Справа № 922/3643/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанської В.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новаторінвест", м. Запоріжжя до 1) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Красноград , 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Форус Україна", м. Київ про стягнення 307552,50 грн. за участю представників сторін:

позивача - Шафранського Ю.С.; Матієвої Я.С. довіреність №035/06 від 13.06.14 р.;

1-го відповідача - ОСОБА_6 довіреність б/н від 04.06.114 р.;

2-го відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Новаторінвест", звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідачів: 1) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Форус Україна"; в якій позивач просить стягнути солідарно з відповідачів збитки в розмірі вартості втраченого товару на суму 20 550 доларів США, яка була сплачена згідно умов договору №60 від 06.02.14 р., укладеного між ТОВ "Новаторінвест" та ПП ОСОБА_7 Також позивач просить стягнути з 2-го відповідача суму штрафу за запізнення на місце розташування розвантаження за 30 діб в розмірі 1500,00 євро. Крім того позивач просить судові витрати покласти на відповідачів.

Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Присутній представник 1-го відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, про що надав до суду відзив на позовну заяву за вх.№36393, в якому зазначив, що проти позову в частині стягнення з 2-го відповідача ТОВ "Форус Україна" не заперечує. Відповідно до умов договору, який укладено між відповідачами безпосередній перевізник ТОВ "Форус Україна" несе повну матеріальну відповідальність за втрату майна, тому на думку 1-го відповідача він є неналежним відповідачем у даній справі та сума боргу підлягає стягненню з 2-го відповідача, тому просив у задоволенні позову відмовити.

Представник 2-го відповідача у судове засідання не з'явився. До господарського суду Харківської області 29 вересня 2014 року повернулась ухвала від 17 вересня 2014 року про відкладення провадження у справі, яка була направлена на адресу відповідача: 04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, 39, з відміткою пошти: "адресат не знаходиться", яка долучена судом до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача та 1-го відповідача господарським судом встановлено наступне.

06 лютого 2014 року між ТОВ «Новаторінвест» (м. Запоріжжя; продавець за договором, далі по тексту - позивач) та ПП ОСОБА_7 (м.Алмати, Казахстан, далі по тексту - покупець за договором) було укладено договір поставки №6, згідно якого позивач зобов'язується поставити на умовах СРТ (відповідно правил Інкотермс 2010) та передати у власність покупця за договором товар (пневмонагнетач СО0242М з компресором ПКС-5,25, маса якого складає 1800 кг) вартістю 20 550 доларів США.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п.2.1. цього договору, продавець за договором та позивач здійснює поставку товару автомобільним транспортом на умовах СРТ м.Алмати (Казахстан) експортне та митне оформлення проводиться в М.Запоріжжя (Україна). Умовами оплати по цьому договору, відповідно до п.3.1. - попередня оплата в розмірі 1000 (десять тисяч доларів США) та протягом 5 робочих днів з моменту повідомлення покупця про готовність товару до відвантаження (рахунок - фактура №13 від 06.02.2014р.). Оплата по цьому договору відбулася в повному обсязі, сторони претензій щодо оплати - не мають.

З метою виконання вказаного вище договору та транспортування товару, позивач уклав договір №00019 від 01.03.2014 р. з фізичною-особою підприємцем ОСОБА_10 (далі по тексту - 1-ий відповідач) про здійснення транспортно - експедиційних послуг (далі по тексту - договір).

Умови цього договору передбачали дату та час завантаження - 03.03.2014 р. об 07 год. 00 хв..; строк доставки - 17 березня 2014 р.; спосіб навантаження - верхній; автомобіль НОМЕР_1 причеп НОМЕР_2, який належить ТОВ «Форус Україна» (м.Києв); маршрут м.Дніпрорудне (Запорізька обл.) - м. Запоріжжя - м (Казахстан) та відповідальність сторін за неналежне виконання умов договору.

Одночасно, сторони в цьому договорі встановили, що безпосередній перевізник це ТОВ «Форус Україна» (код 32853105) несе повну відповідальність за збереження прийнятого відповідно до Конвенції КДМП від 19.05.1956 р.

На виконання вимог цього договору було оформлено міжнародну товарно - транспортну накладну (СМК) №0554215 від 03.03.2014 р.

Строк поставки вказаного товару, відповідно до п.2.2. договору, складає 25 робочих днів з моменту повної оплати, яка відбулась 25 лютого 2014 року. Проте, станом на теперішній час товар покупцю не поставлено.

03 березня 2014 року ФОП ОСОБА_10 та ТОВ «Новаторінвест» уклали договір 0041 про транспортно-експедиційне обслуговування. Згідно предмету цього договору визначено порядок взаємовідносин, які виникають між сторонами при організації, здійсненні та розрахунках за транспортно-експедиційні послуги, які надаються перевізником експедитору - замовнику, пов'язані з перевезенням вантажів в міжнародному автомобільному сполученні.

Пунктом 6.9. цього договору, експедитор несе відповідальність за часткове або повне псування або втрату вантажу під час перевезення в розмірі нанесеної шкоди.

03 березня 2014 року ФОП ОСОБА_10 (1-ий відповідач) та ТОВ «Форус України" (2-ий відповідач) уклали договір №0039 «Про транспортно-експедиційне обслуговування предметом якого встановлено порядок взаємовідносин, які виникають між сторонами організації, здійсненні та розрахунках за транспортно-експедиційні послуги, які надає перевізнику експедитору - замовнику, пов'язані з перевозкою вантажів в міжнародному автомобільному сполученні.

Згідно митних декларацій, зазначений товар було завантажено та документа оформлено на відповідних митницях, а в подальшому пройдено митний контроль.

Як вказує у позовній заяві позивач, йому стало відомо, по інформації вантажоотримувача ОСОБА_7 (м.Алмати Казахстан), до місця розвантаження - вантаж доставлено не було. Згідно пояснень водія, який безпосередньо здійснював перевезення та є працівником ТОВ "Форус Україна" вантаж, відправлений ТОВ «Новаторінвест» транспортувався разом з іншим вантажем, відвантажено в м.Шахтинськ (Казахстан). В подальшому, зі слів водія, вантаж у вигляді пневмонагнетача С00242М з компресором ПКС-5, 25, маса якого складає 1800 кг - викрадено.

Втрата товару, підтверджується довідкою по факту крадіжки 16.04.2014 р., виданої Управлінням Внутрішніх Справ Ілійського району (Республіка Казахстан).

12 травня 2014 року ПП ОСОБА_7 звернувся до ТОВ «Новаторінвест» із претензією (вих.№ 502) щодо повернення 100% оплати за Товар в сумі 20500 доларів СИТА та сплатити пеню в розмірі 822 долара США. На яку позивач - ТОВ «Новаторінвест» надав відповідь від 20.05.2014 р. №120/05 та повідомив ОСОБА_7, про вкладення товару.

Відповідно до умов договорів, які укладалися сторонами, перевізник (відповідачі по справі) несуть повну відповідальність, відповідно до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 р., до якої Україна приєдналася 01.08.2006 р. (далі по тексту - конвенція).

Стаття 3 Конвенції визначає, що для цілей цієї Конвенції, перевізник відповідає за дії недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди.

Згідно ст.17 Конвенції, перевізник несе відповідальність за повну або часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Статтею 20 Конвенції зазначено, що той факт, що вантаж не був доставлений протягом тридцяти днів після закінчення узгодженого терміну або, за відсутності узгодженого терміну, протягом шістдесяти днів із дня прийняття вантажу перевізником, є безперечним доказом втрати вантажу і особа, яка має право пред'явити претензію, може на цій підставі вважати його загубленим.

Стаття 23 Конвенції визначає, що якщо відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу. Така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його перевезення. Частина 4 цієї статті визначає, що крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов'язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу.

Згідно Правил ІНКОТЕРМС 2010, поставка на умовах СРТ означає, що продавець передає товар вказаному ним перевізнику. Покупець бере на себе всі ризики щодо втрати або пошкодження товару, а також інші видатки після передачі товару продавцем перевізнику.

24 липня 2014 року Приватний підприємець ОСОБА_7 (Казахстан, м.Алма-Ати) та ТОВ "Новаторінвест» (позивач по цій справі) уклали договір про відступлення права вимоги.

Згідно п.1 цього договору, ПП ОСОБА_7 (цедент) передав ТОВ «Новаторінвест» (цесионарій) право вимоги, яке належить цеденту, в межах якого цесионарій стає кредитором за договором № 60 від 06 лютого 2014 року, та пов'язаних з ним наступних договорів по здійсненню транспортно-експедиційних послуг, які були укладені на його виконання, на загальну суму 20 550,00 доларів США.

Пункт 1.1. договору визначає, що боржниками по цьому договору є особи, які здійснювали експедиційно-транспортні послуги, а саме ФОП ОСОБА_10 (1-ий відповідач по цій справі) та ТОВ «Форус Україна» (2-ий відповідач по цій справі).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно п. 6.9. договору №0039 від 03.03.14 р., який було укладено між 1-им (замовник - експедитор) та 2-им відповідачами (перевізник), які є особами, які здійснювали експедиційно-транспортні послуги товару, перевізник несе відповідальність за часткову чи повну порчу чи втрату груза (товару) у час перевезення у розмірі нанесених збитків. Тобто відповідальність за втрату товару повинен нести 2-ий відповідач.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Збитками, в розумінні ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Цей припис кореспондується з ч.2 ст.224 Господарського кодексу України, де під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання х>бов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст. 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ч.1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установленні вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Склад та розмір відшкодування збитків визначаються ст. 225 Господарського кодексу України. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; - додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Частина З ст. 225 Господарського кодексу України встановлює, що при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Стаття 229 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконана зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штраф санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно частини 2 ст. 229 Господарського кодексу України, обчислення розміру збитків здійснюється у валюті, в які провадилися або повинні бути проведені розрахунки між сторонами, якщо інше не встановлено законом.

Частина З ст. 229 Господарського кодексу України, передбачає, що у разі висунення вимог щодо відшкодування збитків іноземній валюті кредитором повинен бути зазначений грошовий еквівалент суми збитків гривнях за офіційним курсом Національного банку України на день висунення вимог. Станом на день звернення до суду офіційний курс НБУ складав: 100 доларів США 1365,9408 гривні; 100 євро = 1803,0419 гривні.

Враховуючи вищенаведене та те, що п. 6.9. договору №0039 від 03.03.14 р., встановлено, що перевізник - 2ий відповідач Товариства з обмеженою відповідальністю «Форус України» несе відповідальність за часткову чи повну порчу чи втрату груза (товару) у час перевезення у розмірі нанесених збитків, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенні, а саме щодо стягнення з 2-го відповідача збитків в розмірі вартості втраченого товару на суму 20 550 (двадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят) доларів США, яка була сплачена згідно умов договору № 60 від 06.02.14 р., укладеного між ТОВ «Новаторінвест» та ОСОБА_7 та штрафу запізнення на місце розвантаження за 30 діб в розмірі 1 500 (одна тисяча п'ятсот) євро. В частині позовних вимог до 1-го відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 у задоволенні позову відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки суд прийшов до висновку про наявність вини в діях 2-го відповідача, судові витрати у даній справі покладаються на 2-го відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Форус України» (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, 39, р/р 2600130208 в АБ «Укргазбанк» в м. Києві, МФО 320478, № свідоцтва 38286459, ІПН 328531026566) на користь Товариства обмеженою відповідальністю «Новаторінвест» (69035, м. Запоріжжя, вул. Зої Космодем'янської, 8а, п/р 2600201752324 у філії АТ «Державний експортно - імпортний банк України», МФО 313979, ЄДРПОУ 34535234, свідоцтво №11863475) збитки в розмірі вартості втраченого товару на суму 20 550 (двадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят) доларів США, яка була сплачена згідно умов договору № 60 від 06.02.14 р., укладеного між ТОВ «Новаторінвест» та ОСОБА_7

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Форус України» (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, 39, р/р 2600130208 в АБ «Укргазбанк» в м. Києві, МФО 320478, № свідоцтва 38286459, ІПН 328531026566) на користь Товариства обмеженою відповідальністю «Новаторінвест» (69035, м. Запоріжжя, вул. Зої Космодем'янської, 8а, п/р 2600201752324 у філії АТ «Державний експортно - імпортний банк України», МФО 313979, ЄДРПОУ 34535234, свідоцтво №11863475) суму штрафу запізнення на місце розвантаження за 30 діб в розмірі 1 500 (одна тисяча п'ятсот) євро та судовий збір у розмірі 6 151,05 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4. В частині позовних вимог до 1-го відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 - у задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 20.10.2014 р.

Суддя Ю.В. Светлічний